Ухвала суду № 138249176, 16.07.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1359/25

2-з/683/3/2026

У Х В А Л А

16 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Шкодяком Ігорем Антоновичем, про забезпечення позову у цивільній справі №683/1359/25, 2/683/31/2026 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та поновлення реєстрації місця проживання,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просить визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 06 листопада 2023 року, яким на підставі одноосібної заяви ОСОБА_2 її було знято із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також поновити зареєстроване місце проживання її за вищевказаною адресою.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року провадження у даній справі було зупинене на підставі п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи №713/1153/23.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 червня 2026 року провадження у справі відновлено.

Справа перебуває на стадії підготовчого провадження.

14 липня 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шкодяк І. А. подав заяву про забезпечення позову, у якій просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 надати позивачці доступ до квартири АДРЕСА_2 та до її особистих речей, які зберігаються у цій квартирі.

Заяву мотивовано тим, що спірна квартира є єдиним житлом позивачки, іншого житла вона не має, а ОСОБА_2 не допускає її до квартири та перешкоджає доступу до особистих речей. Представник позивачки посилається на те, що квартира була набута сторонами під час перебування у шлюбі, а тому на неї поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із положень ст.153 ЦПК України слідує, що за загальним правилом заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення та предметом позовної вимоги, ймовірність утруднення виконання майбутнього рішення, а також необхідність забезпечення справедливого балансу прав та інтересів усіх учасників справи.

Забезпечення позову має тимчасовий характер і не може підміняти собою вирішення спору по суті або надавати позивачеві той результат, якого він прагне досягнути шляхом остаточного судового рішення. Суд, який на стадії забезпечення позову не розглядає спір по суті, не може застосувати захід, який за своїм змістом фактично відповідає задоволенню позовних вимог.

На час вирішення заяви про забезпечення позову судом не постановлено ухвали про прийняття заяви позивачки про збільшення позовних вимог, у якій додатково заявлено вимоги про вселення ОСОБА_1 до спірної квартири та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у проживанні в квартирі.

Отже, на цей час предметом судового розгляду залишаються первісно заявлені вимоги про визнання незаконним рішення щодо зняття позивачки із зареєстрованого місця проживання та поновлення такої реєстрації.

Заявлений захід забезпечення позову у вигляді покладення на ОСОБА_2 обов`язку надати позивачці доступ до квартири фактично стосується реалізації права користування житлом, допуску до нього та усунення перешкод у користуванні квартирою.

Водночас питання про наявність у позивачки права на вселення, проживання та безперешкодне користування квартирою не охоплюється тими позовними вимогами, які прийняті судом до розгляду на час вирішення заяви про забезпечення позову.

Поновлення реєстрації місця проживання та фактичне вселення або надання доступу до житла є різними за своїм змістом правовими наслідками. Тому запитуваний захід не має достатнього безпосереднього зв`язку із предметом первісних позовних вимог і не спрямований на забезпечення виконання можливого рішення про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та поновлення реєстрації місця проживання.

Застосування такого заходу до вирішення питання про прийняття змінених позовних вимог фактично означало б попереднє надання позивачці судового захисту за вимогами про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, які на цей час не є предметом розгляду справи.

Крім того, в заяві не наведено обставин і не подано доказів, які б свідчили, що невжиття саме запропонованого заходу забезпечення істотно ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду за первісними позовними вимогами.

Посилання заявниці на відсутність іншого житла, недопуск до квартири та перебування у ній особистих речей характеризують спірні відносини між сторонами, однак самі по собі не доводять існування загрози невиконання рішення суду про поновлення реєстрації місця проживання.

До заяви про забезпечення позову, крім документа про сплату судового збору, не додано доказів, які підтверджували б перелік і належність позивачці речей, що перебувають у квартирі, загрозу їх знищення, пошкодження, приховування або відчуження, а також інші обставини, які потребували б невідкладного судового втручання саме шляхом надання доступу до житла.

Суд також враховує, що покладення на відповідача обов`язку допустити позивачку до квартири до встановлення правового режиму цього майна, обсягу житлових прав сторін та правових підстав користування квартирою безпосередньо впливатиме на здійснення відповідачем прав щодо житла та може спричинити фактичну зміну існуючого порядку користування ним до вирішення спору по суті.

При цьому на стадії вирішення заяви про забезпечення позову суд не встановлює належність квартири до особистої чи спільної сумісної власності, не визначає наявність або відсутність у позивачки права користування нею та не оцінює остаточно обґрунтованість позовних вимог, оскільки ці питання можуть бути вирішені лише під час розгляду справи по суті на підставі повного дослідження доказів.

Таким чином, заявлений захід забезпечення не є співмірним із прийнятими до розгляду позовними вимогами, не має з ними належного безпосереднього зв`язку, а заявницею не доведено, що його невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективне поновлення прав позивачки саме за первісними позовними вимогами.

За таких обставин підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.149-153, 258- 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Шкодяком Ігорем Антоновичем, про забезпечення позову у цивільній справі №683/1359/25, 2/683/31/2026 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та поновлення реєстрації місця проживання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складено 16 липня 2026 року.

Суддя: