Рішення № 138245107, 25.09.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11848/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ «КБ «Приватбанк»), в якому просить визнати недостовірною інформацію поширену відповідачем у листі № 20.1.0.0.0/7-201120/3586 від 30.11.2020 року, наступного змісту: «…відповідно до факту народження на території США, Ви вважаєтесь громадянином США»; « … за відсутності документу про втрату громадянства США - Банк буде і надалі вважати Вас громадянином США»; зобов`язати відповідача протягом 10 днів з дати набрання рішення суду законної сили відкликати лист № 20.1.0.0.0/7-201120/3586 від 30.11.2020 року; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що АТ «КБ «Приватбанк» у листі № 20.1.0.0.0/7-201120/3586 від 30.11.2020 року за підписом заступника керівника департаменту по вдосконаленню бізнес-процесів і технологій ГО ОСОБА_3 адресованому ОСОБА_1 зазначив, що «…відповідно до факту народження на території США, Ви вважаєтесь громадянином США»; « … за відсутності документу про втрату громадянства США - Банк буде і надалі вважати Вас громадянином США». Дана інформація чітко вказує на те, що відповідач ідентифікує позивача громадянином Сполучних Штатів Америки, а не громадянином України. АТ «КБ «Приватбанк» достеменно відомо про те, що позивач є громадянином України, оскільки під час відкриття банківського рахунку відповідачу було надано паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 06.02.1997 року Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві. Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 вважається громадянином США, є недостовірною інформацією, яка принижує його честь, гідність, ділову репутацію та завдає йому моральної шкоди, яку він оцінює у 50 000, 00 грн. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. ст. 32, 68 Конституції України, ст. ст. 23, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, та підготовче засідання у справі призначено на 19.08.2021 року.

19.08.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Спиридонової К.С. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 19.08.2021 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце засідання, підготовче засідання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 198 та п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України було відкладено до 13.12.2021 року.

13.12.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Узунової А.М. надійшла заява, у якій остання просить закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по сутті.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце засідання, підготовче засідання на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України було відкладено до 15.03.2022 року.

15.03.2022 року справу було знято зі складу, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників апарату суду та підготовче засідання у справі призначено на 24.10.2022 року.

24.10.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Спиридонової К.С. надійшла заява, у якій остання просить закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по сутті.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 07.02.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2023 року, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 07.03.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 року, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.06.2023 року.

12.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Гайдамащука О.В. надійшли письмові пояснення.

15.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Спиридонової К.С. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 15.06.2023 року, без фіксування технічними засобами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2023 року письмові пояснення представника відповідача - Гайдамащука О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - повернуто відповідачу.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2023 року, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 25.09.2023 року.

25.09.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Спиридонової К.С. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 25.09.2023 року без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

25.09.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Гайдамащука О.В. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 25.09.2023 року, без його участі, в якій останній просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку із недоведеність позовних вимог та відсутністю доказів поширення відповідачем вказаної інформації третім особам.

В судове засідання 25.09.2023 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою. Представник позивача у заяві від 25.09.2023 року просила розглядати справу у її відсутність. Представник відповідача у заяві від 25.09.2023 року просив розглядати справу у його відсутність.

Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд встановив, що АТ «КБ «Приватбанк» листом № 20.1.0.0.0/7-201120/3586 від 30.11.2020 року проінформував ОСОБА_2 про те, що з метою належного виконання Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про додаткові вимоги до іноземних рахунків», Банк зобов`язаний виявляти серед своїх клієнтів фізичних осіб-податкових резидентів США (а.с. 7).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року, у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що інформація викладена у листі № 20.1.0.0.0/7-201120/3586 від 30.11.2020 року за підписом заступника керівника департаменту по вдосконаленню бізнес-процесів і технологій ГО ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 є громадянином Сполучних Штатів Америки, а не громадянином України, є недостовірною, та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Так, п. 2 вказано листа зазначено, що «Відповідно до підпункту b) підрозділу 1 Додатку І Угоди, одним з критеріїв приналежності до США, що змушує Банк отримувати відповідні документи від клієнтів для встановлення його податкового статусу, є безумовне підтвердження місця народження в США. У Вашому випадку цим підтвердженням є паспорт громадянина України, в якому зафіксовано факт народження у Нью-Йорку, США».

У пункті 3 листа вказано: «Питання, пов`язанні із громадянством в США регулюються федеративним законодавством в межах Конституції. З моменту прийняття 14.07.1868 року Чотирнадцятої поправки до Конституції США громадянство осіб, які народилися в США, контролюється Законом про громадянство. Громадянство по праву народження в США набувається автоматично після народження особи на території Сполучених Штатів або за умови, що один або обидва його батьки є (або були) громадянами США».

Пунктом 4 листа зазначено, що «Таким чином, відповідно до факту народження на території США, Ви вважаєтесь громадянином США. Якщо на поточний момент Ви втратили/відмовились від громадянства США, цей факт має бути підтверджено документально, шляхом одночасного надання документів: 1) неамериканського паспорту, який підтверджує громадянство в іншій державі, ніж США; 2) копії свідоцтва про втрату громадянства США або обґрунтованого пояснення, в якому зазначено: а) причини відсутності у Вас свідоцтва про втрату громадянства США, незважаючи на відмову від американського громадянства; b) причини неотримання Вами американського громадянства по факту народження у США. 3) коректно заповненої та підписаної форми самосертифікації за шаблоном W-8ben, що підтверджує відсутність у Вас податкового статусу США».

Окрім цього, у п. 5 листа вказано, «Звертаємо увагу, що за відсутності документу про втрату громадянства США - Банк буде і надалі вважати Вас громадянином США та зобов`язаний отримати від Вас форму самостійної оцінки за шаблоном W-9, з метою для виконання вимог Угоди у частині звітування по рахунках податкових резидентів США».

Відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 06.02.1997 року Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві, місцем народження ОСОБА_1 є місто Нью-Йорк, США (а.с. 10).

Згідно 14 поправки Конституції США, всі особи, народжені чи натуралізовані у Сполучених Штатах і які підлягають їхній юрисдикції, є громадянами Сполучених Штатів і штату, де вони мешкають. Жоден штат не може видавати чи застосовувати закони, що обмежують привілеї та імунітети громадян Сполучених Штатів. Жоден штат не може без законної процедури позбавити когось життя, свободи чи власності і не може позбавити когось, хто підлягає його юрисдикції, рівної охорони законом.

Разом з тим, ст. 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до Конституції України правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство» від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ (далі - Закону №2235-ІІІ, в редакції станом на дату звернення відповідача до позивача із листом від 30.11.2020).

Як визначено у ст. 5 Закону № 2235-ІІІ, документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно ст. 6 Закону № 2235-ІІІ, громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Так, згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III, декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до абз. 1-3 ст. 9 Закону № 2235-ІІІ, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Положеннями ст. 1 Закону № 2235-ІІІ визначено, що зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).

Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 119 Порядку передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Отже, отримання паспорту громадянина України є підтвердження набуття громадянства України та припинення іноземного громадянства.

Разом з тим, Законом України № 229-IX від 29.10.2019 року ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) (далі - Угода).

Згідно пп. 1 п. В ч. ІІ «Раніше існуючі рахунки фізичних осіб» Додатку 1 до Угоди, звітна фінансова установа України повинна аналізувати дані, які можна виявити в електронному вигляді, на наявність будь-яких наступних ознак належності до США: a) встановлення особи - власника рахунку як громадянина або резидента США; b) безумовне підтвердження місця народження в США; c) діюча поштова адреса або адреса проживання в США (в тому числі поштова скринька в США); d) діючий номер телефону в США; e) постійно діюча інструкція щодо переказу грошових коштів на рахунок, що обслуговується в Сполучених Штатах; f) діюча довіреність або право підпису, надане особі з американською адресою; або g) адреса «на ім`я» або «до запитання», яка є єдиною адресою власника рахунку, наявною в документах звітної фінансової установи України. Якщо раніше існуючий рахунок фізичної особи є рахунком на меншу суму, то адреса «на ім`я» за межами Сполучених Штатів або адреса «до запитання» не вважаються ознакою приналежності до США.

Відтак, у розумінні Угоди, безумовне підтвердження місця народження в США є однією з ознак належності рахунку до рахунку США.

Згідно пп. 4 п. В ч. ІІ «Раніше існуючі рахунки фізичних осіб» Додатку 1 до Угоди, незалежно від виявлення ознак приналежності до США відповідно до підпункту B (1) цього розділу, звітній фінансовій установі України необов`язково вважати рахунок підзвітним американським рахунком, якщо: a) коли інформація про власника рахунку безперечно вказує на те, що місцем його народження є США, при цьому звітна фінансова установа України отримує або раніше перевірила і має запис про: (1) самостійне свідоцтво про те, що власник рахунку не є ні громадянином США, ні резидентом США, для податкових цілей (може бути вказано у формі IRS W-8 або іншій подібній узгодженій формі); (2) неамериканський паспорт або інше посвідчення особи державного зразка, яке підтверджує громадянство або підданство власника рахунку в іншій державі, ніж США; та (3) копію свідоцтва про втрату громадянства США власником рахунку або обґрунтованого пояснення: (a) причини відсутності у власника рахунку подібного свідоцтва, незважаючи на відмову американського громадянства; або (b) причини неотримання власником рахунку американського громадянства при народженні.

Отже, на виконання вимог Угоди для встановлення приналежності рахунку до рахунку США або навпаки спростування такої приналежності відповідачу необхідно отримати від позивача наступні документи, а саме, неамериканський паспорт, який підтверджує громадянство в іншій державі, ніж США; копії свідоцтва про втрату громадянства США або обґрунтованого пояснення, в якому зазначено: причини відсутності у ОСОБА_1 свідоцтва про втрату громадянства США, незважаючи на відмову від американського громадянства; причини неотримання ОСОБА_1 американського громадянства по факту народження у США.

Відтак, інформація, з якою не погоджується позивач, викладена, зокрема, в інформаційному листі Банку та адресована тільки позивачу, відтак, відсутній факт поширення такої інформації.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів факту поширення відповідачем інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію.

За таких обставин суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., суд зазначає що, оскільки позовні вимоги про стягнення з АТ «КБ «Приватбанк» на користь позивача компенсації завданої моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, та через відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачем незаконних дій, ненадання жодного належного і допустимого доказу спричинення йому моральної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності саме відповідача та розміру такої шкоди, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 4, 32 Конституції України, ст. ст. 1, 5, 6, 8, 9 Закону України «Про громадянство», ст. 30 Закону України «Про інформацію», Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, ст. ст. 15, 16, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 133-141, 223, 258, 259, 263-268, 272, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Григоренко