Рішення № 138241769, 14.07.2026, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2467/26

2-а/707/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Тептюка Є.П.,

за участю секретаря судового засідання Заруби Н.М.,

розглянувши в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Гаврилова Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог:

Адвоката Гаврилов Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування:

-постанови № R557017 від 29.05.2026 року, винесеної Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він нібито не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

-постанови № R558235 від 30.05.2026 року, винесеної Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у м. Сміла. Відповідно до її змісту, за результатом вивчення реєстрової інформації ЄДРПВР «Оберіг» встановлено, що Позивач начебто «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК» згідно п. 2 розділу ІІ ЗУ № 3621-IX. Накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

-постанови винесеної в спрощеному порядку ст. 279-9 КУпАП на основі автоматичної заяви в системі «Резерв +». Постанова № R569877 від 07.06.2026 року, винесена Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він нібито не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що винесення цих постанов супроводжувалось хаотичними та протиправними діями Відповідача в електронній системі військового обліку.

Зокрема, 28.05.2026 року о 20:33 у витягу Позивача з`явився статус «Порушення правил військового обліку» та відмітка про розшук через Нацполіцію у зв`язку з «відмовою від ВЛК». Незважаючи на те, що ОСОБА_1 мав дійсне бронювання на підприємстві. Так, з 12.05.2026 ОСОБА_1 згідно наказу № 1046-К прийнятий на роботу слюсарем будівельним в ТОВ «ТЕНЗОР БІЛДІНГ ГРУП». ТОВ «ТЕНЗОР БІЛДІНГ ГРУП» є критично важливим підприємством. З 12.05.2026 по 18.05.2026 вчинялись активні дії щодо оформлення відстрочки (бронювання) ОСОБА_1 через застосунок Дія.

18.05.2026 ОСОБА_1 отримав бронь на ТОВ «ТЕНЗОР БІЛДІНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 46033938) строком до 09.03.2027.

28.05.2026 в застосунку Резерв+ зникла відмітка про бронювання та з`явилась відмітка про штраф та «Вас розшукує ТЦК».

Тобто в період дії бронювання ТЦК самостійно виключило запис про бронювання та оголосило ОСОБА_1 в розшук.

Хронологія хаотичних сповіщень 29.05.2026 року:

Згідно із вкладкою «Сповіщення» у застосунку «Резерв+» що зафіксовано на знімку екрана, вранці 29 травня система згенерувала низку суперечливих статусів із різницею у кілька хвилин: о 08:30 сформовано статус: «Є рішення по справі.

Можете сплатити штраф зі знижкою»;

о 08:35 статус змінюється на: «Вас зняли з розшуку! ІНФОРМАЦІЯ_3 більше вас не розшукує»;

о 08:40 система знову надсилає протилежне повідомлення: «Вас розшукує ТЦК та СП. Щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку».

Триваюче безпідставне перебування у статусі розшуку: Як підтверджується знімком екрану із застосунку «Резерв+», станом на 02.06.2026 року час оновлення документа 19:39, на головному екрані ОСОБА_1 в застосунку «Резерв+» продовжує відображатися яскраво-червоний інформаційний банер із критичним повідомленням: «ВАС РОЗШУКУЄ ТЦК».

Водночас у самому електронному військово-обліковому документі від 30.05.2026 року графу «Причина звернення до Нацполіції» вже очищено, що свідчить про повну технічну неузгодженість реєстру «Оберіг» та незаконне збереження статусу «розшук» на головному екрані застосунку.

ОСОБА_1 жодних повісток про виклик до ТЦК, а також жодних законних розпоряджень чи направлень на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у встановленому законом порядку не отримував, від проходження медичного огляду не відмовлявся.

Всі постанови винесені за повної відсутності події та складу правопорушень.

Згідно повного витягу з системи Оберіг: 29.05.2026 дата порушення справи F4428951 29.05.2026 дата завершення справи F4428951 29.05.2026 - постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 R557017 (відмовився від проходження ВЛК) 29.05.2026 - дата порушення справи F4431722 30.05.2026 дата завершення справи F4431722 30.05.2026 постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 R558235 (не прибув за викликом до ТЦК) 06.06.2026 - дата порушення справи F4471080 07.06.2026 постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 R569877 (не прибув за викликом до ТЦК).

Доказів направлення повісток для проходження ВЛК або для виклику до ТЦК з іншою метою відсутні. ОСОБА_1 не отримував жодної повістки про виклик до ТЦК.

Короткий зміст відзиву.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судом:

ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено стосовно ОСОБА_1 три постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП:

Постанова № R557017 від 29.05.2026 року, винесена Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Постанова № R558235 від 30.05.2026 року, винесена Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у м. Сміла. Відповідно до її змісту, за результатом вивчення реєстрової інформації ЄДРПВР «Оберіг» встановлено, що Позивач «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК» згідно п. 2 розділу ІІ ЗУ № 3621-IX. Накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Постанова винесена в спрощеному порядку ст. 279-9 КУпАП на основі автоматичної заяви в системі «Резерв +».

Постанова № R569877 від 07.06.2026 року, винесена Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до копії військово-облікового документу Резерв +, станом на 18.05.2026 ОСОБА_1 перебував у статусі заброньованого.

Дані уточнені ОСОБА_1 вчасно 03.01.2026 року, у вказаному витягу військово-облікового документу Резерв +, зазначена адреса проживання ОСОБА_1 та його номер телефону.

Жодних даних, щодо виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмови ним у проходженні ВЛК, матеріали справи не містять. Відсутні будь які дані направлення повісток, зазначення вказаної інформації в Резерв +, складений акт про відмову від проходження ВЛК чи будь-які інші докази вчинення ОСОБА_1 правопорушень, за які він був притягнутий до відповідальності..

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).

Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).

Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Також, суд зауважує, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Суд зазначає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частини 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підстави для позову, зокрема той факт, що позивачем було вчасно та у повному обсязі виконано обов`язок щодо уточнення персональних даних, передбачений Законом України № 3633-IX, підтверджені належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами, стороною відповідача не спростовані, тому вимоги позову підлягають задоволенню.

Інших доказів інкримінованого позивачу правопорушення, відповідачем до суду не надано.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, відповідачем не надано відзиву, не надано матеріали справи про адміністративне правопорушення, які витребовувалися судом, а тому суд вважає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.6,10,14,241-246,255,286,293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Скасувати постанову № R557017 від 29.05.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.

Скасувати постанову № R558235 від 30.05.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.

Скасувати постанову № R569877 від 07.06.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Є. П. Тептюк