Рішення № 138244520, 04.05.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/2002/25

Номер провадження по справі 2/387/322/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 25.12.2025 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №167398 укладеного 14.01.2025 у розмірі 10870,02 грн.

Свій позов ТОВ "Юніт Капітал" обґрунтовує тим, що 14.01.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №167398 у формі електронного договору з використанням електронного підпису на загальну суму 13334,00 грн. строком на 84 дні сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії. На виконання умов кредитного договору первісний кредитор ініціював погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит №167398 від 14.01.2025, укладеного з кредитодавцем та перерахуванні коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку ОСОБА_2 . В подальшому право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ "Юніт Капітал" на підставі укладеного 16.04.2025 між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" договору факторингу №16042025. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 10870,02 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У пункті 4 прохальної частини позовної заяви просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 11.03.2026 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 05.03.2026. Також зобов`язано АТ "А-Банк" надати суду витребувану інформацію.

За наслідками судового засідання 05.03.2026 судом відкладено розгляд справи на 04.05.2026.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04.05.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, виходячи з положень ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносини, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.11.2025 ТОВ "Юніт Капітал" зареєстроване як юридична особа 21.04.2021, вид економічної діяльності, 64.92 - інші види кредитування.

14.01.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 167398, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 11320,00 грн., з яких 5631,32 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162662 від 03.12.2024, укладеного з кредитодавцем; у розмірі 4369,18 грн перераховати на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 3333,50 грн шляхом погашення заборгованості за комісією, нарахованою згідно п.2.5. індивідуальної частини. Строк кредиту встановлено на 181 день з 25.09.2024 по 25.03.2024. Згідно п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Пунктом 2.5 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 3333,50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. Відповідно до п.2.6 договору загальний строк кредитування за цим договором складає 84 днів з 14.01.2025 по 08.04.2025. Згідно п.2.10 договору, якщо позичальник не сплатив/не повністю платив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6 день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 150,00 грн, а в подальшому починаючи з 7 дня пеню в розмірі, що становить 15,00 грн за кожний календарний день прострочення.

Додатками до договору про споживчий кредит №167398 від 14.01.2025 є: графік платежів за кредитним договором, відповідно до якого кредит надавається строком з 14.01.2025 по 08.04.2025, за цей період позичальник, крім суми кредиту за договором 13334,00 грн. зобов`язався також сплатити проценти за користування кредитом у сумі 7806,04 грн., за обслуговування кредитної заборгованості 6,00 грн, комісію за надання кредиту у сумі 3333,50 грн; паспорт споживчого кредиту, заявка на видачу кредиту №100739278.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» надано довідку про проведення взаємозаліку від 03.11.2025 вих.№3944/03-12 ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів засвідчує, що відповідні операції були здійсненні кредитний договір 167398, дата кредитного договору 14.01.2025, сума кредиту 13334,00 грн, сума перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку 5631,32 грн, сума перерахування на картковий рахунок позичальника 4369,18 грн, комісія 3333,50 грн, договір взаємозаліку 162662, дата договору взаємозаліку 03.12.2024 .

Також, ТОВ «ФК «Кредіплюс» надано довідку про успішність наступної операції, згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022 укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а саме: ОСОБА_2 , номер кредитного договору 17398, дата кредитного договору 14.01.2025, номер карти НОМЕР_1 , сума 4369,18 валюта UAH, дата прийняття 14.01.2025, призначення платежу: видача кредиту №167398 від 14.01.2025, статус прийнято.

З інформації АТ "А-Банк" від 11.02.2026 встановлено, що в банку на ім`я ОСОБА_2 емітовано карту № НОМЕР_1 , на вказаний рахунок було зараховано кошти на суму 4369,18 грн від 14.01.2025.

Також до матеріалів справи долучено картку обліку виконання договору 167398 дата укладання договору 14.01.2025 ОСОБА_2 за період з 14.01.2025 по 08.04.2025, відповідно до якого станом на 14.04.2025 у останньої наявна заборгованість у розмірі 11320,00 грн, з яких: тіло 8044,56 грн., відсотки 2525,46 грн., пеня 450,00 грн, комісія 300,00 грн. Також ОСОБА_2 було сплачено в рахунок погашення заборгованості: по тілу кредиту кошти у сумі 5289,44 грн , по відсоткам кошти у сумі 5280,58 грн, комісії у сумі 102,00 грн..

16.04.2025 ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" уклали договір факторингу №6042025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає ТОВ "Юніт Капітал" за плату, а фактор приймає належні клієнту грошові вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржником.

Суду надано копію акту прийому-передачі реєстру №5 до договору факторингу №16042025 від 05.08.2025; витяг з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 реєстр прав вимог №5, відповідно до яких фактор ТОВ "Юніт Капітал" отримав від клієнта ТОВ "ФК "Кредіплюс" право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №167398, на суму 11320,02 грн, з яких: 8044,56 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 2525,46 грн заборгованість по відсотках, 300,00 грн заборгованість по комісії, 450,00 грн заборгованість по штрафах/пені.

Відповідно до копії платіжної інструкції в національній валюті від 11.08.2025 №547, ТОВ "Юніт Капітал" перерахувало ТОВ "ФК "Кредіплюс" кошти у розмірі 1281573,57 грн, призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 та реєстру прав вимог №5 від 05.08.2025.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №167398 наданої ТОВ "Юніт Капітал" ОСОБА_2 станом на 01.11.2025 має заборгованість у розмірі 11320,02 грн, що складається із простроченої заборгованості за тілом у розмірі 8044,56 грн, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 2525,46 грн, прострочена заборгованість за комісією у розмірі 300,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 14.01.2025 між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №167398, та відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_2 договору про споживчий кредит №167398 від 14.01.2025.

Відтак, оскільки відповідач взялвна себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконав за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за ним рахується заборгованість за договором про споживчий кредит №167398 укладеного 14.01.2025, у загальному розмірі 11320,02 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 8044,56 грн, заборгованість за відсотками 2525,46 грн, заборгованість за комісією 300,00 грн., заборгованість за штрафами/пенею 450,00 грн.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Юніт Капітал" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі укладеного 16.04.2025 між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" договору факторингу №16042025.

Згідно з ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами, підтверджується набуття позивачем право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №167398 укладеного 14.01.2025.

Однак, матеріалами справи підтверджується наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту з урахуванням сплачених коштів у сумі 4711,06 грн (10000,50 грн 5289,44 грн), тоді як згідно прохальної частини позовної заяви позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8044,56 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 2525,46 грн, суд виходить із того, що відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, кредитодавцем відсотки за користування кредитом нараховувались у межах строку кредитування на фактичну заборгованість за кредитом, тобто у відповідності до умов кредитного договору.

Оскільки відповідачем не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, тому заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача у пред`явленій до стягнення сумі 2525,46 грн.

Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Так, положеннями п. п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Пунктом 2.5 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 3333,50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту.

При цьому суд зважає на положення ч. 2 ст.8Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті3та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за управління та обслуговування кредиту.

Поряд з цим, суд не може визнати правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, виходячи з такого.

Зі змісту картки обліку виконання договору 167398 ОСОБА_2 включено штрафні санкції в розмірі 450,00 грн.

Пунктом п.2.10 договору, якщо позичальник не сплатив/не повністю платив періодичний платіж в день настання дати йог належної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6 день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 150,00 грн, а в подальшому починаючи з 7 дня пеню в розмірі, що становить 15,00 грн за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє до 02.08.2026.

Відтак, нарахування штрафу, пені в період дії воєнного стану в Україні суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідач, як позичальник був звільнений від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу/пені. Тому нарахування неустойки (штрафу/пені) за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання у період з 24.02.2022 по теперішній час є незаконним.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача штрафу/пені, а тому вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

При цьому суд, з огляду на безпідставність нарахування комісії, зважаючи на те, що відповідач, за даними розрахунку заборгованості, здійснив погашення комісії у розмірі 102,00 грн, беручи до уваги положення договору в частині зарахування здійснених платежів, дійшов висновку про необхідність зарахування у рахунок погашення заборгованості за відсотками сплаченої відповідачем суми комісії, що означає 2525,46 грн-102,00 грн = 2423,46 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, а отже і наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4711,06 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 2423,46 грн.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповіднодо ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої -третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; додаткова угода №25771367491 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 11.09.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 на загальну суму 7000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, такі не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Суд зважає, що предмет позову не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи. Відтак розмір гонорару, визначений представником позивача, є завищеним щодо відповідача, та їх стягнення, з врахуванням зазначеного позивачем розміру, є для відповідача надмірним тягарем, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому суд вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 4000, 00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 2521,03 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1526,73 грн

На підставі викладеного, ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит №167398 від 14.01.2025 у розмірі 7134 гривні 52 копійки (сім тисяч сто тридцять чотири гривні 52 копійки), з яких: заборгованість за тілом кредиту 4711,06 грн; заборгованість за нарахованими відсотками 2423,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1526 гривень 73 копійки (одну тисячу п`ятсот двадцять шість гривень 73 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2521 гривню 03 копійки (дві тисячі п`ятсот двадцять одну гривню 03 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5ст.265ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" ( 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163);

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО