Рішення № 138251594, 15.06.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/568/26

Провадження № 2/604/472/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

20 травня 2026 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 17556,30грн.

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 04 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" і фізичною особою, ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1571-8780. За твердженням позивача, відповідачу було видано кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті у розмірі 4500грн., строком на 365 днів, базовий період 28 днів, комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом 0,74%. Позивач вказує, що виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, в свою чергу ОСОБА_1 , умови договору не виконано не повернуто в повному обсязі кредит Кредитодавцю та не сплачено відсотки за користування кредитом.

Станом на 02.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним Кредитним договором становить 17556,30 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом - 4 500,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 10131,30 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 2250,00 гривень; - заборгованість по комісії - 675,00 гривень.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс»просить стягнути з ОСОБА_1 , на свою користь заборгованість за Кредитним договором №1571-8780 від 04.07.2025 у загальному розмірі 17556,30 гривень та в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подав заяву в якій просив розглядати справу за відсутності представника банку, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих для суду причин, про час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. До суду повернулось почтове відправлення направлене за місцем реєстрації відповідача, з відміткою Укрпошти, про відсутність адресанта за вказаною адресою. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.223 ЦПК України не вбачається.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 16 січня 2018 року, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Крім того ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії від 08 червня 2017 року №2401, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитними договорами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", (надалі за текстом - ТОВ «Укр Кредит Фінанс», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, ОСОБА_1 (надалі за текстом -«Відповідач», або «Позичальник») за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1571-8780 (надалі за текстом - «Кредитний договір»).

Зазначений договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою використання одноразового ідентифікатора.

Умовами договору визначено, що Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A9605, для підписання Кредитного договору №1571-8780 від 04.07.2025року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до п.2.2 Кредитного договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором.

Сторонами договору погоджено наступні умови кредитного договору, Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: загальний розмір кредиту - 4500,00грн; дата видачі кредиту -04.07.2025; базавий період 28 днів; проценти за користування кредитом, 1%- протягом перших 180 календарних днів з дати укладання договору, 0,74% - застосовується у період з 181 календарного дня дії договору; комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого Кредиту; комісійна винагорода, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет становить не більше 0,7% від суми платежу, що вноситься Позичальником; строк кредитування 365 днів; дата повернення (виплати) Кредиту 03.07.2026 року; реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3307.59 процентів; орієнтовна загальна вартість Кредиту складає: 19 571.57 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом; денна процентна ставка 0.918% ; загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають: 15071.57 грн.

Сторонами договору передбачено, наступний спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. При наданні Кредитодавцем Позичальнику в Кредит додаткових грошових коштів на підставі Додаткової угоди, ініціювання безготівкового переказу грошової суми здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди та надіслання її примірника (оригіналу) Позичальнику у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту. ( п.4.6. Кредитного договору).

Відповідно до п.5.1 Договору Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця.

За умовами 8.3. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.14 цього Договору.

Позичальником в розділі 13 Договору Реквізити сторін вказано наступну інформацію : ПІБ: ПІБ: ОСОБА_1 , Паспорт серія (за наявності)/номер/ НОМЕР_1 , ким, коли, виданий: ПІДВОЛОЧИСЬКИМ РВ УМВС, УКРАЇНИ В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛ 10.03.2007 р., Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Також, договором передбачено, що невід`ємною його частиною є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.

Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором A6663 також підписано паспорт споживчого кредиту і таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором (графік платежів за договором) який відповідає умовам п.4.10 договору.

На підтвердження перерахування грошових коштів ОСОБА_1 та наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором позивачем надано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором №1571-8780від 04.07.2025, у розмірі 4500,00 грн, платіж 1634649042, на картковий НОМЕР_3 , а також лист ТОВ «ФК» Контрактовий дім» з інформацією, про успішність операції перерахування грошових коштів у розмірі 4500грн, 04.07.2025 на платіжну картку НОМЕР_3 , призначення платежу « видача кредитних коштів за договором №1571-8780, 2025-07-04, ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 .»

Таким чином, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 4500,00 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 17556,30грн.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_3 на спростування обставин отримання 04.07.2025 кредиту в сумі 4500грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Укр Кредит Фінанс" кредитного договору №1571-8780 з повернення кредиту та сплати заборгованості за нарахованими процентами.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1571-8780 від 04.07.2025, ОСОБА_1 станом на 04.07.2025 року має заборгованість по кредиту у розмірі 17556грн, яка складається з наступного: основний борг - 4500 грн, заборгованості по відсоткам - 10131,30 грн; залишок відсотків за ст.. 625 ЦК України -2250,00грн; залишок комісії - 675,00грн.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч.1 ст.3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

З досліджених доказів судом встановлено, що 21.04.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) і фізичною особою- ОСОБА_1 (позичальник), за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1571-8780, у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А9605, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі - 4500,00 грн, строк кредитування - 365днів, базовий період - 28 днів, стандартна ставка - 1% в день, знижена 0,74%.

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був би укладений.

Підписавши 04.07.2025 року кредитний договір № 1571-8780 про відкриття кредитної лінії електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9605, ОСОБА_1 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і заявник не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 13 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, за встановлених судом обставин, позивачем доведено, що між сторонами у виниклому спорі 04.07.2025 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1571-8780, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 4500 грн та зобов`язався сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначені Договором, а тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 4500гривень та сплати заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 10131,30грн підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 , 2250,00грн відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, то суд вважає її такою, що також не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексунад нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, можна дійти висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця відсотків за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення із ОСОБА_1 , 2250,00грн відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 675,00грн, то суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим,Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі №1571-8780 від 04.07.2025 містяться умови про комісію за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 15% відсотків від суми кредиту.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1571-8780 від 04.07.2025, ОСОБА_1 нарахована комісія у розмірі 675,00грн.

Проте, суд звертає увагу, що в кредитний договір не містить зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс`не надало доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Відповідно доч.1та ч.3ст.89ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу(групи доказів).

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 675грн є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для частково задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1571-8780 від 04.07.2025 у загальному розмірі 14631,30грн, з яких: з 4500,00 грн - сума основного боргу та 10131,30грн. проценти за користування кредитом , в іншій частині вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 83% (14631,30 грн. / 17556,30грн х 100%).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2209,79 грн (2662,40 грн х 83% / 100 %) судового збору

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 247, 258, 259, 264, 265,280,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 а ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованість за кредитним договором №1571-8780 від 04.07.2025 в розмірі 14631,30 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять одна гривня 30 копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту - 4500,00(чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок), заборгованості за процентами за користування кредитом - 10131,30( десять тисяч сто тридцять одна гривня 30 копійок), а також суму судового збору в розмірі 2209,79( дві тисячі двісті дев`ять гривень 79 копійок), а всього 16841,09 ( шістнадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 09 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 15 липня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко