Рішення № 138239215, 09.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 756/4973/23

Провадження № 2/369/754/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №756/4973/23 за позовною заявою Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року представник позивача Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» -Аверкін В.В. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у цивільній справі №761/16900/20 позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива», третя особа - генеральний директор ДП «Бест Альтернатива» Аверкін В.В., про визнання наказу неправомірним та його скасування, зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, було задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано наказ генерального директора Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» Аверкіна В.В. від 23 квітня 2020 року №14/к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера. Змінено формулювання причини та дату звільнення головного бухгалтера ДП «Бест Альтернатива» ОСОБА_1 , відповідно до наказу генерального директора ДП «Бест Альтернатива» ОСОБА_2 від 23 квітня 2020 року №14/к, зі звільнення «з 23 квітня 2020 року за відсутністю на робочому місці без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України» на звільнення «з 09 квітня 2020 року за власним бажанням, ч. 1 ст. 38 КЗпП України», а також зобов`язано ДП «Бест Альтернатива» внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши про недійсність попереднього запису про звільнення.

Серед іншого, з ДП «Бест Альтернатива» стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (без урахування податків та обов`язкових платежів) в сумі 79761 грн. 49 коп., а також стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

18 травня 2021 року апеляційну скаргу ДП «Бест Альтернатива» постановою Київського апеляційного суду залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач вказує, що рішення суду першої інстанції від 27 січня 2021 року в справі №761/16900/20 добровільно самостійно виконано Дочірнім підприємством « ОСОБА_3 ».

Так, платіжною інструкцією №105289 від 09 серпня 2021 року з поточного на «транзитний» рахунок ДП «Бест Альтернатива» в Філії AT «Укрексімбанк» у м. Києві перераховано 68710 грн. 62 коп. коштів середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди (у т.ч. з додаванням 0,7% комісії за послуги AT «Укрексімбанк»).

Надалі, за реквізитами особового карткового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , згідно відомості № 61 «Заробітна плата та інші види оплати праці (у т.ч. премія, відпустка, лікарн.)» 09 серпня 2021 року перераховано 68232 грн. 99 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року постановлено стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування податків та обов`язкових платежів на суму 79761 грн. 49 коп. Із цієї суми 79761 грн. 49 коп. середнього заробітку, на виконання вимог податкового законодавства, Дочірнім підприємством «Бест Альтернатива» утримано податок з доходу фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 18%, що складає 14357 грн. 07 коп. Також з суми 79761 грн. 49 коп. середнього заробітку утримано військовий збір у розмірі 1,5%, що складає 1196 грн. 43 коп. Після утримань податків підлягало перерахуванню на користь ОСОБА_1 64208 грн. коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу (79761 грн. 49 коп. - мінус 14357 грн. 07 коп. - мінус 1196 грн. 43 коп. = 64208 грн.).

Позивач вказує, що підприємством помилково утримано податки із 5000 грн., присуджених рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року на відшкодування моральної шкоди, а саме: утримано ПДФО у розмірі 18%, що складає 900 грн. та військовий збір у розмірі 1,5%, що складає 75 грн.

Після утримання податків гроші на відшкодування моральної шкоди в сумі 4025 грн. додано до 64208 грн. коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а разом це: 68233 грн. (64208 грн. + 4025 грн. = 68233 грн.) та перераховано 09 серпня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 . Утримані кошти податку та обов`язкового платежу своєчасно перераховано за належністю.

Так, 15257,00 грн. ПДФО (14357 грн. 06 коп. + 900 грн. = 15257 грн. 07 коп.) перераховано 06 серпня 2021 року на відповідний рахунок Пірнівської сільської ради у Головному управлінні ДКС у Київській області платіжним дорученням № 105290. Військовий збір 1271 грн. 43 коп. (1196 грн. 43 коп. + 75 грн. = 1271 грн. 43 коп.) перераховано 06 серпня 2021 року на відповідний рахунок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві платіжним дорученням № 105291.

Як зазначає позивач, незважаючи на самостійне виконання судового рішення ДП «Бест Альтернатива» вжило заходів щодо його скасування у касаційній інстанції. За відповідною касаційною скаргою 04 травня 2022 року Верховним Судом у справі №761/16900/20 ухвалено постанову, якою скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 79761 грн. 49 коп. та стягнуто на користь ОСОБА_1 лише 5698,44 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, як зазначає позивач, з 04 травня 2022 року, тобто часу набрання постановою Верховного Суду законної сили, у ОСОБА_1 відпали правові підстави для набуття, володіння та/або збереження грошей, отриманих від Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» у серпні 2021 року на підставі судового рішення, яке скасовано.

У зв`язку із викладеним, позивач звертається із вказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» безпідставно набуті грошові кошти у загальному розмірі 67673,67 грн., з яких: 58645,75 грн. - сума безпідставно набутих коштів, 1494,27 грн. - 3% річних, 7533,65 грн. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року прийнято до провадження цивільну справу та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

03 лютого 2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що між сторонами дійсно існував трудовий спір, який розглядався судами цивільної юрисдикції, а також підтверджено факт отримання нею від позивача грошових коштів у загальному розмірі 68 232,99 грн як заробітної плати (прирівняного до заробітної плати платежу) та відшкодування моральної шкоди. Водночас відповідач не погодилася з правовою оцінкою обставин справи, наведеною позивачем. На обґрунтування своїх заперечень посилалася на положення п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, відповідно до яких не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата та платежі, що прирівнюються до неї, а також інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, за умови їх добровільної виплати, відсутності рахункової помилки з боку платника та недобросовісності з боку набувача. Крім того, вказувала, що постановою суду касаційної інстанції не було спростовано факт порушення позивачем трудового законодавства щодо відповідача, а лише змінено розмір присуджених сум у частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору, тоді як висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності моральної шкоди, її розміру та факту порушення трудових прав відповідача залишено без змін. У зв`язку з цим відповідач вважала відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені у заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 червня 2010 року працювала на посаді головного бухгалтера у ДП «Бест Альтернатива» на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом ДП «Бест Альтернатива» від 11 червня 2010 року № 26-к.

23 квітня 2020 року наказом генерального директора ДП «Бест Альтернатива» №14/к ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, за відсутність на робочому місці без поважних причин. Підставою для звільнення ОСОБА_1 є акти про відсутність її на роботі з 09 до 23 квітня 2020 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у справі № 761/16900/20 позов ОСОБА_1 до ДП «Бест Альтернатива» про визнання наказу неправомірним та його скасування, зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди було задоволено частково, стягнуто з ДП «Бест Альтернатива» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79 761,49 грн., а також 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Так, відповідно до платіжної інструкції № 105289 від 06 серпня 2021 року ДП «Бест Альтернатива» перерахувало на транзитний рахунок кошти в сумі 68710,62 грн., що включали середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди з урахуванням комісії банку, без ПДВ.

Згідно з відомістю № 61 «Заробітна плата та інші види оплати праці (у т.ч. премія, відпустка, лікарняні)» від 09 серпня 2021 року на особовий картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано 68232,99 грн.

Крім того, встановлено, що утримані податки та обов`язкові платежі були перераховані, а саме: податок на доходи фізичних осіб у сумі 15257,07 грн. платіжним дорученням №105290 від 06 серпня 2021 року, військовий збір у сумі 1 271,43 грн. платіжним дорученням №105291 від 06 серпня 2021 року.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 761/16900/20 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та стягнуто користь ОСОБА_1 5698,44 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз ст. 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині першій вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

При цьому, слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Відповідні правові висновки викладені також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 524/2025/17, провадження № 61-31104св18.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підтвердження наявності рахункової (арифметичної) помилки позивачем подано бухгалтерську довідку №1 від 21 лютого 2023 року, відповідно до якої підприємством здійснено перерахунок сум, виплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року, з урахуванням постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року.

За результатами зазначеного перерахунку позивач визначив різницю між сумою фактично виплачених коштів та сумою, яка, на його думку, підлягала виплаті після зміни судового рішення, у розмірі 58645,75 грн.

Будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позові обставин позивачем суду не надано.

При цьому зміст зазначеної бухгалтерської довідки свідчить лише про здійснення позивачем перерахунку раніше виплачених сум у зв`язку зі скасуванням судового рішення, на підставі якого такі кошти були виплачені. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідна помилка є безпосередньо рахунковою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків працівниками підприємства, відповідальними за обчислення та нарахування відповідних виплат.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати, пов`язані із розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12-13, 15-16, 76, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА