Рішення № 138247550, 06.07.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3870/25

провадження №2/176/303/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючої-судді Волчек Н.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 49 946,96 грн. та судових витрат по справі.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.10.2016 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № CCNG-630488517.

Відповідно до умов Договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 200 000,00 грн., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 06.10.2019 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26 %.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй Кредит в строки, передбачені Договором.

Додатково позивач повідомляє. що відповідно до протоколу № 2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», змінено науменування банку з АТ «Альфа-Банк» на наступне: Акціонерне товариство «Сенс Банк».

17.05.2021 було укладено договір №2 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630488517.

18.05.2021 було укладено договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630488517.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CCNG-630488517.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №CCNG-630488517.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № CCNG-630488517 від 06.10.2016, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 49946,96 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 37662,36 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7806,94 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 4477,66 грн.

Таким чином, позивач має право задовольнити свої порушенні права шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача кожної складової грошової заборгованості за кредитним договором, нарахованою відповідно до умов кредитного договору та ст.625 ЦК України.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

15 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сербіна Б.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Так, представник відповідача зазначає про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Згідно до п. 12 Прикінцевих положень ЦК України (чинних на момент подання позову)під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Даний розділ був доповнений пунктом 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020, тобто почав свою дію лише з 30 березня 2020 року.

Водночас, сам факт запровадження як карантину, так і воєнного стану в Україні, без обґрунтування позивачем неможливості звернення до суду у встановлені строки через запровадження такого, не можна вважати поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Вищевказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року по справі № 500/1912/22.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважаємо за необхідне зазначати наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Позивач надав копію договору про надання правової допомоги ТОВ «Коллект Центр» адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» від 01.07.2024 на підставі звернення клієнта, оформленої у вигляді заявки на надання юридичної допомоги; заявка на отримання позивачем юридичної допомоги №2362 від адвокатського об`єднання по супроводу примусового стягнення з відповідачки заборгованості; витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, відповідно до якого адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв правову допомогу щодо боржника у вигляді надання усної консультації з вивчення документів 4000 грн. (2 год.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000 грн. (4 год.).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Представник відповідача, вважає, що зазначені ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 16 000 грн. є завищеними.

Зокрема звертаємо увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49946 грн. 96 коп., тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, а тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатами робіт, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважаємо, що витрати на правову допомогу не можуть бути більше ніж 2000 грн.

21 жовтня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Так позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того зазанчає, що

У відповідності до п. 2 Акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, відповідачу випущено міжнародну картку строком дії 3 роки з моменту її виписку.

Довідкою про умови кредитування визначено строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Вищезазначене дає підстави, що строк позовної давності міг початись би із 30.06.2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Підсумовуючи вищезазначене, перебіг строку позовної давності за договором станом на дату подачі позовної заяви, тобто станом на 01.10.2025 (дата подачі позовної заяви до суду) не настав.

Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за № 4434-IX передбачено, виключення пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

П. 2 такого Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Набрання чинності такого Закону відбудеться 04.09.2025, тобто, саме із цієї дати почнеться відлік строку позовної давності, який спливе 04.09.2028 року.

Щодо витрат на правничу допомогу позивача.

Договірні відносини між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «Лігал Ассістанс» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав Відповідача є необґрунтованими.

Також, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, хочемо наголосити, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не при тримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».

У інший постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Отже, передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61- 19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61- 12783св21).

Із врахуванням вищезазначеного, заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного представником відповідача не доведено.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 06.10.2016 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № CCNG-630488517.

Відповідно до умов Договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 200 000.00 грн., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 06.10.2019 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26 %.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.

Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 Позачергових загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА БАНК», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на наступне: Повне найменування Банку українською мовою: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК»; Скорочене найменування Банку українською мовою: АТ «СЕНС БАНК».

17.05.2021 було укладено договір №2 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630488517.

18.05.2021 було укладено договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630488517.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630488517.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № CCNG-630488517.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Долучені до матеріалів справи розрахунки свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит № CCNG-630488517 від 06.10.2016, загальний розмір заборгованості становить 49946,96 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 37662,36 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7806,94 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 4477,66 грн.

Відповідачем зазначені розрахунки не спростовано.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір № CCNG-630488517 від 06.10.2016 року укладено в письмовій формі, підписаний сторонами.

На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Договори факторингу (відступлення права вимоги) у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які б спростували або поставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Не надано відповідачем доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Після відступлення права грошової вимоги ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови кредитного договору № CCNG-630488517 від 06.10.2016 року, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування відповідачу заборгованості за кредитним договором, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сербіна Б.О. про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно умов договору строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

Позовна заява була подана до суду 07.10.2025 року.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим, у відповідності до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє до цього часу.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Підсумовуючи вищезазначене, суд звертає увагу, що перебіг строку позовної давності за договором станом на дату подачі позовної заяви, тобто станом на 01.10.2025 (дата подачі позовної заяви до суду) не настав.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за № 4434-IX передбачено, виключення пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

П. 2 такого Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Набрання чинності такого Закону відбудеться 04.09.2025, тобто, саме із цієї дати почнеться відлік строку позовної давності, який спливе 04.09.2028 року.

Отже, суд не вбачає, підстав для відмови у позові у зв`язку із закінченням строків позовної давності, оскільки позовна заява подана в межах строку позовної давності.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач порушила умови Договорів у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 49946,96 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Одночасно з вимогою про стягнення заборгованості за кредитними договорами, представником позивача заявлено також вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч, 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються фінансовий складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачемнадано копію договору про надання правової допомоги ТОВ «Коллект Центр» адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» від 01.07.2024 на підставі звернення клієнта, оформленої у вигляді заявки на надання юридичної допомоги; заявку на отримання позивачем юридичної допомоги №2362 від адвокатського об`єднання по супроводу примусового стягнення з відповідачки заборгованості; витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, відповідно до якого адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв правову допомогу щодо боржника у вигляді надання усної консультації з вивчення документів 4000 грн. (2 год.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000 грн. (4 год.).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, справа відноситься до категорії нескладних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні без виклику сторін, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час.

Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Отже, з урахуванням складності справи, обсягу та часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, а також заперечень відповідачки щодо суми витрат на правову допомогу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до вимог ст.133,141ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 263-265, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № CCNG-630488517 від 06.10.2016 року у розмірі 49 946,96 грн., з яких:

заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 37662,36 грн.;

заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7806,94 грн.;

заборгованість за пенею та/або штрафами - 4477,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК