Рішення № 138244726, 15.07.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1213/26

Провадження №:2-а/138/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Пограничний А.М. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 з вказаним вище позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2026 о 23:08 годині позивач їхав на власному транспортному засобі марки «FORD FOCUS», державний номерний знак НОМЕР_1 польської реєстрації, в м. Могилеві-Подільському по вул. Київській, 21, де був зупинений інспектором Могилів-Подільського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Левадним Русланом Павловичем за те, що він керував транспортним засобом, не маючи прав керування транспортним засобом, а саме взагалі не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР. Інспектором була винесена постанова серії ЕНА № 6968451, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

З даною постановою позивач на погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що порушує його права та не відповідає обставинам справи, оскільки в порушення вимог КУпАП інспектором патрульної поліції Левадним Р.П. не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Так, позивач не заперечує факт зупинки його транспортного засобу, проте заперечує викладені в оскаржуваній постанові обставини та зазначає, що він має студентську візу для навчання у Республіці Польщі, де наразі він навчається та постійно проживає у зв`язку з навчанням. Транспортний засіб, яким він керував, був придбаний ним у Республіці Польщі. Так само і посвідчення водія позивач отримав у Республіці Польщі. Документи на транспортний засіб та посвідчення водія він пред`явив інспектору ОСОБА_2 після зупинки на його вимогу. Однак, в порушення вимог законодавства, інспектор Левадний Р.П. вказаним обставинам оцінку не надав та в оскаржуваній постанові не зазначив чому надане позивачем посвідчення водія не надає йому права керування транспортним засобом.

Крім того представник позивача вказує на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не були роз`яснені його права та обов`язки, а також не доведені підстави зупинки транспортного засобу під керуванням позивача.

За таких підстав представник позивача просить скасувати постанову серії ЕНА № 6968451, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження в адміністративній справі відносно позивача.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до судового розгляду та надано відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, а також витребувано докази.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 25.05.2026 за клопотанням представника позивача адвоката Пограничного А.М. замінено первісного відповідача на належного відповідача Головне управління Національної поліції у Вінницькій області та надано відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.06.2026 витребувано докази від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, які надійшли до суду 09.06.2026.

01.06.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що згідно чинного законодавства України особа має право керувати транспортним засобом за умови отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції зокрема розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Так, 04.04.2026 у м. Могилеві-Подільському, відносно ОСОБА_1 винесено постанову ЕНА № 6968451 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки позивач керував ТЗ, не маючи права керування ТЗ, що є порушенням п. 2.1.а ПДР. Як зазначає у своєму позові ОСОБА_1 , ним було пред`явлене посвідчення водія видане у Республіці Польщі, оскільки він його там отримав. Але оскільки постійним місцем проживання позивача являється Україна (що також підтверджується доданим до позову витягу з реєстру територіальної громади сформований у 2023 році), тому водій мав би обміняти посвідчення водія, яке він отримав у Польщі на водійське посвідчення Україні, оскільки лише особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави. А оскільки позивачем не було надано будь яких документів, на момент складання постанови про адміністративне правопорушення, які підтверджують його законність перебування в Україні як тимчасове, тому було винесено постанову за те що у водія було відсутнє посвідчення на право керування ТЗ, а тому оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Щодо виконання вимог ухвали в частині витребування доказів, представник вказала, що ухвала суду надійшла до ГУНП у Вінницькій області поза межами строків зберігання відеозаписів.

08.07.2026 у судове засідання позивач та його представник адвокат Пограничний А.М. не з`явились. Представник позивача 03.06.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі, позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явку уповноваженого представника у судове засідання 08.07.2026 не забезпечив.

Вказане згідно зі ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що 04.04.2026 інспектор Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції Левадний Руслан Павлович виніс постанову серії ЕНА № 6968451 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 6).

В даній постанові інспектор вказав, що 04.04.2026 о 23 год. 08 хв. в м. Могилів-Подільський по вул. Київській, 21 водій ОСОБА_1 керував ТЗ Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування ТЗ, а саме взагалі не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом у виді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В підпункті а пункту 2.1 Правил дорожнього руху зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Представник позивача, обґрунтовуючи позовну заяву, стверджує, що позивач не вчиняв правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, оскільки мав при собі та пред`явив інспектору посвідчення водія, отриманого останнім в Республіці Польщі, де він наразі постійно проживає у зв`язку з навчанням.

При цьому інспектором при винесені оскаржуваної постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» зокрема визначено, що кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президії Верховної Ради ПВР УРСР «Про ратифікацію Конвенції про дорожній рух» N 2614-VIII від 25.04.74 зі змінами та доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.71, у редакції від 26.03.2006 було ратифіковано Конвенцію про дорожній рух (Відень, 08.11.68).

Частиною 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух встановлено, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх мов або, якщо воно не складене на такій мові, супроводжуване завіреним перекладом; будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 6 Конвенції, будь-яке міжнародне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 7 Конвенції, дійсними на своїй території для керування автомобілем, що відповідає категорії чи категоріям транспортних засобів, на керування якими видане посвідчення, за умови, що вказане посвідчення є дійсним та що воно видане іншою договірною стороною чи одним з її територіальних підрозділів або об`єднанням, уповноваженим на це цієї договірної сторони чи одним з її територіальних підрозділів.

Так, Республіка Польща є договірною стороною Віденської Конвенції про дорожній рух від 1968 року.

Згідно з п. 30 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі Положення) особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку. Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв`язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться. Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).

Отже, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави за умови їх відповідності вказаним вимогам Конвенції та Положення, яке зокрема підлягає обміну протягом 60 днів в разі переїзду на постійне місце проживання на територію України.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Зміст наведених вище норм кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, відповідно до якої, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, представник позивача до позовної заяви зокрема додав копію посвідчення водія № НОМЕР_2 з перекладом на українську мову на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсне до 31.07.2040, видане 19.12.2025 у Республіці Польщі Президентом міста Кракова, яке відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух та вимогам Положення.

Також з отриманого судом витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», суд встановив, що позивач за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 виїхав з території України 14.01.2026, в`їхав на територію України 29.03.2026 та знову виїхав з території України 25.04.2026, з чого слідує, що ОСОБА_1 на даний час на території України протягом 60 днів і більше постійно не проживав.

Вказане у сукупності з викладеними вище вимогами законодавства свідчить про відсутність підстав у позивача станом на 04.04.2026 здійснити обмін наявного у нього посвідчення водія, виданого в Республіці Польщі, на національне посвідчення водія за визначеною Положенням процедурою.

Докази на спростування того, що позивач під час зупинки транспортного засобу під його керуванням не пред`явив інспектору ОСОБА_2 вказане посвідчення водія відповідачем суду надано не було.

Відомості щодо обставин, які стали підставою для інспектора ОСОБА_2 відхилити як доказ наявності у позивача права керування транспортним засобом за наявності посвідчення водія, виданого останньому у Республіці Польщі, оскаржувана постанова також не містить.

За таких підстав інспектором Левадним Р.П., в порушення вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, під час винесення оскаржуваної постанови не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

При цьому, текст оскаржуваної постанови містить посилання на те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на нагрудну бодікамеру номер 798184, однак відеозапис з вказаної бодікамери, що б свідчив про факт вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, матеріали справи також не містять.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вище, зважаючи на те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку, що постанову серії ЕНА № 6968451 від 04 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до наведених вище норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 532, 48 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-79, 90, 132, 139, 246, 255, 286 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Скасувати постанову інспектора Могилів-Подільського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Левадного Руслана Павловича ЕНА № 6968451 від 04 квітня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області судовий збір в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Пограничний Артур Михайлович, місце знаходження: проспект Героїв, 41 м, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місце знаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672.

Представник відповідача: Герман Ірина Володимирівна, місце знаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя: Т.Ю. Холодова