Ухвала суду № 138245970, 09.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 127/23751/26

Провадження № 1-кс/127/9040/26

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 , його захисників: адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №22025020000000110 від 23.06.2025 прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Сутиски, Тиврівського району Вінницької області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні №22025020000000110 від 23.06.2025 прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 23.01.2026 затримано та, у відповідності до вимог КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, а надалі 11.05.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, а після цього 24.06.2026 повідомлено ро зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України.

Підставою продовження застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ним вищенаведених злочинів, які згідно із ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, у вказаному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочини, у вчиненні яких підозрюється (обвинувачується) ОСОБА_4 , мають високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, проти авторитету органів державної влади, що є відповідно тяжкими та особливо тяжкими, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

- незаконного впливу підозрюваного на свідків, потерпілого, експерта, шляхом тиску чи вмовлянь, оскільки згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, він матиме можливість незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, який проводив судову експертизу у даному кримінальному провадженні, з метою створення сприятливих для себе умов, анкетні дані, місце проживання яких наявні в матеріалах кримінального провадження;

- вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованих злочинів, в яких він підозрюється (обвинувачується), що вказує на схильність до вчинення дій, спрямованих проти національної безпеки України, проти авторитету органів державної влади, на що безпосередньо вказує багатоепізодність протиправної діяльності. Ідеологічні мотиви, тобто, свідомо обрана позиція під час збройної агресії проти України, можуть стати підґрунтям для вчинення інших кримінальних правопорушень.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зокрема, враховуючи вік підозрюваного, соціальні зв?язки, останній має можливість проживати в будь-якій частині України або виїхати за кордон.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2026 продовжено строк запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.07.2026

У зв`язку із наведеним, а також беручи до уваги те, що строк дії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від спливає, а раніше заявлені ризики продовжують існувати, виникла необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні, а також в письмових запереченнях на клопотання, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити у його задоволенні або визначити підозрюваному заставу як альтернативний запобіжний захід, в розмірі визначеному статтею 182 КПК України.

Суд, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисників, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області проводилось досудове розслідування розслідується кримінальне провадження за № 22025020000000110 від 23.06.2025.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно із ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» передбачено, що національна безпека України це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України», воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно з пунктом 44 Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України», підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров?я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

Статтею 4 Закону України «Про оборону України» передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов?язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади. Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Частиною 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, зобов`язані: уточнювати свої персональні дані; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно із п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; проводять серед населення рекламно-агітаційну роботу із залучення на військову службу за контрактом, службу у військовому резерві, вступу до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; проводять агітацію, відбір, вивчення, оформлення документів кандидатів на військову службу за контрактом, у тому числі осіб офіцерського складу, та їх направлення до військових частин, навчальних військових частин (центрів); здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Окрім цього, пунктом 6 Положення передбачено, що штатні посади територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки комплектуються військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками Збройних Сил (далі - працівники) відповідно до їх штату та штатного розпису.

Добір військовослужбовців для комплектування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їх призначення на посади, проходження військової служби та звільнення з неї здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині Російська Федерація, за результатами здійснених нею підготовчих неправомірних дій, розпочала так звану «спеціальну військову операцію» в Україні, про що оголосив президент Російської Федерації.

Надалі, Збройні Сили Російської Федерації, які діяли за наказом вищого політичного та військового керівництва, вторглися на територію Україну шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, цивільні та інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське, оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків. Аналогічні дії були вчинені підрозділами терористичних організацій самопроголошених «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки», які увійшли до складу Збройних Сил Російської Федерації.

При цьому, з метою створення приводів для ескалації і спроби виправдання своєї агресії перед світовою спільнотою, громадянами України, що проживають на тимчасово окупованих територіях, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами. Так, 21 лютого 2022 року підписано так звані Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Російською Федерацією і Донецькою Народною Республікою, а також Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Російською Федерацією і Луганською Народною Республікою. Зазначені Договори ратифіковані шляхом прийняття 22 лютого 2022 року Державною думою відповідного Федерального закону, який затверджений Радою Федерації. Після цього, 30 вересня 2022 року підписано так звані Договори про прийняття до складу Російської Федерації Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки, Запорізької області та Херсонської області та утворення нових суб`єктів Російської Федерації, які ратифіковано шляхом прийняття 3 жовтня 2022 року Державною думою відповідних Федеральних законів, які затверджені Радою Федерації.

Крім того, відповідно до вимог Конституції України перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч вимогам Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року, Гельсінського заключного акту 1975 року, Гаазької конвенції 1907 року, Женевських конвенцій 1949 року та інших міжнародно-правових актів є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації та інші високопосадові представники влади держави-агресора, діючи у порушення вимог пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй, Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали повномасштабну агресивну війну проти України, шляхом віддання наказу на збройне вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України.

Незважаючи на те, що вищенаведеними міжнародними документами закріплено обов`язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності, інших дій, що заборонені міжнародним гуманітарним правом, Російська Федерація, у порушення Статуту ООН, ігноруючи норми міжнародного права та рішення міжнародних органів, продовжила агресію проти України шляхом застосування збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканності, політичної незалежності України, а також продовжила здійснювати вторгнення та раніше розпочату у 2014 році окупацію території України.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжено Указами Президента України та який діє на даний час. Укази Президента України про введення воєнного стану в Україні, відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затверджені Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних законів.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 року № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої, у подальшому, неодноразово продовжено Указами Президента України та який діє на даний час.

На виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про оборону України», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, у тому числі Вінницької області, стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування Збройних Сил України й інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, у тому числі серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення Збройних Сил Російської Федерації змінили місце проживання та не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.

При цьому, відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оповіщення доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок) визначається процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

Зокрема, згідно із п. 35 зазначеного Порядку, представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Пунктами 49, 50 цього Порядку передбаченого, що у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки.

Згідно з п. 15 зазначеного Порядку, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних, зокрема:

- здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов`язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські;

- звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку.

Порядок визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» серед іншого визначено, що завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, зокрема, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов?язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов?язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» передбачено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», працівниками правоохоронних органів є у тому числі працівники Національної поліції.

Відповідно до п. 16 зазначеного Порядку, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), зокрема:

- забезпечують участь поліцейських у здійсненні заходів щодо оповіщення резервістів та військовозобов`язаних разом з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або у складі груп оповіщення;

- організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;

- забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки;

- повідомляють районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення протягом 30 календарних днів до такого центру осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід`ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України та забезпечення національної безпеки України.

Досудовим розслідуванням встановлено протиправну діяльність групи осіб, яка включає в себе наявність керівництва (лідера), чітке визначення ролі кожного учасника та їх підпорядкованість керівнику, єдині правила поведінки і конспірації, єдиний злочинний план, відомий усім учасникам об`єднання, що полягав у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за грошову винагороду від громадян за надання фактичної можливості ухилитися від мобілізаційних заходів, зокрема, шляхом створення перешкод виконанню службових обов`язків військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, працівниками Національної поліції в особливий період.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2025 року, ОСОБА_10 , будучи особою, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, маючи відповідний досвід, авторитет серед осіб різних соціальних груп та виражені лідерські якості, перебуваючи на посаді керівника Вінницького осередку громадської організації «Україна це матір» та розуміючи, що діяльність вказаної організації використовується частиною її учасників для ухилення від мобілізації шляхом отримання посвідчень добровольця, а отже може бути джерелом систематичного отримання грошових коштів від громадян за надання фактичної можливості ухилитися від мобілізаційних заходів, прийняв рішення про утворення власного стійкого об`єднання для здійснення такої діяльності.

На початку серпня 2025 року у ОСОБА_10 виник конфлікт з керівництвом громадської організації «Україна це матір» щодо розподілу фінансових ресурсів, які надходили від нових учасників за видачу посвідчень добровольця, у зв?язку з чим ОСОБА_10 розірвав зв?язки з вказаною організацією та прийняв рішення створити та очолити власну громадську організацію, яку вирішив використати як інструмент прикриття своєї злочинної діяльності.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_10 забезпечив проведення 20 серпня 2025 року загальних зборів громадської організації «Масив-СВ» у м. Вінниця), на яких було затверджено Статут громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» (далі ГО «ДБ ім. Івана Богуна»), нова редакція Статуту якого затверджена рішенням загальних зборів від 28 серпня 2025 року. Вказані установчі документи, зокрема, були підписані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

У подальшому ОСОБА_10 забезпечив реєстрацію вказаної громадської організації як юридичної особи, оренду офісних приміщень за адресами: спочатку м. Вінниця, вул. Лебединського, 34-А, а з 01 грудня 2025 року м. Вінниця, вул. Монастирська, 43/8; забезпечив виготовлення в ТОВ «Брендкард» (код ЄДРПОУ 38512027), фірмових посвідчень добровольця так званого «Добровольчого батальйону імені Івана Богуна»; запровадив форму одягу учасників (військовий камуфляж кольорів «піксель» та «хакі»), шевронів та іншої атрибутики, які мали створювати у працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ТЦК та СП хибне уявлення про належність учасників громадської організації до Збройних Сил України або інших військових формувань.

З метою забезпечення стабільності та безпеки функціонування групи ОСОБА_10 , як її керівник, у різний час залучив до її складу осіб, які користувалися його довірою, мали навички спілкування з представниками правоохоронних органів та військовослужбовцями ТЦК та СП, відповідні соціальні зв`язки, а також були готовими діяти за єдиним планом і за вказівками керівника, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 .

Усі вищевказані особи умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, зорганізувалися в стійке об`єднання для вчинення низки кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти авторитету органів державної влади України, розробивши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам групи, з розподілом функцій кожного учасника, спрямованих на реалізацію цього плану. Ці особи свідомо підкорилися ОСОБА_10 , як керівнику групи, та беззаперечно виконували його вказівки.

Зазначену групу характеризують такі ознаки:

- стійкість і стабільність складу: група сформована не одномоментно, а впродовж тривалого часу (з серпня 2025 року), діяла безперервно до січня 2026 року, її ядро лишалося незмінним;

- централізоване підпорядкування: усі учасники підпорядковувалися ОСОБА_10 як керівнику громадської організації та керівнику групи, виконували його розпорядження, погоджували з ним стратегічні питання;

- єдині правила поведінки і дисципліни: затверджений «статут», «присяга» доброволця, правила поведінки на місцях зупинок поліцією/ТЦК, обов`язок щомісячної сплати «членських внесків», правила несплати яких передбачали відключення доступу до системи реагування «SOS»;

- єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з чітким розподілом функцій;

- наявність матеріально-технічної бази: два орендованих офіси (на АДРЕСА_3 та вул. Монастирська, 43/8 у м. Вінниця), пристрої зв?язку, виготовлені посвідчення, бланки контрактів, анкет і присяг, форма одягу та шеврони, банківські рахунки;

- запроваджені заходи конспірації: надання групі ознак громадського об`єднання та військового формування, проведення формальних «загальних зборів» з ведення протоколів, використання у спілкуванні кодових слів («SOS», «крила», «силове крило»), обмеження доступу до закритих Telegram-каналів виключно для платників;

- здатність до самовідтворення та збереження об`єднання як цілісного суб`єкта злочинної діяльності, постійне залучення нових членів, розширення на інші регіони.

Метою діяльності групи було перешкоджання виконанню службових обов`язків працівниками Національної поліції України та військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час виконання ними повноважень із забезпечення мобілізаційних заходів в особливий період, шляхом створення психологічного тиску, висловлення погроз застосування насильства, прибуття на місце зупинки значної кількості учасників групи з метою недопущення доставлення військовозобов`язаних членів громадської організаціях до ТЦК та СП, а також систематичне грошових коштів від учасників громадської організації та сторонніх осіб за надання їм такого «прикриття».

Зазначений план був детально обговорений та погоджений учасниками групи на ряді закритих зустрічей у приміщенні офісу громадської організації, зокрема 01 серпня 2025 року, та формально закріплений рішенням так званих «загальних зборів» від 20 листопада 2025 року, проведених у приміщенні за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 34-А, на яких було оголошено про створення «силового крила» групи швидкого реагування (ГШР), визначено перелік її основних учасників, тарифи (1 000 грн щомісяця за користування «кнопкою SOS» в межах громадської організації та 400 доларів США за один виклик ГШР з боку «неплатника», по 100 доларів США кожному з чотирьох членів ГШР), правила поведінки під час зупинки поліцейськими та ТЦК, порядок збору «членських внесків» та підстави відключення «кнопки SOS».

З метою забезпечення стабільного існування групи та приховування її злочинної діяльності її учасниками постійно вживалися заходи конспірації, у тому числі:

- надання групі ознак громадського об`єднання та військового формування шляхом створення та формальної реєстрації ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», складання «статуту», проведення «загальних зборів» з оформленням протоколів, підписання учасниками «контрактів добровольця» та складання «присяги»;

- носіння учасниками громадської організації форменого одягу військового зразка («піксель», «хакі»), шевронів із символікою батальйону, використання посвідчень із фотокартками у військовій формі та іншої атрибутики, які формували у працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ТЦК та СП хибне уявлення про належність учасників громадського об?єднання до Збройних Сил України та ускладнювали виконання ними службових обов?язків;

- ведення комунікації через закриті Telegram-канали з обмеженим доступом виключно для осіб, що сплатили членські внески, та з використанням кодових позначень «SOS», «крила», «силове крило», «флуділка», «общий визов» тощо;

- автоматизація процесу оповіщення учасників ГШР через Telegram-бот, що унеможливлювало ідентифікацію конкретних осіб, які приймали повідомлення;

- інструктаж учасників ГО (зокрема ОСОБА_15 ) щодо порядку дій при зупинці працівниками поліції та ТЦК та СП, у тому числі заборона повідомляти будь-які персональні дані, окрім посвідчення добровольця;

Залежно від наявності особистих якостей членів групи (навичок, вмінь працювати у групі, авторитету серед учасників громадської організації, юридичних, технічних та комунікативних здібностей), ОСОБА_10 , як керівник, визначив чітку ієрархію та розподілив функції між учасниками групи в такий спосіб.

ОСОБА_10 організатор та керівник групи.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- прийняв рішення про створення стійкого злочинного об`єднання та реалізував його шляхом утворення громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» як інструменту прикриття злочинної діяльності;

- залучив до складу групи інших учасників, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та особисто визначив роль і функції кожного з них;

- здійснював загальне керівництво та координацію дій усіх учасників групи, зокрема видавав вказівки щодо часу, місця та способу перешкоджання діям працівників поліції і ТЦК та СП;

- розробляв спільно з іншими учасниками плани вчинення кримінальних правопорушень, удосконалював методи конспірації та доводив їх до відома учасників;

- встановив та контролював загальні правила поведінки і дисципліни в організації, забезпечував їх беззаперечне виконання учасниками;

- забезпечував матеріально-технічне функціонування групи: оренду офісних приміщень (на АДРЕСА_4 ), виготовлення посвідчень, придбання атрибутики (шевронів, наклейок, форми);

- організував систему фінансування діяльності групи через стягнення з учасників громадської організації щомісячних «членських внесків» у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень та подвійних внесків у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень за безперервне користування «кнопкою SOS», а також встановив комерційний тариф для «неплатників» 400 доларів США за один виклик ГШР, з рівним розподілом цих коштів між чотирма членами ГШР;

- організував та особисто очолив «силове крило» (групу швидкого реагування), до основного складу якого, окрім нього, увійшли ОСОБА_4 (позивний « ОСОБА_16 »), ОСОБА_15 (позивний «Адвокат») та ОСОБА_17 (позивний « ОСОБА_18 »); залучав до виїздів у складі ГШР ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (заступник командира батальйону) та інших осіб;

- організував створення та функціонування Telegram-каналів групи, а саме: закритого каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (для учасників, що сплатили членські внески) та допоміжного каналу «Флуділка», а також роботу автоматизованого Telegram-бота «SOS», за допомогою яких здійснювалось оповіщення учасників ГШР та координація їх виїздів;

- особисто брав участь у виїздах ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, висловлював на адресу останніх погрози насильством та чинив психологічний тиск з метою унеможливлення доставлення військовозобов`язаних членів ГО до ТЦК та СП.

ОСОБА_13 виконавець.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_10 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- забезпечував виготовлення (друк, ламінування, нанесення фото) посвідчень добровольця ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншої атрибутики для учасників громадської організації, координуючи відповідні замовлення;

- організовував спільно з ОСОБА_15 виїзди для фотофіксації нових членів громадської організації на виробництвах м. Калинівки та інших об?єктах, узгоджуючи із ОСОБА_15 такі деталі, як форма одягу для фото на «ксиву» (камуфляж «піксель» / «хакі»);

- забезпечував для ОСОБА_15 логістику (перевезення власним транспортним засобом) для виконання завдань групи;

- брав участь у зборі «членських внесків» від учасників ГО;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, чинив на них психологічний тиск, висловлював погрози насильством з метою недопущення доставлення військовозобов`язаних до ТЦК та СП.

ОСОБА_14 виконавець.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_10 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- виконував завдання щодо підшукування осіб призовного віку, схильних вступити до громадської організації з метою уникнення мобілізації, проводив із ними роз`яснювальну роботу та забезпечував їх формальне приєднання;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, чинив на них психологічний тиск, висловлював погрози насильством;

ОСОБА_4 виконавець.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_10 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- як голова іншої, партнерської ветеранської організації ГО «Всеукраїнське об?єднання учасників бойових дій, волонтерів, ветеранів, інвалідів», був ключовим інструментом маскування протиправної діяльності, виступав як формальний голова громадської організації ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» та використовувалося ОСОБА_10 для надання діяльності групи вигляду правомірного громадського об`єднання та для проведення переговорів із сторонніми державними структурами;

- увійшов до основного складу «силового крила» (ГШР) з огляду на наявність статусу учасника бойових дій (УБД) та відповідного досвіду; особисто з`являвся до місць зупинки учасників громадського об?єднання для здійснення психологічного тиску на працівників поліції та військовослужбовців ТЦК та СП;

- брав участь в обговоренні та погодженні правил поведінки та фінансової моделі групи на закритих та загальних зборах.

ОСОБА_12 виконавець, один із співзасновників.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_10 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- був одним із підписантів Статуту ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» (Протокол № 2 загальних зборів ГО «Масив-СВ» від 20.08.2025, нова редакція 28.08.2025), чим формально оформив участь у створенні юридичної оболонки групи;

- забезпечував координацію викликів членів ГШР через Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема ініціював загальні виклики на місця подій;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, чинив на них психологічний тиск, висловлював погрози насильством.

ОСОБА_15 виконавець, юрист групи.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_10 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- офіційно займав посаду юриста громадської організації; здійснював правовий супровід діяльності групи, зокрема юридичну експертизу проєктів договорів оренди та інших документів, зберігав установчі документи (статути ГО «Масив-СВ» та ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», протоколи загальних зборів, бланки контрактів добровольця, заяв на вступ та анкет);

- був основним доповідачем на загальних зборах громадської організаціях з тем надання юридичних послуг, порядку поведінки на дорозі та за її межами; розробляв правила поведінки членів громадської організації при зупинці працівниками поліції та ТЦК та СП, інструктував учасників щодо тактики уникнення доставлення до ТЦК та СП (зокрема не повідомляти жодних персональних даних, окрім посвідчення добровольця, посилатися на «службу» в батальйоні, формувати акти і скарги на дії поліцейських та військовослужбовців);

- безпосередньо проводив телефонні консультації членів громадської організації, що зазнали зупинки, давав їм юридичні поради щодо протиправної відмови від виконання законних вимог працівників поліції та ТЦК та СП;

- забезпечував залучення нових членів громадської організації, виїжджав разом із ОСОБА_13 на виробництва (зокрема м. Калинівка) для проведення роз`яснювальної роботи та фотофіксації осіб для виготовлення посвідчень; контролював «дрес-код» (камуфляж «піксель»/«хакі») для надання фотографіям ознак належності до ЗСУ;

- входив до основного («комерційного») складу «силового крила» групи швидкого реагування у складі чотирьох осіб, отримуючи плату по 100 доларів США за кожен виїзд до «неплатника»;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників громадської організації працівниками поліції та ТЦК та СП, де чинив на останніх психологічний тиск, забезпечував «юридичне прикриття» дій учасників ГШР, висловлював у їх присутності претензії, погрози оскарження їх дій з метою унеможливлення виконання ними службових обов?язків.

Таким чином, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, учасники групи ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ючу систему, за якої громадяни України, які перебували на військовому обліку як військовозобов`язані та підлягали мобілізації, контрольним заходам зі сторони територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, за грошову винагороду набували формального статусу «добровольця» громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з одночасним отриманням комплексу засобів (посвідчення встановленого зразка, доступу до автоматизованої системи реагування « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також юридичного супроводу), які цілеспрямовано використовувалися для уникнення такими громадянами виконання обов`язків, передбачених законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та для протидії законним діям військовослужбовців ТЦК та СП і працівників Національної поліції України, що виконували повноваження з реалізації мобілізаційних заходів.

У такий спосіб група фактично зменшувала ефективність виконання заходів з оповіщення, перевірки військово-облікових документів та доставлення військовозобов`язаних до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в межах м. Вінниці та Вінницької області, тим самим перешкоджаючи законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо забезпечення людськими ресурсами, які необхідні для оборони України в умовах збройної агресії російської федерації та правового режиму воєнного стану.

Зазначений механізм перешкоджання був не одиничним епізодом, а сталим, систематично відтворюваним процесом, до якого учасники групи свідомо залучили щонайменше 100 громадян, кожен з яких розглядався групою одночасно як джерело систематичного отримання грошової винагороди (через сплату вступного внеску, щомісячних «членських внесків» за безперервне користування «кнопкою SOS», а також коштів від виготовлення посвідчень та атрибутики), а також як особа, яка в разі необхідності може бути залучена до протидії мобілізаційним заходам під час зупинки учасника громадської організації військовослужбовцями ТЦК та СП і працівниками Національної поліції України.

Учасники групи створили та забезпечили безперервне функціонування підсистеми виготовлення та обліку документів громадської організації, які за змістом, формою та використанням цілеспрямовано наближалися до документів військового обліку, з метою введення в оману працівників Національної поліції України та військовослужбовців ТЦК та СП щодо належності їх пред`явників до Збройних Сил України або інших військових формувань.

До складу зазначеного документообігу входили: 1) контракт добровольця, який за зовнішнім виглядом та реквізитами імітував контракт про проходження військової служби; 2) заява про вступ до громадської організації; 3) текст так званої «присяги» добровольця; 4) анкета з персональними даними, контактами та фотографіями кандидата у форменому одязі; 5) посвідчення добровольця, виготовлене на пластиковому носієві з використанням ламінації, з нанесенням фото пред`явника у форменому одязі військового зразка, найменування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », порядкового номера та строку дії, а також підпису керівника батальйону ОСОБА_10 .

Виготовлені учасниками групи посвідчення добровольця ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » цілеспрямовано використовувалися членами громадської організації як засіб уникнення мобілізаційних заходів, при цьому реальної військової служби, проходження військово-лікарської комісії, взяття на військовий облік або виконання інших обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особи, що отримували такі посвідчення, не виконували та виконувати не мали наміру.

Учасники групи особисто і через залучених ними членів громадської організації запровадили та підтримували практику пред`явлення посвідчень добровольця ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » працівникам Національної поліції України та військовослужбовцям ТЦК та СП у таких ситуаціях: 1) при перевірці документів за статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», з метою введення поліцейського в оману щодо приналежності пред`явника до Збройних Сил України або іншого військового формування, що мало наслідком фактичне ускладнення або повну неможливість адміністративного затримання та доставлення такої особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 2) при перевірці військово-облікових документів представниками ТЦК та СП, з метою імітації наявності у пред`явника належного військово-облікового документа, у той час як справжніх документів військового ці особи не мали або не пред`являли; 3) на блок-постах та в інших пунктах перевірки, з метою уникнути перевірки дотримання правил військового обліку, у тому числі шляхом створення видимості перебування на службі у бойовому підрозділі.

Зазначене використання посвідчень добровольця було не побічним, а ключовим елементом злочинної діяльності групи. Так, у телефонній розмові 02 листопада 2025 року ОСОБА_10 у спілкуванні з ОСОБА_14 прямо визначив правило, за яким учасники громадської організації виїжджають на місця затримання виключно для тих громадян, які мають посвідчення добровольця. Тим самим посвідчення добровольця було визначене як кваліфікаційна ознака для запуску всього механізму перешкоджання діяльності ЗСУ групою.

Зазначені дії групи цілеспрямовано підривали можливості територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та органів Національної поліції України здійснювати оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, перевірку у них військово-облікових документів, адміністративне затримання та доставлення до ТЦК та СП осіб, що вчинили правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, що становить перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Елементом створеного учасниками групи механізму перешкоджання діяльності ЗСУ було системне використання форменого одягу військового зразка та атрибутики, які формували у працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ТЦК та СП хибне уявлення про належність учасників громадської організації до Збройних Сил України або інших військових формувань.

Зокрема, учасники групи на місцях зупинки членів громадської організації, на загальних зборах, при фотографуванні для виготовлення посвідчень добровольця та в інших ситуаціях системно використовували:

- військову форму одягу кольорів «піксель» (тактичний камуфляж пікселізованого зразка, що застосовується Збройними Силами України) та «хакі»;

- шеврони з найменуванням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та символікою, що імітували елементи символіки військових формувань України;

- наклейки на транспортних засобах із символікою громадської організації, іншу атрибутику, яка цілеспрямовано наближалася до атрибутики Збройних Сил України та інших військових формувань.

Така атрибутика і форма одягу використовувалися учасниками групи при безпосередньому прибутті до місць зупинки учасників громадської організації працівниками поліції та ТЦК та СП, чим створювалося хибне враження про офіційний характер їх дій.

Учасники групи розгорнули постійно діючу систему залучення (вербування) до складу ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які усвідомлено бажали уникнути виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни і не мали наміру здійснювати реальну добровольчу діяльність, а вступали до громадської організації виключно з метою набуття видимості належності до Збройних Сил України та інших військових формувань для уникнення мобілізаційних заходів.

У межах зазначеної системи учасники групи вчиняли такі дії.

ОСОБА_10 , як організатор та керівник, визначив у якості цільової аудиторії осіб призовного та мобілізаційного віку, які мали грошові кошти для сплати «членських внесків» та водночас перебували в активному розшуку за зверненнями ТЦК та СП або об`єктивно очікували виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У ході закритих зустрічей за участю інших членів групи ОСОБА_10 встановив фіксовані тарифи на вступ до громадської організації: від 2000 до 2500 доларів США (залежно від факту перебування особи в розшуку), а також від 1000 до 4000 гривень щомісячного внеску. Крім того, він запровадив правила розподілу незаконно отриманих коштів, пропонуючи посередникам по 500 доларів США за кожного залученого кандидата.

ОСОБА_10 розробив та затвердив зразки контракту добровольця, заяви, присяги та анкети, забезпечив їх типографський друк у достатній кількості та зберігання, ставив підпис на усі видані посвідчення добровольця, чим засвідчував прийняття особи до складу громадської організації та наділяв її уявним статусом недоторканності.

ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_10 та з власної ініціативи підшукував через коло особистих контактів осіб призовного віку, які мали мотивацію уникнути мобілізації, проводив із ними попередні переговори щодо умов вступу до громадської організації, інформував їх про можливість отримання посвідчення та доступу до «силового крила», координував їх прибуття до офісу громадської організації для оформлення документів та фотографування. Крім цього, ОСОБА_14 брав безпосередню участь у проведенні інструктажів для нових та діючих учасників безпосередньо в офісному приміщенні організації, де навчав їх тактиці протидії правоохоронцям: не надавати жодних анкетних даних, приховувати справжню мету поїздок та очікувати на прибуття «групи швидкого реагування».

ОСОБА_15 та ОСОБА_13 за вказівкою ОСОБА_10 забезпечували виїзди безпосередньо на місця до потенційних кандидатів, проводили роз`яснювальну роботу серед щодо умов вступу, демонстрували посвідчення та форму одягу, здійснювали фотофіксацію кандидатів у відповідній форменій футболці (військовий камуфляж «піксель» або «хакі») для подальшого виготовлення посвідчень. ОСОБА_15 при цьому розповсюджував серед потенційних членів інформацію про процедуру отримання посвідчення, гарантований розмір «захисту» та функціонал «кнопки SOS».

ОСОБА_15 , як юрист громадської організації, забезпечував зберігання установчих документів та бланків контрактів добровольця, заяв на вступ та анкет; здійснював правовий супровід оформлення членства, перевіряв правильність заповнення документів, проводив юридичну експертизу інших документів, що забезпечували діяльність громадської організації; інструктував учасників щодо того, що саме посвідчення добровольця, а не якісь інші документи, слід пред`являти при зупинці працівниками поліції чи ТЦК та СП, категорично відмовлятися називати працівникам ТЦК та СП свої персональні дані (рік народження, ПІБ), здійснювати відеофіксацію поліцейських, вимагати номери їхніх жетонів.

ОСОБА_13 безпосередньо виконував функцію організації виготовлення посвідчень: отримував від ОСОБА_10 та секретаря організації фотографії та персональні дані нових членів, подальшу видачу членам громадської організації, у тому числі шляхом відправлення поштовою службою. Виготовлення фізичних носіїв посвідчень здійснювалося ТОВ «Брендкард», куди ОСОБА_13 з власної ініціативи або за вказівкою ОСОБА_10 передавав макети посвідчень для тиражування, за що сплачував кошти зі складу членських внесків.

ОСОБА_4 використовував свій статус голови громадської організації ГО «Всеукраїнське об`єднання учасників бойових дій, волонтерів, ветеранів, інвалідів» та посаду формального голови ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» для надання процесу залучення нових членів вигляду легітимної громадської діяльності, проводив особисті переговори з посадовими особами органів влади, за участі яких намагався легалізувати діяльність групи. Він проводив особисті переговори з посадовими особами та представниками інших добровольчих формувань (зокрема ДФТГ «Оболонь», підрозділ «Гаргулії»).

ОСОБА_12 брав участь у проведенні особистих переговорів з кандидатами, організовували їх присутність на «загальних зборах», демонстрували в особистому спілкуванні результативність роботи «силового крила», що використовувалось як основний маркетинговий аргумент для нових кандидатів. ОСОБА_12 , як один із підписантів Статуту громадської організації, формально надавав установчим документам ознак легітимності, що було використано при державній реєстрації громадської організації як юридичної особи та забезпеченні видачі посвідчень добровольця від імені цієї юридичної особи.

У результаті узгоджених дій учасників групи протягом серпня 2025 року січня 2026 року до членства в ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» було залучено щонайменше 100 громадян, переважна більшість з яких являлися особами призовного або мобілізаційного віку та використовували своє формальне членство виключно як засіб ухилення від мобілізаційних заходів.

Окрім цього, усі без винятку учасники групи ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та інші мали такі посвідчення добровольця та використовували їх при особистій взаємодії з працівниками поліції і ТЦК та СП на місцях зупинки інших учасників громадської організації, чим демонстрували формальну приналежність до «батальйону» та цим створювали додатковий тиск на правоохоронців.

Учасники групи запровадили та забезпечили безперебійне функціонування технічної інфраструктури автоматизованого реагування на спроби працівників поліції чи ТЦК та СП здійснити мобілізаційні заходи стосовно учасників громадської організації, яка включала в себе: 1) допоміжний (загальний інформаційний) Telegram-канал з умовною назвою «Флуділка»; 2) закритий Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з обмеженим доступом виключно для членів громадської організації, які належним чином здійснили оплату вступного та поточних членських внесків; 3) автоматизований Telegram-бот «SOS», основним функціональним призначенням якого було миттєве оповіщення членів «силового крила» (групи швидкого реагування) про факт зупинки одного з учасників громадської організації працівниками поліції чи ТЦК та СП, з автоматичною передачею геолокації (координат місця події) та персональних даних особи, яка натиснула «кнопку SOS».

У листопаді 2025 року ОСОБА_10 та ОСОБА_15 погодили ключові параметри функціонування системи, подальшу інтеграцію функціоналу бота про автоматичні нагадування про необхідність сплати членських внесків, можливість централізованої розсилки повідомлень, автоматичне відключення доступу до «кнопки SOS» для неплатників.

Зазначений автоматизований Telegram-бот «SOS» виступав не лише засобом миттєвого оповіщення, але і організаційно-управлінським інструментом примусу учасників громадської організації до регулярної сплати членських внесків (через блокування доступу до бота для неплатників), що, в свою чергу, забезпечувало стабільне фінансове функціонування групи.

Зазначена злочинна діяльність учасників групи ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 реалізована через описаний механізм залучення громадян до членства, оформлення документів, видачі посвідчень добровольця, використання автоматизованого Telegram-бота « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у період з серпня 2025 року по 23 січня 2026 року безпосередньо унеможливила або суттєво ускладнила здійснення територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і органами Національної поліції України заходів з: оповіщення військовозобов`язаних про необхідність прибуття до ТЦК та СП; перевірки у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікових документів разом з документами, що посвідчують особу; адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП; забезпечення доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного часу у строки, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України, що становить безпосереднє завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, у щонайменше вісьмох окремих ситуаціях зупинки членів громадської організації працівниками поліції та ТЦК та СП: 01.09.2025 ОСОБА_13 ; 11.12.2025 ОСОБА_21 ; 16.12.2025 ОСОБА_22 ; 21.12.2025 ОСОБА_23 ; 15.01.2026 повторно ОСОБА_21 ; 16.01.2026 ОСОБА_24 ; 21.01.2026 ОСОБА_25 , 23.01.2026 ОСОБА_26 , доставлення цих осіб до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки було унеможливлене внаслідок реалізації описаного механізму перешкоджання, у тому числі пред`явлення посвідчень добровольця ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 », масове прибуття членів «силового крила», застосування ними психологічного тиску, використання технічної інфраструктури автоматизованого реагування (кнопка «SOS»).

Тим самим учасники групи у складі ОСОБА_10 (як організатора та керівника), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , діючи умисно, з корисливих мотивів, свідомо, цілеспрямовано та систематично здійснювали перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, чим створили реальну загрозу підриву обороноздатності держави.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у січні 2026 року ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою, спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , за підтримки інших учасників так званої громадської організації, узгоджено та відповідно до заздалегідь визначеного єдиного плану і відведеної ролі кожному учаснику систематично брав участь у діях, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Так, 15 січня 2026 року приблизно о 09 год. 15 хв., поблизу будинку № 25-А на вул. Героїв Нацгвардії у м. Вінниця, працівниками поліції під час проведення профілактичних заходів, у зв`язку з порушеннями правил дорожнього руху, було зупинено автомобіль марки «Nissan Rogue» темно-зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_21 учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна». Підставою для зупинки стало порушення правил дорожнього руху, проте під час перевірки за відповідними базами було встановлено, що ОСОБА_21 перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи відповідно до розробленого алгоритму, ОСОБА_21 намагався активувати автоматизований Telegram-бот «SOS», проте виявив, що його доступ заблоковано через несплату членських внесків. У ході термінової телефонної розмови приблизно о 09 год. 22 хв. ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_21 , що особисто передав список секретарю для відключення «боржників», однак надалі поновив доступ останнього до «тривожної кнопки», забезпечивши можливість подальшої координації виїзду «силового крила».

Надалі, після надходження оповіщення через Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та активації «кнопки SOS», приблизно о 09 год. 55 хв. на місце події прибув ОСОБА_10 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_20 , організував та координував прибуття учасників групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» до місця події.

Діючи як лідер групи, ОСОБА_10 одразу розпочав чинити агресивний психологічний тиск на поліцейських. З метою залякування правоохоронців, він у телефонному режимі намагався з`ясувати персональні дані інспекторів, а надалі висловив пряму погрозу, що залишить поліцейських «без погонів та роботи».

Так, протягом тривалого часу, приблизно з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими учасниками громадської організації здійснював психологічний тиск на працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , координував дії учасників групи, організовував тактику саботажу роботи поліції, заперечував законність доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП, створював конфліктну ситуацію навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП, а також підтримував агресивну поведінку інших учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків.

Діючи як учасник групи, ОСОБА_12 спільно з іншими учасниками громадської організації підтримував агресивну поведінку учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків, а також брав участь у створенні конфліктної ситуації навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП.

Коли поліцейські спробували наблизитися до ОСОБА_21 , ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_12 (висловлював наміри «зустрітися в іншому місці», «вийти на позиції») перейшли від вербальних погроз до застосування фізичної сили: вони почали відштовхувати інспекторів ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , хапали їх за формений одяг та руки, безпосередньо перешкоджаючи виконанню ними службових обов`язків. Для привернення уваги перехожих та посилення тиску, приблизно о 12 год. 35 хв. ОСОБА_10 перейшов до відкритих образ та погроз, називаючи правоохоронців «скотами» та відкрито вигукуючи на їхню адресу: «беспредельные рожи, мрази, в аду будешь гореть, тварь!», використовуючи тактику «адвокатування» агресії та м?якого тиску: «Давайте в машину, сідайте в машину і їдьте звідси, будь ласка. Їдьте. Бо цей кіпіш не треба нікому». Прихована погроза (імпліцитна): фраза «цей кіпіш не треба нікому» у контексті присутності агресивного ОСОБА_4 сприймається як попередження про можливі негативні наслідки фізичного характеру (бійку, заворушення), якщо поліція не залишить місце події. Це форма шантажу ситуацією, легітимізація агресора: «Він і воював, і контужений... в і н голова громадської організації, він «200-тих» возить». ОСОБА_10 використовує ці факти не для довідки, а для того, щоб надати «право» на агресивну поведінку та залякати поліцейського. ОСОБА_4 виступав основним джерелом агресії та прямих погроз, з використанням брутальної лайки як засобу психічного нападу для деморалізації поліцейського. Спільні дії вказаних осіб (демонстрація зневаги, апеляція д о контузії) у сукупності зчитуються як єдина комунікативна стратегія залякування, що за своєю інтенсивністю прирівнюється до прямої погрози насильством.

Протягом понад п`яти годин за ініціативою та координацією ОСОБА_10 чисельність учасників групи зросла приблизно до 30 осіб, які створили навколо працівників поліції та представників ТЦК та СП «фізичне кільце», блокували їх дії, перешкоджали виконанню службових обов`язків, у тому числі під час вручення ОСОБА_21 повістки, а також створювали атмосферу чисельної переваги, агресивного психологічного впливу та реальної загрози безпеці працівників правоохоронних органів.

ОСОБА_14 в агресивній формі вимагав негайно відпустити ОСОБА_21 , після чого висловив інспектору поліції погрозу застосування фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень, зухвало вимагаючи від правоохоронця зняти поліцейську форму для вчинення бійки. У висловлюваннях ОСОБА_14 : «Поэтому давайте отпускаем человечка или даете повестку, что он должен прийти тогда-то и тогда-то в военкомат.», « А вы нам тоже, знаете, нам рот не закрывайте, пожалуйста», «Вы тоже нам рот не закрывайте, пожалуйста. Мы тоже законы знаем, поверьте мне.», «Или мы едем дальше. Или мы сейчас будем немножко наглеть, как и вы. Вот и все», чітко виражене послідовне маніпулювання з правильністю і/чи неправильністю дій та активна вербалізування агресивного вирішення питання, якщо не буде запропонований той варіант, який видається як правильний.

ОСОБА_13 , діючи повторно, постійно відволікав поліцейських, створював додатковий психологічний пресинг. Усвідомлюючи, що правоохоронці мають намір доставити порушника до ТЦК, ОСОБА_13 перейшов до прихованих погроз масовими заворушеннями та фізичним блокуванням, заявивши: «Ми ж тоже можемо стати зараз стінкою і просто пропустити його, понимаете?». З погляду семантики, його мовленнєва поведінка була спрямована на розпорошення уваги поліції, що дозволило іншим учасникам групи фізично та психологічно тиснути на правоохоронців. ОСОБА_15 , діючи повторно, використовуючи статус юриста, заперечував законність дій поліції, вступав у юридичні дискусії, маніпулював поняттям «розшуку» та затягував час, забезпечував створення атмосфери, у які доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП стало неможливим. Разом з іншими учасниками ОСОБА_15 створив «шумову завісу» шляхом безперервного виголошення претензій, вступав у суперечки з правоохоронцями ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , свідомо заперечував факти правопорушення та вимагав безпідставних доказів: «Докази, що ми тікаємо від вас... З чого це ви рішили? ... Ви дивіться ви може звірилися з даними?». ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

Відповідно до висновків судової лінгвістичної експертизи (№ 104/26-21), мовленнєва поведінка ОСОБА_15 мала характер лінгвоправової суперечки, метою якої була цілеспрямована делегітимізація дій поліції та дискредитація бази даних ТЦК.

Внаслідок організованого психологічного тиску, координованих дій ОСОБА_10 та інших учасників групи, а також реальних побоювань працівників поліції за власну безпеку, процедуру доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП було зірвано, у результаті чого останній залишив місце події на власному автомобілі. Сприймаючи постійні погрози фізичною розправою та натовп із 40 агресивно налаштованих осіб як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, інспектори поліції були змушені відмовитися від складання протоколу адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП. Представники ТЦК та СП, які прибули на місце лише виписали повістку, після чого ОСОБА_21 на власному автомобілі безперешкодно залишив місце події.

Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 було успішно реалізовано злочинний умисел, спрямований на фізичне та психологічне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до прямого зриву мобілізаційних заходів.

Крім цього, 15 січня 2026 року приблизно о 09 год. 15 хв., поблизу будинку № 25-А на вул. Героїв Нацгвардії у м. Вінниця, працівниками поліції під час проведення профілактичних заходів, у зв`язку з порушеннями правил дорожнього руху, було зупинено автомобіль марки «Nissan Rogue» темно-зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_21 учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна». Підставою для зупинки стало порушення правил дорожнього руху, проте під час перевірки за відповідними базами було встановлено, що ОСОБА_21 перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи відповідно до розробленого алгоритму, ОСОБА_21 намагався активувати автоматизований Telegram-бот «SOS», проте виявив, що його доступ заблоковано через несплату членських внесків. У ході термінової телефонної розмови приблизно о 09 год. 22 хв. ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_21 , що особисто передав список секретарю для відключення «боржників», однак надалі поновив доступ останнього до «тривожної кнопки», забезпечивши можливість подальшої координації виїзду «силового крила».

Надалі, після надходження оповіщення через Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та активації «кнопки SOS», приблизно о 09 год. 55 хв. на місце події прибув ОСОБА_10 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_20 , організував та координував прибуття учасників групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» до місця події.

Діючи як лідер групи, ОСОБА_10 одразу розпочав чинити агресивний психологічний тиск на поліцейських. З метою залякування правоохоронців, він у телефонному режимі намагався з`ясувати персональні дані інспекторів, а надалі висловив пряму погрозу, що залишить поліцейських «без погонів та роботи».

Так, протягом тривалого часу, приблизно з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими учасниками громадської організації здійснював психологічний тиск на працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , координував дії учасників групи, організовував тактику саботажу роботи поліції, заперечував законність доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП, створював конфліктну ситуацію навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП, а також підтримував агресивну поведінку інших учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків.

Діючи як учасник групи, ОСОБА_12 спільно з іншими учасниками громадської організації підтримував агресивну поведінку учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків, а також брав участь у створенні конфліктної ситуації навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП.

Коли поліцейські спробували наблизитися до ОСОБА_21 , ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_12 (висловлював наміри «зустрітися в іншому місці», «вийти на позиції») перейшли від вербальних погроз до застосування фізичної сили: вони почали відштовхувати інспекторів ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , хапали їх за формений одяг та руки, безпосередньо перешкоджаючи виконанню ними службових обов`язків. Для привернення уваги перехожих та посилення тиску, приблизно о 12 год. 35 хв. ОСОБА_10 перейшов до відкритих образ та погроз, називаючи правоохоронців «скотами» та відкрито вигукуючи на їхню адресу: «беспредельные рожи, мрази, в аду будешь гореть, тварь!», використовуючи тактику «адвокатування» агресії та м?якого тиску: «Давайте в машину, сідайте в машину і їдьте звідси, будь ласка. Їдьте. Бо цей кіпіш не треба нікому». Прихована погроза (імпліцитна): фраза «цей кіпіш не треба нікому» у контексті присутності агресивного ОСОБА_4 сприймається як попередження про можливі негативні наслідки фізичного характеру (бійку, заворушення), якщо поліція не залишить місце події. Це форма шантажу ситуацією, легітимізація агресора: «Він і воював, і контужений... в і н голова громадської організації, він «200-тих» возить». ОСОБА_10 використовує ці факти не для довідки, а для того, щоб надати «право» на агресивну поведінку та залякати поліцейського. ОСОБА_4 виступав основним джерелом агресії та прямих погроз, з використанням брутальної лайки як засобу психічного нападу для деморалізації поліцейського. Спільні дії вказаних осіб (демонстрація зневаги, апеляція д о контузії) у сукупності зчитуються як єдина комунікативна стратегія залякування, що за своєю інтенсивністю прирівнюється до прямої погрози насильством.

Протягом понад п`яти годин за ініціативою та координацією ОСОБА_10 чисельність учасників групи зросла приблизно до 30 осіб, які створили навколо працівників поліції та представників ТЦК та СП «фізичне кільце», блокували їх дії, перешкоджали виконанню службових обов`язків, у тому числі під час вручення ОСОБА_21 повістки, а також створювали атмосферу чисельної переваги, агресивного психологічного впливу та реальної загрози безпеці працівників правоохоронних органів.

ОСОБА_14 в агресивній формі вимагав негайно відпустити ОСОБА_21 , після чого висловив інспектору поліції погрозу застосування фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень, зухвало вимагаючи від правоохоронця зняти поліцейську форму для вчинення бійки. У висловлюваннях ОСОБА_14 : «Поэтому давайте отпускаем человечка или даете повестку, что он должен прийти тогда-то и тогда-то в военкомат.», « А вы нам тоже, знаете, нам рот не закрывайте, пожалуйста», «Вы тоже нам рот не закрывайте, пожалуйста. Мы тоже законы знаем, поверьте мне.», «Или мы едем дальше. Или мы сейчас будем немножко наглеть, как и вы. Вот и все», чітко виражене послідовне маніпулювання з правильністю і/чи неправильністю дій та активна вербалізування агресивного вирішення питання, якщо не буде запропонований той варіант, який видається як правильний.

ОСОБА_13 , діючи повторно, постійно відволікав поліцейських, створював додатковий психологічний пресинг. Усвідомлюючи, що правоохоронці мають намір доставити порушника до ТЦК, ОСОБА_13 перейшов до прихованих погроз масовими заворушеннями та фізичним блокуванням, заявивши: «Ми ж тоже можемо стати зараз стінкою і просто пропустити його, понимаете?». З погляду семантики, його мовленнєва поведінка була спрямована на розпорошення уваги поліції, що дозволило іншим учасникам групи фізично та психологічно тиснути на правоохоронців. ОСОБА_15 , діючи повторно, використовуючи статус юриста, заперечував законність дій поліції, вступав у юридичні дискусії, маніпулював поняттям «розшуку» та затягував час, забезпечував створення атмосфери, у які доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП стало неможливим. Разом з іншими учасниками ОСОБА_15 створив «шумову завісу» шляхом безперервного виголошення претензій, вступав у суперечки з правоохоронцями ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , свідомо заперечував факти правопорушення та вимагав безпідставних доказів: «Докази, що ми тікаємо від вас... З чого це ви рішили? ... Ви дивіться ви може звірилися з даними?». ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

Відповідно до висновків судової лінгвістичної експертизи (№ 104/26-21), мовленнєва поведінка ОСОБА_15 мала характер лінгвоправової суперечки, метою якої була цілеспрямована делегітимізація дій поліції та дискредитація бази даних ТЦК.

Внаслідок організованого психологічного тиску, координованих дій ОСОБА_10 та інших учасників групи, а також реальних побоювань працівників поліції за власну безпеку, процедуру доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП було зірвано, у результаті чого останній залишив місце події на власному автомобілі. Сприймаючи постійні погрози фізичною розправою та натовп із 40 агресивно налаштованих осіб як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, інспектори поліції були змушені відмовитися від складання протоколу адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП. Представники ТЦК та СП, які прибули на місце лише виписали повістку, після чого ОСОБА_21 на власному автомобілі безперешкодно залишив місце події.

Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 було успішно реалізовано злочинний умисел, спрямований на фізичне та психологічне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до прямого зриву мобілізаційних заходів.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 105/26-21 від 23.01.2026, дії та репліки ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та інших осіб, містять реальні та імпліцитні погрози насильством. 1) прямі вербальні погрози та агресія: ОСОБА_4 : зафіксований на відео та ідентифікований обома свідками як основне джерело агресії. Його вислови: класифікуються як мовленнєвоповедінковий напад. ОСОБА_12 та ОСОБА_14 : обидва свідки вказують на них як на активних учасників, що висловлювали погрози. Хоча на відео їхні репліки можуть бути менш виразними, свідки підтверджують, що ці особи створювали безпосередню загрозу фізичного зіткнення; 2) приховані (імпліцитні) форми погроз: ОСОБА_10 використовує тактику «шантажу ситуацією». Його вислів: «Бо цей кіпіш не треба нікому» за результатами лінгвістичного аналізу є завуальованою погрозою масовою бійкою. 3) демонстрація силового статусу: апеляція до того, що ОСОБА_4 «в окопі був» та «контужений», у поєднанні з його агресивним наближенням до обличчя поліцейського, є імпліцитною погрозою неконтрольованим фізичним нападом; 4) суб`єктивне сприйняття (перлокутивний ефект): обидва свідки прямо заявляють: «Будучи обґрунтовано заляканим відповідними погрозами... переживаючи за своє життя та здоров?я».

Дії та репліки ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та інших осіб, містять прямі та приховані погрози насильством з боку ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . Мета погроз залякування представників влади для припинення їхньої діяльності. Мовленнєва активність вказаних осіб, а також ОСОБА_13 , була спрямована на активне перешкоджання роботі ТЦК та поліції. Це реалізовано через тактику відволікання, дискредитації та створення обстановки, за якої виконання службових обов`язків стало неможливим через загрозу масових заворушень. Дійові особи використовували мовлення не для обміну інформацією, а як зброю мовленнєвоповедінкового впливу, що призвело до зриву виконання державних завдань в особливий період.

Таким чином, діяльність стійкої організованої групи під керівництвом ОСОБА_10 , яка функціонувала під прикриттям громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», забезпечувала силове й юридичного прикриття учасників, які ухиляються від мобілізації, за допомогою спеціально створеної «групи швидкого реагування» та автоматизованої системи екстреного сповіщення (кнопки «SOS»), що реалізовувалося через погрози працівникам правоохоронного органу. Спрямованість узгоджених дій угруповання виражалася в оперативних виїздах на місця законної зупинки правопорушників працівниками поліції та ТЦК і СП, де учасники організації, чітко виконуючи відведені їм ролі, спільно здійснювали агресивний психологічний тиск, мовленнєво-поведінковий саботаж, маніпулювання нормами права та висловлювали погрози насильством щодо правоохоронців, що у своїй сукупності унеможливлювало виконання службових обов?язків представниками влади та безпосередньо призводило до зриву мобілізаційних заходів.

Також, 16 січня 2026 року приблизно о 10 год. 15 хв. у м. Вінниця поблизу будинку № 124 на вул. Д. Нечая, працівники поліції зупинили автомобіль BMW X-5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням члена ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» ОСОБА_24 , у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху.

Під час спілкування ОСОБА_24 пред`явив посвідчення добровольця батальйону за підписом ОСОБА_10 . Надалі працівники поліції встановили за відповідною базою, що ОСОБА_24 порушив вимоги мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи за заздалегідь узгодженим планом, ОСОБА_24 відмовився виходити з автомобіля, зачинив вікна та активував систему сповіщення ГШР.

Дізнавшись про інцидент, ОСОБА_15 приблизно о 12 год. 24 хв. негайно зателефонував ОСОБА_10 з вимогою екстреного збору силового блоку, усвідомлюючи системність їхньої злочинної діяльності: «Коля, приїжджай... Наша пісня гарна-нова, починаємо її знову... Начинается просто как вчера, начинает ситуация как вчера, все, вот, он тоже в розыске, все».

До прибуття на місце події ОСОБА_10 у телефонній розмові з ОСОБА_15 обговорював стан водія, зазначивши, що кнопка «SOS» не працює, він не платить, ще й п`яний, проте, незважаючи на це, прийняв рішення про виїзд для його «відбиття».

Приблизно о 11 год. 35 хв. на місце події на автомобілі Lexus LX 570 прибув ОСОБА_10 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та іншими невстановленими учасниками громадської організації, організував прибуття учасників групи швидкого реагування на місце події та координував їх подальші дії.

Надалі ОСОБА_10 спільно з іншими учасниками громадської організації створив чисельну перевагу у кількості близько 10-15 осіб, організувавши «фізичне кільце» навколо працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , атмосферу психологічного тиску та конфронтації, координував дії учасників групи, підтримував агресивну поведінку інших учасників, сприяв створенню конфліктної ситуації та ускладненню виконання працівниками поліції покладених на них службових обов`язків, спрямованих на доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП.

Репліки ОСОБА_15 мали характер лінгвоправової суперечки та заперечення фактів, наведених поліцейським: «Чим ми вам перешкоджаєм, чим?», риторичне запитання, спрямоване на делегітимізацію звинувачень поліцейського. «Це адміністративне правопорушення?», «Він злосний порушник? Чим?» - спроба перевести дискусію в площину лінгвоюридичної кваліфікації дій затриманого. ОСОБА_4 , діючи повторно, використовував тактику агресивної комунікації через скорочення дистанції та апеляцію до свого стану: та ігнорування аргументів поліції: «Він нікуди не прослідує», «Розшук ТЦК приліпіть собі до одного місця», «Все що стосується ТЦК не видумуйте» - звинувачення представника влади у фальсифікації або некомпетентності; «Я кантужений, у мене слух поганий, говорю голосно» - апеляція до власного стану здоров`я та статусу, що може сприйматися як форма психологічного тиску (демонстрація бойового досвіду д л я посилення позиції в конфлікті); «Чим? Чим перешкоджаємо?», «Шо значить тим самим» - агресивна форма ведення діалогу. Одночасне виголошення реплік декількома особами ( ОСОБА_15 , ОСОБА_4 ) проти одного поліцейського ОСОБА_28 створювало «шумовий бар?єр», що заважає виконанню службових обов`язків. Вони використовували стратегію «комунікативного оточення»: дискредитують повноваження («не видумуйте»); демонструють силову перевагу («кантужений», група осіб проти одного); шантажують публічністю та минулими поразками поліції. У сукупності ці «м?які» фрази в ситуації воєнного стану та напруженого конфлікту сприймаються адресатом як реальна погроза його безпеці та професійній діяльності.

ОСОБА_12 , діючи повторно, використовував нецензурну лексику та погрози фізичною розправою в іншому місці, репліки про «вихід на позиції» та перевірку «який ти фраєр» у неділю є прямою погрозою заподіяння фізичної шкоди, що була сприйнята свідком ОСОБА_28 як реальна небезпека для життя під час виконання ним службових обов?язків. ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

ОСОБА_10 також використовував іронічний тиск, нагадуючи про «популярність» відео з поліцейським: «Ти бачив, який ти популярний став. Бачив?». Це імпліцитна погроза публічною дискредитацією та медійним тиском.

Внаслідок організованих та узгоджених дій ОСОБА_10 та інших учасників групи, реалізації стратегії психологічного тиску та створення фізичного кільця навколо працівників поліції і представників ТЦК та СП, працівники поліції, перебуваючи у стані обґрунтованого страху за власну безпеку, були змушені відмовитися від примусового доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП. Також на місце події було викликано групу оповіщення ТЦК та СП, військовослужбовцем якої ОСОБА_24 вручено під підпис повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У результаті спільних дій ОСОБА_10 та інших учасників групи, доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП було унеможливлено, оскільки останній залишив місце події разом із ОСОБА_4 на автомобілі BMW X-5.

Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та інших невстановлених учасників громадської організації було реалізовано злочинний умисел, спрямований на фізичне та психологічне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до зриву мобілізаційних заходів.

Окрім цього, 16 січня 2026 року приблизно о 10 год. 15 хв. у м. Вінниця поблизу будинку № 124 на вул. Д. Нечая, працівники поліції зупинили автомобіль BMW X-5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням члена ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» ОСОБА_24 , у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху.

Під час спілкування ОСОБА_24 пред`явив посвідчення добровольця батальйону за підписом ОСОБА_10 . Надалі працівники поліції встановили за відповідною базою, що ОСОБА_24 порушив вимоги мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи за заздалегідь узгодженим планом, ОСОБА_24 відмовився виходити з автомобіля, зачинив вікна та активував систему сповіщення ГШР. До прибуття на місце події ОСОБА_10 у телефонній розмові з ОСОБА_15 обговорював стан водія, зазначивши, що кнопка «SOS» не працює, він не платить, ще й п`яний, проте, незважаючи на це, прийняв рішення про виїзд для його «відбиття».

Приблизно о 11 год. 35 хв. на місце події на автомобілі Lexus LX 570 прибув ОСОБА_10 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та іншими невстановленими учасниками громадської організації, організував прибуття учасників групи швидкого реагування на місце події та координував їх подальші дії.

Надалі ОСОБА_10 спільно з іншими учасниками громадської організації створив чисельну перевагу у кількості близько 10-15 осіб, організувавши «фізичне кільце» навколо працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , атмосферу психологічного тиску та конфронтації, координував дії учасників групи, підтримував агресивну поведінку інших учасників, сприяв створенню конфліктної ситуації та ускладненню виконання працівниками поліції покладених на них службових обов`язків, спрямованих на доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП.

Репліки ОСОБА_15 мали характер лінгвоправової суперечки та заперечення фактів, наведених поліцейським: «Чим ми вам перешкоджаєм, чим?», риторичне запитання, спрямоване на делегітимізацію звинувачень поліцейського. «Це адміністративне правопорушення?», «Він злосний порушник? Чим?» - спроба перевести дискусію в площину лінгвоюридичної кваліфікації дій затриманого. ОСОБА_4 , діючи повторно, використовував тактику агресивної комунікації через скорочення дистанції та апеляцію до свого стану: та ігнорування аргументів поліції: «Він нікуди не прослідує», «Розшук ТЦК приліпіть собі до одного місця», «Все що стосується ТЦК не видумуйте» - звинувачення представника влади у фальсифікації або некомпетентності; «Я кантужений, у мене слух поганий, говорю голосно» - апеляція до власного стану здоров`я та статусу, що може сприйматися як форма психологічного тиску (демонстрація бойового досвіду д л я посилення позиції в конфлікті); «Чим? Чим перешкоджаємо?», «Шо значить тим самим» - агресивна форма ведення діалогу. Одночасне виголошення реплік декількома особами ( ОСОБА_15 , ОСОБА_4 ) проти одного поліцейського ОСОБА_28 створювало «шумовий бар?єр», що заважає виконанню службових обов`язків. Вони використовували стратегію «комунікативного оточення»: дискредитують повноваження («не видумуйте»); демонструють силову перевагу («кантужений», група осіб проти одного); шантажують публічністю та минулими поразками поліції. У сукупності ці «м?які» фрази в ситуації воєнного стану та напруженого конфлікту сприймаються адресатом як реальна погроза його безпеці та професійній діяльності.

ОСОБА_12 , діючи повторно, використовував нецензурну лексику та погрози фізичною розправою в іншому місці, репліки про «вихід на позиції» та перевірку «який ти фраєр» у неділю є прямою погрозою заподіяння фізичної шкоди, що була сприйнята свідком ОСОБА_28 як реальна небезпека для життя під час виконання ним службових обов?язків. ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

ОСОБА_10 також використовував іронічний тиск, нагадуючи про «популярність» відео з поліцейським: «Ти бачив, який ти популярний став. Бачив?». Це імпліцитна погроза публічною дискредитацією та медійним тиском.

Внаслідок організованих та узгоджених дій ОСОБА_10 та інших учасників групи, реалізації стратегії психологічного тиску та створення фізичного кільця навколо працівників поліції і представників ТЦК та СП, працівники поліції, перебуваючи у стані обґрунтованого страху за власну безпеку, були змушені відмовитися від примусового доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП. Також на місце події було викликано групу оповіщення ТЦК та СП, військовослужбовцем якої ОСОБА_24 вручено під підпис повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У результаті спільних дій ОСОБА_10 та інших учасників групи, доставлення ОСОБА_24 до ТЦК та СП було унеможливлено, оскільки останній залишив місце події разом із ОСОБА_4 на автомобілі BMW X-5.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 104/26-21 від 22.01.2026, дії та репліки ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та інших осіб, переконують, що мовленнєва поведінка групи осіб є комплексним інструментом мовленнєвоповедінкового впливу. Хоча дійові особи намагаються надати своїм словам форми «правового захисту», лінгвістичний аналіз виявляє їхню справжню спрямованість на: а) залякування поліцейського можливими скандалами; б) блокування його діяльності через нескінченні запитання; в) приховування порушень ЗУ «Про мобілізацію» за допомогою «шумової завіси». Це дозволяє стверджувати, що дії вказаних осіб містять приховані форми погроз та є способом активного перешкоджання законній діяльності правоохоронних органів та ЗСУ.

Виявлені приховані форми погроз у поєднанні з груповим характером дій свідчать про наявність у мовців інтенції на делегітимізацію державної влади в особі ОСОБА_28 та блокування виконання ним службових обов`язків в інтересах оборони України. Зафіксовані репліки ОСОБА_4 та ОСОБА_15 містять ознаки вербальної агресії, мовленнєвоповедінкового тиску та навмисного створення перешкод для ведення службової діяльності шляхом постійного переривання, заперечення законних вимог та дискредитації дій поліції. Не менш агресивними й такими, що містять погрози є висловлення ОСОБА_12 , який використав вислови, що містять пряму пропозицію «зустрітися у другому місці» для фізичного з`ясування стосунків («я тобі розкажу... по другому, поняв»).

Відсутність конкретизованих погроз фізичною розправою не нівелює факту перешкоджання, оскільки мовленнєва поведінка групи осіб була спрямована на «вигороджування порушників» та блокування законних процедур поліції, ТЦК та СП. ОСОБА_12 використав вислови, що містять пряму пропозицію «зустрітися у другому місці» для фізичного з?ясування стосунків («я тобі розкажу... по другому, поняв»), а ОСОБА_10 застосував погрозу суспільно-резонансним тиском («Ти бачив, який ти популярний став?»), що в контексті ситуації означає намір дискредитувати правоохоронця через медіа-ресурси.

Матеріали містять сукупність висловів, які за своїм семантико-прагматичним змістом є погрозами насильством. Використання нецензурної лексики, агресивної інтонації та скорочення дистанції підсилюють перцепцію цих погроз як реальних. Аналіз матеріалів відображає те, що група осіб діяла як единий організм, де кожен виконував свою роль у процесі перешкоджання: від прямої агресії ( ОСОБА_12 ) до інтелектуально-статусного тиску ( ОСОБА_4 , ОСОБА_10 ). Це дозволяє кваліфікувати ситуацію не як приватну суперечку, а як цілеспрямовану протидію державним заходам мобілізації.

Таким чином, діяльність стійкої організованої групи під керівництвом ОСОБА_10 , яка функціонувала під прикриттям громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», забезпечувала силове й юридичного прикриття учасників, які ухиляються від мобілізації, за допомогою спеціально створеної «групи швидкого реагування» та автоматизованої системи екстреного сповіщення (кнопки «SOS»), що реалізовувалося через погрози працівникам правоохоронного органу. Спрямованість узгоджених дій угруповання виражалася в оперативних виїздах на місця законної зупинки правопорушників працівниками поліції та ТЦК і СП, де учасники організації, чітко виконуючи відведені їм ролі, спільно здійснювали агресивний психологічний тиск, мовленнєво-поведінковий саботаж, маніпулювання нормами права та висловлювали погрози насильством щодо правоохоронців, що у своїй сукупності унеможливлювало виконання службових обов?язків представниками влади та безпосередньо призводило до зриву мобілізаційних заходів.

Крім того, 20 січня 2026 року приблизно о 17 год. 30 хв. у м. Вінниці на вул. Магістратській, 106, працівники поліції Вінницького районного управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_30 та старший лейтенант поліції ОСОБА_31 , діючи на законних підставах, зупинили автомобіль марки Ford Edge сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням громадянина України ОСОБА_26 учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», у зв?язку з порушенням ним правил дорожнього руху.

Під час перевірки документів за відповідними базами встановлено, що ОСОБА_26 розшукується ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв?язку з порушенням мобілізаційного законодавства, та підлягає доставленню до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. ОСОБА_26 було повідомлено про необхідність проїхати до ТЦК та СП, однак, він, діючи відповідно до заздалегідь розроблених інструкцій, відмовився виконувати законні вимоги поліцейських, надати документи, що посвідчують особу, і пред`явив виключно посвідчення учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» за підписом ОСОБА_10 .

Після цього, ОСОБА_26 зателефонував ОСОБА_10 із повідомленням про свою зупинку правоохоронцями, називаючи його «пане командир»: «Да, добрий вечір, пане командир... Безпідставно, ну, зупинили...». Першим і головним питанням ОСОБА_10 для визначення необхідності силового виїзду було: «ТЦКшники з ним є?». Це підтверджує, що ОСОБА_26 діяв виключно в рамках інструкцій, а головною метою групи була саме протидія військовослужбовцям ТЦК та СП, а не просто вирішення питань з правил дорожнього руху.

Після отримання повідомлення від ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , діючи повторно, умисно, за попередньою змовою групою осіб та узгоджено з іншими учасниками так званої громадської організації, особисто організував та координував виїзд учасників групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» на місце події через мобільний зв`язок, зокрема залучивши ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та приблизно 30 інших учасників організації, а також здійснював оперативне встановлення персональних даних старшого лейтенанта поліції ОСОБА_32 та інспектора ОСОБА_33 через контактних осіб з метою встановлення можливих важелів тиску на правоохоронців.

Так, прибувши приблизно о 18 год. 00 хв. на місце події, ОСОБА_10 , діючи як лідер групи, спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та іншими учасниками громадської організації у кількості близько 30 осіб, забезпечив загальне керівництво діями групи швидкого реагування, розподілив між ними ролі та надавав вказівки щодо тактики поведінки стосовно поліцейських та представників ТЦК та СП. Безпосередньо звертаючись до ОСОБА_26 , ОСОБА_10 дав пряму вказівку: «Закривай вікно і сиди там», заявивши поліцейським: «Я ж вам сказав, що нікуди він з вами не поїде. Нема приводу йому їхати з вами ніяк. Те, що ви на своєму планшеті показали це не документ. Будете доставляти, а ми будемо знімати, як ви будете доставляти».

Діючи умисно, повторно та зухвало, ОСОБА_10 протягом понад трьох годин здійснював агресивний психологічний тиск на поліцейських ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , який проявлявся у підвищеному тоні спілкування, нав`язуванні конфліктного діалогу, систематичних безпідставних звинуваченнях у нібито протиправності їхніх дій, приниженні службової компетенції та використанні зневажливих і образливих висловлювань. Зокрема, ОСОБА_10 неодноразово заявляв поліцейським: «Ви робите протизаконні дії», «Ви порушили вже чотири закона», «Ви що, думаєте, що вам це з рук таке зійде? Чи ви думаєте, що щось не поміняється в країні і з вас не спитають?», «Прийде час і з вас не спитають», «Ви ж працюєте мисливцями за людьми зараз. Чого у вас немає такого значка на машині? Що, нема бандитів, нема злодіїв, то ви людей ловите?», «Він участковий, він законів не знає, він погано вчився в поліцейській академії», «Він вчився там за свиню і сало».

З метою посилення психологічного тиску та залякування правоохоронців ОСОБА_10 приблизно о 19 год. 40 хв. здійснив виклик чергової частини поліції за номером «102», де назвав державний номер службового автомобіля та прізвища поліцейських ОСОБА_33 і ОСОБА_32 , заявляючи про нібито «протизаконні дії» правоохоронців, та послідовно висловив погрозу: «Ви будете покарані за свої протизаконні дії», «І зроблю всьо, що тільки можна в цьому плані зробити, щоб вас покарали», «Будете за це відповідати, якщо будуть якісь протиправні дії», «Ми зробимо всьо для того, щоб ви стали популярні і в тік-токах…». Крім того, ОСОБА_10 повідомляв про наявність заяв до ДБР та поліції, наміри домогтися службового розслідування й відсторонення поліцейських від виконання службових обов`язків, що у сукупності з агресивною манерою поведінки породжувало у потерпілих обґрунтовані побоювання щодо настання негативних наслідків для них особисто у зв?язку з виконанням ними службових обов?язків.

При цьому, ОСОБА_10 під час спілкування з поліцейськими відкрито визнав фіктивність їхньої організації та посвідчень. На запитання поліцейського: «То у вас видумана назва організації?», ОСОБА_10 прямо відповів: «Да видумана організація, видумане посвідчення», а на уточнення, чи вона не діє, відповів: «Не діє канєшно».

У цей же час, прибувши на місце події о 18 год. 55 хв. та пред`явивши поліцейським власне посвідчення голови ГО «Всеукраїнське об`єднання учасників бойових дій, волонтерів та ветеранів інвалідів», ОСОБА_4 одразу розпочав агресивну конфронтацію з правоохоронцями, відкрито демонструючи зневагу до їхнього статусу. З метою залякування поліцейського ОСОБА_33 майбутніми проблемами у фаховій діяльності ОСОБА_4 застосував стратегію ієрархічного тиску, демонстративно вимагаючи фіксації анкетних даних особи правоохоронця: «Слухайте, я завтра з Пархоменком зустрінусь, як ваша фамілія?», « ОСОБА_35 , давайте на пам`ять зробимо фото, шоб ми могли завтра гарненько переговорити з начальником вашим». На вимогу поліцейського припинити втручання у його службову діяльність ОСОБА_4 вдався до прямої погрози життю або здоров`ю правоохоронця, заявивши на адресу ОСОБА_33 : «...а я постараюся, щоб ти, дорогенький, на нуль пішов».

ОСОБА_4 , діючи повторно, продовжуючи здійснення психологічного тиску на поліцейських, повторно погрожував поліцейському ОСОБА_36 розправою через звернення до керівництва, висловлюючись нецензурною лексикою; застосовував стратегію приниження, протиставляючи статус правоохоронця собі та іншим учасникам групи («Ви воювали? …А цей не воював»). ОСОБА_4 наближався до правоохоронця в агресивній манері, на що поліцейський ОСОБА_37 неодноразово зазначав: «Ви мене руками трогайте. Не треба так», «Руками не трогайте, я забороняю».

ОСОБА_4 , виконуючи функції учасника «силового крила» та забезпечуючи реалізацію плану організації фактичного виведення ОСОБА_26 з-під контролю поліції, безпосередньо у присутності інших учасників групи озвучив сценарій реалізації злочинного умислу: «Хорошо, ось ви стоїте… вас толкають, хто там бачить він в машині чи не він. Сів хтось другий за руль. Машина хай собі моргає, а ви собі пішли», «Підійшли так усі до дверей, двері відкриті, хтось виходить, хтось заходить, він накинув шапку, і пішов собі». Завдяки створеній іншими учасниками групи масовості та обстановці, що відволікала увагу поліцейських, ОСОБА_26 за зазначеним планом непомітно залишив зупинений автомобіль і зник з місця події.

Окрім цього, ОСОБА_15 , прибувши на місце події о 17 год. 58 хв., перебуваючи у складі групи у кількості приблизно 30 осіб, використовуючи статус юриста, діючи умисно та повторно, заперечував законність дій поліцейських, безкінечно нав`язував їм юридичні дискусії, маніпулював поняттям «розшуку» та правовими підставами зупинення. Зокрема, ставлячи поліцейським вимоги: «Згідно якої статті?», «Правопорушення яке він вчинив? 210-та зі значком 1 що передбачає?», «Де це прописано в законі шо ви маєте доставити?», «Я громадянин України, як це ви не маєте?», «Ви прикриваєте злочинця», а також звертаючись до представників ТЦК та СП: «Повістка була яка по укрпошті? Чи була вручено виключно йому в руки? У вас це ж відображається в базі», «От ви подали звернення ну не ви особисто… РТЦК, можливо… Виписували повістку і людина прийша, вирішила всі питання. Завжди так було і так в законі є, немає такого в законі», ОСОБА_15 реалізував тактику деструктивного юридичного дискурсу, спрямовану на нав?язування безкінечної дискусії щодо процедурних аспектів, ставлячи під сумнів компетенцію правоохоронців навіть тоді, коли підстави для затримання (адмінрозшук) були законними. ОСОБА_15 також брав участь у плануванні фактичного виведення ОСОБА_26 з-під контролю поліції, обговорюючи з іншими учасниками групи сценарії підміни особи водія».

ОСОБА_13 та ОСОБА_20 , ОСОБА_19 прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 та іншими учасниками групи підсилював чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_26 до ТЦК та СП, висловлюючи на адресу правоохоронців зневажливі висловлювання, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 221/26-21 від 27.05.2026, у матеріалах, на яких зафіксовані дії та репліки ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 та інших осіб, наявні висловлювання, що мають ознаки погрози насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв?язку з виконанням ним службових обов?язків та ознаки перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Зокрема:

1) у мовленнєвій поведінці ОСОБА_10 зафіксовано: а) стратегію «невідворотної кари» через риторичні запитання («Ви що думаєте, що вам це з рук зійде чи що?») та твердження («Прийде час і з вас не спитають»), які імпліцитно містять заявлення, що за виконання службових обов`язків правоохоронці будуть покарані; пряму погрозу: «Ви будете покарані за свої протизаконні дії», «зроблю всьо, що тільки можна, щоб вас покарали», які класифікуються як мовленнєвоповедінковий тиск та залякування майбутньою «відповідальністю», що в контексті ситуації сприймаються як мовленнєвий вплив на службових осіб з метою змусити їх відмовитися від виконання покладених на них обов`язків (п. 2.1.3 висновку); б) дискредитацію та дегуманізацію працівників поліції через використання зневажливих метафор «мисливці на людей» та пропозицію наклеїти на службове авто знак «хижака», спрямовані на формування негативного образу правоохоронців як таких, що діють проти народу (п. 2.2.1 висновку); в) заперечення легітимності через прямі твердження про незаконність дій представників влади без належного правового обґрунтування: «Ви не своєю роботою займаєтесь», «У вас немає ніякої правової сили це зара робити» (п. 2.2.2 висновку); г) пряме спонукання водія ОСОБА_26 до непокори законним вимогам поліції вказівка «Закривай вікно і сиди там» та твердження «він нікуди не поїде», що є виявом прямого закликання до перешкоджання законній діяльності ТЦК та СП (п. 2.2.3 висновку); ґ) застосування маніпулятивних тактик (підміни понять, «своєї правди»), зокрема твердження, що офіційні бази даних поліції («планшети») не є документами: «Те, що ви в тому планшеті показали це не документ», а також тактики морального тиску та залякування через риторичні погрози майбутньою відповідальністю (п. 2.2.4 висновку);

2) у мовленнєвій поведінці ОСОБА_4 зафіксовано: а) пряму форму вияву перешкоджання та маніпулятивний прийом залякування майбутніми неприємностями у фаховій діяльності через апеляцію до особистого знайомства з керівництвом («завтра з Пархоменком зустрінусь», «переговорити з начальником вашим») вербалізована загроза негативних наслідків для професійної кар`єри поліцейського; б) непряму погрозу життю або здоров`ю поліцейського репліка «...а я постараюся, щоб ти, дорогенький, на нуль пішов» у поєднанні з іронічним звертанням «дорогенький» маркується як непряма погроза життю або здоров`ю, що має на меті залякування та припинення процесуальних дій працівника поліції; евфемізм «на нуль пішов» не буквальний опис «вб`ю», але семантично вказує на припинення існування/руйнування фізичного стану і перебуває в семантичній близькості до припинення життя чи завдання тяжкої шкоди; як евфемізм/образна формула вона може інтерпретуватися як погроза застосуванням тяжкої шкоди, має перлокутивний ефект загрозливого характеру: створює страх / контроль над адресатом через прогнозоване «покладання наслідків» (п. 2.1.2.1 висновку); в) пряму позицію знецінювання дій поліції через активне використання стратегії адміністративно-ієрархічного тиску, що в загальному контексті формує побоювання за власну професійну діяльність поліцейського;

3) у мовленнєвій поведінці ОСОБА_15 зафіксовано маніпулятивні прийоми відвернення уваги від поточного мобілізаційного заходу, перемикання уваги з власної діяльності поліції на дотримання процедурної правочинності мобілізації; ОСОБА_15 застосовує тактику деструктивного юридичного дискурсу; його мовленнєва поведінка спрямована на блокування діяльності представників ТЦК та поліції шляхом нав`язування безкінечної дискусії щодо процедурних аспектів («яка була повістка», «чи вручено в руки»), що кваліфікується як спонукання до правового нігілізму, де заперечення легітимності бази даних та вимог ТЦК виступає інструментом фізичного та часового затягування (блокування) мобілізаційних заходів;

Внаслідок організованого психологічного тиску, прямої та непрямох агресії з боку ОСОБА_10 і ОСОБА_4 , координованих дій ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та за підтримки інших учасників групи, а також реальних побоювань поліцейських за власну безпеку, скориставшись створеною штучним конфліктом і скупченням учасників групи обстановкою, яка відволікала увагу поліцейських, ОСОБА_26 за заздалегідь розробленим планом групи непомітно залишив зупинений автомобіль і зник з місця події, унаслідок чого встановити його місцезнаходження не вдалося, а процедуру його доставлення до ТЦК та СП було зірвано. Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 за підтримки інших учасників групи було реалізовано спільний злочинний умисел, спрямований перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до прямого зриву мобілізаційних заходів.

