Рішення № 138236992, 15.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7021/26

Категорія 38

2/295/4015/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши y спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №15.08.2025-100000204 від 15.08.2025 у розмірі 43160,00 грн та судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що 15.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит у розмірі 13000,00 грн строком на 217 днів, дата повернення кредиту 19.03.2026, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за стандартною ставкою у розмірі 1% за один день, за процентною ставкою «Економ» - 0,5 % за один день, комісія, пов`язана з наданням кредиту 1170,00 грн, комісія за обслуговування кредитної лінії - 1620,00 грн у кожному з двох чергових періодів, неустойка - 1170,00 грн за кожен день невиконання /неналежного виконання зобов`язання.

Позивач у позові вказує, що в порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання в повному обсязі належним чином не виконує, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 43160,00 грн, з яких за тілом кредиту 13000,00 грн; за відсотками 20150,00 грн, комісія за надання кредиту 1170,00 грн, додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2340,00 грн, проценти відповідно до ст. 625 ЦПК України 6500,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 30.04.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Судом були вжиті заходи для забезпечення повідомлення відповідача про судове провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі двічі направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а. с. 67), проте поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається такою, що копію процесуального рішення отримала (а. с. 73-74, 76-77).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяви по суті справи до суду також не надходили.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 15.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 відповідно до умов Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі укладений кредитний договір №15.08.2025-100000204шляхом підписання на сайті кредитодавця в електронному вигляді пропозиції про укладення кредитного договору (оферту), заявки до кредитного договору №15.08.2025-100000204, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Пропозиція про укладення кредитного договору, заявка до кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції підписані відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором E869.

Згідно з п. 3.1. договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту - на банківський рахунок споживача 4441-11XX-XXXX-7717.

Згідно з п. 4.3 договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Кредит наданий на таких умовах: датою надання/видачі кредиту є 15.08.2025; сума кредиту - 13000,00 грн; строк кредитування 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 19.03.2026; процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за чергових; комісія, пов`язана з наданням кредиту, 9% від суми та дорівнює 1170,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1170,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

У заявці до кредитного договору зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів: 4441-11XX-XXXX-7717.

На виконання умов договору 15.08.2025 відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 13000,00 гривень шляхом здійснення переказу на картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1119-2004 від 20.04.2026.

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування чужими коштами, не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором №15.08.2025-100000204 від 15.08.2025 становить: 13000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20150,00 грн - заборгованість за відсотками, які нараховані в межах строку кредитування з 15.08.2025 по 19.03.2026, який суд в цій частині визнає правильним, таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Щодо стягнення заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, в розмірі 6500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Суд відхиляє доводи представника позивача, викладені в позовній заяві, що відсотки, визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню на підставі норм Закону України "Про споживче кредитування", який є спеціальним для регулювання спірних правовідносин, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, відповідно до якого виключений пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", який передбачав заборону стягнення відсотків, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, під час дії воєнного стану, з огляду на таке.

Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодексів, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі). Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК з нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України, Великою Палатою Верховного Суду, касаційними судами (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 753/95/21, окрема думка суддів Верховного Суду від 10.12.2025 справа № 354/417/25).

Таким чином, суд вважає, що в спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми ЦК України, як основного акта цивільного законодавства, які мають вищу юридичну силу по відношенню до норм Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, суд вважає, що норми, згідно з якими позичальники за договорами кредиту, які не є споживчими, звільнені від відповідальності за невиконання умов договорів у вигляді стягнення відсотків, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на період дії воєнного стану, є дискримінаційними по відношенню до позичальників, які отримали кошти за договорами про споживчий кредит, що є неприйнятним, суперечить принципам розумності і справедливості як засадам цивільного законодавства.

Отже, суд вважає, що нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України в період дії воєнного стану є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення комісії.

У позовній заяві позивач просить стягнути комісію за надання кредиту - 9% від суми кредиту, що дорівнює 1170,00 грн, а також додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2340,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію.

За умовами договору, що підтверджується і змістом розрахунку заборгованості, відповідачу при наданні кредиту нарахована комісія в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 1170,00 грн.

З огляду на те, що умовами договору передбачена комісія за надання кредиту, що цілком відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає її нарахування правомірним, і вона підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зроблений правовий висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зроблений висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що в кредитному договорі №15.08.2025-100000204 передбачено, що за обслуговування кредиту позичальник сплачує комісію в розмірі 1170,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступним за першим черговим періодом, позивач просить стягнути комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2340,00 грн.

Разом з тим, у кредитному договорі не визначений і не конкретизований перелік послуг, які надає кредитодавець позичальнику, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, не конкретизовано, які послуги надаються відповідачу додатково відповідно до норм Закону України "Про споживче кредитування", за надання яких встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Беручи до уваги наведені вище обставини, на підставі положень ЦК України, судової практики, суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору, згідно з яким передбачено, що позичальник сплачує комісію за обслуговування кредиту без конкретизації таких послуг, є нікчемними на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі встановлення нікчемності умови договору про сплату комісії, правильним є висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а відтак у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 2340,00 грн слід відмовити.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустила неналежне виконання умов кредитного договору, що призвело до порушення майнових прав позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13000,00 грн, за відсотками, які нараховані в межах строку кредитування - 20150,00 грн, комісія за надання кредиту 1170,00 грн, що разом становить 34320,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення відсотків, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, в сумі 6500,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2340,00 грн, суд відмовляє за безпідставністю

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2129,92 грн (2662,40 грн х 80% від суми заявлених вимог).

Крім того, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача судових витрат на поштові відправлення, які пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 149,18 грн, оскільки такі витрати не є судовими витратами в розумінні норм ст. 133 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №15.08.2025-100000204 від 15.08.2025 у загальному розмірі 34320,00 грн, з якої: за тілом кредиту - 13000,00 грн, за відсотками - 20150,00 грн, комісія за надання кредиту - 1170,00 грн, а також стягнути судовий збір в розмірі 2129,92 грн.

У задоволенні вимог про стягнення відсотків, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька