Ухвала суду № 138244596, 14.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 554/8507/26

Провадження № 2/643/8327/26

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

14.07.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Новіченко Н.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення 6 587,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач) звернулося до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 6 587,00 грн.

Ухвалою від 04.06.2026 Шевченківський районний суд міста Полтави передав вищевказану позовну заяву за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 для розгляду позовної заяви визначено суддю Новіченко Н.В.

Розглянувши позовну заяву, суд зазначає таке.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип територіальної підсудності.

Підсудність як правове явище має не лише статичний аспект, а й динамічний, що розкривається при реалізації права на судовий захист в сфері цивільної юрисдикції.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Так, відповідно до частини 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В ухвалі від 04.06.2026 Шевченківський районний суд міста Полтави, посилаючись на положення частини дев`ятої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, передав позов за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова, зазначивши, що згідно з відповіддю № 2839292 від 04.06.2026 відповідач у справі значиться знятим із реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яка не належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду міста Полтави.

Водночас, згідно з відповіді № 3027293 від 14.07.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 .

З аналізу положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23), реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» позовна заява не підсудна Салтівському районному суду міста Харкова.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне передати позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною 3 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 28, 30, 31, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 6 587,00 грн передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Новіченко