Постанова № 138250525, 13.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6972/26

Провадження № 3/522/2913/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Деруса А.В.,

при секретарі Крохмаль І.І.,

за участю захисника Скиба Є.А.,

уповноваженої особи органу, який склав протокол Колісник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Південного офісу Держаудитслужби стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника відділу з питань закупівель управління капітального будівництва Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 15-0027/2026пр від 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 як уповноваженій особі замовника інкриміновано невідхилення тендерної пропозиції ТОВ «БК ДЕЛЮКС ДЕВЕЛОПМЕНТ», яка, на думку органу державного фінансового контролю, не відповідала умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі, чим порушено абзац другий підпункту 2 пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178.

Протокол складено за результатами моніторингу процедури закупівлі за предметом: «Капітальний ремонт вхідної групи та холу першого поверху з організацією безбар`єрного простору, адаптованого для різних видів інвалідності Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр № 29» Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 32-а» (ідентифікатор закупівлі UA-2025-12-31-002773-a), очікуваною вартістю 2 293 985,20 грн з ПДВ.

Південний офіс Держаудитслужби послався на те, що у пункті 116 технічного завдання було зазначено роботу «Улаштування покриття із плиток полівінілхлоридних, площею покриття до 10 м?» обсягом 3,24 м?, тоді як у локальному кошторисі учасника № 07-01-02 на «Вимощення (Благоустрій)» у пункті 4 застосовано норму КР18-49-1 «Улаштування покриттів з дрібнорозмірних фігурних елементів мощення (ФЕМ)» у кількості 0,0324 (100 м?), тобто 3,24 м?. На думку органу контролю, це є іншим видом будівельних робіт, тому пропозиція підлягала обов`язковому відхиленню.

У письмових поясненнях від 09 червня 2026 року та 01 липня 2026 року Південний офіс Держаудитслужби наполягав, що предметом моніторингу була відповідність тендерної пропозиції оприлюдненій тендерній документації, а не правильність проектних рішень. Орган контролю також зазначив, що лист генерального проектувальника від 26 лютого 2026 року складено після подання та розкриття тендерних пропозицій, учасник не звернувся через електронну систему за роз`ясненнями, а відсутність шкоди бюджету не є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 164-14 КУпАП.

ОСОБА_1 вину не визнав.

Захисник просив закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення та пояснив, що проектне рішення з початку передбачало зовнішнє влаштування бетонної тактильної плитки як елемента безбар`єрного простору, а посилання у пункті 116 технічного завдання на полівінілхлоридні плитки є механічною помилкою програмно-кошторисного комплексу. Учасник не змінював ані фізичний обсяг робіт, ані функціональний результат, а застосував норму, що відповідає зовнішньому благоустрою та проекту.

На підтвердження цієї позиції захист послався на локальний кошторис учасника, технічне завдання, пояснення замовника, надані під час моніторингу 19 лютого 2026 року, та лист-роз`яснення генерального проектувальника ФОП ОСОБА_2 № 27/26 від 26 лютого 2026 року, у якому підтверджено помилковість застосованої у проектно-кошторисній документації «кімнатної» норми та правильність норми для влаштування бетонної тактильної плитки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення всіх елементів складу правопорушення, зокрема об`єктивної сторони та вини конкретної особи.

Частиною третьою статті 164-14 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за невідхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню відповідно до закону. Таким чином, обов`язковою передумовою відповідальності є достовірне встановлення того, що конкретна тендерна пропозиція саме підлягала обов`язковому відхиленню, а також що уповноважена особа винно не виконала цей обов`язок.

Згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 44 Особливостей № 1178 замовник відхиляє тендерну пропозицію, яка не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності в інформації та/або документах, що може бути усунена учасником відповідно до пункту 43 цих Особливостей.

Водночас пункт 43 Особливостей № 1178 прямо відносить до невідповідностей у документах, поданих на виконання технічної специфікації, помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником. Отже, саме по собі текстове розходження між окремими рядками кошторисної документації не є безумовною підставою для відхилення: необхідно встановити, чи змінює таке розходження предмет, матеріал, обсяг, функціональне призначення або результат закупівлі.

Стаття 251 КУпАП визначає доказами будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку з`ясовуються наявність чи відсутність правопорушення, винуватість особи та інші обставини справи.

За статтею 252 КУпАП жоден доказ не має наперед установленої сили, а докази оцінюються в сукупності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, суд зобов`язаний з`ясувати не лише факт певної дії або бездіяльності, а й те, чи винна конкретна особа у вчиненні адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що спірні документи стосуються одного й того самого локального кошторису № 07-01-02 «Вимощення (Благоустрій)». У технічному завданні зазначено обсяг 3,24 м?. У кошторисі учасника кількість 0,0324 у вимірнику «100 м?» також становить 3,24 м?. Отже, фізичний обсяг робіт учасником не змінено.

