Ухвала суду № 138240084, 15.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3483/26

Провадження № 2-з/545/26/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд заборонити приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Москівцю Володимиру Андрійовичу видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання заповіту недійсним. Заборонити приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Москівцю Володимиру Андрійовичу вчиняти нотаріальні дії, спрямовані на оформлення спадкових прав ОСОБА_2 за спірним· заповітом після смерті ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Заборонити нотаріусам, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та іншим суб`єктам державної реєстрації прав проводити державну реєстрацію права власності, інших речових прав, їх обтяжень, переходу або припинення права щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі спадкових документів у спадковій справі після смерті ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду у справі. Заборонити ОСОБА_2 та іншим особам відчужувати, передавати у користування, знімати з обліку, вивозити, приховувати або іншим способом розпоряджатися майном, документами і речами, які належали ОСОБА_3 та перебувають у складі спадкового майна, до вирішення спору по суті.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,2ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів , щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до постанов Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з ст. 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Так, предметом позову є вимоги позивача до відповідачів про визнання заповіту недійсними.

У заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шестимісячний строк для прийняття спадщини завершується.

Враховуючи те, що строк для прийняття спадщини завершується, а відтак наявні достатні підстави припускати про те, що відповідач як спадкоємець за заповітом отримає свідоцтво про прийняття спадщини та зареєструє за собою право власність на спадкове майно.

Отже, не невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсними, оскільки невжиття вказаних заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення спадкових прав позивача.

З огляду на вищезазначене, виходячи з обставин справи, суд вважає, що така заява позивача підлягає до часткового задоволення, оскільки між сторонами дійсно виник спір з приводу спадкування майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи можливу тривалість розгляду даної справи.

При обранні способу забезпечення позову судом були враховані інтереси як позивача так і відповідача.

При цьому, суд виходить з того, що заходи забезпечення позову не призведуть до обмеження прав сторін, а слугуватимуть заходом запобігання можливих порушень прав позивача та вжиття такого заходу не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 13, 149-153, 247, 258-261, 353-355ЦПК України

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - частково задовольнити.

Заборонити приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Москівцю Володимиру Андрійовичу видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду.

Заборонити нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав проводити державну реєстрацію права власності, інших речових прав, їх обтяжень, речових прав, їх обтяжень, переходу або припинення права щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду.

Заборонити ОСОБА_2 та іншим особам відчужувати, передавати .у користування, знімати з обліку, вивозити, приховувати або іншим способом розпоряджатися майном, документами і речами, які належали ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Т. О. Зуб