Рішення № 138247955, 14.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/561/26

Провадження №2/338/729/26

14 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю: секретаря Микитюк А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1505-1396 від 30 січня 2025 року у розмірі 84348,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 січня 2025 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем, за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1505-1396. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб: сума кредиту 18000 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20 % від суми кредиту; знижена процентна ставка 0,90 % в день; стандартна процентна ставка - 1% в день застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою.

ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 18 березня 2026 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка за розрахунком позивача становить 84348,00 грн, з яких: 18000,00 грн - заборгованість за кредитом, 53748,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 9000,00 грн заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України, 3600,00 грн. заборгованість по комісії.

Оскільки у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 не погасив, просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 84348,00 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача на розгляд справи не з`явилася, у поданій заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У зв`язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 січня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1505-1396.

На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор (одноразовий пароль) для підписання Кредитного договору №1505-1396 від 30 січня 2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом споживчого кредиту та інших супутніх документів та таблицею обчислення загальної вартості кредиту.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 18000 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20 % від суми кредиту; знижена процентна ставка 0,90 % в день; стандартна процентна ставка - 1% в день застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою.

Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит Позичальнику 300 календарних днів (дата повернення кредиту 25 листопада 2025 року) з моменту перерахування Кредиту Позичальнику.

Відповідно до п.5.1 цього Договору Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути отриманий Кредит.

Крім того, в матеріалах справи є копія Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) з викладеними умовами та положеннями, що підписані позичальником електронним підписом ідентифікатором (одноразовим паролем), а також паспорт споживчого кредиту, інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується довідкою позивача про перерахування суми кредиту, яке здійснювалося за допомогою системи LigPay на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінет: 30 січня 2025 року проведено платіж № 2590563145 на суму 18000,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 18 березня 2026 року позивач розрахував заборгованість за кредитним договором, яка становить 84348,00 грн, з яких: 18000,00 грн - заборгованість за кредитом, 53748,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 9000,00 грн заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України, 3600,00 грн. заборгованість по комісії.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд зауважує, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти відповідно не перераховані відповідачу.

Судом встановлено, що для укладення договору Клієнт створює заявку на отримання кредиту, проходить верифікацію; отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту, Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»; в «особистому кабінеті» Клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту; Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; (відповідно по Правил надання споживчих кредитів Клієнт повинен володіти відкритим на власне ім`я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; діяти від власного імені, за власним інтересом, не стримувати Кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара).

Після прийняття Клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений Клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор це - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитора підписує Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора; після підписання Кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний Клієнтом (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта); Інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними Клієнтом.

Відповідно Правил надання споживчих кредитів, Клієнт заповнює заявку на отримання кредиту на Сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в Заявці в якості обов`язкових для заповнення. У Заявці Клієнт зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про подальше надання Кредиту Клієнту. Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних, зазначених під час укладання Договору.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору, Відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідач не подав до суду відзиву, не надав доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також не подав контррозрахунку заявленої позивачем заборгованості.

Разом з тим, неподання відповідачем відзиву та контррозрахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити законність, обґрунтованість, пропорційність і справедливість заявленої до стягнення суми, оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а суд при вирішенні спору має надати оцінку не лише формальній наявності договору, але й тому, чи підлягає заявлена грошова вимога судовому захисту саме в тому розмірі, в якому вона заявлена позивачем.

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредитування, укладеного між фінансовою установою та фізичною особою для задоволення особистих потреб останнього. Відповідач у таких правовідносинах є споживачем фінансової послуги та слабшою стороною договору.

Суд також бере до уваги, що кредитний договір був укладений шляхом приєднання відповідача до умов, сформульованих кредитодавцем у стандартній електронній формі, а тому можливість відповідача реально впливати на зміст істотних економічних умов договору, зокрема на розмір процентної ставки та загальну вартість кредиту, була обмеженою.

Заявлена позивачем до стягнення сума процентів становить 53748,00 грн, тоді як сума фактично отриманого відповідачем кредиту становить 18000,00 грн. Отже, заявлені проценти у три рази перевищують розмір тіла кредиту, а загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, становить 84348, 00 грн, тобто у п`ять разів перевищує суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів.

Таке співвідношення між сумою отриманого кредиту та сумою заявлених процентів свідчить про очевидну непропорційність грошової вимоги в частині процентів та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків сторін на шкоду споживачу.

Суд виходить із того, що право кредитодавця на одержання процентів за користування кредитом не є абсолютним і повинно реалізовуватися з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У свою чергу, стаття 627 ЦК України, закріплюючи свободу договору, прямо передбачає, що така свобода здійснюється з урахуванням вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору не означає можливість покладення на споживача надмірного, економічно необґрунтованого та непропорційного фінансового тягаря.

Суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, а держава має підтримувати розумний баланс між комерційними інтересами кредитодавців і правами споживачів кредитних послуг.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 вказано, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною договору та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, відповідно до яких відсутність окремого позову про визнання недійсним договору не є перешкодою для врахування інтересів відповідача при вирішенні спору про стягнення заборгованості з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх правове призначення, оскільки проценти перетворюються із плати за користування кредитними коштами на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд бере до уваги і те, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При цьому суд не визнає кредитний договір недійсним, не змінює його умов та не виходить за межі позовних вимог. Суд лише перевіряє заявлену позивачем грошову вимогу в межах поданого позову та визначає той розмір заборгованості, який з урахуванням встановлених обставин справи, характеру правовідносин, статусу відповідача як споживача, принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності. Суд зобов`язаний оцінити заявлений до стягнення розмір процентів через призму загальних засад цивільного законодавства, захисту прав споживача та пропорційності втручання у майнову сферу відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 18000,00 грн.

Такий розмір процентів, на переконання суду, є співмірним із сумою фактично отриманого кредиту, враховує платний характер кредитного договору, період користування кредитними коштами, а також забезпечує справедливий баланс між правом кредитора на отримання плати за користування кредитом і необхідністю недопущення покладення на споживача непропорційно великого фінансового тягаря.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України не можуть бути стягнуті, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору, зважаючи на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути заборгованість за Договором №1505-1396 від 30 січня 2025 року станом на 18 березня 2026 року в розмірі 39600,00 грн, з яких: 18000,00 грн - заборгованість за кредитом, 18000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 3600,00 грн заборгованість по комісії.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. Оскільки судом позов задоволено частково на суму 39600,00 грн, що становить 46,94% заявлених вимог (39600х100/84348), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1249,73 грн (2662,40х46,94/100).

На підставі наведеного, ст.11, 204, 205, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 76, 77, 81, 141, 280-285 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" 39600,00 грн заборгованості за кредитним договором №1505-1396 від 30 січня 2025 року, а також 1249,73 грн судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Битківський