Рішення № 138240345, 07.07.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/28470/25

Номер провадження 2/570/1230/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

30 грудня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (далі - позивач, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ") звернулось в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №154527 від 24 вересня 2024 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2025 року вищевказану справу передано до Рівненського районного суду Рівненської області за підсудністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 24 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс" та відповідачем укладено кредитний договір №154527 в електронному вигляді з використанням електронного підпису, який відповідачка підписала за допомогою використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) "2b99965d". Відповідно до умов договору ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс"" надало відповідачу грошові кошти в безготівковій формі шляхом перерахування на його платіжну картку № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки. ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" свої зобов`язання виконало в повному обсязі. Відповідач порушив умови договору, і тому має заборгованість в розмірі 13842,13 грн, з яких сума кредиту 13239,29 грн, сума відсотків за користування кредитом 2,84 грн; 600,00 грн заборгованість по комісії, 900,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

В подальшому, 16 квітня 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" на підставі договору факторингу № 16042025 за плату відступило, а ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 154527, укладеним 24 вересня 2024 року.

З урахуванням викладеного, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" просило стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 13842,13 грн, яка складається з: 13239,29 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2,84 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 600,00 грн - заборгованість по комісії, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою від 26 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

06 березня 2026 року від представника відповідача від представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я., в якому позовні вимоги не визнаються та просить повністю відмовити у позові. Заперечення щодо позовних вимог мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим. Зокрема, зазначає, до первинними документами не доведено як надання позики відповідачу первісним кредитором, так і переходу права грошової вимоги за договором факторингу. Одночасно із відзивом від представника відповідача Зачепило З.Я. на адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що сума витрати на професійну правничу допомогу є непропорційною, та такою, що підлягає зменшенню, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну допомогу. ОСОБА_1, вважає спірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та розумним обґрунтуванням розмір витрат на професійну правничу допомогу у суму 3000,00 грн. Таку суму вважає пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною для розподілу між сторонами.

09 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечив доводи представника відповідача та зазначив, що факт перерахування коштів підтверджується належними та допустимими доказами, а саме електронними розрахунковими документами, які містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законом. З наданих матеріалів вбачається, що грошові кошти були перераховані на банківську картку відповідача, що підтверджується відповідними платіжними документами. Представник позивач зазначає, що електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Також представник позивача зазначає, що право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до нього на підставі договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року, що підтверджується підписаними сторонами реєстрами прав вимоги та актом приймання-передачі. Відповідно до умов договору, право вимоги переходить з моменту підписання реєстру прав вимоги, а не з моменту здійснення оплати за договором факторингу. Представник позивача наголошує, що чинне законодавство не пов`язує момент переходу права вимоги фактом проведення розрахунків між первісним та новим кредитором, тому доводи представника відповідача щодо необхідності підтвердження оплати договору факторингу є безпідставними. Також звертає увагу, що позивач не здійснював самостійного нарахування за кредитним договором, а набув право вимоги в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент його переходу. Отже, у відповіді на відзив представник позивача наполягав на задоволенні позову, вказуючи на доведеність факту укладання кредитного договору, перерахування коштів відповідачу та правомірність набуття ним статусу нового кредитора.

12 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі в яких підтримав викладене у позові та відповіді на відзив та просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справ без участі сторони відповідача та його представника..

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс" та відповідачем укладено кредитний договір № 154527 в електронному вигляді з використанням електронного підпису, який відповідачка підписала за допомогою використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) "2b99965d" (а.с. 37- 40).

Згідно п.2.2.1 договору споживчого кредиту № 154527 сума (загальний розмір) кредиту становить 31765,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 26998,29 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №149463 від 08 серпня 2024 року укладеним з Кредитодавцем; 1,96 грн на №рахунку/карти позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 4764,75 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 договору споживчого кредиту передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 4764,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п.2.4.-2.5 договору споживчого кредиту).

Відповідно до п.2.6 договору споживчого кредиту загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 24 вересня 2024 року по 24 вересня 2025 року.

З листа АТ КБ "ПриватБанк" від 29 травня 2026 року вих. №20.01.0.0.0/7-260520/97658-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 знаходить в анкетних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказаний рахунок відбулось зарахування в сумі 1,96 грн.

16 квітня 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" на підставі договору факторингу № 16042025 за плату відступило, а ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до відповідача (а.с.7-9).

Згідно Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року Реєстр прав вимог №5 на день відступлення права вимоги первісним кредитором "Фінансова компанія "Кредіплюс" 16 квітня 2025 року заборгованість відповідача становить 14742,13 грн, з яких 13239,29 грн заборгованість за тілом кредиту, 2,84 грн нараховані проценти, 600,00 грн сума заборгованості за нарахованими комісіями, 900,00 грн заборгованість за штрафними санкціями, що так само вбачається із Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №154527 від 24 вересня 2024 року.

Як встановлено позивач звернувся із вимогою про присудження до стягнення боргу в сумі 13842,13 грн - за виключенням штрафних санкцій.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі відповідач суду не надав.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України" Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що свої зобов`язання перед відповідачем ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" за кредитним договором №154527 від 24 вересня 2024 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму вказану у договорі.

Відступлення ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" свого права грошової вимоги до відповідача ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" за договором відступлення прав вимоги №16042025 від 16 квітня 2025 року підтверджується наявними у справі доказами.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", у зв`язку з чим за відповідачем утворився борг на загальну суму 13842,13 грн, з яких: 13239,29 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2,84 грн заборгованість за відсотками, 600,00 грн заборгованість за комісією.

Водночас, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії надання кредиту, виходячи з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування")

Згідно із даного кредитного договору №154527 від 24 вересня 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" надав позичальнику відповідачу кредит для власних потреб.

Таким чином, з урахуванням п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, а тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 13242,13 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13239,29 грн, заборгованість за відсотками 2,84 грн.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (13242,13 грн від 13842,13 грн становить 95,70%).

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією в національній валюті №33476 від 26 грудня 2025 року. За таких умов з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2318,24 грн (2422,40 * 95,70% = 2318,24).

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До матеріалів справи представником позивача долучено договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, додаткову угоду №25771368055 від 11 вересня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року.

За таких умов з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6699,00 грн (7000 * 95,70% = 6699,00 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №154527 від 24 вересня 2024 року в розмірі 13242 (тридцять тисяч двісті сорок дві) грн 13 коп, в тому числі: 13239,29 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2,84 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" судовий збір у розмірі 2318,24 грн та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6699,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: м.Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4 А, оф. 10, ЄДРПОУ 43541163;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.