Рішення № 138251601, 16.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 Справа №607/7489/26 Провадження №2/607/4476/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Демковича Ю.Й.

представника відповідача Онукевича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Демкович Юрій Йосипович до Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Демкович Ю.Й. звернувся до суду з позовом до відповідача Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 29.08.1996 у відповідності до вимог чинної на той момент редакції Законів України «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні», «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та Закону України «Про підприємництво» з метою ведення господарської діяльності та отримання прибутку Зборами учасників було прийнято рішення про створення Товариства власників «Поділля», яке є колективним підприємством, створене внаслідок реорганізації (зміни організаційної форми) КСП «Агрофірма «Поділля» і є його правонаступником, відтак усе належне майно останнього перейшло у власність ТВ «Поділля». 10.04.1999 зборами ТВ «Поділля» було затверджено перелік майна для погашення заборгованості по зарплаті, кредиторах та виконавчою службою, до якого увійшли в тому числі фуражний склад, свинарник нижній та воловник № 4.

Позивач вказує, що в 2007 році, вирішив отримати вищевказані приміщення в якості компенсації у якості погашення заборгованості заробітної плати від ліквідаційної комісії ТВ «Поділля», однак не зміг зареєструвати право власності на спірне майно з незалежних від нього підстав. Водночас, з 2007 року і по даний час він як власник відкрито, не приховуючи даний факт, безперервно володіє та користується фуражним складом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , свинарником нижнім, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 та воловником № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 понад 18 років, використовує їх як для ведення дрібної фермерської діяльності так і для здійснення такої діяльності як фізична особа-підприємець, доглядає та утримує їх.

З огляду на вищевикладене позивач просить позов задовольнити та визнати за ним в порядку набувальної давності право власності на будівлі сільськогосподарського призначення: склад фуражний, площею 137,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю свинарник нижній, площею 701 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю воловник № 4, площею 1595,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.04.2026 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2026 постановленою у судовому та занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Додатково зазначив, що зазначеним у позовній заяві нерухомим майном він користується з 2007 року, зокрема, тримає там свиней і курей. Окрім цього він самостійно підтримує та постійно ремонтує спірні приміщення. При цьому жодних спорів щодо права власності чи права користування стосовно даного майна та на нього ніхто не претендує, земельна ділянка на якій знаходяться спірні приміщення належать сільській раді.

Представник позивача адвокат Демкович Ю.Й. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Великоберезовицької селищної ради Онукевич Ю.В. у судовому засіданні зазначив, що спірне нерухоме майно до 2007 року належало колгоспу Поділля, проте останнє не мало жодних правовстановлюючих документів. З 2007 року ОСОБА_1 постійно користується даними приміщеннями та утримує їх. Щодо земельної ділянки на яких знаходяться спірні приміщення, то представник відповідача вказав, що така є комунальною власністю, при цьому сільська рада зареєструвала її та оформила її кадастровий номер. Представник звернув увагу, що Великоберезовицька селищна рада з приводу задоволення позовних вимог не заперечує, оскільки зацікавлена у тому щоб вказане нерухоме майно було зареєстровано у встановленому законом порядку за особами, які користуються ним, що у подальшому надасть можливість укладення договорів оренди земельних ділянок з власниками нерухомого майна, що забезпечить надходження коштів за оренду та сплату податків у дохід держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будьякій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 зазначив, що він має майно у селищі Велика Березовиця, а саме бойню з 2007 року. ОСОБА_1 знає близько 20 років, оскільки є його сусідом. Йому відомо, що ОСОБА_1 з 2007 року користується фуражним складом, свинарником та воловником, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,, зокрема тримає там свиней та курей. Крім того він доглядає за даним майном та утримує його.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 вказала, що є сусідкою ОСОБА_1 та знає його 20 років, зокрема вона проживає на сусідній вулиці до АДРЕСА_1 . Зауважила, що постійно бачить, що ОСОБА_1 користується фуражним складом, свинарником та воловником що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Також він доглядає та утримує їх вказане майно та територію біля нього.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, що розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації № 524 від 29.08.1996 «Про реєстрацію товариства власників «Поділля»» вирішено зареєструвати товариство власників «Поділля» створене внаслідок реорганізації (зміни організаційної форми) колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Поділля».

Відповідно до Статуту Товариства власників «Поділля» затвердженого протоколом № 2 від 30.01.1996 загальними зборами членів агрофірми «Поділля», Товариство власників «Поділля», є колективним підприємством, створене внаслідок реорганізації (зміни організаційної форми) КСП «Агрофірма «Поділля» і є його правонаступником.

Згідно з довідкою № 22-Д виданою Тернопільським обласним управлінням статистики Міністерства статистики України, Товариство власників «Поділля» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як вбачається із виписки із протоколу зборів № 1 Товариства власників «Поділля» від 10.04.1999, зборами затверджено перелік майна для погашення заборгованості по зарплаті, кредиторах та виконавчою службою, згідно списку який додається, до складу якого входять у тому числі склад фуражний, свинарник нижній.

12.04.2001 зборами уповноважених представників Товариства власників «Поділля» вирішено ліквідувати ТВ «Поділля» та припинити діяльність товариства, що слідує із Протоколу № 1 від 12.01.2001 зборів уповноважених представників Товариства власників «Поділля».

Згідно з довідкою № 472 від 15.07.2026 виданою Великоберезовицькою селищною радою, об`єкти нерухомого майна, які розташовані на території Великоберезовицької селищної ради, Тернопільського району Тернопільської області, знаходяться за адресою: воловник № 4 селище Велика Березовиця, вул. Подільська, №43; свинарник нижній АДРЕСА_2 ; склад фуражний АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем з 06.09.2009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_1 .

Відповідно до інформаційних довідок № 1001, №1002, №1003 від 23.09.2024 виданих Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 державна реєстрація права власності на воловник № 4 по вул. Подільська, 43, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, свинарник нижній по вул. Подільська, 49, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область та склад фуражний по вул. Подільська, 55, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область в бюро не проведена.

05.08.2024 на замовлення ОСОБА_1 Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації виготовлено технічні паспорти на воловник № 4 по вул. Подільська, 43, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, свинарник нижній по вул. Подільська, 49, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область та склад фуражний по вул. Подільська, 55, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, з яких вбачається наступне:

-воловник № 4 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1980 році та має загальну площу 1595,7 кв.м.;

-свинарник нижній знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1965 році та має загальну площу 701 кв.м.;

-склад фуражний знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1990 році та має загальну площу 137,6 кв.м.

Як слідує із листа Великоберезовицької селищної ради № 1249 від 01.07.2026, нерухоме майно: будівля сільськогосподарського призначення складфуражний за адресою: АДРЕСА_1 ;будівля сільськогосподарського призначення - нежитлова будівля (свинарник нижній) за адресою: АДРЕСА_2 ;будівля сільськогосподарського призначення - нежитлова будівля (воловник № 4) за адресою: АДРЕСА_2 ,розташованеназемельній ділянціз кадастровим номером6125255200:02:002:2665 площею 5,33 га, зареєстрована у державному реєстріречових прав на нерухоме майно за Великоберезовицькою селищною радою.Будь-які рішення сесії Великоберезовицької селищної ради стосовнопередачі зазначеної земельної ділянки в оренду чи у власність неприймалися.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд встановив, що предметом спору у даній справі є визнання права власності за набувальною давністю на спірне майно як на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з відкритим, безперервним володінням позивачем цим майном з 2007 року.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави (постанови Верховного Суду від 16.07.2025, справа № 643/13004/23, та від 04.03.2026, справа № 308/14827/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 (справа № 910/17274/17) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник (пункти 44, 47).

Крім того, у цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду також виснувала відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності (пункти 49 54).

За набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 26.05.2021 (справа № 214/3083/18), від 24.06.2021 (справа № 219/49/20), від 23.09.2021 (справа № 206/1759/20).

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішньому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Так, позивач ОСОБА_1 належними та достатніми доказами довів, що він з 2007 року, тобто більше 18 років відкрито і безперервно володіє та користується фуражним складом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , свинарником нижнім, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 та воловником № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , доглядає та утримує їх, що підтверджується наданими у судовому засіданні показаннями свідків та поясненнями представника відповідача.

Більше того саме на замовлення позивача 05.08.2024 Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації виготовлено технічні паспорти на воловник № 4 по вул. Подільська, 43, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, свинарник нижній по вул. Подільська, 49, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область та склад фуражний по вул. Подільська, 55, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів фуражним складом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , свинарником нижнім, що знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1 та воловником № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та продовжує відкрито, безперервно володіти даним нерухомим майном понад 18 років, що свідчить про наявність підстав для визнання за ним права власності на це нерухоме майно за набувальною давністю.

При цьому, судом не встановлено інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, а отже визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, шляхом визнання за ним права власності за набувальною давністю на будівлі сільськогосподарського призначення: склад фуражний, площею 137,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю свинарник нижній, площею 701 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю воловник № 4, площею 1595,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Демкович Юрій Йосипович до Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю набудівлі сільськогосподарського призначення:

-склад фуражний, площею 137,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

-нежитлову будівлю свинарник нижній, площею 701 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

-нежитлову будівлю воловник № 4, площею 1595,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728.

Представник позивача: адвокат Демкович Юрій Йосипович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця праці вул. За Рудкою, 33 офіс 702, м. Тернопіль, 46003.

Відповідач: Великоберезовицька селищна рада, код ЄДРПОУ 04393462, адреса місця знаходження вул. Микулинецька, 42, селище Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724.

Повне судове рішення складене 16.07.2026

Головуючий суддя Н. Р. Кунець