Вирок № 138238531, 15.07.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/421/26

Провадження №1-кп/283/189/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2026 року за № 12026060510000049, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Яблунець Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, осіб на утриманні не маючого, особи без інвалідності, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Малинського районного суду Житомирської області від 29 липня 2022 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 27 травня 2020 року та із застосуванням ст. 72 КК України остаточно призначено покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі, судимість у встановленому законом порядку не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, маючи непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний злочин за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 , всупереч вимогам ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, а також вимогам Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та систематично вчиняв психологічне домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_4 , з якою спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, 11 липня 2025 року за місцем свого проживання ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство відносно своєї матері, під час якого ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та вдарив палицею, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. За вказаним фактом відносно нього було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У подальшому, 31 серпня 2025 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_5 знову вчинив домашнє насильство щодо матері, висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю. За цим фактом також було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 20 листопада 2025 року близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання, повторно вчинив домашнє насильство відносно своєї матері, ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. За вказаним фактом відносно нього було складено адміністративний протокол за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановами Малинського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2025 року, 01 грудня 2025 року та 26 січня 2026 року ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно матері.

Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, належних висновків для себе ОСОБА_5 не зробив та продовжив протиправну поведінку.

Так, 10 лютого 2026 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , діючи умисно, систематично, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, повторно протягом року вчинив домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_4 , а саме ображав її словами нецензурної лайки, принижував її честь та гідність, чим спричинив потерпілій психологічні страждання та розлад здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо матері, що призвело до психологічних страждань та розладу здоров`я потерпілої, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначила, що обвинувачений систематично вчиняв щодо неї домашнє насильство, та просила суд призначити йому покарання відповідно до вимог закону.

Оцінивши показання обвинуваченого, потерпілої, а також досліджені матеріали кримінального провадження, зокрема, постанови про притягнення обивнуваченого до адміністративної відповідальності за ст. 173-2, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ст. 126-1 КК України як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та розладу здоров`я потерпілої.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, характер і спосіб його вчинення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення обвинуваченого та на запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 має середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, осіб на утриманні не має, особою з інвалідністю не є, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Разом з тим судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Востаннє вироком Малинського районного суду Житомирської області від 29 липня 2022 року його засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі. Однак відбуте покарання не досягло своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, оскільки після звільнення він належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний умисний злочин щодо тієї ж потерпілої своєї матері.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає: рецидив кримінальних правопорушень; вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Суд також враховує, що обвинувачений систематично вчиняв домашнє насильство щодо своєї матері, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а також раніше був засуджений за аналогічний злочин. Незважаючи на застосування до нього заходів адміністративного та кримінально-правового впливу, він продовжив протиправну поведінку, що свідчить про стійке небажання дотримуватися вимог закону та поважати права потерпілої.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Оцінивши сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що призначення більш м`якого покарання, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України, не забезпечить досягнення мети покарання. Попереднє реальне позбавлення волі, адміністративні стягнення та засудження за аналогічні кримінальні правопорушення не змінили поведінки обвинуваченого та не стали перешкодою для вчинення ним нового злочину. За таких обставин лише реальне позбавлення волі є необхідним та достатнім заходом державного примусу, який відповідатиме принципам законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки відсутні виняткові обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Так само суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, оскільки його попереднє засудження за аналогічний злочин та реальне відбуття покарання не призвели до виправлення, а тому відсутні підстави вважати, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, яке, на переконання суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого на час ухвалення вироку не діє, у зв`язку з чим підстав для вирішення питання про його скасування чи зміну суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання для виконання цього вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який не був присутній при проголошенні вироку, - у той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та засудженому.

Суддя: ОСОБА_1