Рішення № 138239599, 14.07.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1243/26

провадження 2/527/1089/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яка подана представником позивача Кудіною Анастасією Вячеславівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

08 травня 2026 року представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13 серпня 2025. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 113812495. 30.09.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») було укладено Договір факторингу МВ-ТП/55 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 29 грудня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 29/1225-01 (далі Договір факторингу), у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (копія Договору факторингу додається). Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 31 березня 2026р. до Договору факторингу № 29/1225-01 від 29 грудня 2025 року (витяг з Реєстру прав вимоги № 1 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 479,16 грн., з яких: - 4 800,00 грн. заборгованість по основному боргу(тіло кредиту); - 8 991,16 грн. заборгованість по процентам; - 288,00 грн. заборгованість по комісії. - 2 400,00 грн. неустойка.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, кредит не погашає. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 113812495 від 13.08.2025 у сумі 16479,16 грн та судовий збір.

Ухвалою судді від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві міститься клопотання про здійснення розгляду справи за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 09:00 год 17.06.2026 та на 10:30 год 14.07.2026 повернулися до суду не вручені з відмітками «адресат відсутній».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається таким, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подала.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог часини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст.ст.526, 527 ч.1 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (кошти в такій же сумі) у термін і в порядку, що встановлені договором; за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 13.08.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №113812495, згідно якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 4800,00 грн та зобов`язався повернути їх, сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кінцева дата повернення кредиту 12.09.2030. Базова процента ставка за користування кредитом складає 0,98% в день від залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним ( а.с.7-19).

Як вбачається з Платіжного доручення 2afe3c6b-f9b6-4c9d-a93d-9c61696ab65a від 13.08.2025 та Підтверджень щодо здійснення переказу грошових коштів, платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» отримувач ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти в загальній сумі 4800,00 грн згідно договору № 113812495 (а.с.21).

Згідно довідки ТОЛ «Манівео швидка фінансова допомога» 13.08.2025 перерахувало грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у розмірі 4800,00 грн (а.с.20).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором та додатковими угодами.

З дослідженого судом платіжного доручення, розрахунків заборгованості за кредитним договором №113812495, долучених до позовної заяви, встановлено, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» повністю виконало свої зобов`язання щодо надання відповідачу коштів, а відповідач отримав за вказаним договором обумовлену суму грошей, але порушив його умови щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування коштами, у зв`язку з чим, станом на день подання позовної заяви, має заборгованість, розмір якої становить 16479,16,00 гривень, з яких: 4800,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 8991,16 грн заборгованість за процентами; 288,00 грн заборгованість по комісії; 2400,00 грн - неустойка.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідачки за Кредитним договором №113812495 від 13.08.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так, судом встановлено, що 30 вересня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу МВ-ТП/55, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №113812495, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» ( а.с. 25-27).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги від 30.09.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/50, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором № 113812495від 13.08.2025 на загальну суму 9611,32 грн (а.с. 29 ).

31 березня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №113812495, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.31-35).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 31 березня 2026р. до Договору факторингу № 29/1225-01 від 29 грудня 2025 року (витяг з Реєстру прав вимоги № 1 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 479,16 грн., з яких: - 4 800,00 грн. заборгованість по основному боргу(тіло кредиту); - 8 991,16 грн. заборгованість по процентам; - 288,00 грн. заборгованість по комісії. - 2 400,00 грн. неустойка (а.с.37).

Оскільки на підставі даних договорів факторингу відбулась заміна первісних кредиторів на ТОВ «ФК «ЄАПБ», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки первісних кредиторів, ані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума боргу в розмірі 4800,00 грн, проценти в розмірі 8991,16 грн, а всього 13791,16 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 288,00 грн комісії, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив, що кредитний договір №113812495 від 13.08.2025 не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитів, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного договору. Тому положення договору щодо обов`язку позичальника вносити плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію) - є нікчемними.

Таким чином, позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 288,00 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що неустойка за кредитним договором № 113812495 від 13.08.2025 року в розмірі 2400,00 грн нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за Договором про надання коштів у кредит № 113812495 від 13.08.2025 у розмір 2400,00 грн неустойки до задоволення не підлягають.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору № 153583 від 28 квітня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 106). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 108).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, а саме на суму 13791,16 грн, що становить 83,68 % від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача судові витрати у виді судового збору в розмірі 2227,89 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 525, 526, 530, 549-552, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № 113812495 в розмірі 13791,16 грн., з яких: - 4 800,00 грн. заборгованість по основному боргу(тіло кредиту); - 8 991,16 грн. заборгованість по процентам.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 2227,89 гривень.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ: 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік