Рішення № 138245202, 14.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 127/7461/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Якимець О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» про визнання відсутності зобов`язання, захист персональних даних, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» (далі - відповідач-2) у якому просить:

- визнати відсутність зобов`язання за кредитним договором № 34942137 від 30.10.2023;

- визнати неправомірними дії щодо нарахування заборгованості у сумі 38 350,00 грн;

- стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн;

- зобов`язати відповідача-2 подати до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію про відсутність боргу та видалити з баз даних недостовірну інформацію щодо кредитного договору №34942137, який оформлено без волевиявлення позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що є військовослужбовцем, жодних кредитних договорів позивач не укладав та кошти не отримував, банківська картка на яку перераховано кредитні кошти йому не належить, про що подає підтверджуючі документи. 11.03.2024 позивач звернувся в правоохоронні органи та написав заяву про шахрайські дії. Також звертався із заявою до відповідача-1, оскільки кошти не отримував та жодних кредитів на себе не оформлював. У зв`язку із тим, що було відступлено право вимоги, позивач звертався до відповідача-2 із заявою щодо анулювання заборгованості, оскільки на даний час розслідується кримінальне провадження №12026025010000037 у якому він визнаний потерпілим, однак на день звернення до суду заборгованість продовжує існувати, а відповідач-2 не надає жодної відповіді на запити позивача. З грудня 2023 року позивач перебуває у стані постійного психологічного напруження (дзвінки родичам, загроза стягнення, негативний вплив на ділову репутацію), тому просить стягнути моральну шкоду.

Відзиви на адресу суду від відповідачів не надходили.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2026 справу передано на розгляд до Подільського районного суду м. Києва у відповідності до ч. 2 ст. 27 ЦПК України (підсудність справи за місцем знаходження юридичної особи).

20 квітня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін..

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Згідно матеріалів справи, 11.03.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, у якій зазначив, що жодних кредитних договорів із відповідачем-1 не укладав. Крім того, подав заяву про вчинення кримінального правопорушення. Просив здійснити службову перевірку, вважати договір недійсним. Зазначив, що буде подавати скаргу в НБУ (а.с.13).

Згідно відповіді відповідача-1 від 22.04.2024 (а.с.22) зазначає, що зупинено роботу про стягнення з позивача кредитної заборгованості по договору №34942137 від 30.10.2023.

Також 05.12.2025 позивач звернувся із заявами до відповідачів, у яких зазначив, що виявив факт відступлення права вимоги. Звертає увагу, що кредитний договір не оформлював, кредитних коштів не отримував, звернувся до правоохоронних органів, вимагає скасувати заборгованість (а.с.15, 16).

У відповідь на звернення, відповідач-1 надав відповідь (а.с.8), у якій зазначив, що 27 червня 2025 року право грошової вимоги по Договору було відступлено ґтов «Кредити Готівкою» (код за ЄДРПОУ 40487629) на підставі договору відступлення права вимоги №27/06-2025 від 27 червня 2025 року. Відтак з вимогою про скасування заборгованості необхідно звертатися до відповідача-2 (а.с.8).

Позивач долучає також витяг з ЄРДР від 18.02.2026 (КП №12026025010000037), за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 182 КК України (а.с.14).

Також через підсистему «Електронний суд» 07.05.2026 позивач надіслав копію відповіді ТОВ «СОС КРЕДИТ» від 22.01.2026, де вказаний картковий рахунок отримувача коштів за оскаржуваним кредитним договором НОМЕР_1 , та банк яким емітована дана карта - IDEA BANK; та долучив довідку банківської установи Р/2026/1478 від 22.01.2026, згідно якої в рамках укладених угод про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти №С-001-147781-23-980 від 17.01.2023 та №С-001-158586-23-980 від 09.03.2023 емітовані цифрові платіжні карти МПС Visa BIN 460160, платіжні карти МПС MasterCard BIN 535516 до вказаних угод не видавалися.

02.06.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач надав додаткові пояснення, згідно яких вбачається, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026025010000037, зокрема проведено тимчасовий доступ до речей та документів.

Письмового дозволу слідчого або прокурора щодо можливості розголошення відомостей досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 222 КПК України стороною позивача суду не долучено.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 947/7686/20, провадження № 61-6423св23).

Отже, суд в кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу позивача та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17.

У цій справі, позивач звертає увагу, що кредитний договір не укладав, кошти не отримував, кредитні кошти були отримані зовсім іншою особою, а щодо вчинення шахрайських дій триває кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування.

Водночас позивачем заявлено вимогу про визнання відсутнім зобов`язання за кредитним договором № 34942137 від 30.10.2023; визнання неправомірними дії щодо нарахування заборгованості у сумі 38 350,00 грн; зобов`язання подати до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію про відсутність боргу та видалити з баз даних недостовірну інформацію щодо кредитного договору №34942137.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження №61-8593св21)).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки на даний час презумцію правомірності правочину не спростовано, кредитний договір недійсним не визнавався, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання відсутнім зобов`язання за кредитним договором № 34942137 від 30.10.2023 та визнання неправомірними дії щодо нарахування заборгованості у сумі 38 350,00 грн.

Оскільки інші вимоги про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії є похідними від основної вимоги, в задоволенні якої суд відмовив, у зв`язку з чим такі задоволенню також не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по оплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 265, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» про визнання відсутності зобов`язання, захист персональних даних, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит», місцезнаходження - м.Київ, вул.Почайнинська, будинок 23, код ЄДРПОУ 39487128;

відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою», місцезнаходження - м.Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 110, код ЄДРПОУ 42971405.

Суддя О. І. Якимець