Рішення № 138245017, 15.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6648/26

Справа №172/3122/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 16 212,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - Позивач), як новий кредитор за споживчим кредитним договором № 7307875 від 25.06.2023, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 16 212,00 грн, яка складається з 3 400,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 12 052,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, 760,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав. Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України.

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачу, який не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, крім ухвали про відкриття провадження у справі, що надсилалась Відповідачу за адресою його місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідна ухвала була доведена до відома Відповідача через Портал Дія у спосіб надсилання на електронну пошту, що вказані в позовній заяві та кредитному договорі.

У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявленням клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

25.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 7307875 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію". Факт укладення кредитного договору підтверджується підписанням його за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно з умовами цього договору (Анкета-заява, Графік платежів), сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 4 000,00 грн загальним строком на 105 днів, який складається з пільгового періоду (15 днів та закінчується 10.07.2023) й поточного періоду (90 днів та закінчується 08.10.2023). Кінцевим терміном повернення кредиту є 08.10.2023.

25.06.2023 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо перерахування грошових коштів у повному обсязі в сумі 4 000,00 грн на рахунок з використанням картки НОМЕР_3, що узгоджено у пункті 2.1 кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням № 103681830 від 25.06.2023.

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк у повному обсязі. Відповідач здійснював часткові платежі на виконання умов кредитного договору, зокрема сплатив суму в розмірі 600,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту.

Заборгованість за тілом кредиту становить 3 400,00 грн.

Відповідач за умовами кредитного договору мав також обов`язок сплатити комісію за надання кредиту: 760,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту (пункт 1.5.1), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 200,00 грн у грошовому виразі, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2), а також проценти за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (пункт 1.5.3).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Відповідно до висновку Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)). Велика Палата Верховного Суду, уточняючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Суд, здійснивши тлумачення умов договору, зокрема пунктів 1.5.2, 1.5.3, 1.6 та 2.2.3, встановив, що сторони погодили як проценти за користування кредитом у межах пільгового періоду (15 днів), так і порядок нарахування процентів у разі продовження користування коштами після спливу цього строку - поточний період (90 днів).

Відповідач кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами після закінчення пільгового періоду. За таких обставин, Первісний кредитор (ТОВ "Мілоан") відповідно до умов Договору, з якими погодився Відповідач, правомірно продовжив нарахування процентів за користування кредитом за стандартною ставкою у межах строку кредитування.

Суд перевірив розрахунок і встановив, що нарахування відсотків здійснено в межах узгоджених умов, що не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Розрахунок заборгованості щодо стягнення процентів є обґрунтованим. Вимога про стягнення відсотків підлягає задоволенню повністю.

Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8). Тобто, після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24).

Задовольняючи вимоги про стягнення комісії за надання кредиту (п. 1.5.1 Договору), Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24. Розглядаючи аналогічні правовідносини за договором з ТОВ "Мілоан", Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення такої комісії. Ця плата здійснюється разово відповідно до п. 1.5.1, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (пункти 61, 91 постанови від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).

Отже, заявлена до стягнення сума є разовою комісією за надання кредиту, а не прихованою щомісячною платою за його обслуговування.

Позовні вимоги у частині стягнення комісії за надання кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024, який було укладено між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "ЄАПБ", що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від 29.01.2024 та Витягом з Реєстру боржників № 1 від 29.01.2024 до Договору факторингу № 29012024 (позиція № 127), де ідентифіковано Відповідача ОСОБА_1 та суму його боргу в розмірі 16 212,00 грн за кредитним договором № 7307875.

На виконання умов Договору факторингу Позивач сплатив Первісному кредитору кошти за відступлення прав вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 20782 від 01.02.2024 на суму 3 868 287,92 грн із призначенням платежу "Оплата за відступлення прав вимоги зг. Договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024".

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору факторингу на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 641/8415/23).

Позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, не надав суду доказів повного погашення заборгованості за кредитним договором, а також не надав доказів на спростування розрахунку, наданого Позивачем.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 16 212,00 грн - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 3 400,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 052,00 грн заборгованість за сумою відсотків та 760,00 грн заборгованість за комісією, а також 3 028,00 грн судового збору. Загальна сума стягнення - 19 240,00 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN: НОМЕР_1 у АТ "ТАСКОМБАНК")

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ВПО: АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

дата складання та підписання рішення 15.07.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО