Рішення № 138236575, 13.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/262/26

2/154/628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 340330062 від 12 серпня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що 12 серпня 2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі договір № 340330062, відповідно до якого первісний кредитор надав відповідачці кредит у сумі 1 000 грн строком на 7 днів зі сплатою 1,20 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

Договір було підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 674ZHWF6, який 12 серпня 2019 надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та протягом кілька хвилин введено відповідачкою в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, після чого кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідачки.

У подальшому розмір кредиту неодноразово збільшувався шляхом перерахування відповідачці додаткових кредитних коштів, а строк кредитування продовжувався додатковими угодами. Загалом відповідачка одержала 9 100 грн.

Право грошової вимоги за договором послідовно перейшло: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги № 69 від 11.03.2020; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, Реєстру боржників та акта приймання-передачі Реєстру боржників від 14.07.2025.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань, позивач просив стягнути 25 320,28 грн заборгованості, з яких: 9 068,98 грн заборгованість за сумою кредиту; 16 251,30 грн заборгованість за процентами. Також позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 29 січня 2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, ухвалою від 29.01.2026 задоволено клопотання позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» інформації про належність відповідачці платіжної картки, фінансового номера телефону та зарахування кредитних коштів. На виконання ухвали суду 24.02.2026 за вхідним № 2786/26-Вх до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 16.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-260210/72822-БТ.

Представник відповідачки адвокат Калінін С.К. подав відзив на позовну заяву, просив розглянути справу без участі сторони відповідачки, у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача 6 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги на кожному етапі факторингу. Зокрема, щодо першого відступлення від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» не надано платіжної інструкції про перерахування фінансування у сумі 2 584 625,71 грн. Акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмета факторингової операції, на думку відповідачки, не є первинними бухгалтерськими документами. Також заперечив факт належного укладення кредитного договору і додаткових угод. Вказав, що подані позивачем документи є паперовими відтвореннями електронних документів та не містять відображення одноразового ідентифікатора біля підпису позичальника. Матеріали справи не дають можливості встановити, до якої саме редакції документа було приєднано ідентифікатор 674ZHWF6, чи надсилався примірник договору відповідачці та чи могла його редакція бути змінена після акцепту. Звернув увагу, що щодо додаткових угод відсутні відомості про окремі одноразові ідентифікатори, час їх направлення та введення, а також докази звернення відповідачки із заявами про продовження строку кредитування. Посилалася на те, що фактично одержала 9 100 грн, водночас сплатила 11 017 грн, а тому вважає зобов`язання виконаним. Вказав на неправомірність нарахування процентів після завершення погодженого строку кредитування, посилаючись на статті 1048, 1050 ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду. Просив у позові відмовити повністю.

Позивач направив відповідь на відзив, вважав заперечення відповідачки необґрунтованими. Зазначив, що укладення договору підтверджується заявкою на одержання кредиту, договором № 340330062 від 12.08.2019, Правилами надання кредиту, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, одноразовим ідентифікатором 674ZHWF6, платіжними дорученнями, відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та здійсненими відповідачкою платежами. Наголосив, що номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером відповідачки, а платіжна картка № 5168757329984621 належала їй. Кредитні кошти були зараховані саме на цю картку. Щодо переходу права вимоги позивач посилався на договори факторингу, реєстри, акти приймання-передачі, платіжні інструкції, акт звірки та протокол узгодження предмета факторингової операції. Щодо процентів позивач зазначив, що пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено нарахування 1,70 % за кожен день понадстрокового користування кредитом як процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені обставини справи.

12 серпня 2019 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сформовано договір № 340330062, сторонами якого зазначено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 . За пунктом 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці 1 000 грн без конкретної споживчої мети, а позичальниця повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктами 1.2, 1.3 договору встановлено строк кредитування 7 днів.

Відповідно до пункту 1.4 договору проценти нараховувалися у розмірі 1,20 % від суми кредиту за кожен день користування, починаючи з першого дня перерахування кредиту і до закінчення строку кредитування.

У графіку розрахунків визначено термін платежу - 19 серпня 2019 року, суму кредиту - 1 000 грн, проценти - 84 грн, загальну суму до сплати - 1 084 грн.

Пунктом 4.4 договору передбачено використання у відносинах сторін електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором.

Заявка на одержання кредиту від 12 серпня 2019 року містить такі дані:прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт НОМЕР_4 ; фінансовий номер телефону НОМЕР_1 ; електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації і проживання АДРЕСА_1 ; номер платіжної картки 5168-75ХХ-ХХХХ-4621; номер оферти 340330062; сума кредиту 1 000 грн; строк кредитування 7 днів.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника, сформованої 08 вересня 2023 о 10 год 42 хв 07 с, заявку подано 12 серпня 2019 року о 07 год 03 хв. Одноразовий ідентифікатор 674ZHWF6 надіслано на номер 0686235257 о 07 год 04 хв 10 с, введено в інформаційно-телекомунікаційній системі о 07 год 05 хв 02 с, а кредитні кошти перераховано о 07 год 05 хв 12 с.

Відповідно до платіжних документів та банківської інформації відповідачці перераховано:12 серпня 2019 року - 1 000 грн, платіжне доручення №0ea7c02a-150d-42ec-8bdf-95fbcbcee28b; 03 вересня 2019 року - 1 000 грн, платіжне доручення № a211ca1f-7dc7-49d4-8c83-d6752bfdaa56; 03 вересня 2019 року - 1 000 грн, платіжне доручення № 9fdb9ad9-ae9e-4230-8856-437006bd532b; 03 вересня 2019 року - 1 000 грн, платіжне доручення № e9849cb4-2ccf-42b6-b891-33d29dd32240; 11 вересня 2019 року - 600 грн, платіжне доручення № 811ac5a2-2ca3-4c64-bd45-315613dfed7c; 14 вересня 2019 року - 500 грн, платіжне доручення № 7b0aa344-a4a9-4d5f-a925-9335e737c0c0; 16 вересня 2019 року - 500 грн, платіжне доручення № 6a9858c0-c076-4c41-88c3-91456161447f; 19 вересня 2019 року - 1 000 грн, платіжне доручення № 137becdb-6074-4f99-bf37-7f216e538349; 21 вересня 2019 року - 500 грн, платіжне доручення № 171bd307-60be-4af8-8bad-15d5abcfde97; 25 вересня 2019 року - 1 000 грн, платіжне доручення № 18d23bf8-79a4-4b89-a22c-5fe2e51fadab; 28 вересня 2019 року - 1 000 грн, платіжне доручення № f2d6e30b-285f-4360-9fea-049bbeff7234.

Загальна сума перерахованих кредитних коштів становить 9 100 грн.

З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 16 лютого 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260210/72822-БТ убачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_6 .

Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером цієї картки та містився в анкетних даних відповідачки.

Банк підтвердив зарахування на зазначений рахунок семи платежів по 1 000 грн - 12 серпня, тричі 03 вересня, 19 вересня, 25 вересня і 28 вересня 2019 року; 600 грн - 11 вересня 2019 року; трьох платежів по 500 грн - 14, 16 та 21 вересня 2019 року.

Матеріали справи містять додаткові угоди про збільшення суми кредиту та про продовження строку кредитування. Строк кредитування продовжувався: додатковою угодою від 19 серпня 2019 року - на 30 днів зі ставкою 1,59 % на день; додатковою угодою від 03 вересня 2019 року, дія якої поширювалася з 18 вересня 2019 року, - на 15 днів зі ставкою 1,59 % на день; додатковою угодою від 03 жовтня 2019 року - на 30 днів зі ставкою 1,44 % на день; додатковою угодою від 02 листопада 2019 року - на 30 днів зі ставкою 1,44 % на день; додатковою угодою від 01 грудня 2019 року, дія якої поширювалася з 02 грудня 2019 року, - на 29 днів зі ставкою 1,44 % на день.

Відповідачка здійснила такі платежі: 19 серпня 2019 року - 113 грн; 03 вересня 2019 року - 232 грн; 03 жовтня 2019 року - 2 915 грн; 02 листопада 2019 року - 3 919 грн; 01 грудня 2019 року - 3 788 грн; 11 січня 2020 року - 50 грн.

Загалом сплачено 11 017 грн.

Позивач просив стягнути 25 320,28 грн заборгованості, з яких: 9 068,98 грн заборгованість за сумою кредиту; 16 251,30 грн заборгованість за процентами. Також позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодний доказ не має для суду наперед установленої сили.

Щодо укладення первісного кредитного договору в електронній формі

За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а письмова форма вважається дотриманою, якщо зміст правочину зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний його стороною.

Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, а договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Стаття 1055 ЦК України передбачає письмову форму кредитного договору.

Частинами третьою, четвертою, шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана електронним повідомленням, заповненням електронної форми або вчиненням дій, які відповідно до змісту пропозиції вважаються її прийняттям.

За статтею 12 цього Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у визначеному законом порядку, прирівнюється до договору у письмовій формі.

Вирішуючи питання про укладення електронного договору, суд враховує правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, провадження № 61-4523св25.

За цим висновком суд повинен оцінити не лише візуальну форму договору або довідку кредитодавця, а всю послідовність електронної взаємодії сторін: спосіб ідентифікації позичальника, належність йому номера телефону та банківського рахунку, направлення і введення коду, часову послідовність дій, зарахування кредиту, подальшу поведінку сторін, а також можливість пов`язати одноразовий ідентифікатор із відповідним електронним документом і перевірити його цілісність.

У цій справі факт укладення первісного договору підтверджується сукупністю взаємопов`язаних доказів.

Так, заявка містить персональні дані відповідачки, які збігаються з її паспортними даними, РНОКПП, адресою проживання та електронною поштою.

Довідкою щодо дій позичальника зафіксовано точну послідовність електронних дій: подання заявки о 07 год 03 хв, направлення коду 674ZHWF6 о 07 год 04 хв 10 с, його введення о 07 год 05 хв 02 с та перерахування коштів о 07 год 05 хв 12 с.

Відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що номер телефону НОМЕР_2 , на який надсилався код, був фінансовим номером відповідачки, а картка № 5168757329984621, на яку перераховано кредит, була емітована на її ім`я.

Фактичне одержання кредитних коштів відповідачка не заперечує. Навпаки, вона прямо зазначає, що одержала загалом 9 100 грн та здійснювала платежі на виконання кредитних правовідносин.

Доказів того, що станом на 12 серпня 2019 року відповідачка втратила телефон або платіжну картку, передала доступ до них іншій особі, оскаржувала операції як несанкціоновані, зверталася до банку чи правоохоронних органів у зв`язку з незаконним використанням її персональних даних, суду не подано.

Отже, за сукупністю заяви, технічної довідки, даних банку, факту зарахування коштів та подальшої поведінки відповідачки суд вважає доведеним укладення нею первісного кредитного договору № 340330062 від 12 серпня 2019 року.

Саме по собі те, що біля відтвореного у візуальній формі прізвища позичальниці не надруковано код 674ZHWF6, не спростовує факту підписання, оскільки Закон України «Про електронну комерцію» не вимагає візуального розміщення одноразового коду в конкретній частині паперового відтворення договору. Вирішальним є підтвердження того, що такий код було одержано і введено особою з використанням належних їй засобів зв`язку та що після цього їй було надано кредит.

Щодо додаткових угод

Матеріали справи не містять щодо кожної додаткової угоди окремих відомостей про буквено-цифровий одноразовий ідентифікатор, час його направлення та введення.

Водночас відсутність окремого відображення такого коду не може оцінюватися ізольовано від інших доказів.

Довідка щодо дій позичальника фіксує кожну операцію зі збільшення суми кредиту та кожне продовження строку кредитування. Зарахування кожного додаткового траншу підтверджено платіжними дорученнями та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк».

Особливе значення має подальша поведінка відповідачки. Платежі здійснювалися саме у дати завершення відповідних строків і в сумах, які майже точно відповідали нарахованим за черговий погоджений період процентам, зокрема: із платежу 113 грн, здійсненого 19 серпня 2019 року, 84 грн відповідали процентам за первісні 7 днів, 29 грн - погашенню основної суми; із платежу 232 грн від 03 вересня 2019 року 231,60 грн відповідали нарахованим процентам, а 40 коп. - частині основного боргу; із платежу 2 915 грн від 03 жовтня 2019 року 2 914,68 грн відповідали процентам, а 32 коп. - частині основного боргу; із платежу 3 919 грн від 02 листопада 2019 року 3 918,30 грн відповідали процентам, а 70 коп. - частині основного боргу; із платежу 3 788 грн від 01 грудня 2019 року 3 787,40 грн відповідали процентам, а 60 коп. - частині основного боргу.

Такий системний збіг дат і сум платежів із умовами чергових періодів кредитування не є випадковим та разом із відомостями інформаційно-телекомунікаційної системи і фактичним одержанням додаткових траншів підтверджує усвідомлене продовження відповідачкою кредитних правовідносин.

З огляду на статті 205, 642 ЦК України та частину шосту статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» прийняття пропозиції може підтверджуватися не лише окремим повідомленням, а й учиненням дій, які за змістом правовідносин виражають волю особи на прийняття запропонованих умов.

Тому суд вважає доведеним погодження відповідачкою збільшення суми кредиту, продовження строків кредитування та ставок 1,59 % і 1,44 % у межах відповідних продовжених строків.

Щодо переходу права вимоги

За пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі і на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

За статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати клієнту грошові кошти за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

За пунктом 4.1 цього договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги.

11 березня 2020 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 69, до якого включено вимогу до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , за договором № 340330062 від 12 серпня 2019 року в сумі 26 637,84 грн, з яких 9 068.98 грн - основний борг та 17 568,86 грн - проценти.

Протоколом узгодження предмета факторингової операції від 11 березня 2020 року сторони підтвердили, що права за Реєстром № 69 індивідуалізовані, передані та прийняті 11 березня 2020 року.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2020 року встановлено, що 03 червня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» сплатило ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 2 584 625,71 грн фінансування та 100 грн плати за послуги фактора. Сторони підтвердили відсутність заборгованості та повну оплату фінансування за Реєстром № 69.

Суд відхиляє заперечення відповідачки того, що акт звірки сам по собі не є первинним бухгалтерським документом. У цій справі акт не оцінюється відокремлено, а в сукупності з договором факторингу, Реєстром № 69, протоколом узгодження предмета операції та прямим підтвердженням обома сторонами договору факту і дати повної оплати.

Крім того, момент переходу права вимоги умовами договору пов`язаний із підписанням Реєстру, а не з датою перерахування фінансування. Тому навіть здійснення оплати 03 червня 2020 не змінює погодженої сторонами дати переходу права вимоги - 11 березня 2020 року.

05 серпня 2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до пункту 4.1 договору право вимоги переходить з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимоги.

31 серпня 2023 сторони підписали Реєстр № 11. У рядку № 5250 зазначено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , договір № 340330062 від 12 серпня 2019 року, основний борг 9 068,68 грн, проценти 16 251,30 грн, загальну суму 25 320,28 грн.

Платіжною інструкцією № 4586 від 31 серпня 2023, виконаною 01 вересня 2023, підтверджено перерахування ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Таліон Плюс» 2 470 667,26 грн за відступлення прав згідно з Реєстром № 11 та договором факторингу № 05/0820-01. UETR операції - 04471f37-6d9e-4fcf-a063-0a32a8c0c2dc.

11 липня 2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. За пунктом 1.2 договору перехід права вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників.

14 липня 2025 року сторони підписали Реєстр боржників та акт його приймання-передачі.У рядку № 19266 Реєстру зазначено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , договір № 340330062 від 12 серпня 2019 та загальну суму вимоги 32 171,67 грн, що включала 9 068,98 грн основного боргу, 16 251,30 грн процентів та 6 851,39 грн штрафних санкцій.

Позивач не заявляє вимогу про стягнення 6 851 грн 39 коп. штрафних санкцій, тому суд не надає оцінки підставам їх нарахування.

Розбіжність між загальними сумами, зазначеними у різних реєстрах, пояснюється включенням до останнього Реєстру штрафних санкцій. Вона має значення для визначення обсягу доведеної заборгованості, однак не спростовує факту переходу права вимоги за індивідуалізованим договором № 340330062.

Отже, позивач довів безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЙС» та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Щодо основної суми боргу та проведених платежів

За статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності здійсненого платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі сплачена сума, за відсутності іншої домовленості, зараховується спочатку на відшкодування витрат кредитора, потім - на сплату процентів, а після цього - на погашення основної суми боргу.

Подібну черговість передбачено пунктом 4.4 Правил кредитування: спочатку погашається пеня, за її наявності, далі проценти, а після них - сума кредиту.

Загалом відповідачка одержала 9 100 грн.

Із здійснених до 01 грудня 2019 року платежів у сумі 10 967 грн на погашення процентів зараховано 10 935,98 грн, а на погашення основного боргу 31,02 грн.

Таким чином, залишок основної суми становить: 9 100 грн - 31 грн 02 коп. = 9 068,68 грн. Розрахунок цієї суми узгоджується з послідовністю всіх операцій та сумами, зазначеними у реєстрах прав вимоги.

Довід відповідачки про припинення зобов`язання лише тому, що загальна сума платежів 11 017 грн перевищує одержані 9 100 грн, є помилковим. Кредитні правовідносини є платними, а частина коштів була спрямована на погашення погоджених процентів.

Водночас правильність залишку боргу залежить від правомірності процентів, на погашення яких зараховувалися платежі. Тому суд окремо перевіряє проценти, нараховані в межах строку кредитування, і проценти після його закінчення.

Щодо процентів у межах погодженого строку кредитування

Останньою додатковою угодою від 01 грудня 2019 року строк кредитування продовжено з 02 грудня 2019 зі ставкою 1,44 % на день.

На залишок основної суми 9 068,98 грн щоденний розмір процентів становив: 9 068,98 грн ? 1,44 % = 130,59 грн. За період із 02 грудня до 31 грудня 2019 року включно нараховано: 130,59 грн ? 30 днів = 3 917,70 грн.

Здійснений відповідачкою 11 січня 2020 платіж у сумі 50 грн повинен бути зарахований на погашення нарахованих і не сплачених процентів, оскільки на той час витрати кредитора і правомірно нарахована неустойка не заявлені, а проценти передують основному боргу в черговості погашення.

Тому залишок процентів, нарахованих у межах погодженого строку, становить 3 917,70 грн. - 50 грн = 3 867,70 грн.

Щодо процентів після закінчення строку кредитування

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти за правомірне користування кредитом, передбачені статтею 1048 ЦК України, та проценти як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України.

Проценти за статтею 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після завершення цього строку права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. Сторони можуть установити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за прострочення, однак суд повинен встановити, що відповідна умова чітко і недвозначно передбачає саме міру відповідальності, а не продовження плати за правомірне користування кредитом.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі користування кредитом понад строк зобов`язання позичальника продовжуються на весь період фактичного користування, а ставка, нижча за 1,70 % на день, скасовується з моменту початку її застосування та замінюється ставкою 1,70 % на день із дати укладення договору.

Пунктом 4.3 передбачено, що проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, є процентами за понадстрокове користування коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, зазначені положення одночасно: називають нарахування процентами за користування кредитом; передбачають продовження зобов`язання на весь період фактичного користування; установлюють ретроспективне скасування погоджених у межах строку ставок;одночасно визначають частину цих сум як проценти за статтею 625 ЦК України.

Такий спосіб формулювання не дає змоги чітко відмежувати плату за правомірне користування кредитом від відповідальності за його несвоєчасне повернення.

Не усуває цієї невизначеності і наданий розрахунок.

Станом на 31 грудня 2019 в розрахунку зазначено заборгованість 12 986,68 грн, що складалася із 9 068,98 грн основного боргу та 3 917,70 грн процентів.

04 січня 2020 одноразово додатково нараховано 3 321,77 грн.

Із 05 січня 2020 щоденно нараховувалося по 154,17 грн, що відповідає 1,70 % від 9 068,98 грн.

11 січня 2020 у графі «нараховано» зазначено 204,17 грн, а у графі «сплачено» - 50 грн, унаслідок чого здійснений платіж фактично не зменшив борг.

31 серпня 2023 ТОВ «Таліон Плюс» здійснило коригування процентів на мінус 2 705,09 грн, однак окремого документа з поясненням підстав, періоду та формули такого коригування матеріали справи не містять.

Арифметично заявлені 16 251,30 грн складаються з: 3 917,70 грн процентів станом на 31 грудня 2019; 12 333,60 грн, що відповідають 80 дням нарахування по 154,17 грн за період із 01 січня до 20 березня 2020 року.

Проте у позові вся сума 16 251,30 грн визначена як заборгованість за процентами за користування кредитом. Окремого розрахунку вимог як відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України із чітким визначенням дати початку прострочення, правової підстави, періоду та врахуванням платежу 50 грн позивач не подав.

Суд не заперечує принципову можливість установлення договором іншого розміру процентів за прострочення. Однак у цій справі поєднання в пунктах 4.2, 4.3 договору різних за правовою природою нарахувань, первісний ретроспективний перерахунок, подальше коригування та фактичне неврахування платежу 50 грн не дають змоги визнати заявлений розрахунок прозорим, послідовним і таким, що підтверджує правомірність усієї суми.

У разі неоднозначності стандартних умов договору, сформульованих кредитодавцем і запропонованих позичальнику без можливості впливати на їх зміст, така неоднозначність не може тлумачитися на користь особи, яка відповідну умову розробила.

Суд не вправі замість позивача формувати новий розрахунок відповідальності за статтею 625 ЦК України, визначати інший період чи інший розмір процентів, які не були належно розмежовані та обґрунтовані в позові.

Тому вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню лише в межах 3 867,70 грн, тобто в частині процентів, нарахованих протягом погодженого строку кредитування з урахуванням платежу 50 грн.

У стягненні решти процентів у сумі 12383,60грн (16 251,30 грн - 3 867,70 грн) слід відмовити.

Установивши факт укладення кредитного договору, одержання відповідачкою 9 100 грн, часткове виконання нею зобов`язання, належний перехід права вимоги до позивача та перевіривши розрахунок, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 12 936,68 грн, з яких 9 068,98 грн основний борг; 3 867,70 грн проценти, нараховані у межах погодженого строку кредитування.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати критерії їх дійсності та необхідності, а також розумність і пропорційність їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Частинами першою - третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд ураховує, чи пов`язані відповідні витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, обсягу виконаної представником роботи та значення справи для сторін.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 33461 від 19 січня 2026 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду № 25770914583 від 01 вересня 2025 року та акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з указаним актом загальна вартість наданої позивачу професійної правничої допомоги становить 7 000 грн, з яких: 5 000 грн складання позовної заяви; 1 000 грн вивчення матеріалів справи; 500 грн підготовка адвокатського запиту; 500 грн підготовка клопотання про витребування доказів.

Дослідивши подані документи та врахувавши характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи, необхідність аналізу обставин укладення електронного кредитного договору, розрахунку заборгованості та документів щодо переходу права вимоги, а також обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати в сумі 7 000 грн є пов`язаними з розглядом цієї справи, документально підтвердженими, необхідними та такими, що відповідають критеріям співмірності й розумності.

Підстав для визначення меншого розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд не встановив, а тому для подальшого пропорційного розподілу приймає суму 7 000 грн.

Відповідачка на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подала договір про надання професійної правничої допомоги № б/н/26 від 10 березня 2026, додаток № 1 до цього договору та акт приймання-передачі наданих послуг від 19 березня 2026.

Відповідно до зазначених документів вартість наданої відповідачці правничої допомоги становить 6 500 грн та охоплює надання консультації, вивчення й аналіз матеріалів справи, визначення правової позиції та підготовку відзиву на позовну заяву.

Оцінюючи заявлені відповідачкою витрати, суд ураховує, що підготовка відзиву потребувала дослідження кредитного договору та інших доданих позивачем доказів. З огляду на обсяг фактично наданих послуг, характер і складність справи, ціну позову та значення її результату для відповідачки, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 500 грн реальними, необхідними, обґрунтованими та такими, що не виходять за розумні межі.

Отже, для пропорційного розподілу судових витрат суд приймає підтверджену відповідачкою суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 грн.

Позивач просив стягнути з відповідачки 25 320,28 грн заборгованості. За результатами розгляду справи позов задоволено в частині стягнення 12 936,68 грн, а в частині стягнення 12 383,60 грн відмовлено.

Таким чином, частка задоволених позовних вимог становить: 51,1% (12 936,68 грн ? 25 320,28 грн ? 100 %).

Частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, становить:48,9% (12 383,60 грн ? 25 320,28 грн ? 100 %).

Відповідно до частки задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 1360,68грн. (2 662, 40 грн? 51,1 %).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі: 3576,45грн (7 000 грн ? 51,1%)

Отже, загальний розмір судових витрат, які підлягали б стягненню з відповідачки на користь позивача без проведення взаємного зарахування, становить:1 360,28 грн + 3 576,45 грн = 4 936,73 грн.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено на 48,9 %, позивач зобов`язаний компенсувати відповідачці відповідну частину понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат відповідачки, який підлягав би стягненню з позивача пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, становить: 6 500 грн ? 48,9 % = 3 179,01 грн.

Згідно із частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити іншій стороні різницю. У такому разі сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній решту судових витрат.

Оскільки на відповідачку покладено судові витрати в розмірі 4 936,73 грн (1 360,28 грн судовий збір; 3 576,45 грн витрати позивача на професійну правничу допомогу), а на позивача - витрати на професійну правничу допомогу відповідачки в розмірі 3 179,01 грн, після їх взаємного зарахування з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню різниця в розмірі: 1757,72грн (4 936,73 грн - 3 179,01 грн).

Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню:1 360,28 грн судового збору; 397,44 грн витрат на професійну правничу допомогу, визначених після взаємного зарахування відповідних витрат сторін, а всього - 1 757,72 грн.

Керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 202, 204, 205, 207, 509, 512-516, 526, 530, 534, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 642, 1048-1050, 1054, 1055, 1077-1082 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_3 , до укладення шлюбу - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 340330062 від 12 серпня 2019 року у загальному розмірі 12 936 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 68 копійок, з яких: 9 068 (дев`ять тисяч шістдесят вісім),98 гривень -заборгованість за основною сумою кредиту; 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім),70 гривень - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, судові витрати, а саме 1360,28 грн судового збору; 397,44 грн витрат на професійну правничу допомогу, визначених після взаємного зарахування відповідних витрат сторін,а всього - 1 757,72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна Пустовойт