Ухвала суду № 138251525, 16.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6568/26

1-кс/465/876/26

У Х В А Л А

Іменем України

16.07.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові в режимі відеоконференції заяву судді Франківського районного судді м. Львова ОСОБА_4 про самовідвід від розгляду справи № 465/6568/26 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №42025000000001180 від 08.12.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України (справа № 465/6568/26).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 року вказану справу передано для розгляду судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4

08.07.2026 року головуючою суддею ОСОБА_4 подано заяву про самовідвід від розгляду справи №465/6568/26. Заява мотивована тим, що у провадженні судді ОСОБА_4 перебували матеріали кримінального провадження №22026000000000473 від 13.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України).

Як зазначено у поданій заяві, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025000000001180 від 08.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України є виділеним в окреме провадження з кримінального провадження №22026000000000473 від 13.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України.

Франківським районним судом м. Львова у складі головуючої судді ОСОБА_4 12.06.2026 року було ухвалено обвинувальний вирок відносно ОСОБА_6 , яким визнано його винним в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Згідно обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, зокрема, у співучасті із ОСОБА_6 .

Зазначає, що головуюча суддя ОСОБА_4 , ухвалюючи 12.06.2026 року обвинувальний вирок відносно ОСОБА_6 , вже надала оцінку обставинам кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення у співучасті із ОСОБА_5 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення поданої заяви про самовідвід судді Франківського районного суду м. Львов ОСОБА_4 не заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання по розгляду заяви судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 про самовідвід не прибули, хоча повідомлялися про час і місце розгляду справи. За наведених обставин їх неявка відповідно до положень ст.81 КПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши думку прокурора, вивчивши матеріали заяви і судової справи, суддя встановив наступне.

У провадженні судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025000000001180 від 08.12.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України (справа № 465/6568/26).

Головуючою суддею ОСОБА_4 у вказаній справі подано заяву від 08.07.2026 року про самовідвід з метою виключення будь-яких сумнівів в її неупередженості, яка мотивована, зокрема тим, що головуюча суддя ОСОБА_4 , ухвалюючи 12.06.2026 року обвинувальний вирок відносно ОСОБА_6 , вже надала оцінку обставинам кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення у співучасті із ОСОБА_5 .

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід; за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. За змістом ч.2 ст.75 КПК України у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Крім цього, положеннями ст.76 КПК України передбачено випадки, за яких не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні. Так, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Також суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Крім цього, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. У свою чергу, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.

Таким чином, процесуальний закон визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу або самовідводу.

Однак, як встановлено під час розгляду заяви судді ОСОБА_4 про самовідвід, така не містить обґрунтованих посилань на обставини, визначені у ст.ст.75, 76 КПК України.

При цьому, суддя враховує, що відповідно до ч.5 ст. 80 КПК України відвід (за аналогією і самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про самовідвід, повинні бути доведеними. Така заява має містити відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу). Для встановлення наявності ознак упередженості мають бути викладені такі доводи, які обґрунтовано підтвердять сумнів в неупередженості судді, яким заявлено самовідвід, вкажуть на наявність суб`єктивного або об`єктивного критерію.

Так, у справі Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» Європейським судом з прав людини зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі чи навпаки. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Стосовно об`єктивного критерію безсторонності у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07) Європейський суд з прав людини констатував, що об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною.

Попри це, заявлений суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 самовідвід не містить належних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу вказаної судді, що передбачені ст.ст.75, 76 КПК України.

Зокрема, на переконання суду, розгляд суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 кримінального провадження №22026000000000473 від 13.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України та ухвалення вироку у вказаному кримінальному провадженні самі по собі не можуть свідчити про упередженість судді при розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 .

Факт виділення із матеріалів кримінального провадження частини матеріалів щодо іншого фігуранта в окреме провадження, на переконання суду, не може вплинути на об`єктивність та неупередженість головуючої у кримінальному провадженні.

Так, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено прокурором, вироком у кримінальному провадженні №22026000000000473 від 13.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України не встановлено того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення у співучасті власне із обвинуваченим ОСОБА_5 .

Відтак, в процесі розгляду заяви про самовідвід судом не встановлено, що суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 надавалася будь-яка оцінка дій обвинуваченого ОСОБА_5 .

Таким чином, заявлений суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 самовідвід не містить належних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені ст.75 КПК України, а зводиться до припущень судді про ймовірність виникнення в сторонніх спостерігачів сумнівів в її неупередженості та об`єктивності лише на підставі розгляду та ухвалення вироку у кримінальному провадженні №22026000000000473 від 13.05.2026 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України.

Такі оцінки та припущення не можуть слугувати самостійною і достатньою підставою для самовідводу судді. Тому, за відсутності дійсних доказів упередженості судді заявлений такою суддею самовідвід не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.75, 80, 81, 369-372, 376КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні заяви судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 від 08.07.2026 року про самовідвід від розгляду справи №465/6568/26 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.369-2 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1