Ухвала суду № 138244842, 08.07.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 135/1606/23

Провадження № 1-кп/147/36/26

УХВАЛА

іменем України

08 липня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023020240000107 від 15 травня 2023 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,

за ч.1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 14.05.2023 близько 23.35 год., керуючи технічно справним автомобілем АUDI А6 державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою по вул. П. Кравчика в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області в напрямку перехрестя з вулицею Будівельників, в порушення вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі Правила дорожньою руху України) та не дотримуючись вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не переконався у відсутності транспортних засобів на головній автодорозі, які мають перевагу у русі, здійснив виїзд на вказане перехрестя та допустив зіткнення з автомобілем ВМW 520І державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який перевозив пасажирів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВМW 520І державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного підвивиху на рівні С6-С7 хребців праворуч та на рівні С2-СЗ, СЗ-С4 ліворуч. Травматичні зміни шийного відділу хребта такого характеру згідно з висновком експерта №51 від 01.08.2023 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я більше як 21 день. Згідно з висновком експерта №3273/3274/23-21 від 14.06.2023 в заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки АUDI моделі А6 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається невідповідність технічним нормам п.16.11, дорожнього знаку 2.1 Правил дорожньою руху України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, в якому просить: звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 на підставі ст. 49 КК України у кримінальному провадженні № 12023020240000107 від 15.05.2023; кримінальне провадження, внесене 15.05.2023 до ЄРДР №12023020240000107 про обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрити на підставі ст. 49 КК України; скасувати арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалою слідчої судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 17.05.2023 у справі №135/593/23 (провадження №1-кс/135/153/23) на автомобіль марки BMW моделі 520I д.н.з. НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_10 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 та, який на праві користування належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_3 , з позбавленням права користування, розпоряджання та відчуження, який передати його володільцю (користувачу) ОСОБА_7 та/або уповнаваженій володільцем (користувачем) іншій особі; автомобіль марки AUDI моделі A6 д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить ОСОБА_11 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4 та, який на праві користування належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_5 , з позбавленням права користування, розпоряджання та відчуження, який передати його володільцю (користувачу) ОСОБА_4 та /або уповноваженій володільцем (користувачем) іншій особі. В обгрунтування клопотання зазначає, що як убачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023020240000107 від 15.05.2023, події що ставляться у вину ОСОБА_4 сталися 14.05.2023. 23.06.2023 у даному провадженні йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КПК України. Водночас, звертає увагу, що ОСОБА_4 не вчиняв нового кримінального правопорушення, не ухилявся від слідства або суду, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023020240000107 від 15.05.2023. Санкцією ч.1 ст. 286 КК України передбачено штраф від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Згідно з приписами ч.4 ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії не тяжких злочинів. Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначені в обвинувальному акті обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується прокурором ОСОБА_4 , мали місце 14 травня 2023 року, і на день розгляду місцевим судом клопотання сторони захисту про застосування положень ст. 49 КК України до ОСОБА_4 передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення сплинув. Тому, кримінальне провадження №12023020240000107 від 15.05.2023 підлягає безумовному закриттю, на підставі ст. 49 КК України.

Також вказує, що у даному провадженні підзахисний свою вину у вчиненні злочину не визнавав, однак надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього через закінчення строків давності.

Оскільки, згідно приписів ст. 49 ККУ, обов`язок суду, за наведених вище умов, звільнити від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин у зв`язку із закінченням строків давності, а ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, то відповідно до приписів ч.2 ст. 122, ст. 124 КПК України, витрати на проведення судових експертиз не підлягають стягненню з підзахисного.

Звертає увагу, що у разі заявлення потерпілим цивільного позову у даному кримінальному провадженні, він підлягає залишенню без розгляду.

Представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подав клопотання про стягнення на користь потерпілого витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні в розмірі 55000 грн.

Захисник ОСОБА_5 подав заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі. При цьому зазначає, що представником потерпілого не доведено: фактичне понесення процесуальних витрат у заявленому розмірі, належне документальне підтвердження їх оплати, реальне виконання усіх зазначених у розрахунку робіт, існування окремих процесуальних документів, за підготовку яких заявлено оплату, необхідність виконання окремих заявлених робіт, співмірність заявленої суми фактичному обсягу наданої правничої допомоги. Натомість надані документи містять істотні суперечності, не підтверджують фактичного обсягу виконаної роботи, складені після закінчення строку дії договору, та не дають суду можливості перевірити дійсність, необхідність і розумність заявлених до компенсації процесуальних витрат.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подане його захисником клопотання підтримав в повному обсязі та просить його задоволити, зазначає, що йому зрозумілі правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаних у клопотанні підстав, що носить не реабілітуючий характер, і він не заперечує щодо застосування до нього ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав. Щодо витрати на правову допомогу просить у їх задоволенні відмовити.

Захисник ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо останнього, а також просить відмовити у задоволенні клопотання представника потерпілого про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, при цьому навів доводи викладені в поданих ним клопотаннях.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав подане захисником клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності також зазначив, що витрати на проведення судових експертиз слід звернути за рахунок держави, також необхідно скасувати арешт та вирішити долю речових доказів автомобілів, повернувши їх власникам.

Представник потерпілого ОСОБА_6 зазначив, що відповідно до ст. 2 КПК України перебачено однією із засад кримінального провадження відшкодування моральної шкоди, яка не відшкодована потерпілому, а тому він заперечує щодо задоволення клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Підтримав подане ним клопотання про стягнення на користь потерпілого витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні в розмірі 55000 грн.

Заслухавши сторони кримінального провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України не може бути застосовано у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за неналежною обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

За кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, передбачена відповідальність у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Кримінальне правопорушення, яке поставлено у вину згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 вчинено 14 травня 2023 року, є нетяжким злочином, та з дня його вчинення минуло більше трьох років, обвинувачений не ухилялася від слідства та суду і не вчинив нового злочину.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі клопотанням його захисника про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, ствердив, що йому зрозумілі правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаних у клопотанні підстав, що носить не реабілітуючий характер, і він не заперечив щодо застосування до нього ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1, ч.4-ч.7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989, зазначено, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається.

Оскільки подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження й таке задоволено, цивільний позов з врахуванням вимог ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду. Окрім того, в порядку ч.7 ст. 128 КПК України, необхідно роз`яснити потерпілому ОСОБА_7 , що закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами із залишенням поданого ним у кримінальному провадженні цивільного позову без розгляду, не позбавляє потерпілу сторону права повторного звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17) кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду. Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст. 368, ч.4 ст. 374 КПК України). Оскільки ст. 126 КПК України визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодовуватись мають лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи між потерпілим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_6 20 липня 2023 року було укладено договір про надання останнім правничої допомоги.

Відповідно до розрахунку суми гонорару, згідно з договором про надання правничої допомоги б/н від 20 липня 2023 року надає професійну правничу допомогу ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023020240000107 від 15.05.2023 наступного характеру: 1/ консультування 10 консультацій 10000 грн; 2/ представництво інтересів на досудовому слідстві 5000 грн; 3/ представництво інтересів потерпілого в суді 30000 грн; 4/ підготовка позовної заяви та клопотання про призначення судової експертизи 10000 грн.

Також надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №10 від 29.06.2026 про прийняття ОСОБА_6 від ОСОБА_7 на підставі договору б/н від 20.07.2023 55000 грн.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 відповідно до ордеру серії АВ №1111272 /т.1 а.с.39/ здійснював представництво потерпілого ОСОБА_7 в судових засіданнях Ладижинського міського суду Вінницької області: 15.01.2024 /т.1 а.с.41/, 13.02.2024 /т.1 а.с.57/, 18.03.2024 /т.1 а.с.74/, 22.04.2024 /т.1 а.с.85-86/, 20.05.2024 /т.1 а.с.99-102/, 14.08.2024 /т.1 а.с.142-146/, 07.10.2024 /т.1 а.с.173-177/; відповідно до ордеру серії АВ №1179175 - в судових засіданнях Тростянецького районного суду Вінницької області: 23.01.2025 /т.2 а.с.100-103/, 19.02.2025 /т.2 а.с.148-160/, 16.05.2025 /т.3 а.с.23-33/, 26.09.2025 /т.3 а.с.93-97/, 12.06.2026 /т.4 а.с.9-13/, 18.06.2026 /т.4 а.с.43-53/, 30.06.2026 /т.4 а.с.84-89/ та 07.07.2026. Також представником потерпілого складено цивільний позов /т.2 а.с.109-111/ та заява про призначення судово-автотоварознавчої експертизи /т.2 а.с.112-113/.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпілому адвокатом ОСОБА_6 надавалася правова допомога, зокрема, шляхом представництва в судах, складення процесуальних документів. Разом з тим, оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу адвоката є надмірним та не відповідає складності справи, критерію реальності таких витрат, розумності розміру та стягнення такої суми становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 30000 грн витрат на правову допомогу.

У справі також наявні процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 9559,2 грн.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, згідно якого якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати , понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17) зробила висновок про те, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності

Отже, враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_4 звільняється від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а процесуальні витрати понесені органом досудового розслідування, то такі віднести на рахунок держави.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 286, 372, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020240000107 від 15 травня 2023 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286 КК України, закрити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

В порядку ч.7 ст. 128 КПК України роз`яснити потерпілому, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами із залишенням поданого ним у кримінальному провадженні цивільного позову без розгляду, не позбавляє потерпілу сторону права пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 30000 грн (тридцять тисяч) витрат на правову допомогу.

Процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 9559,2 грн віднести на рахунок держави.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ладижиського міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року на: автомобіль марки BMW моделі 520I реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_10 та, який на праві користування належить ОСОБА_7 ; автомобіль марки AUDI моделі A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить ОСОБА_11 та, який на праві користування належить ОСОБА_4 .

Речові докази:

консультативний висновок від 18.05.2023, консультативний висновок від 05.06.2023, копію КТ-заключення діагностичного центру «Медіскан» від 18.05.2023 разом з КТ-знімком та СD-диском із записом КТ-обстеження зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12023020240000107 від 15 травня 2023 року;

автомобіль марки BMW моделі 520I реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_10 , який на праві користування належить ОСОБА_7 , - повернути у користування ОСОБА_7 ;

автомобіль марки AUDI моделі A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить ОСОБА_11 та, який на праві користування належить ОСОБА_4 , - повернути у користування ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08.45 год. 13 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1