Рішення № 138246876, 15.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21548/25

Провадження № 2/344/2033/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

15 липня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гандзюк Ірина Романівна звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказане майно належало ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 09.10.1995, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Івано-Франківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №7Д-421, право власності зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ за реєстровим №4033 від 09.10.1995 в реєстровій книзі №31.

Заповіту син позивача не складав. ОСОБА_4 не мав сім`ї, що підтверджується його свідоцтвом про смерть. До смерті син постійно проживав з позивачем в США. Мати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є громадянкою росії, в Україні ніколи не проживала, навіть не приїжджала на похорони сина. ОСОБА_1 більше 30 років не підтримує з нею жодних відносин, тому йому нічого невідомо про ОСОБА_5 . Спадщину після смерті сина вона не приймала, в нотаріальну контору з даного приводу не зверталася.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 . На момент відкриття спадщини він був співвласником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.05.1993, виданого агентством по приватизації державного житлового фонду м. Івано-Франківськ, згідно з рішенням МВК від 28.04.1993 за №140. У подальшому 15.05.2025 його право власності на 1/2 вказаної квартири було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, про що свідчить Витяг з реєстру №427490815 від 19.05.2025.

Довідка №00180, видана 21.02.2025 ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» засвідчує, що станом на 21.02.2025 ОСОБА_1 належала 1\2 частка спірної квартири, 1/2 частка - належала ОСОБА_2 , переходів права власності не реєструвалось.

Після смерті сина позивач повернувся в Україну та постійно проживав у цій квартирі, утримував її, сплачував комунальній послуги, здійснював поточні ремонти, тобто вступив в управління та володіння спадковим майном і в такий спосіб прийняв спадщину. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає.

17 жовтня 2025 року позивач звернувся в Першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору із заявою для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_2 , проте йому було відмовлено в оформленні документів на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. В зв`язку з тим, що позивач не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини впродовж шести місяців після смерті сина, нотаріус рекомендувала звернутися до суду для продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин позивач просить визнати право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 1-5).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2025 року вказану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.23).

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.24-25).

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гандзюк Ірини Романівни про витребування доказів задоволено. Витребувано з Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори інформацію про те, чи зверталися спадкоємці з заявою про прийняття спадщини після смертіОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо спадкоємці зверталися, то необхідно вказати прізвище, ім`я та по батькові таких спадкоємців, дату їх звернення з заявою про прийняття спадщини, чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у разі її відкриття надати належним чином завірені копії спадкової справи. Витребувано з Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» інформацію про те, за ким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та чи відбувався перехід права власності від ОСОБА_2 до інших осіб (а.с.69-70).

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті ( а.с. 89-90).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з`явився, попередньо представник позивача подала до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги, просить розглядати справу за відсутності сторони позивача, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.94).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Оскільки учасники справи у судове засідання, призначене на 07 липня 2026 року, не з`явилися, суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився у судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 15 липня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Згідно частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

16.10.2000 міським реєстратором м. Нью-Йорк, доктором філософії Стівеном П.Шварц було видане свідоцтво про смерть № 156-00-020328 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-9).

26 червня 1993 року заведена будинкова книга для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_2 , згідно якої у квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с. 10-11, 36-39, 40-43).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/2 належить ОСОБА_1 (а.с. 12, 44).

З довідки Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розмір частки 1/2 (а.с. 12 зворот, 43).

11.07.2025 за № 71/72-1.13/35в була видана довідка Комунальним підприємством «Міська ритуальна служба» про те, що ОСОБА_2 , 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похований на міському кладовищі в с. Чукалівка Івано-Франківської міської територіальної громади (сектор 35, ряд НОМЕР_1 , могила НОМЕР_1 ) (а.с. 13, 46).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_5 (а.с. 13 зворот, 47).

На квартиру за адресою: АДРЕСА_2 Обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» видано технічний паспорт (а.с.15-16, 50-52).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 травня 1993 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності в рівних долях належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16 зворот-17, 53-54).

09 жовтня 1995 року був укладений договір дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Квартира складається з 1 кімнати, житловою площею 15,85 кв.м., загальною площею 30,49 кв.м. (а.с.17 зворот-19, 55-58).

Згідно Висновку про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 451 238 гривень (а.с.19 зворот-20, 59-60).

Листом за №1943/02-14 від 17.10.2025 державний нотаріус Дмитрук С.Д. відмовила ОСОБА_1 в оформленні документів на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 (а.с.21).

Обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» видана довідка ОСОБА_1 про технічну характеристику однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.45).

Обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» на ухвалу суду від 20.04.2026 була дана відповідь про те, що за архівними даними станом на 31.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 1/2 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 травня 1993 року. виданого Агентством по приватизації державного житлового фонду; за ОСОБА_2 1/2 частки на підставі договору дарування від 09.10.1995 Р№ 7Д-421, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. (а.с.74).

Згідно відповіді Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори на ухвалу суду від 20.04.2026, державний нотаріус Дмитрук С.Д. відмовила ОСОБА_1 в оформленні документів на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 , рекомендовано звернутися до суду із заявою для продовження строку для прийняття спадщини. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася. Інші спадкоємці із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися (а.с. 28, 80, 81, 84-85).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19,пункт 14)).

Згідно пункту 1 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

У пункті 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності Цивільним кодексом України та строк на її прийняття закінчився до 1 січня 2004 року.

Відповідно до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) , часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу Української РСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 527 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Стаття 529 ЦК Української РСР передбачає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно статей 549, 550 ЦК Української РСР, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в рівних долях по 1/2.

Позивач після смерті свого сина із заявою про відмову від спадщини та заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не звертався.

Спору про спадкування не існує, а сама спадщина відповідно до вимог статті 1277 Цивільного кодексу України відумерлою не визнана.

Спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як спадкоємець першої черги після смерті сина вступив в управління спадковим майном і в такий спосіб прийняв спадщину.

За таких обставин позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, доходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, тому підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач Івано-Франківська міська рада, код ЄДРПОУ 33644700, 76018 м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 21

Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.