Крім того, 23 січня 2026 року приблизно о 08 год. 16 хв. у м. Вінниці на вул. М. Оводова, 29-А, інспектор СРПП відділу поліції № 5 Вінницького районного управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_28 , діючи на законних підставах, зупинив автомобіль марки Ford Edge, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням громадянина України ОСОБА_26 учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», який розшукувався за зверненням ТЦК та СП у зв?язку з порушенням мобілізаційного законодавства та підлягав доставленню до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На вимогу поліцейського пред`явити документи ОСОБА_26 , діючи відповідно до заздалегідь розроблених інструкцій, пред`явив лише посвідчення учасника ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 », від пред`явлення інших документів відмовився та повідомив, що про своє зупинення сповістить командира добровольчого батальйону, після чого зателефонував ОСОБА_10 .

Після отримання повідомлення про зупинення ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , діючи повторно, умисно, за попередньою змовою групою осіб та узгоджено з іншими учасниками організації, приблизно о 08 год. 55 хв. особисто прибув на місце події та вступив із інспектором поліції ОСОБА_28 в дискусію з питань правомірності зупинення транспортного засобу, після чого організував та координував прибуття на місце події інших учасників групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна». ОСОБА_10 , діючи як лідер організованої групи, здійснював загальне керівництво діями учасників громадської організації, розподіляв ролі між ними, надавав вказівки щодо тактики поведінки стосовно інспектора поліції та представників ТЦК та СП, заперечував правомірність дій правоохоронця та забезпечував створення обстановки, за якої виконання ним покладених на нього службових обов`язків стало неможливим.

ОСОБА_15 та ОСОБА_20 , діючи умисно, повторно, відповідно до заздалегідь узгодженого плану та виконуючи координаційні вказівки ОСОБА_10 , приблизно о 09 год. 35 хв. прибули на місце події на автомобілі марки Citroen Jumper білого кольору з номерними знаками «Січ», написами «На щиті», «Евакуація полеглих» та символікою ГО «Всеукраїнське об`єднання учасників бойових дій, волонтерів, ветеранів інвалідів». Зазначений автомобіль марки Citroen Jumper, який використовується як спеціалізований транспорт у заходах щодо полеглих військовослужбовців, фактично був заздалегідь підготовлений учасниками групи з метою його використання для вивезення зупиненого ОСОБА_26 з місця події, створення тиску на поліцейських через статус організації, унеможливлення його доставлення до ТЦК та СП та виведення з-під контролю поліцейського.

Перебуваючи на місці події, ОСОБА_15 та ОСОБА_20 своєю присутністю та узгодженими діями підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на інспектора поліції ОСОБА_28 , чим сприяли реалізації спільного злочинного умислу групи.

ОСОБА_19 , діючи умисно, повторно, відповідно до заздалегідь узгодженого плану та виконуючи координаційні вказівки ОСОБА_10 , приблизно о 09 год. 47 хв. прибув на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна». Перебуваючи на місці події, ОСОБА_19 своєю присутністю та узгодженими діями спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_4 підсилював чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на інспектора поліції ОСОБА_28 , брав участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейським службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_26 до ТЦК та СП.

ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, відповідно до заздалегідь узгодженого плану та виконуючи координаційні вказівки ОСОБА_10 , приблизно о 10 год. 50 хв. прибув на місце події у складі групи швидкого реагування. Перебуваючи на місці події, ОСОБА_4 своєю присутністю та узгодженими діями спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 підсилював чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на інспектора поліції ОСОБА_28 , чим сприяв реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на унеможливлення доставлення ОСОБА_26 до ТЦК та СП.

ОСОБА_14 , як учасник «силового крила», після отримання сповіщення (запиту про допомогу) через активацію ОСОБА_26 у месенджері Telegram через кнопку «SOS», зв?язався з ОСОБА_10 , та знаючи координати місцезнаходження ОСОБА_26 , вирушив на вул. М. Оводова у м. Вінниця. ОСОБА_14 вирушив на місце події, щоб своєю присутністю та узгодженими діями спільно із іншими учасниками ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», підсилити чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на інспектора поліції, з метою реалізації спільного кримінально протиправного умислу, спрямованого на унеможливлення доставлення ОСОБА_26 до ТЦК та СП., та реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

Унаслідок узгоджених дій учасників групи навколо інспектора поліції було створено чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску, спрямовану на унеможливлення виконання ним службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_26 до ТЦК та СП.

Подальші протиправні дії учасників групи були припинені приблизно об 11 год. 16 хв. шляхом затримання учасників ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» співробітниками ЦСО «А» Служби безпеки України в процесуальному порядку. Незважаючи на припинення протиправних дій унаслідок втручання співробітників СБ України, умисел учасників групи був спрямований на фізичне та психологічне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом унеможливлення доставлення ОСОБА_26 до ТЦК та СП.

Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та інших учасників групи було реалізовано спільний кримінально умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

23 січня 2026 року о 11 год. 18 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.

23 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 345, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2026 по справі №127/2480/26 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 11:18 год. 23 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2026 по справі №127/8586/25 продовжено строк досудового розслідування по кримінальному провадженні №22025020000000110 внесеному до ЄРДР 23.06.2025, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 345, ч. 1 ст. 114 1 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 345, ч. 1 ст. 114 1 КК України, до 4 (чотирьох) місяців, тобто до 23 травня 2026 року.

Разом з тим, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2026 по справі №127/8986/26 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 години 18 хвилини 17 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Окрім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.05.2026 по справі №127/16279/26 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025020000000110 від 23.06.2025 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України до шести місяців, тобто до 23.07.2026 включно.

Поряд з цим, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2026 по справі №127/16546/26 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 липня 2026 року включно, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.

24 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України.

За наслідками досудового розслідування, слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2025 за № 22025020000000110.

Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті.

В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2026 по справі №127/23263/26 призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2025 за № 22025020000000110, на 12:00 год 10.07.2026 в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області (м. Вінниця, вул. Грушевського, 17, зал судових засідань № 9).

Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.

Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.

У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).

В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.

Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК)

Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв`язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.

Як зазначено вище та встановлено судом, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025020000000110 від 23.06.2025 спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті.

Одночасно з поданням обвинувального акту до суду прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 надіслано клопотання, адресоване слідчому судді, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вказане клопотання, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 07.07.2026, розподілено слідчому судді ОСОБА_38 та призначено ним до розгляду на 09.07.2026.

В той же час, як стало відомо ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2026 по справі №127/23263/26 призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2025 за № 22025020000000110, на 12:00 год 10.07.2026 в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області (м. Вінниця, вул. Грушевського, 17, зал судових засідань № 9).

Як зазначено вище, слідчим суддею клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу призначено на 09.07.2026, а підготовче засідання у даному кримінальному провадженні призначено судом на 10.07.2026.

Таким чином, на момент розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу підготовче засіданні у даному кримінальному провадженні не було проведено, а відтак слідчим суддею у відповідності до положень статей 176, 199 КПК України проведено розгляд даного клопотання.

Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України.

Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).

На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких (ч. 4 ст. 345 КК України), відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від семи до чотирнадцяти років..

Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу та його продовження не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 вересня 2026 року (включно).

Посилання захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з приводу необгрунтованості, на їх думку, повідомленої ОСОБА_4 підозри за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Питання повідомлення особі про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.

Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Таким чином визначальним, під час перевірки обґрунтованості підозри є причетність особи до вчинення злочину, яке є похідним від встановлення факту вчинення тих діянь, які підпадають під кваліфікацію кримінальних правопорушень, передбачених КК України.

За змістом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_4 від 24.06.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у:

- перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- здійснення погроз насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинене організованою групою.

На переконання слідчого судді, дані, що містяться у наданих до суду копіях кримінального провадження № 22025020000000110 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

В той же час, всі заперечення сторони захисту з цього приводу вказують тільки на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, можливу необхідність проведення додаткових слідчих та процесуальних дій, проведення експертних досліджень тощо, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.

Як уже зазначалося, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, доведеність вини підозрюваного, правильність кваліфікації дій особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

За таких обставин та висновків, питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі події склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

За визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Аналізуючи надані слідчим для вивчення матеріали кримінального провадження щодо обґрунтованості здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_4 слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, допустимість доказів щодо встановлення його винуватості, вважає, що зміст таких матеріалів може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України.

Окремо варто зауважити, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, перевірялася Вінницьким апеляційним судом при апеляційному перегляді ухвал слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та його продовження.

Що стосується необхідності та можливості визначення обвинуваченому застави та її розміру слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

При цьому, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

В той же час, частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 345 КК України, вчиненого із погрозою застосування насильства, а також у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України, а тому з огляду на вимоги пункту 1 частини четвертої та абзацу 8 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд має право при застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу не визначити підозрюваному чи обвинуваченому розмір застави.

З матеріалів справи слідує та судом враховується, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2026 по справі №127/2480/26 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та з того часу підозрюваний (обвинувачений) по даний час (майже 6 місяців) перебуває під вартою безальтернативно.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Судом враховується, що впродовж шести місяців (з 24.01.2026) ОСОБА_4 перебуває під вартою, і за цей час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено та матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом направлені до суду для розгляду по суті, а відтак органом досудового розслідування уже проведені всі необхідні слідчі дії, що свідчить про відсутність ризику незаконного впливу обвинуваченого на хід досудового розслідування.

Також судом враховуються характеристики особи підозрюваного, зокрема його статус учасника бойових дій, численні нагороди та подяки військовий частин, органів державної влади та місцевого самоврядування, наявність на утриманні неповнолітніх дітей та незадовільний стан здоров`я.

Отже, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого слідчий суддя вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу, з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 грн.

Що стосується клопотання адвоката ОСОБА_7 , поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про залишення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без розгляду, то таке клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як уже зазначалося, Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.

Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.

У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).

В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.

Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК)

Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв`язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, але не проведено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.

В даному випадку склалася ситуація, коли підготовче судове засідання у кримінальному провадженні призначено, але ще не проведено, при цьому на розгляді слідчого судді перебуває клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та розгляд такого клопотання призначено до дати на яку судом призначено підготовче засідання.

Адвокатом наголошується на тому, що судом, який розглядає кримінальне провадження по суті призначено підготовче судове засідання, а відтак слідчий суддя не уповноважений на розгляд даного клопотання.

Однак, на думку слідчого судді, такі посилання є помилковими, оскільки підготовче судове у даному кримінальному провадженні призначено на 10 липня 2026 року, при цьому, з урахуванням великої кількості обвинувачених та їх захисників, можливості виникнення непередбачуваних обставин, зокрема повітряних тривог, замінувань суду тощо, що останнім часов є непоодиноким, немає впевненості у тому, що підготовче судове засідання буде проведено 10.07.2026, або принаймні буде розпочато.

З огляду на це слідчий суддя вважає, що станом на 09.07.2026 у слідчого судді наявні повноваження на розгляд і вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 вересня 2026 року (включно).

Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 діє до 06 вересня 2026 року.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн. (дев`ятсот дев`ять вісім тисяч чотириста гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати на виклики прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі Вінницької області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 , поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про залишення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без розгляду відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя