Ухвала суду № 138241557, 15.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1665/26

6/703/196/26

УХВАЛА

15 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сміла заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду від 08.06.2026 у справі №703/1665/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

30.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 у справі №703/1665/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви вказала, що на даний час вона позбавлена можливості сплатити всю заборгованість, що стягнута з неї вказаним рішенням суду, одним платежем, оскільки вона перебуває у скрутному матеріальному становищі. Здійснює підприємницьку діяльність, має нестабільний дохід, а також інші фінансові зобов`язання, в тому числі ті, що стосуються стягнення кредитної заборгованості, по яким належним чином здійснює платежі. Вказала, що не має наміру ухилятись від виконання судового рішення, однак просить розстрочити виконання вказаного рішення суду про стягнення з неї заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» строком на 12 місяців.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, при цьому заявниця звернулася із письмовим клопотанням про проведення судового розгляду за її відсутності.

Суд вважає можливим розглядати заяву у відсутність сторін. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши заяву про розстрочення виконання рішення суду, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 у справі №703/1665/25, позов ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволений повністю, стягнуто з останньої на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №66203929 від 17 серпня 2021 року в сумі 33250 грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 грн 40 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 500 грн 00 коп, а всього 41412 (сорок одна тисяча чотириста дванадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

З матеріалів справи, зокрема довідки про зареєстроване місце проживання, що видана Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Смілянської міської ради, вбачається, що відповідач мала прізвище « ОСОБА_3 ».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Поряд з цим, згідно частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення виконання рішення суду це надання боржнику можливості виконання рішення по частинах у певні строки.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання цього рішення. У вирішенні питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Заявниця ОСОБА_1 стверджує, що має джерело доходу, що не є стабільним, а саме здійснює підприємницьку діяльність, що не приносить достатнього заробітку, а також має суттєві боргові зобов`язання. На підтвердження вказаних обставин, заявником надано банківську виписку про рух коштів за рахунком фізичної особи-підприємця за період із 01.01.2026 до 30.06.2026, а також примірник угоди про реструктуризацію заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Свеа Фінанс», лист із пропозицією на ім`я ОСОБА_2 про сплату заборгованості на користь ТОВ «Сіті Фактор», угоду про визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» та гарантійні листи останнього товариства про зобов`язання у разі сплати наявної заборгованості частинами, а також платіжні документи про періодичну сплату заборгованості від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» за період із квітня до травня 2026 року та на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» за період із травня до червня 2026 року.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована ВП ВС у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої, ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявник стверджує, що можливості сплатити заборгованість в повному обсязі, що визначена до стягнення з неї вказаним рішенням суду, в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище, у зв`язку з цим просить суд про розстрочку виконання рішення суду протягом одного року, рівними платежами по 3451,00 грн щомісячно.

Незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, довідки про склад сім`ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.

Таким чином, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

На підтвердження відповідних обставин заявниця надає виписку про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця, з якої слідує незначний оборот коштів за перше півріччя 2026 року. Однак вказана виписка, без підтвердження іншими документами, не може бути достатнім доказом неспроможності відповідача виконати судове рішення, оскільки однозначно свідчить лише про рух коштів по рахунку, що використовується фізичною особою в підприємницьких цілях та не дозволяє оцінити дійсний матеріальний стан боржника, наявність в неї інших доходів, збережень, отримання соціальних виплат чи пільг, тощо.

Слід зазначити, що відповідачем не надано належних доказів про скрутне матеріальне становище, зокрема, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору; довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, документи про заборгованість за комунальні послуги, документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження, відомості про відсутність рухомого чи нерухомого майна, від яких може отримувати доходи, тощо.

Що стосується примірників доданих правочинів про розстрочення сплати заборгованості чи сплати такої частинами, то з них не вбачається їх підписання боржником в будь-який передбачений чинним законодавством спосіб.

В зв`язку із викладеним, наявність в особи інших фінансових зобов`язань за відсутності вичерпних відомостей про її доходи та обставин, що дозволяють належним чином оцінити майновий стан, не створює достатніх підстав для розстрочення виконання судового рішення.

У зв`язку із цим суд не вбачає доведених обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем судового рішення, отже у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду належить відмовити.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що вона не позбавлена можливості звернутися із клопотанням про розстрочення виконання судового рішення надалі в порядку, передбаченому розділом VI ЦПК України, надавши належні документи на підтвердження відповідних обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 435, 446 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 15.07.2026.

Суддя І.В.Овсієнко