Ухвала суду № 138245006, 15.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34132/25

Провадження 2/127/7781/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л. Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі представника позивача Сердійчука О.Л.,

представника відповідача Рішка С.І.

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

встановив:

ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026р. було визнано ОСОБА_2 неналежним відповідачем та замінено її на належного ОСОБА_1

13.05.2026р. ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 03.06.2026р. подав до суду відзив на позов та заперечення щодо прийняття даної заяви про зміну підстав позову.

В судовому засіданні представник позивача Сердійчук О.Л. заяву про зміну підстав позову підтримав та просить суд її прийняти до розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача Рішко С.І. заперечував щодо прийняття судом до розгляду даної заяви за обставин, викладених ним в відзиві від 03.06.2026р.

Вислухавши думку сторін, дослідивши заяву ТОВ «Коллект Центр» про зміну підстав позову, заперечення відповідача та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

У первісній позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути заборгованість за кредитним договором №0679123542/1 від 02 лютого 2021 року в сумі 42 060 грн, посилаючись на укладення кредитного договору між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_2 , перерахування їй кредитних коштів, невиконання позичальницею договірних зобов`язань та подальше відступлення права вимоги позивачу.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року первісного відповідача ОСОБА_2 замінено на ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням інформації про те, що банківська картка № НОМЕР_1 , на яку 02 лютого 2021 року було перераховано 3 000 грн, емітована на ім`я ОСОБА_1 .

У заяві від 13 травня 2026 року позивач уже посилається не на виникнення у ОСОБА_1 договірного обов`язку за кредитним договором, а, навпаки, стверджує, що між ним, ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Коллект Центр» будь-які договірні зобов`язання відсутні, однак відповідач одержав 3 000 грн без достатньої правової підстави, у зв`язку із чим ці кошти мають бути повернуті на підставі статті 1212 ЦК України.

Отже, первісно заявлена вимога ґрунтувалася на договірному зобов`язанні та порушенні умов кредитного договору, тоді як у заяві від 13 травня 2026 року вимога ґрунтується на позадоговірному кондикційному зобов`язанні, передбаченому главою 83 ЦК України.

Те, що в прохальній частині заяви позивач продовжує називати 3 000 грн «заборгованістю за договором №0679123542/1», не змінює правової суті заявленої вимоги, оскільки зі змісту заяви однозначно вбачається, що позивач заперечує існування договірних правовідносин зі ОСОБА_1 і просить повернути кошти саме як безпідставно набуті.

Предметом первісного позову було стягнення договірної кредитної заборгованості, для вирішення якої належало встановити факт укладення кредитного договору відповідачем, погодження його істотних умов, отримання кредиту, порушення строків повернення кредиту та розмір утвореної заборгованості.

Натомість за кондикційною вимогою предметом доказування є факт набуття або збереження майна відповідачем за рахунок іншої особи, відсутність або припинення достатньої правової підстави для такого набуття та обсяг безпідставно набутого майна.

Таким чином, позивач змінив як обставини, якими обґрунтовує вимогу, так і саму матеріально-правову природу вимоги: зі стягнення договірної заборгованості на повернення безпідставно набутих коштів. Зменшення суми з 42 060 грн до 3 000 грн у цьому випадку не є лише зменшенням кількісного показника тієї самої позовної вимоги, оскільки вимога про стягнення 3 000 грн ґрунтується на інших правовідносинах та іншому складі юридично значущих обставин.

За частиною третьою статті 49 ЦПК України позивач може змінити предмет або підстави позову, тобто лише один із цих елементів. У спрощеному позовному провадженні така зміна допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц зазначила, що одночасна зміна предмета і підстав позову означає виникнення нової матеріально-правової вимоги, яка обґрунтовується іншими обставинами, тобто фактично є новим позовом. У такому разі суд повинен відмовити у прийнятті заяви та повернути її заявникові, що не позбавляє особу права звернутися з окремим позовом.

Аналогічний процесуальний підхід викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 січня 2023 року у справі №492/1529/19: наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмета і підстав позову є її повернення позивачу.

Заміна неналежного відповідача сама собою не надає позивачу права пред`явити до нового відповідача інший за предметом і підставами позов у межах уже відкритого провадження. Відповідно до частини четвертої статті 51 ЦПК України розгляд справи після заміни відповідача починається спочатку лише за клопотанням нового відповідача. Зазначена норма не передбачає автоматичного поновлення або встановлення для позивача нового строку на зміну предмета чи підстав позову.

Крім того, заява подана з пропуском установленого законом строку. Наступне судове засідання після заміни відповідача було призначене на 11 травня 2026 року, отже заява про зміну предмета або підстав позову мала бути подана не пізніше 06 травня 2026 року. Натомість її сформовано та подано 13 травня 2026 року, тобто після призначеної дати судового засідання.

При цьому відомості про належність картки ОСОБА_1 були відомі позивачу щонайменше на час подання клопотання про заміну відповідача та постановлення ухвали від 06 квітня 2026 року. Отже, позивач мав об`єктивну можливість подати відповідну процесуальну заяву в межах строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України.

Заяви про поновлення пропущеного процесуального строку позивач не подав, а обставин, які об`єктивно перешкоджали поданню заяви до 06 травня 2026 року, не навів.

За частинами першою та другою статті 126 ЦПК України після закінчення процесуального строку право на вчинення відповідної процесуальної дії втрачається, а подані після закінчення строку документи залишаються без розгляду. Поновлення строку можливе за заявою учасника справи та за умови визнання причин його пропуску поважними.

Посилання позивача на одержання нових доказів не спростовує пропуску строку та не перетворює подану заяву на допустиму зміну лише підстав позову. Нові докази можуть підтверджувати або спростовувати обставини у справі, однак не надають права після закінчення процесуального строку замінити первісний договірний спір іншим кондикційним спором.

Отже, заява ТОВ «Коллект Центр» від 13 травня 2026 року фактично спрямована на одночасну зміну предмета і підстав позову, містить нову матеріально-правову вимогу та подана з пропуском строку, передбаченого частиною третьою статті 49 ЦПК України. Тому вона не може бути прийнята та розглянута в межах справи №127/34132/25.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» у прийнятті заяви про зміну предмету позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2026р.

Суддя: