Постанова № 138244592, 13.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/6863/26

н/п 3/953/1359/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м.Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В., за участю прокурора Курченко І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Мирось К.В., вивчивши адміністративний матеріал, що надійшов з 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Куп`янськ Харківської області, громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.ч. 1,2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання 06 серпня 2024 року від близької особи рідного брата ОСОБА_2 заяви від 06 серпня 2024 року про призначення його інженером відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 06 серпня 2024 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на заяві ОСОБА_2 від 06 серпня 2024 року, який є її близькою особою, підписала та видала наказ від 06 серпня 2024 року № 144-ВС про призначення інженером відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства близької особи рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання 19 серпня 2024 року від близької особи рідного брата ОСОБА_2 заяви від 19 серпня 2024 року про призначення його інженером відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства, не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 19 серпня 2024 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на заяві ОСОБА_2 від 19 серпня 2024 року, який є її близькою особою, підписала та видала наказ від 19 серпня 2024 року № 150-ВС про призначення інженером відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства близької особи рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання подання начальника відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства від 28 лютого 2025 року про преміювання її рідного брата ОСОБА_2 , не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника в.о. Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_4 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 28 лютого 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на поданні від 28 лютого 2025 року, підписала та видала наказ від 28 лютого 2025 року № 37-ВС про преміювання близької особи рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання подання начальника відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства від 31 березня 2025 року про преміювання її рідного брата ОСОБА_2 , не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 31 березня 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на поданні від 31 березня 2025 року, підписала та видала наказ від 31 березня 2025 року № 48-ВС про преміювання близької особи рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання подання начальника відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства від 30 квітня 2025 року про преміювання її рідного брата ОСОБА_2 , не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 30 квітня 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на поданні від 30 квітня 2025 року, підписала та видала наказ від 30 квітня 2025 року № 62-ВС про преміювання близької особи рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання подання начальника відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства від 30 травня 2025 року про преміювання її рідного брата ОСОБА_2 , не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 30 травня 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на поданні від 30 травня 2025 року, підписала та видала наказ від 30 травня 2025 року № 93-ВС про преміювання близької особи рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання подання начальника відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства від 30 вересня 2025 року про преміювання її рідного брата ОСОБА_2 , не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 30 вересня 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на поданні від 30 вересня 2025 року, підписала та видала наказ від 30 вересня 2025 року № 163-ВС про преміювання близької особи рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи головою Комісії з перетворення Підприємства та згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання 11 грудня 2025 року від близької особи рідного брата ОСОБА_2 , заяви від 11 грудня 2025 року про переведення його на посаду провідного інженера сектору інженерного забезпечення відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства, не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника в.о. Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_4 , Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи головою Комісії з перетворення Підприємства та згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 11 грудня 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на заяві ОСОБА_2 від 11 грудня 2025 року, який є її близькою особою, підписала та видала наказ від 11 грудня 2025 року № 219-ВС про переведення на посаду провідного інженера сектору інженерного забезпечення відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства близької особи - рідного брата ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи головою Комісії з перетворення Підприємства та згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання 15 грудня 2025 року заяви від ОСОБА_2 , який є її близькою особою, від 15 грудня 2025 року про надання позики, не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи головою Комісії з перетворення Підприємства та згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 15 грудня 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на заяві ОСОБА_2 , який є її близькою особою, від 15 грудня 2025 року про надання йому позики, підписала та видала наказ від 15 грудня 2025 року № 222-ВС, підписала та уклала договір позики від 15 грудня 2025 року № 3.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи головою Комісії з перетворення Підприємства та згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, з моменту отримання подання начальника відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства від 30 грудня 2025 року про преміювання її рідного брата ОСОБА_2 , не повідомила у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника в.о. Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_4 про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», будучи головою Комісії з перетворення Підприємства та згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, маючи приватний інтерес, що суперечить службовим повноваженням, у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ, в умовах реального конфлікту інтересів 30 грудня 2025 року прийняла рішення та вчинила дії, а саме наклала резолюцію на поданні від 30 грудня 2025 року, підписала та видала наказ від 30 грудня 2025 року № 233-ВС про преміювання близької особи рідного брата ОСОБА_5 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

15 червня 2026 року на адресу суду від захисника адвокат Мирось К.В. надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання зазначала, що висновки, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, складених щодо ОСОБА_1 , ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивному переконанні посадової особи, яка їх складала. В адміністративних матеріалах відсутні відомості, які б беззаперечно свідчили про те, що у ОСОБА_1 наявний приватний інтерес при прийнятті рішень про призначення свого рідного брата на відповідні посади на Підприємстві, що могло б негативно вплинути на засаду неупередженості прийнятих нею рішень. У протоколах відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 при прийнятті на роботу свого рідного брата ОСОБА_2 діяла саме в його інтересах, а не в інтересах Підприємства, яке потребувало працівника з відповідною рідкісною кваліфікацією. У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що під час прийняття відповідних рішень ОСОБА_1 надавала перевагу своєму рідному братові порівняно з іншими кандидатами, а також не підтверджений факт наявності інших осіб, які претендували на вказані посади. Факт прийняття на роботу рідного брата не свідчить про наявність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, оскільки не доведено наявність суперечності між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, та що така суперечність реально вплинула на об`єктивність або неупередженість прийнятого ОСОБА_1 рішення. Матеріалами справи не підтверджується наявність у ОСОБА_1 прямої особистої заінтересованості, здатної вплинути на об`єктивність виконання нею службових чи представницьких повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між приватним інтересом та публічним, що ставить під сумнів справедливість прийнятих нею рішень. Відтак, обставини, які становлять об`єктивну сторону зазначених адміністративних правопорушень, суб`єктом складання протоколів не доведені. Посилалась на відсутність реального конфлікту інтересів у діях ОСОБА_1 , як у керівника Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», під час видання наказів про преміювання свого рідного брата. Дійсно, ОСОБА_1 , як керівник Підприємства, у межах визначених законодавством повноважень брала участь у вирішенні питань щодо стимулювання працівників, у тому числі свого рідного брата, шляхом їх преміювання, але преміювання здійснювалося за ініціативою їх безпосереднього керівника начальника відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства. ОСОБА_1 , підписуючи накази про преміювання ряду працівників Підприємства, не виконувала виключно дискреційні повноваження і не вчиняла дій в умовах реального конфлікту інтересів. Захисник посилалась на відсутність реального конфлікту інтересів у діях ОСОБА_1 , як у керівника Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», під час видання наказу про надання рідному брату, як співробітнику підприємства, поворотної безвідсоткової позики на вирішення соціальних потреб у розмірі 60 000 грн, посилаючись на те, що вказані безстрокові виплати встановлені локальними актами підприємства, тобто є допустимими за заявою працівника. Посилаючись на правові позиції ВС, зауважила, що близькими особами у контексті антикорупційного обмеження, передбаченого ст.27 Закону України «Про запобігання корупції», визнаються лише ті особи, у відносинах яких має місце сукупність таких умов, як спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків, тому ОСОБА_6 , хоча і є рідним братом ОСОБА_1 , але не може вважатись її близькою особою, оскільки вони не перебувають у сімейних відносинах.

15 червня 2026 року прокурор Курченко І.Г. надала до суду письмовий висновок у адміністративній справі.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2026 року справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП справи № 953/6863/26, провадження № 3/953/1359/26, № 953/6871/26, провадження № 3/953/1360/26, № 953/6872/26, провадження № 3/953/1361/26, № 953/6874/26, провадження № 3/953/1362/26, 953/6875/26, провадження № 3/953/1363/26, № 953/6876/26, провадження № 3/953/1364/26, № 953/6879/26, провадження № 3/953/1365/26, № 953/6880/26, провадження № 3/953/1366/26, № 953/6881/26, провадження № 3/953/1367/26, № 953/6882/26, провадження № 3/953/1368/26, № 953/6883/26, провадження № 3/953/1369/26, № 953/6885/26, провадження № 3/953/1370/26, № 953/6886/26, провадження № 3/953/1371/26, № 953/6888/26, провадження № 3/953/1372/26, № 953/6889/26, провадження № 3/953/1373/26, № 953/6892/26, провадження № 3/953/1374/26, № 953/6893/26, провадження № 3/953/1375/26, № 953/6897/26, провадження № 3/953/1377/26, № 953/6899/26, провадження № 3/953/1378/26, № 953/6901/26, провадження № 3/953/1379/26, об`єднані в одне провадження, об`єднаній справі присвоєний № справи 953/6863/26, провадження № 3/953/1359/26.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Мирось К.В., просили провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні від 15 червня 2026 року. ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що дійсно до 02 березня 2026 року на підприємстві вона не повідомила про те, що ОСОБА_2 є її рідним братом, з метою забезпечення до нього такого ж ставлення, як і до інших працівників підприємства. При цьому у телефонному режимі вона повідомляла свого безпосереднього керівника - Голову Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Ісаєнка про призначення її рідного брата ОСОБА_2 на посуду інженера відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства, його переведення та преміювання. Зазначила, що до її повноважень належало підписання наказів про преміювання працівників підприємства, при цьому розмір премій особисто вона не визначала, премії визначав начальник відділу інженерного та господарського забезпечення Підприємства у своєму поданні, вона лише підписувала наказ про преміювання, у якому, крім ОСОБА_7 , були визначені інші працівники, тому вона не могла не підписати цей наказ. При цьому пояснила, що у разі незгоди з розміром премії, визначеним для конкретного працівника підприємства, мала право не підписувати відповідний наказ.

Прокурор у судовому засіданні просила визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вислухавши думку прокурора, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією та додані до них документи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП України при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» ОСОБА_8 від 21 березня 2024 року № 30-ВС ОСОБА_1 з 25 березня 2024 року призначено на посаду першого заступника директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів».

Наказом Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Ісаєнка Р. від 31 травня 2024 року № 203-К «Про покладання обов`язків Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» на ОСОБА_1 з 31 травня 2024 року покладено виконання обов`язків директора Підприємства.

Наказом Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Ісаєнка Р. від 16 травня 2025 року № 146-К «Про призначення директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» ОСОБА_1 з 20 травня 2025 року призначено на посаду директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів».

Наказом Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Ісаєнка Р. від 03 жовтня 2025 року № 1531-25 «Про внесення змін до наказу Держлікслужби від 25 вересня 2025 року № 1473-25» ОСОБА_1 з 03 жовтня 2025 року призначено Головою Комісії з перетворення Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів».

Відповідно до п. п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Голова, заступники Голови, члени Національної комісії з питань психічного здоров`я, які здійснюють свої повноваження на постійній основі.

У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» надано визначення поняттю посадової особи юридичної особи публічного права, під якою розуміється голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.

Статтею 81 ЦК України встановлено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно з ч. 2 ст. 167 вказаного Кодексу держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Отже, державні та комунальні підприємства та інші юридичні особи, які створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є юридичними особами публічного права.

Згідно з п. п. 1.1 ст. 1, п. п. 4.1 ст. 4 Статуту Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», затвердженого наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 14 серпня 2024 року № 1227, Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» засноване на державній власності, та належить до сфери управління Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. Підприємство є юридичною особою публічного права державним унітарним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, функції з управління якого виконує Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

Отже, ОСОБА_1 , будучи в.о. директора (з 31 травня 2024 року) та директором (з 20 травня 2025 року) Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, тому на неї поширюються обмеження та зобов`язання, передбачені Законом.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені в пунктах 1 та 2 частини першої ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Частиною 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз`ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Згідно з приміткою до ст. 172-7 КУпАП під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»:

- пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;

- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до Методичних рекомендацій НАЗК від 21.10.2022 року № 13 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», приватним інтересом може вважатися будь-який як майновий, так і немайновий інтерес. Закон допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення за певних умов.

Відповідно до п. 2.2 р. 2 Методичних рекомендацій до типових обставин та ситуацій, що свідчать про наявність приватного інтересу чи зумовлюють його виникнення, віднесено сімейні та родинні стосунки. Бажання піклуватися про членів сім`ї, родичів є природним для кожної людини, тому відносини з такими особами є передумовою виникнення приватного інтересу.

Пунктом 2.3 р. 2 Методичних рекомендацій встановлено, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких

Пунктом 2.4 р. 2 Методичних рекомендацій встановлено, що навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об`єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.

За змістом ст. 172-7 КУпАП особистий інтерес - це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Законом України «Про запобігання корупції» надано визначення поняттю «близькі особи» - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

При цьому, сімейні відносини завжди створюють для особи, на яку поширюються положення Закону, передумови для виникнення приватного інтересу, зумовлені природнім прагненням піклуватись про близьку особу. Відповідно, наявність у такої особи службових повноважень, пов`язаних з вчиненням/не вчиненням дій, прийняттям рішень стосовно близької особи, утворює потенційний конфлікт інтересів, а реалізація службових повноважень стосовно близької особи реальний конфлікт інтересів.

Обов`язковою ознакою конфлікту інтересів є наявність суперечностей між особистими інтересами та службовими повноваженнями особи, які можуть вплинути на прийняття рішення чи вчинення дій при виконанні особою службових повноважень.

Приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.

Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов`язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу. Таким чином, особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію) по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь держави, територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб).

Для встановлення наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно також встановити наявність обов`язкової сукупності відповідних юридичних фактів: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено як у протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, так і у судовому рішенні.

Отже, конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Відповідно до відомостей з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00058125179 та № 00058125133, батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_2 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що свідчить про факт наявності між ними родинного зв`язку як між повнорідними братом та сестрою.

Таким чином, ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_12 , тобто її близькою особою.

У протоколах про адміністративні правопорушення, зазначено, що приватний інтерес ОСОБА_1 під час реалізації своїх службових повноважень щодо прийняття та переведення на посаду, надання позики та преміювання свого рідного брата ОСОБА_2 , полягав у немайновій зацікавленості, зумовленій сімейними та родинними стосунками з ОСОБА_2 ; майновій зацікавленості, що виражалася у прагненні забезпечити отримання її рідним братом доходу у більшому розмірі, отриманого ним на вищестоящій посаді та покращення матеріального становища брата.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Абзацом 1 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків: затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Згідно з п. 1.6 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519, конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.

Відповідно до п. п. 5.5.3 п. 5.5 р. V, п. 7.1 р. VІІ Колективного договору між Адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» на 2024-2029 роки, прийнятого та затвердженого Протоколом № 9 від 13.09.2024 зборів трудового колективу ДП «Фармакопейний центр», та Доповнень до нього, відповідно до діючих норм оплати праці, за умови ефективної господарської діяльності Підприємства, при наявності залишку коштів на рахунках після обов`язкових виплат, розрахунку з держбюджетом та виконання фінансового плану, встановлювати працівникам доплати, зокрема, за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт у розмірі визначеному відповідно до Положення про преміювання та матеріальне заохочення працівників ДП «Фармакопейний центр»: з метою формування зацікавленості працівників у виконанні фінансово-економічних показників діяльності ДП «Фармакопейний центр», їх особистого внеску в загальні результати діяльності, виходячи з особистої ролі кожного працівника, кваліфікаційною-професійного досвіду, виконуваних функцій, рівня відповідальності та кінцевих результатів фінансово-господарської діяльності, здійснювати щомісячне преміювання працівників за рахунок підприємства відповідно до Положення про преміювання та матеріальне заохочення працівників (Додаток № 1).

Згідно з п. п. 1.1 п. 1, п. п. 2, 7 р. ІІ Положення про преміювання та матеріальне заохочення, у ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» застосовуються такі види преміювання: за результатами діяльності ДП «Фармакопейний центр» за місяць у розмірі до 100% посадового окладу. Доцільність надання премії та їх розмір для кожного працівника визначаються директором з урахуванням особистого внеску працівника в результаті господарської діяльності ДП «Фармакопейний центр», своєчасності, якості, повноти обсягу, терміновості та важливості виконаних завдань, умов одержання працівниками виконавської та трудової дисципліни, ініціативність та відповідальність. Преміювання працівників здійснюється наказом директора за поданням начальника відповідного відділу (для рядових співробітників).

Підпунктами 5, 8, 10, 11, 13 п. 8.7 ст. 8 Статуту Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» встановлено, що директор видає в межах своєї компетенції накази та доручення. Директор Підприємства призначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства в установленому законодавством порядку, обирає форму та систему оплати праці, установлює працівникам конкретні розмірі тарифних ставок, посадових окладів, винагород, надбавок і доплат із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, застосовує заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників підприємства, розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до цього Статуту та законодавства.

З аналізу положень Статуту Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» слідує, що директор має дискреційні повноваження щодо установлення та визначення працівникам, зокрема премій та надбавок.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , стосовно якого директором державного підприємства ОСОБА_1 видавались накази про преміювання, є її рідним братом. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» рідний брат належить до кола близьких осіб. Отже, у директора ОСОБА_1 був наявний приватний інтерес, обумовлений сімейними відносинами та природною особистою заінтересованістю у покращенні матеріального становища близької особи.

Одночасно ОСОБА_1 , як директор державного підприємства, відповідно до статуту підприємства, контракту та посадових повноважень була уповноважена приймати рішення щодо матеріального стимулювання працівників, у тому числі шляхом видання наказів про преміювання. Здійснюючи такі повноваження, вона повинна була діяти виключно в інтересах підприємства, об`єктивно оцінюючи результати роботи працівників, без будь-якого стороннього впливу чи особистої заінтересованості.

У спірній ситуації приватний інтерес ОСОБА_1 , як директора, пов`язаний із сімейними відносинами з рідним братом, об`єктивно суперечив її службовому обов`язку неупереджено вирішувати питання щодо преміювання працівників. Саме вона, як директор, одноособово приймала рішення шляхом підписання відповідного наказу, яким брату було призначено премію, тобто реалізовува свої службові повноваження щодо особи, стосовно якої мав приватний інтерес.

Суд враховує позицію сторони захисту про те, що сама наявність родинних відносин не утворює конфлікту інтересів автоматично. Однак у даному випадку, коли службова особа реалізує дискреційні повноваження щодо своєї близької особи, приватний інтерес набуває реального характеру, оскільки безпосередньо поєднується з реалізацією службових повноважень. У такому випадку особа опиняється перед необхідністю обирати між вимогами службового обов`язку діяти виключно неупереджено та особистою заінтересованістю у прийнятті рішення на користь близького родича.

Оцінюючи доводи захисника про те, що жодний наказ ОСОБА_1 , прийнятий щодо преміювання, у тому чисоі ОСОБА_2 , не був оскаржений або скасований, суд керується позицією Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу, що для констатації реального конфлікту інтересів не вимагається встановлення факту неправомірності самого рішення, завдання шкоди чи отримання неправомірної вигоди. Визначальним є те, що приватний інтерес існував саме під час реалізації службових повноважень і об`єктивно міг вплинути на неупередженість особи. Законодавець, використовуючи формулювання «впливає або може вплинути», виходить із необхідності запобігання навіть ризику прийняття упередженого рішення.

Крім того, відповідно до роз`яснень Національного агентства з питань запобігання корупції, прийняття рішення щодо преміювання, встановлення надбавок, виплати матеріальної допомоги чи інших видів матеріального заохочення близьких осіб належить до типових ситуацій, у яких виникає реальний конфлікт інтересів, якщо службова особа має повноваження самостійно приймати відповідне рішення або брати участь у його прийнятті.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , як директор мала приватний інтерес, обумовлений родинними відносинами з рідним братом, була наділена саме дискреційними повноваженнями щодо прийняття рішення про його преміювання, особисто підписувала відповідні накази та реалізовувала свої службові повноваження в умовах суперечності між приватним інтересом і службовим обов`язком діяти об`єктивно та неупереджено, суд доходить висновку про наявність у її діях реального конфлікту інтересів у розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання корупції».

Захисник під час судового розгляду акцентувала увагу на тому, що питання щодо преміювання та визначення розміру премії, у тому числі ОСОБА_2 , було ініційовано не ОСОБА_1 , а начальником відділу, а ОСОБА_1 , у свою чергу, лише підписувала наказ про преміювання усіх працівників, у тому числі і ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що дискреційний характер службових повноважень в.о. директора (з 31 травня 2024 року) та директора (з 20 травня 2025 року) Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» ОСОБА_1 при вирішенні питання щодо нарахування премії і права на її отримання працівниками Підприємства шляхом видання та підписання відповідних наказів, зумовлений можливістю тільки нею приймати остаточне рішення щодо встановлення премії шляхом оцінки особистого внеску в кожному конкретному випадку, свідчить про наявність впливу вказаної суперечності на об`єктивність прийняття ОСОБА_1 відповідних рішень.

Наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу, зумовленого прагненням, у межах правового регулювання, поєднаного з сімейними стосунками з рідним братом ОСОБА_2 та бажанням піклування про останнього та підвищення його соціального та матеріального добробуту шляхом отримання ним збільшеного доходу у вигляді премії, не могло не випливати на об`єктивність або неупередженість прийнятих нею рішень та вчинення дій.

За умов наявності реального конфлікту інтересів ОСОБА_1 була зобов`язана повідомити не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналася чи повинна була дізнатися про це, свого безпосереднього керівника та не вчиняти дій і не приймати рішень щодо преміювання близької особи до прийняття безпосереднім керівником або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, та повідомлення про прийняте рішення.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 березня 2024 року № 219-р ОСОБА_3 призначений на посаду Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

Відповідно до наказу Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 від 06.12.2025 № 229-відр, листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 13.05.2025 № 4746-1.1/16.0/17-26, Розподілу обов`язків та повноважень між Головою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та його заступниками, затвердженим наказом Держлікслужби від 03.10.2024 № 1527, у період перебування Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Ісаєнка Р.М. у відрядженні, а саме з 06.12.2025 по 11.12.2025, обов`язки Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками покладено на ОСОБА_4 .

Відповідно до листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 13.05.2026 № 4746-1.1/16.0/17-26, Розподілу обов`язків та повноважень між Головою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та його заступниками, затвердженим наказом Держлікслужби від 03.10.2024 № 1527, у період з 28.02.2025 по 01.03.2025 виконувача обов`язків Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками покладено на ОСОБА_4 .

Згідно з розпорядженнями КМУ від 24.12.2025 № 1479-р, від 07.01.2026 № 4-р, наказу в.о. Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 25.12.2025 № 371-к, листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 13.05.2026 № 4746-1.1/16.0/17-26, Розподілу обов`язків та повноважень між Головою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та його заступниками, затвердженим наказом Держлікслужби від 03.10.2024 № 1527, у період відсторонення Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою, а саме з 24.12.2025 по 07.01.2026 обов`язки Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками покладено на ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, безпосереднім керівником директора, виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» ОСОБА_1 є Голова Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_3 та в.о. Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ОСОБА_4 .

З наявного в матеріалах справи листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07.05.2026 № 4474-1.1./16.0/17-26 вбачається, що у період з 01.01.2024 по 09.04.2026 ОСОБА_1 не повідомляла про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника.

З листа слідує, що Держлікслужба є центральним органом виконавчої влади, усі повідомлення, листи та будь-яка вхідна інформація проходить реєстрацію службою діловодства, що виключає приватне інформування керівництва в усній формі чи по телефону.

Вказана інформація спростовує доводи сторони захисту про те, що оскільки законодавством не передбачена форма повідомлення безпосереднього керівника про випадки наявності реального конфлікту інтересів, тому ОСОБА_1 повідомляла про це свого керівника ОСОБА_3 у телефонному режимі.

Крім того, ОСОБА_1 під час реалізації своїх службових повноважень з приводу призначення та переведення на посаду свого рідного брата - ОСОБА_2 , як директор, мала дискреційні повноваження, оскільки діяла на власний розсуд, обираючи його серед інших кандидатів на вказану посаду, оцінюючи його професійні якості, досвід, приймаючи рішення про його призначення або відмову у призначенні. Реалізуючи такі повноваження, вона зобов`язана була діяти виключно в інтересах державного підприємства, забезпечуючи рівність кандидатів, об`єктивність оцінки їхніх професійних якостей та неупередженість під час прийняття кадрових рішень. За таких обставин її приватний інтерес вступив у суперечність із її службовим обов`язком прийняти неупереджене кадрове рішення. У момент підписання наказу вона одночасно виступала як службова особа, уповноважена приймати рішення про призначення на посаду, і як рідна сестра кандидата, заінтересована у позитивному вирішенні питання щодо його працевлаштування.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що матеріали справи не містять доказів про те, що під час прийняття ОСОБА_2 на роботу були інші кандидати, посеред яких ОСОБА_1 обрала саме ОСОБА_2 , оскільки навіть за відсутності інших кандидатів у цьому випадку суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями не є абстрактною або потенційною, а має реальний характер, тому що приватний інтерес безпосередньо реалізувався під час прийняття конкретного управлінського рішення видання наказу про прийняття на роботу близької особи. Саме з моменту підписання такого наказу ОСОБА_1 як директор реалізувала свої службові повноваження в умовах існування приватного інтересу.

Стосовно наявності конфлікту інтересів при вирішенні питання надання позики рідному братові ОСОБА_1 ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Згідно п. 4 р. V Положення про порядок формування та використання прибутку Підприємства, що є додатком до Колективного договору між Адміністрацією та трудовим колективом Підприємства на 2024-2029 роки, прийнято та затвердженого протоколом зборів трудового колективу ДП «Фармакопейний центр» від 13.09.2024 № 9, передбачено надання співробітникам ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» поворотної безпроцентної позики на лікування, протезування та інші види медичної допомоги, на фінансування інших соціальних потреб.

Суд зауважує, що договір позики, укладений між Державним підприємством «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», в особі голови комісії з перетворення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є безвідсотковим.

Суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями зумовлена тим, що вона, як голова комісії з перетворення підприємства, маючи дискреційні повноваження з прийняття чи не прийняття рішень, реалізувала такі повноваження шляхом укладення відповідного договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність реального конфлікту інтересів у діях ОСОБА_1 оскільки нею 15 грудня 2025 року під час вирішення питання щодо надання позики рідному братові ОСОБА_1 ОСОБА_2 , вчинено дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП підтверджується матеріалами, які містяться у матеріалах справи, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення № 443-462; наказом «Про прийняття» ОСОБА_1 на посаду першого заступника директора ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» № 30-ВС від 21 березня 2024 року; наказом «Про покладення обов`язків директора ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» на ОСОБА_1 № 203-К від 31 травня 2024 року; наказом № 203-К від 31 травня 2024 року про покладення на ОСОБА_1 обов`язків директора ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»; наказом «Про призначення директора ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» № 146-К від 16 травня 2025 року; контрактом № 6 з керівником підприємства, що є у державній власності від 16 травня 2025 року; наказом «Про призначення директора ДП «Фармакопейний центр» № 77-ВС від 20 травня 2025 року; відомостями з особової картки працівника ОСОБА_1 ; наказами «Про внесення змін до наказу Держлікслужби від 25 вересня 2025 року № 1479-25 (зі змінами), відомостями про склад комісії перетворення ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»; наказом «Про затвердження Положення про комісію з перетворення ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» в ТОВ ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»; Положенням про комісію з перетворення ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» в ТОВ ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»; Статутом ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»; колективним договором між Адміністрацією та трудовим колективом ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»; Положенням про порядок і умови виплати працівникам ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» винагороди за загальні результати робіт за підсумком року; Положенням про порядок формування та використання прибутку ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів»; заявою ОСОБА_2 про прийняття на роботу від 06 червня 2024 року; наказом «Про перетворення ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» в Товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належить державі» № 1473-25 від 25 вересня 2025 року; наказом «Про внесення змін до наказу Держлікслужби від 25 вересня 2025 року № 1473-25 (зі змінами)» № 1531-25 від 03 жовтня 2025 року; наказом «Про затвердження розподілу обов`язків та повноважень між Головою Держлікслужби та заступниками Держлікслужби» № 1527 від 03 жовтня 2024 року; Розподілом обов`язків та повноважень між Головою Держлікслужби та його заступниками; Порядком взаємозаміщення Голови Держлікслужби та заступників Голови на час їх тимчасової відсутності; наказом «Про закордонне відрядження» № 229-відр від 06 грудня 2025 року; наказом «Про оголошення розпорядження КМУ від 24 грудня 2025 року № 1479-Р» № 371-к від 25 грудня 2025 року; розпорядженнями КМУ № 129-р від 12 березня 2024 року, № 219-Р від 24 грудня 2025 року, № 2-р від 07 січня 2026 року, № 4-р від 07 січня 2026 року наказом «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 » № 144-ВС від 06 серпня 2024 року; наказом «Про звільнення ОСОБА_13 » № 149-ВС від 15 серпня 2024 року; заявою ОСОБА_2 про прийняття на роботу від 19 червня 2024 року; наказом «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 » № 150-ВС від 19 серпня 2024 року; наказом «Про переведення ОСОБА_13 » № 219-ВС від 11 грудня 2025 року; відомостями з особової картки на працівника ОСОБА_2 ; відповіддю Управління формування правових позицій з питань декларування та конфлікту інтересів від 27 березня 2026 року; відповіддю т.в.о. Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 01.04.2026; заявою ОСОБА_2 про надання позики від 15 грудня 2025 року; наказом «Про надання позики» № 222-ВС від 15 грудня 2025 року; договором позики № 3 від 15 грудня 2025 року; відомостями з повного Витягу реєстру актів цивільного стану громадян; відповіддю Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07 травня 2026 року; відомістю розподілу виплат ДП Фармакопейний центр, розрахунковими листами, наказами «Про преміювання працівників» № 37-ВС, №62-ВС, № 48-ВС, №93-ВС, № 163-ВС, № 233-ВС.

На підставі встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених: ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, - ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Враховуючи обставини та характер вчинення адміністративних правопорушень, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо якої відсутні негативні характеристики, ступінь її вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, кількість епізодів вчинених правопорушень, вважаю необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових правопорушень накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно зі ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, вважаю необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових правопорушень накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 172-6, 245, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК Харків обл./МТГ Харків/21081100, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA558999980313030106000020649, код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу: сплата штрафу за постановою суду (протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією №№ 443 - 462).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем її проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746, ПІБ, ідентифікаційний номер платника судового збору та номер справи).

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.

Повний текст постанови складений 15 липня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко