Рішення № 138237127, 15.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 279/717/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Альони Шлапак, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТзОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 6 930 грн. У обґрунтування заявленого ТзОВ «Споживчий центр» повідомило, що між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір на підставі якого відповідач отримав кредит та зобов`язався повернути грошові кошти. Однак ОСОБА_1 самоусунувся від виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку із чим виникла вищевказана заборгованість за стягненням якої позивач вимушений звернутися до суду.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

02 березня 2026 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним правом, подав відзив на позовну заяву в якому звернув увагу суду на те, що у матеріалах справах відсутні докази того, що він отримував будь-які грошові кошти від позивача. Так само у матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений кредитним договір укладався саме відповідачем.

Позивач ТзОВ «Споживчий центр» у відповіді на відзив підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

01 листопада 2020 року між ТзОВ «Споживчий центр» Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» укладений договір № 4507 про надання послуг в системи LiqPay (а.с. 12-16).

28 грудня 2023 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 28.12.2023-100002475 (далі Договір) за умовами якого останній отримав кредит в сумі 3 500 грн (п. 2 Договору) строком на 48 днів (п. 3 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом перших 14 днів кредитування на рівні 2% на день та протягом останніх 28 днів на рівні 2,5% на день (п. 7 та п. 8 Договору).

Також умовами Договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживча, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , а також що цей договір укладається його станоами у електронній формі шляхом підписання його електронним підписом.

Окрім цього, у договорі відображені персональні дані сторін правочину, зокрема відповідача, а саме його серія номер паспорта громадянина України та найменування органу, що його видав, адреса зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Також при підписанні цього договору ОСОБА_1 відповідно до п. 18 Договору був верифікований за допомогою системи Bank ID НБУ і цей договір підписаний останнім 28 грудня 2023 року одноразовим ідентифікатором «Е473» (а.с 33-37).

Того ж дня відповідно до квитанції № 2408323270, що видана Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на картковий рахунок НОМЕР_1 перераховано 3 500 грн із цільовим призначенням «видача за договором 28.12.2023-100002475» (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за ОСОБА_1 на підставі кредитного договору обліковується борг в загальній сумі 6 930 грн із яких 3 500 грн заборгованість за тілом кредиту і 3 430 грн заборгованість за процентами (а.с. 23-31).

Доказів погашення відповідачем спірної заборгованості матеріали справи не містять.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону унормовує, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.

Разом із тим, стосовно доводів сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 не підписував вищевказаних кредитних договорів суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 відображений правовий висновок щодо того, що без введення логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де обслуговується позичальник), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання кредитором персональних даних від позичальника з метою укладення договору, є неможливим.

Так, за умовами згаданого договору його сторони фактично дійшли згоди, що для підписання зазначеного договору відповідачем використовуватиметься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням до Закону України «Про електронну комерцію».

Також матеріалами справи підтверджується наявність у договорі персональних даних відповідача, а саме: номеру та серії паспорта громадянина України, а також адреси його зареєстрованого місця проживання. Водночас, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними з метою подальшого укладення зазначених кредитних договорів.

Із вищевикладеного можливо дійти висновку, що зазначений договір підписаний саме відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора (електронний підпис з одноразовим ідентифікатором) і є укладеними у порядку Закону України «Про електронну комерцію», що повністю відповідає положенням зазначеного Закону та приписам ЦК України. Окремо суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять і сторонами у встановленому процесуальним законом порядку суду не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначений договір визнаний недійсними. Тобто, за таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження факту отримання ним грошових коштів на підставі вищевказаного кредитного договору суд зауважує, що зазначені доводи спростовуються квитанцією № 2408323270, що видана Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», у якій вказано, що у день підписання кредитного договору на картковий рахунок НОМЕР_1 перераховано 3 500 грн із цільовим призначенням «видача за договором 28.12.2023-100002475». За таких обставин, можливо дійти висновку, що доводи відповідача у цій частині спростовуються матеріалами справи.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Так, перевіряючи правильність проведеного розрахунку процентів заборгованості за вищевказаним кредитним договором, судом установлено, що відповідач отримав кредит в сумі 3 500 грн (п. 2 Договору) строком на 48 днів (п. 3 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом перших 14 днів кредитування на рівні 2% на день та протягом останніх 28 днів на рівні 2,5% на день (п. 7 та п. 8 Договору).

За таких обставин, можливо дійти висновку, що розмір заборгованості за процентами ОСОБА_1 має становити 3 430 грн (із розрахунку: (3 500 грн х 2% х 14 днів) + (3 500 грн х 2,5% х 28 днів).

Разом із тим, розмір процентів заявлений позивачем в межах цього провадження становить 3 430 грн, а загальна сума заборгованості заявлена позивачем складає 6 930 грн. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення цього позову.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за розгляд цієї справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 28.12.2023-100002475 від 28 грудня 2023 року в сумі 6 930 (шість тисяч дев`ятсот тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судові витрати за розгляд цієї справи у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 липня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький