Рішення № 138236864, 01.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2141/26

Провадження № 2/161/2858/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Остимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що 13.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) уклали кредитний договір № 239960769 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 1 000,00 гривень зі сплатою процентів за користування коштами.

В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 21 350,00 гривень.

Позивач вказує, що відповідач не виконує своїх зобов`язань за вказаним правочином, у зв`язку з чим у неї існує заборгованість в загальному розмірі 91 145,21 гривень, з них: 21 348,76 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 69 796,45 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

28.11.2018 року первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод), право вимоги до відповідача передано згідно реєстру №159 від 09.11.2021 року.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу №05/0820-01, реєстр вимоги № 9 від 30.05.2023 року.

20.10.2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 20/10/23-03, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача, реєстр боржників від 20.10.2023.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а також витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку 4731-21XX-XXXX-0248та факт зарахування коштів на вказану карту (а.с.162-164).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16.03.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 190-197). Заперечуючи позовні вимоги, сторона відповідача не погоджується в частині стягнення відсотків в розмірі 69 796,45 грн.

Зазначає, що відповідно до п.1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 12.09.2021 р.

Враховуючи розрахунок заборгованості, на кінець закінчення строку користування кредитом 09.11.2021 року, заборгованість за тілом кредиту становила 21 348,75 грн та за відсотками 37 111,19 грн.

Враховуючи вищезазначене, загальний розмір заборгованості за договором кредитної лінії №239960769 від 13.08.2021 р. становить 58 459,94 грн. Вимоги позивача про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії №6239960769 від 13 серпня 2021 року у розмірі у розмірі 58 459,94 грн, з яких: 21 348,75 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37 111,19 грн - заборгованість за відсотками. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

17.03.2026 року на адресу суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання, в основному, повторила аргументи позовної заяви. Крім того, зазначила, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору.

Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора.

Крім того, зазначила, що стягнення правничої допомоги з Фінансова компанія «Ейс» у розмірі 9 500,00 грн, є необґрунтованими та завищені відносно складності справи (а.с.206-211).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс - коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет -магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Судом встановлено, що 13.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 239960769 (а.с.151-158).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1);

- кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 1 000 грн., який має бути повернуто до 12.09.2021 року (п. 1.3).

- позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору. (п. 1.4, 1.5 договору)

- кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 12.09.2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п. 1.7).

- виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 160,60 процентів річних, що становить 0,44 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1);

- за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 644,91 процентів річних, що становить 1,77 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. (п. 1.9.2.).

В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 21 350,00 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 21 350,00 грн, а саме: 13.08.2021 року в сумі 1 000,00 грн, 15.08.2021 року в сумі 1500,00 грн, 16.08.2021 року в сумі 850,00 грн, 17.08.2021 року в сумі 1 350,00 грн, 21.08.2021 року в сумі 1 000,00 грн, 21.08.2021 року в сумі 2 050,00 грн, 23.08.2021 року в сумі 1 950,00 грн, 23.08.2021 року в сумі 1 000,00 грн, 25.08.2021 року в сумі 1 000,00 грн, 26.08.2021 року в сумі 1 000,00 грн, 27.08.2021 року в сумі 1 150,00 грн, 28.08.2021 року в сумі 1 200,00 грн, 30.08.2021 року в сумі 1 000,00 грн, 03.09.2021 року в сумі 1 500,00 грн, 05.09.2021 року в сумі 1 000,00 грн, 01.10.2021 року в сумі 600,00 грн, 02.10.2021 року в сумі 600,00 грн, 03.10.2021 року в сумі 500,00 грн, 03.10.2021 року в сумі 600,00 грн, 08.10.2021 року в сумі 300,00 грн, 09.10.2021 року в сумі 200,00 грн (а.с. 113-118,124-126,136-146).

Зарахування вказаних вище коштів також підтверджується наданою АТ КБ «Приватбанк» на запит суду випискою про рух коштів по картці за період з 18.08.2021 року по 14.10.2021 року (а.с.180-186).

28.11.2018 року первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс», згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод), право вимоги до відповідача передано згідно реєстру №159 від 09.11.2021 року (а.с.64-95).

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу №05/0820-01, реєстр вимоги № 9 від 30.05.2023 року (а.с.45-61).

20.10.2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 20/10/23-03, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача, реєстр боржників від 20.10.2023 (а.с.26-39).

Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «Ейс» є кредитором у зобов`язанні по виконанню договору № 239960769 від 13.08.2021 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 91 145,21 гривень, з них: 21 348,76 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 69 796,45 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов таких висновків.

13.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 239960769.

На підставі цього договору відповідач отримала кредит в розмірі 1 000 гривень. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 21 350,00 грн

З матеріалів справи встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору, відповідно до умов яких до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 239960769 від 13.08.2021 року.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги за тим же кредитним договором.

В подальшому, 20.10.2023 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 20/10/23-03, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 239960769 від 13.08.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Як вибачається з умов кредитного договору (п.1.7.) кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 12.09.2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Враховуючи викладене, погодженим строком кредитування у цій справі є період з 13.08.2021 року по 09.11.2021 року (89 днів, враховуючи, що останній транш по кредиту надано 09.10.2021 року). Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять. Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.

Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування будь-яких платежів за умовами вказаного кредитного договору, починаючи з 10.11.2021 року є безпідставними та такими, що здійснені поза межами строку дії кредитного договору.

Внаслідок чого, судом як доказ дійсного розміру заборгованості відповідача приймається до уваги розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як первісним кредитором. Суд вважає належним чином обґрунтованою заборгованість в розмірі 54 246,19 гривень, з яких: 21 348,76 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 32 897,43 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Суд повторно констатує, що правонаступником кредитора - ТОВ «Таліон Плюс» було безпідставно здійснено нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом за період з 10.11.2021 року по 06.01.2022 року на загальну суму 36 899,02 гривень, оскільки таке нарахування в повному обсязі здійснене поза межами строку дії кредитного договору № 239960769.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 54 246,19 гривень, з них: 21 348,76 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 32 897,43 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 584,56 гривень (54 246,19 гривень х 2 662,40 гривень/91 145,21 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Позивач заявив до стягнення 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №20/08/20-01 від 20.08.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, додаткову угоду №25770915479 від 01.09.2025 року.

Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 7 000,00 гривень, та яка складається з наступного: складання позовної заяви 5000 грн. (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1000 грн. (2 год.); підготовка адвокатського запиту 500 грн. (1 год.); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн. (1 год.).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

З огляду на наведене, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 4 166,14 гривень (54 246,19 гривень х 7 000 гривень / 91 145,21 гривень).

Крім того, судом встановлено, що стороною відповідача заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 та подано відповідні докази.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав договір про надання правничої допомоги №1486 від 03.03.2026 року, детальний опис наданих робіт до договору №1486 від 03.03.2026 року, квитанцію №1486 від 03.03.2026 року на суму 9 500,00 грн.

Як вбачається з детального опису наданих робіт до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 9 500,00 гривень, та яка складається з наступного: надання усної консультації 1500,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи 1000,00 грн, підготовка та написання заяв по суті - відзив по справі 7 000,00 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

Розмір задоволених позовних вимог позивача становить 59,52% ((54 246,19/91 145,21)х100%).

Відповідно, розмір позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено становить 40,48%.

Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а також те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача, а тому, підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача витрати з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру відмовлених судом позовних вимог, а саме в сумі 3 845,60 гривень ((9 500 гривень х 40,48%)/ 100%).

Відповідно до ч. 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

А тому, за таких обставин, приймаючи обсяг задоволених та відмовлених позовних вимог у справі, у відповідності до положень ч. 10 статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»різниці понесених і документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 320,54 гривень (4 166,14 гривень - 3 845,60 гривень)

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 239960769 від 13.08.2021 року у розмірі 54 246 (п`ятдесят чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 19 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 1 584 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» різницю судових витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 320 (триста двадцять) гривень 54 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Повний текст рішення виготовлено 10 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова