Ухвала суду № 1382413, 02.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-22271/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“02”жовтня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Бойченко Ю.П.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 02.10.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуНовоукраїнського районного споживчого товариства

на постанову          господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2005р. та

на ухвалу                 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р.

у справі № 6/275

за позовом              Новоукраїнського районного споживчого товариства

до                               Новоукраїнської МДПІ

про                            визнаннянедійснимподатковогоповідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Новоукраїнське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Новоукраїнської МДПІпро визнаннянедійснимподатковогоповідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2005, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2006, позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції від 10.12.2004 № 728/26-21/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій як податкового зобов'язання і застосованого на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та в частині встановленого порядку сплати податкового зобов’язання. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту позапланової документальної перевірки №33/26-21/01756390 від 09.12.2004, податковим повідомленням-рішенням Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції від 10.12.2004р. № 728/26-21/0 застосовано до Новоукраїнського районного споживчого товариства штрафні (фінансові) санкції у сумі 66 113 грн. 79 коп. за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості.

Перевіркою дотримання порядку ведення касових операцій у національній валюті України встановлено, що за наявності податкової заборгованості Новоукраїнське районне споживче товариство здійснило витрачання готівки з виручки від реалізації продукції на виплати, пов'язані з оплатою праці, на загальну суму 66 113 грн. 79 коп. Згідно даних карток особових рахунків платника на момент видачі ним заробітної плати працівникам з каси підприємства у період 05.01.2003 року по 15.09.2004 року за підприємством рахувалась податкова заборгованість по податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.

Пунктом 2.12. Положення "Про введення касових операцій у національній валюті в Україні" (затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001р. № 72, яке було чинним на час проведення перевірки, передбачено, що готівкова виручка підприємств (підприємців), може використовуватись ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Відповідно до пункту 2.17 цього Положення до підприємств (підприємців) застосовується штрафні санкції згідно з чинним законодавством України, зокрема, за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", із змінами і доповненнями, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат.

Статтею 2 зазначеного Указу встановлено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються до осіб, зазначених у статті І цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно - ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Законом України від 21.10.2004 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати", яким змінено ч.3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" на норми якого робить посилання скаржник як на підставу для скасування оскаржуваних рішень суду, встановлено першочерговий порядок оплат праці працівників. Але встановлення першочерговості здійснення платежів підприємствами по оплаті праці не звільняє підприємство, яке мас податковий борг, від обов'язку здійснювати виплати, що пов’язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені невідкладні обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі підпункту „б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.1.2 згаданого Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Передбачена Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" штрафна санкція не є податковим зобов'язанням у розумінні п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Статті 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування" містять вичерпний перелік податків і зборів, які є обов'язковими для сплати їх платником.

Відповідно до п.17.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що тільки штрафні санкції за порушення податкового законодавства прирівнюється до сплати податку.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Новоукраїнського районного споживчого товариствазадоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2005р. та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2006р.– залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоукраїнського районного споживчого товариства залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2005р. та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від                       20.03.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О. Рибченко