Рішення № 138251836, 16.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/2798/26

Провадження № 2/947/1832/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,

- позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Подільська міська рада Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У січні 2026 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Подільська міська рада Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відносно їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач вже більше 5 років не спілкується з дитиною, не приймає будь-якої участі в її вихованні, не сплачує аліменти. Вихованням дитини, наданням їй освіти займається виключно позивачка.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи

Не надходили.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.02.2026 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 25.02.2026.

Ухвалою суду від 20.05.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.07.2026.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі, а саме щодо позбавлення відповідача батьківських прав. Водночас відповідач, належним чином повідомлений, до суду не з`явився. Відзив до суду не направив. Відтак суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами та винести заочне рішення по суті спору. Будь-яких заперечень від позивачки/відповідача про ухвалення заочного рішення у справі не надходило.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2021 у справі № 947/1966/21 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 131 від 29.07.2014, розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишено прізвище « ОСОБА_5 ».

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2023 у справі № 505/3176/23 повторний шлюб позивачки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), зареєстрований Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 144 від 02.07.2022, розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_7 ».

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 03.09.2014, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 8926 від 03.09.2014.

Дитина зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з реєстру територіальної громади від 07.08.2020.

Дитина навчаються в ліцеї № 7 Подільської міської ради у 6-А класі, що підтверджується довідкою, виданою директором ліцею від 29.09.2025 № 477. У довідці також зазначено, що батько дитини не цікавиться процесом здобуття дитиною загальної середньої освіти.

Також матір дитини є єдиною контактною особою у разі звернення за медичною допомогою, що підтверджується довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Подільської міської ради» від 12.12.2025 № 75.

Згідно з наданим Київським ВДВС у місті Одесі Одеського МУ МЮ України розрахунком у ВП № 70396632, починаючи з лютого 2024 року і станом на квітень 2026 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 70 686 грн. При цьому щомісячний розмір аліментів на дитину становить всього 2 618 грн.

За період 2025 1 кварталу 2026 року ОСОБА_2 офіційних доходів не отримував, що підтверджується довідкою з Державного реєстру фізичних осіб платників податків від 25.02.2026.

Відповідно до інформації, отриманої з Департаменту інформатизації МВС України від 03.03.2026 № 8998, ОСОБА_2 15.04.2025 засуджений Хаджибейським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 369-2 КК України до штрафу в розмірі 51 000 грн. З 12.09.2025 поставлений на облік Київським РВ ФДУ «Центр пробації» в Одеській області.

Також у 2023-2024 роках ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 27.04.2026 № 1653, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 . Висновок обґрунтований тим, що наразі наявні достатні підстави для позбавлення батьківської прав батька. Останній не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям та отриманням освіти, не сплачує аліменти.

Також в судовому засіданні заслухано думку дитини ОСОБА_3 яка повідомила, що батька вона не бачила більше 5 років. Він жодним чином не підтримує з нею зв`язок, не приймає участі в її вихованні та утриманні. Погодилася з позицією матері щодо необхідності позбавити батька батьківських прав.

Застосовані норми права

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав врегульовані положеннями Конституції України, Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», а також нормами СК України.

При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні, та відповідно до якої національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п. 45, рішення ЄСПЛ від 06.12.2007, справа «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Основний Закон Держави передбачає, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 ).

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, Держава Україна взяла на себе ряд зобов`язань щодо забезпечення належного розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції).

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції).

Аналогічні норми закріплені у Законі України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III, відповідно до ст. 8 якого кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону).

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

За приписами ч. 1-3, 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1-4 ст. 157 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4 ст. 15 СК України).

Згідно з національним законодавством, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України).

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (ч. 4 ст. 164 СК України).

За приписами ч. 1, 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим (ч. 4 ст. 167 СК України).

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч. 1 ст. 169 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18.12. 2008 року у справі «Савіни проти України).

Отже, з кумулятивного аналізу зазначених положень нормативно-правових актів логічно випливає, що при вирішенні будь-якого спору, який стосується інтересів дитини, превалюють інтереси дитини. Належний та гармонійний розвиток дитини в усіх сферах сімейного та суспільного життя є предметом захисту Держави та обов`язком кожного з батьків. При цьому, забезпечуючи належний розвиток дитини, батьки є рівними як в правах так і в обов`язках. Сплата аліментів та додаткових витрат на дитину виконують компенсаторну функцію для того з батьків, або інших осіб, з ким проживає дитина.

Мотиви прийнятого рішення

Відтак, з настанням певних юридичних фактів, які підтверджуються доказами, обсяг батьківських прав може бути обмежений або припинений.

Підстави, визначені ч. 1 ст. 164 СК України, як кожна окремо, так і в сукупності, є самодостатніми для позбавлення батька батьківських прав.

Аналізуючи зібрані у справі докази, ураховуючи перебіг життєвих подій у вказаній сім`ї, суд доходить висновку, що наразі дії батька після припинення спілкування з дитиною не направлені на виправлення (покращення) ситуації, що склалася з виконанням ним батьківських обов`язків.

Починаючи з 2020 року батько фактично самоусунувся від виховання дитини, її матеріального забезпечення, допомоги у здобутті загальної середньої освіти.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави для констатації факту умисного та свідомого ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як наслідок, установлені обставини вказують на необхідність на цьому етапі життєвого шляху дитини позбавити батька батьківських прав. Означене в повній мірі буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Разом з цим суд зауважує, що хоча позбавлення батьківських прав має безстроковий характер, водночас, якщо відпадуть причини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, суд за заявою батьків може постановити рішення про поновлення у батьківських правах (ч. 1 ст. 169 СК України).

Наведене вище узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дітей при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10. 2018 у справі № 402/428/16.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, втручання держави в право на повагу до свого приватного та сімейного життя повинно відповідати критеріям правомірності втручання в право особи. Тобто, будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність наявності в сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».

Саме «необхідність у демократичному суспільстві» обумовлюється причинами, які виправдовують таке втручання, мають бути «відповідними і достатніми» для такого втручання, а «нагальна суспільна потреба» пропорційна законній меті.

Відтак, основоположним критерієм, за наявності перших двох, є дотримання пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу». При цьому особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

З цього приводу суд зазначає, що позбавлення батька батьківських прав у цій справі має законні підстави, переслідує легітимну мету забезпечення належного розвитку та виховання дитини, та є необхідним в демократичному суспільстві, оскільки відповідатиме найкращим інтересам дитини та вчиняється для захисту їх здоров`я та моралі, належного використання своїх особистих прав без необхідності врахуваннями волі батька, який самоусунувся від виховання та утримання дитини.

Висновки суду

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, проаналізувавши заяви по суті справи та надані докази на їх підтвердження у поєднанні із застосованими правовими нормами, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами факт самоусунення батька від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та незабезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, що зумовлює необхідність позбавлення його батьківських прав.

Щодо судових витрат

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Подільська міська рада Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

2. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Подільська міська рада Одеської області, як орган опіки та піклування, (код ЄДРПОУ № 33909986, адреса: Одеська область, м. Подільськ, проспект Шевченка, буд. 2).

Суддя: К. А. Цирфа