Рішення № 138246057, 16.07.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.07.2026

Справа № 497/829/26

Провадження № 2/497/1101/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

представника позивача -Осипової К.М. (ВКЗ),

представника відповідача - Тальчук П.І. (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 18.02.2021 року в загальному розмірі 46 304.18 грн., судовий збір в сумі 2662.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн..

Свої вимоги мотивує, тим, що 18.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 246715231 на суму 4 400,00 гривень (а.с.74-76).

Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а й платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV986DT.

Зокрема, 18.02.2021 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

За цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 13700 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику." (пункт 1.1. договору).

Сума кредитного ліміту, договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.

Процентна ставка річних, значена в Паспорті за цим Договором 178.55.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 5.4. договору).

Відразу після вчинених дій Відповідача, 18.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4 400.00 гривень через банк провайдер, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 13700 гривень.

28.11.2018 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 46 304.18 гривень, яка не сплачена відповідачем.

Зазначене стало підставою звернення до суду.

Ухвалою від 01.04.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 11.05.2026 року о 09:30 годині (а.с.114-115), про що повідомлено сторонам по справі (а.с.116).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

04.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості просив відмовити в повному обсязі (а.с.124-149).

В обґрунтування заперечень, представник зазначає, що матеріали справи не містять доказів узгодження умов кредитування. Факт укладення договору в електронному вигляді між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 не підтверджується належними доказами.

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що Відповідач виконав дії, передбачені Законом України «Про електронну комерцію» для підписання електронного договору - а саме: не доведено, що Відповідач отримав одноразовий ідентифікатор; не доведено, що цей ідентифікатор був використаний для підписання договору; не надано технічних журналів, протоколів підтвердження акцепту чи доказів авторизації у системі.

Матеріали справи не містять доказів узгодження умов кредитування. Факт укладення договору в електронному вигляді між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 не підтверджується належними доказами. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що Відповідач виконав дії, передбачені Законом України «Про електронну комерцію» для підписання електронного договору - а саме: не доведено, що Відповідач отримав одноразовий ідентифікатор; не доведено, що цей ідентифікатор був використаний для підписання договору; не надано технічних журналів, протоколів підтвердження акцепту чи доказів авторизації у системі.

Жодних належних доказів такого прийняття - у вигляді підписання одноразовим ідентифікатором, електронним повідомленням чи іншими передбаченими законом діями - Позивач не надав.

Відтак, Позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах сплати відсотків, які вказані у наданих до суду документах.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів Відповідачу згідно вказаного спірного договору, оскільки переглянути сам додаток до відповіді АТ «ОЩАДБАНК» від 23.04.2026 стосовно рахунків Відповідача не вбачається можливим, у сторони Відповідача відсутня можливість дослідити зміст диску CD-R, відтак, обставина видачі кредитних коштів є недоведеною.

Представник звертає увагу на перехід права вимоги у даній цивільній справі. Договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто раніше кредитного договору (18.02.2021).

Таким чином, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та Відповідачем, і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно Відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу №05/0820-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не могло передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу №11/07/25-Е Позивачу, який за вищенаведених обставин, не має права вимагати від Відповідача сплати заборгованості за кредитним договором №246715231 від 18.02.2021.

Долучені Реєстри Боржників не є копіями оригінальних реєстрів прав вимоги, які мали бути підписаними обома сторонами правочину.

Зазначає, що доказів (платіжних доручень) на підтвердження факту відступлення грошової вимоги за першочерговим договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстром прав вимоги №134 від 18.05.2021, укладеними між Первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до позовної заяви долучено не було . З огляду на наведене, недоведеність першочергового відступлення прав вимоги виключає подальшу передачу права вимоги відносно Відповідача наступним кредиторам.

Відтак, приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог об`єктивно не підтверджені, Позивачем не доведено достатніми доказами те, що він є законним правонаступником стягувача за кредитним договором №246715231 від 18.02.2021.

З цих підстав, як вважає представник відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача про стягнення заборгованості.

В судове засідання 11.05.2026 року:

- представник позивача не прибула, надіслала заяву про відкладення судового розгляду на іншу дату (а.с.153-158);

- відповідач не прибула,

- представник відповідача - адвокат Тальчук П.І. (ВКЗ) не заперечувала щодо клопотання представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 11.05.2026 року відкладено розгляд справи на 10.06.2026 о 13:00годині (а.с161), про що повідомлено сторін по справі (а.с.162-163).

12.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, який представник просив врахувати при розгляді справи (а.с.169-186).

Представник позивача звертає увагу на:

-порядок укладення договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»;

-ознайомлення відповідача з Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», затверджених Товариством, про які повідомлено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та надання згоди на обробку своїх персональних даних;

- укладення електронного договору шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону;

- використання електронного підпису та факту надання Позивачем оригіналу кредитного договору

- обґрунтування та доведеності щодо переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача;

За таких обставин представник позивача стверджує, що позивачем фактично створені умови, за яких позичальник буде обмежений у захисті своїх прав за формальної наявності низки договорів факторингу, що суперечить принципу правової визначеності. Недоведеність першочергового відступлення прав вимоги виключає подальшу передачу права вимоги відносно Відповідача наступним кредиторам. З огляду на наведене, аналізуючи всі долучені Позивачем докази у сукупності (відсутність доказів оплати за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (як на момент укладення договору факторингу №28/1118-01, так і на момент відступлення права вимоги відносно Відповідача під час начебто підписання Реєстру прав вимоги; відсутність належним чином засвідчених витягів з оригінальних Реєстрів Боржників), зазначаємо, що Позивачем не доведено факт набуття ним права грошової вимоги відносно ОСОБА_2 за договором кредитної лінії №246715231 від 18.02.2021 (інші укладені договори факторингу є похідними). Більш того, на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між Відповідачем і кредитором не існувало жодного правового зв`язку, а сам договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не містить відомостей, які б дозволяли ідентифікувати «майбутнє» зобов`язання.

18.05.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.187-201).

19.05.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с.202-222) яким вказано, що за договорами факторингу до товариства перейти права вимоги за кредитним договором, тобто - грошові права вимоги до відповідача, які виникли після укладання договорів факторингу та щодо реєстрів прав вимоги.

В судове засідання 10.06.2026 року:

- представник позивача приймала участь в режимі ВКЗ;

- відповідач також не прибула, про час та місце проведення судового розгляду повідомлялася згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 та за засобами ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.162), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.163 зворотна сторінка).

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тальчук Поліни Іллівни - задоволено. В зв`язку із технічними проблемами у відеоконференції у представника відповідача, відкладено судове засідання на 10:30 годину 15.07.2026 року. Клопотання представників сторін по справі - задоволено. Надано можливість представникам приймати участь в наступному судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою власних технічних засобах.

В судовому засіданні 15.07.2026 року

- представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стверджувала, що вимоги є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами наявними в матеріалах справи. Підтримала доводи викладені у відповіді на відзив та в додаткових поясненнях, які просила врахувати;

- представник відповідача заперечувала доводи позивача, вважала вимоги не обґрунтованими і недоведеними відповідними доказами. При цьому представник підтвердила, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в розмірі 13700.00 гривень.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 18.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 246715231 на суму 4 400,00 гривень (а.с.74-76).

Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а й платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV986DT.

Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV986DT направлено Відповідачу 18.02.2021 о 9:12:51 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 18.02.2021 о 9:14:00.

18.02.2021 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

Згідно п. 4.1. невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

За цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 13700 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику." (пункт 1.1. договору).

Сума кредитного ліміту, договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

За умовами договору:

1.2. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.

1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85 сто сімдесят вісім цілих вісімдесят п`ять сотих процентів річних, що становить 0,49 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 595,07 (п`ятсот дев`яносто п`ять цілих сім сотих) процентів річних, що становить 1,63 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця (далі - «Програма»), які розміщені на Сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/ . Станом на дату укладення цього Договору Позичальнику присвоєний 1 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього Договору.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 5.4. договору).

Відразу після вчинених дій Відповідача, 18.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13700 гривень на банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

До Кредитного договору № 246715231 від 18.02.2021 додано Паспорт споживчого кредиту в якому зазначені: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти.

Згідно листа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від 15.04.2026 року, надає в електронному вигляді наявну інформацію щодо зарахувань грошових коштів, за вказані періоди часу, по банківському рахунку № НОМЕР_3 (UAH), до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , який відкритий на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Окрім того, повідомляє, що на вищезазначену фізичну особу також була емітована інша платіжна картка, яка зазначена в додатку.

Разом із тим, за платіжною картою № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), наявний фінансовий номер НОМЕР_6 , який знаходиться в анкетних даних.

Відповідно виписки по банківському рахунку № НОМЕР_3 на картку перераховані грошові кошти у розмірі 4400, 3330, 6000 гривень, що в загальному розмірі становить 13700 гривень (а.с.99-100, 121-122).

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

Відповідач здійснював часткові платежі на виконання умов кредитного договору, що свідчить про усвідомлення факту існування зазначеного договору та визнання зобов`язань за ним. Сплата відсотків, нарахованих за кредитним договором № 246715231 від 18.02.2021 р., підтверджує не лише наявність заборгованості, але й згоду ОСОБА_2 з умовами цього договору.

28.11.2018 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.85-88). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 134 від 18.05.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається з пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно з пунктом 8.1. договору факторингу № 28/1118-01 цей договір набуває чинності та всі права і обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Пунктом 8.2. договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01(а.с.33-35)

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон плюс»» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Евідповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.42-44).

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № № Б/Н від 14.07.2025до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

За додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу. Витяги з Реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, додаються до позовної заяви, та є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги по Кредитному договору до Позивача.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 246715231, становить 46 304,18 гривень, яка складається з:

12 573,52 грн - заборгованість по тілу кредиту;

33 730,66 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.48-51).

Мотиви суду:

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 246715231 від 18.02.2021 укладено сторонами в електронній формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-електронних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частин четвертої та п`ятої цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Як зазначено у статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору №246715231 від 18 лютого 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

На підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору № 246715231 від 18.02.2021, який містить інформацію про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV986DT який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 , що був введений 18.02.2021о 09:12:25; довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", відповідно до якої заявка на кредит подана позичальником ОСОБА_3 18.02.2021; договір відправлено позичальнику 18.02.2021; одноразовий ідентифікатор MNV986DT для акцепту оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) відправлено позичальнику 18.02.2021 о 09:14:00 на номер телефону НОМЕР_2 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 18.02.2021; перерахування грошових коштів позичальнику ОСОБА_2 здійснено 18.02.2021.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_2 підписала його одноразовим ідентифікатором, при цьому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Договір містить податковий номер ОСОБА_2 , адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору №246715231 від 18 лютого 2021 року.

Вказані обставини відповідач не спростувала, навпаки представник відповідача підтвердила факт укл виходячи із сукупності наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що зазначені обставини підтверджують отримання грошових коштів відповідачем у сумі 13 700 грн за договором № 246715231 від 18.02.2021 року.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою (частина 1).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною першоюстатті513ЦКУкраїнипередбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідач порушив умови договору в частині повернення позивачу кредиту в строк, погоджений ними в кредитному договору, оскільки відповідач не надав суду доказів погашення кредиту.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідач підтвердив факт укладання кредитного договору № 246715231 від 18.02.2021та визнав його сплативши часткову заборгованість за кредитом.

Уклавши Договір, Позичальник, тобто відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте, Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

А відтак, відповідач отримав кредитні кошти, які не повернув, а ні в строк визначений договором, а ні до тепер. Тобто і надалі користується цими коштами.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що позивачем не підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором, виходячи з наступного:

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача

1.1.Строк чинності договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Клієнт) та між ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.

Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. 1.2.

Предмет договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 18.05.2021 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №134 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 29 820,35 грн.

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 18.05.2021, тобто після укладання Кредитного договору № 246715231 від 18.02.2021.

Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги №134 від 18.05.2021 до Договору факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018 Щодо предмету та істотних умов договору факторингу Слід зазначити, що відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру.

Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 , до якого включено Кредитний договір №246715231 від 18.02.2021 укладено 18.05.2021, тобто через три місяці після укладення кредитного договору.

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 Сторонами погоджено: Положеннями п. 1.6. Договору Факторингу №28/1118-01 «Фінансування» сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього Договору. Відповідно до п. 5.2.1. Договору фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором. Положеннями пункта 5.4.3. зазначеного Договору, у випадку невиконання Фінансування має право призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані Реєстри прав вимоги. На підставі п. 5.4.4. Договору має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку в разі систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до планової дати розірвання. Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності.

Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає Відповідач.

Варто зазначити, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги.

Відповідно до ст. 203 ЦКУ, правочин є дійсним, якщо він відповідає волевиявленню сторін та не суперечить закону.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зокрема, згідно ч. 1. ст. 1077 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи.

Висновок Відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.

Перехід права вимоги за кредитним договором № 246715231 від 18.02.2021 відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020

2.1. Строк чинності договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820- 01.

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року.

Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Таким чином, додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

2.2. Предмет договору факторингу № 05/0820 -01 від 05.08.2020

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 3 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог , по формі установленій в Відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 46304,18 грн (копія долучена до позовної заяви).

Відповідно до п.1.6. Договору Факторингу «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору».

Відповідно до п.3.1.1. Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Отже, договір № 05/0820 - 01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024.

З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р. Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Тобто, створення Реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та №05/0820-01 від 05.08.2020 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках . Таким чином, вбачається, що вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів.

Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 Сторони погодили:

Згідно з п. 1.6 «Фiнансування» - сума коштiв, що сплачується Фактором Клiєнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору. У відповідності до п. 5.2.1. Договору фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором; На підставі п. 5.4.3. Призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фiнансування в повному обсязi за попередньо переданi Реєстри прав вимоги. 5.4.4. систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до планової дати розірвання.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е. Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Ціна Продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви.

Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2.

Відповідно до Договору Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору; Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 46304,18 грн

Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору . На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу.

Суд погоджується з доводами позивача, що Відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги №134 від 18.05.2021 до Договору факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018

Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 , до якого включено Кредитний договір №246715231 від 18.02.2021 укладено 18.05.2021, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає Відповідач.

Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Щодо оплати за договором факторингу Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в)факторингу,- постанова Верховного суду від 07.10.2018 по справі №243/11704/15-ц.

Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене, суд розцінює критично заперечення відповідача та його представника, та вважає їх, що не спростовують доводів позивача, викладених в позовній заяві.

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надала належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитними договорами, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Посилання відповідача на те, що Кредитний договір №246715231 від 18.02.2021 укладений 18.02.2021, тоді як договір факторингу №18/02/2018 був укладений 18.02.2018, тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, не заслуговують на увагу, адже, як вже зазначалось вище, частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі №206/4841/20 (провадження №14-55цс22).

Щодо тверджень відповідача в частині вимог позивача про стягнення відсотків після закінчення кредитного договору.

Відповідно до розрахунків заборгованості вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_2 становить 46 304,18 грн, яка складається з:

12 573,52 грн - заборгованість по тілу кредиту;

33 730,66 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Встановлені судовим розглядом обставини свідчать про те, що відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 246715231 від 18.02.2021року щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків.

Представник відповідача не заперечувала щодо наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 573.52 гривень, а відтак в цій частині вимоги відповідачем визнаються повністю та підлягають задоволенню.

Водночас, щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом суд наголошує на наступному.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошено, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК Укаїни). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04 червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до п.4.3. Кредитного договору проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст.625 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк кредитування за договором № 246715231 від 18.02.201 р. з урахуванням усіх його пролонгацій закінчився 16.04.2021 р. (а.с.96 зворотна сторінка).

Станом на дату закінчення строку кредитування заборгованість відповідача складала за тілом кредиту 12 573.52 гривень (4400 грн.+ 3300 грн. + 6000 грн. = 13700 грн. - 1 126.48 грн. (258.20 грн. + 868.28 грн.).

У розрахунках заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відображено нарахування відсотків після закінчення цього строку у розмірі 289.19 грн. на день (тобто, за ставкою 1,63%, передбаченою у п.1.4.2 Кредитного договору). Таке нарахування тривало з 20.04.2021 р. по 18.05.2021 з боку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.57-58) та з 18.05.2021 р. по 31.08.2023 р. з боку ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.59).

Попри положення п.4.3. Кредитного договору, із позовної заяви не вбачається нарахування відповідачу неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Представник позивача у позовній заяві вказує наступне (цитата): "…загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №246715231 від 18.02.2021 р., становить - 46 304.18 грн., яка складається з наступного: 12573.52 грн. - заборгованість по кредиту; 33 730.66 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом" (а.с.6).

З наданих представником позивача доказів (зокрема, розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс») вбачається, що за Кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» продовжували нараховувати саме відсотки за користування кредитом. Будь-яких відомостей про те, що зазначені відсотки нараховуються відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, у розрахунку заборгованості не зазначено.

Нараховані відсотки відображені в графі «Проценти/Нараховано» як в межах строку кредитування з урахуванням пролонгацій (з 18.02.2021 р. по 16.04.2021 р. включно), так і після закінчення вказаного строку (з 19.04.2021 р. по 18.05.2021 р. включно з боку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.57-58); з 18.05.2021 р. по 31.08.203 р. включно з боку ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.59), попри те, що у таблиці розрахунку заборгованості також наявна графа «Інші нарахування», яка дала б можливість диференціювати відсотки за користування кредитом та відсотки, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України.

Наведене дає підстави для обґрунтованого сумніву щодо однозначності тлумачення положень Кредитного договору сторонами, як це вказано у п.4.3. Кредитного договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 16 495.38 грн, яка складається з: 12 573.52 грн. непогашеного тіла кредиту та 3 921.86 грн несплачених відсотків за користування кредитом, що були нараховані в межах строку кредитування станом на 16.04.2021 р. (а.с.57 зворотна сторінка).

При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення справи.

На підтвердження понесених витрат суду надано копії:

- договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським бюро "Соломко та партнери" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" №20/08/25-01 від 20.08.2025 року;

- додаткової угоди №25770914533 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № №20/08/25-01 від 20.08.2025.

- акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.

Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді - 5 000 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з такого.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК України) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»).

Загальна сума заявлених вимог складала 46 304.18 гривень, судовий збір сплачений в сумі 2662.40 гривень (а.с.9). Згідно з цим рішенням суду задоволено вимоги на загальну суму 16 495.38 гривень (заборгованість за кредитом та процентами).

Здійснюючи розрахунок судового збору суд приймає до уваги постанову ВС від 27.08.2020 року у справі №188/1815/17.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 948.45 гривень виходячи з наступного: розмір заявлених вимог - 46 304.18 гривень (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 16495.38 гривень, розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 2662.40 гривень (2662.40 грн х 16495.38 грн : 46304.18 грн.).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 948.45 гривень судового збору.

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ЕЙС", яке розташоване за адресою: 02094 місто Київ, Поправки Юрія, буд.6, каб. 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956

заборгованість за Кредитним договором № 246715231 від 18.02.2021року станом на дату звернення до суду у розмірі 16 495.38 гривень (шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 38 копійок), яка складається з:

- 12 573.52 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 3 921.86 гривень - несплачених відсотків за користування кредитом;

та

- 948.45 гривень (дев?ятсот сорок вісім гривень 45 копійок) судового збору;

- 5 000.00 гривень (п`ять тисяч гривень) витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС": 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, тел.: +380955092154, ел. пошта: fincomace@gmail.com

Представник позивача Осипова Катерина Миколаївна: ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_7

Відповідач ОСОБА_2 :

АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_8 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4

Представник відповідача Тальчук Поліна Іллівна : АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_9 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5

Суддя С.В.Кодінцева