Назва локального кошторису - «Вимощення (Благоустрій)», місце виконання робіт біля вхідної групи та загальна мета закупівлі створення безбар`єрного простору - узгоджуються із застосуванням бетонної тактильної плитки для зовнішнього благоустрою. Натомість норма щодо полівінілхлоридних плиток за своїм буквальним змістом стосується покриття підлоги та внутрішніх робіт. Така неузгодженість існувала всередині самої вихідної технічної документації замовника.

Важливим є те, що ще 19 лютого 2026 року, тобто під час моніторингу та до складення листа генерального проектувальника від 26 лютого 2026 року, замовник письмово пояснив Південному офісу Держаудитслужби: проектом передбачено влаштування бетонної тактильної плитки, для чого застосовуються норми збірника 18 «Благоустрій», тоді як «улаштування покриття із плиток полівінілхлоридних» належить до збірника 7 «Підлоги». Ці пояснення наведені самим органом контролю у поданих до суду матеріалах.

Отже, висновок про технічну помилку не ґрунтується виключно на листі проектувальника, складеному після розкриття пропозицій. Лист ФОП ОСОБА_2 № 27/26 має значення додаткового доказу, який підтверджує характер уже наявної неузгодженості, а не створює заднім числом новий предмет або нове проектне рішення.

Посилання Південного офісу Держаудитслужби на те, що під час моніторингу аналізувалися насамперед документи електронної системи закупівель, не обмежує суд у дослідженні всіх належних і допустимих доказів у справі про адміністративне правопорушення. Предметом цього судового провадження є не формальне підтвердження висновку моніторингу, а встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Органом контролю не спростовано, що кошторис учасника передбачав саме бетонну попереджувальну та направляючу тактильну плитку; не наведено доказів зміни фізичного обсягу 3,24 м?, місця виконання робіт, функціонального призначення елемента доступності або кінцевого результату закупівлі. Не надано також спеціального будівельно-технічного висновку, який би підтверджував, що застосування норми КР18-49-1 у цьому проекті означало пропозицію іншого предмета закупівлі, а не технологічно правильну калькуляцію тих самих зовнішніх робіт.

За таких обставин суд не може погодитися з тим, що встановлене розходження безумовно утворювало невідповідність, яка вимагала саме відхилення пропозиції. Навпаки, характер розходження, незмінність обсягу та функціонального результату свідчать щонайменше про те, що воно могло бути віднесене до невідповідностей, виправлення яких не змінює предмет закупівлі у розумінні пункту 43 Особливостей № 1178. У такому разі виняток, прямо передбачений абзацом другим підпункту 2 пункту 44 Особливостей, виключає безумовний обов`язок відхилення.

Суд враховує довід органу контролю, що настання матеріальної шкоди не є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, тому сама по собі відсутність збитків не є самостійною підставою для закриття провадження. Водночас відсутність зміни ціни, обсягу, предмета та результату робіт у сукупності з іншими доказами підтверджує технічний, а не сутнісний характер спірної розбіжності.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлював невідповідність тендерної пропозиції предмету закупівлі та, маючи обов`язок її відхилити, умисно цього не зробив. Так само не доведено необережної форми вини: об`єктивні дані проекту, назва кошторису, вид матеріалу, однаковий фізичний обсяг і застосування норми для благоустрою давали підстави вважати пропозицію такою, що відповідає фактичному проектному рішенню.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним джерелом доказів, але не має наперед установленої сили та сам по собі не доводить винуватість особи. Позиція органу контролю фактично зводиться до буквального зіставлення двох назв кошторисних норм без належної оцінки внутрішньої суперечності технічного завдання, фактичного матеріалу, обсягу та функціонального результату робіт.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей принцип підлягає застосуванню у провадженні, що має каральний характер. Обов`язок доведення всіх елементів адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав протокол, і не може бути перекладений на особу, яка притягається до відповідальності.

Сукупність досліджених доказів не доводить поза розумним сумнівом ані того, що тендерна пропозиція ТОВ «БК ДЕЛЮКС ДЕВЕЛОПМЕНТ» підлягала безумовному відхиленню відповідно до пункту 44 Особливостей № 1178, ані наявності умислу чи необережності у діях ОСОБА_1 . Наявні сумніви є істотними та не можуть бути усунені шляхом припущень.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, а отже відсутній склад цього правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 284 КУпАП за таких обставин виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст.ст. 283-284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника відділу з питань закупівель управління капітального будівництва Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації, за ч. 3 ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси А.В. Дерус