Рішення № 138240096, 15.07.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 553/456/26

номер провадження 2/546/590/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У лютому 2026 року до Подільського районного суду м. Полтави надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 25 червня 2025 року було укладено кредитний договір № 56532-06/2025. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 кредитного договору, адреса реквізити та підписи сторін. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства. Приймаючи умови Кредитного Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем укладено договір факторингу № 29102025, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29102025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25080,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 6000,00 грн, відсотками 6480,00 грн, штрафами 12000,00 грн та комісією за видачу кредиту 600,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця позивача Какун Анна Станіславівна просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

12 березня 2026 року ухвалою Подільського районного суду м. Полтави постановлено передати на розгляд за підсудністю дану справу до Полтавського районного суду Полтавської області.

20 квітня 2026 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області постановлено передати на розгляд за підсудністю дану справу до Решетилівського районного суду Полтавської області.

08 травня 2026 року справа надійшла до Решетилівського районного суду Полтавської області та була розподілена судді Зіненку Ю.В.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року у справі відкрите провадження, постановлено здійснювати розгляд справи 15 липня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано докази від АТ «Ідея Банк».

Копія ухвали від 11 травня 2026 року була доставлена відповідачу до його електронного кабінету 12 травня 2026 року (а.с. 63).

Згідно з положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Тому з огляду на положення частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі.

13 липня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 у яких він позов не визнав та зазначив, що жодних кредитних коштів не отримував. Крім того належних доказів саме кредитних коштів у розмірі 6000,00 позивачем до позову не долучено. Щодо виписки зазначив, що у виписці не зазначено реквізитів платіжної операції, призначення платежу, номер кредитного договору, які б дозволили однозначно встановити факт отримання відповідачем самих кредитних коштів за спірним договором. елика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та вказувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставиною, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити відповідними доказами, які підтверджують наявність зобов`язань за укладеним кредитним договором та її розмір, якими є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на які неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах (наприклад, постанова КЦС ВС від 22.04.2024 № 559/1622/19). З огляду на викладене відповідач вважає, що позивач не підтвердив відповідними доказами передачу кредитних коштів, наслідком чого має бути відмова у позові. Також позивач наголошує на тому, що не має можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу Відповідачу, тобто коли грошові кошти були перераховані, оскільки повної інформації щодо номера банківської картки, або ж номеру банківського рахунку Відповідача, банку отримувача, призначення платіжу матеріали справи не містять. Щодо відсотків за користування кредитом у розмірі 6480 грн, враховуючи ту обставину, що Позивач відповідними та допустимими доказами не підтвердив видачу кредитних коштів, нарахування процентів за їх використання є безпідставним.

Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач просив застосувати положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який звільняє позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань під час воєнного стану. нарахування комісії у сумі 600,00 грн також є безпідставним.

У разі задоволення позову відповідач просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із важким матеріальним станом та наявністю ІІ групи інвалідності (а. с. 71 72).

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 25 червня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 56532-06/2025 (далі Договір) (а.с. 5-9). Договір підписаний відповідачем електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора Y157.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору сума кредиту 6000,00 грн, кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту - 25.06.2025, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, дата погашення кредиту 22.10.2025.

Згідно з п. 1.4.1. процентна ставка становить 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 600,00 грн.

Згідно з пунктом 1.6. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4601-60хх-хххх-1069, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з п. 2.2. Договору видача кредитів клієнту-фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт товариства: https://suncredit.com.ua.

Положеннями пункту 7.1. Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2. цього договору.

Також відповідач електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора Y157 підписав Графік платежів, який є додатком до Договору, та Паспорт споживчого кредиту електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора W329 (а.с. 10, 11-12).

На виконання ухвали суду 08 червня 2026 року надійшов лист від АТ «Ідея Банк», в якому зазначено, що в банку на ім`я ОСОБА_1 емітована картка № НОМЕР_1 . Також до листа була додана виписка по рахунку ОСОБА_1 , яка містить інформацію, що 25 червня 2025 року було здійснене зарахування коштів в сумі 6000,00 грн (а.с. 65, 66). Факт зарахування коштів також підтверджується доданим до позову листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 грудня 2025 року (а.с. 14).

Відповідно до розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 за Договором виникла заборгованість за основною сумою боргу 6000,00 грн, відсотками 6480,00 грн, штрафами 12000,00 грн та комісією за видачу кредиту 600,00 грн (а.с. 13).

29 жовтня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 29102025 (а.с. 15-19).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29102025 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 56532-06/2025 (а.с. 22).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі кредитором кредиту у сумі 6000,00 грн та перерахування коштів відповідачу.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.

З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 6000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо відсутності доказів перерахування коштів кредитором відповідачу суд зазначає наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

На виконання ухвали суду банківською установою було надано виписку по рахунку ОСОБА_1 , яка підтверджує перерахування 25.06.2025 коштів відповідачу у сумі 6000,00 грн.

Твердження відповідача про те, що випискою не підтверджується те, що кредитні кошти надійшли саме кредитора та на виконання умов кредитного договору судом до уваги не беруться, оскільки сума грошових коштів та дата операції відповідають сумі кредиту та даті укладення кредитного договору (25.06.2026).

Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка та строк кредитування.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами Договору узгоджено строк, на який надавався кредит, - 360 днів, упродовж яких кредитор, керуючись статтею 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відсотки за Договором нараховувалися у межах строку кредитування та після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» за ставкою 0,90% у день, що відповідає умовам Договору та вимогам п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку із зазначеним суд доходить висновку про правомірність нарахування відсотків в сумі 6480,00 грн.

Тому в цій частині позовні вимоги також підлягають до задоволення.

Також сторонами Договору була узгоджена одноразова комісія в сумі 600,00 грн за видачу кредитних коштів.

За статтями 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення чинного на день укладення договору законодавства України про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлення комісії за видачу кредиту несправедливою умовою, натомість позичальник погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Проте будь-яких заперечень з приводу укладеного кредитного договору від відповідача не надходило, у зв`язку з чим позов в частині стягнення комісії за видачу кредитних коштів у сумі 600,00 грн також підлягає до задоволення.

Щодо нарахування штрафних санкцій (неустойки, пені) суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.

Ураховуючи, що нарахування неустойки (штрафу, пені) здійснювалося у період дії воєнного стану в Україні суд не вбачає законних підстав для її стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача.

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у сумі 13080,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн, процентами 6480,00 грнта комісією 600,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору № 149472 від 16 січня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 46).

Позовні вимоги суд задовольняє частково, а саме на суму 13080,00 грн, що становить 52,15% від ціни позову. Тому судовий збір, який підлягає до стягнення становить 1735,55 грн.

Водночас до письмових пояснень ОСОБА_1 додав копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №251/26/4917/Р, прийнятого 22 червня 2026 року КП «ПОКЛ ім. М.О. Скліфосовського Полтавської обласної ради». У вказаному витягу зазначено, що з 22 червня 2026 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності.

Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

У пункті 35 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд доходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, які підлягають до стягнення у розмірі 1735,55 грн, необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 56532-06/2025 від 25 червня 2025 року в сумі 13080 (тринадцять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких 6000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 6480 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками та 600 гривень 00 копійок заборгованість за комісією.

У частині позовних вимог щодо стягнення неустойки відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору, які підлягають до стягнення у розмірі 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) гривень 55 копійок, компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014.

Представниця позивача Какун Анна Станіславівна, адреса: вул. Лісова, 2, поверх 4, м. Бровари Київської області, 07400, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко