Рішення № 138236270, 14.07.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/588/26

Номер провадження 2/749/454/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №749/588/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.07.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9492542. У подальшому, 24.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №54112025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги, зокрема до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників від 24.11.2025 року до Договору факторингу № 24112025 від 24.11.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 21566,40 грн., з яких: 6400,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7475,20 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 691,20 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту за увесь строк кредитування; 7000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою.

24.04.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 7523464. У подальшому, 26.08.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26082025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги, зокрема до боржника ОСОБА_1 .

24.09.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАЕНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025 року в якій домовилися про загальну суму прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників № 2 від 24 вересня 2025 року становить 21 237 321,41 грн. В якості ціни продажу згідно реєстру боржників № 2 від 24 вересня 2025 року фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 22.7% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 1 527 852,44 грн.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 24.09.2025 року до Договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 12357,60 грн., з яких: 3800,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 10,26 грн. сума заборгованості за відсотками; 7600,00 грн. сума заборгованості за пенею; 947,34 грн. - сума заборгованості за комісією.

Вказані договори були підписані відповідачем з використанням електронного підпису, який було відтворено шляхом використання відповідного одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і були надіслані на номер мобільного телефону відповідача.

За умовами вищевказаних Договорів позикодавці зобов`язалися передати позичальнику (відповідачу) у власність грошові кошти на встановлений Договором строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцям таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку відповідної позики або достроково та сплатити плату (проценти) від суми позики.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 33924,00 грн., разом із судовими витратами.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позові просила розглянути справу без її участі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Судом встановлено, що 10.07.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 9492542.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.2. договору про надання споживчого кредиту № 9492542 від 10 липня 2025 року ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит в розмірі 6400,00 грн. Пунктом 1.3 цього договору передбачено надання кредиту строком на 360 днів з 10.07.2025 (дата надання кредиту). Підпунктом 1.5. визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 21248.00 грн. Денна процентна ставка складає: (21248.00 грн./6400.00 грн.)/360 днів*100%=0,92%.

Згідно п. 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 691,20 грн., яка нараховується за ставкою 10.80% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п. 1.5.2. договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 20556,80 грн., що нараховується за ставкою 14.60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Платіжним дорученням № 157492011 від 10.07.2025 року підтверджується, що ТОВ «МІОЛАН» здійснило переказ коштів в сумі 6400,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 , отримувач: ОСОБА_1 .

24 листопада 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24112025, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 24.11.2025 року до Договору факторингу № 24112025 від 24.11.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21566 грн. 40 коп., з яких: 6400 грн.00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 691 грн. 20 коп заборгованість за комісією за надання кредиту, 7475,20 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 7000,00 грн., заборгованість за неустойкою.

24.04.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 7523464.

Згідно з п.1 договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або дострокову та сплатити Позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Згідно п. 2.1.-2.4. договору сума позики складає 3800,00 грн., строк позики 28 днів, процентна ставка 0,01% в день, комісія 24.93%.

Згідно довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000070673 від 30.10.2025, 24.04.2025 перераховано 3800,00 грн. на карту № НОМЕР_2 , отримувач: ОСОБА_2

26.08.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26082025. 24.09.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Додаткову угоду до Договору факторингу № 26082025, відповідно до якої ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги, зокрема до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 24.09.2025 року до Договору факторингу № 26082025 від 26.08.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 12357,60 грн., з яких: 3800,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10,26 грн. сума заборгованості за відсотками; 7600,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 947,34 грн. - комісія за надання кредиту.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

Відповідачка була вільною в укладанні вищезазначених договорів та була обізнана із умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодилася, підписавши електронним підписом кредитні документи. Своїми діями відповідачка погодилася з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та первісними кредиторами ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ТОВ «МІЛОАН» було належним чином укладено кредитні договори № 7523464 від 24.04.2025 року, № 9492542 від 10.07.2025 року на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документи, за якими відповідачу були перераховані кредитні кошти у розмірі 3800,00 грн., 6400,00 грн., на вказані нею банківські рахунки. Відповідач отримала обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язана повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.

Щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним(Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за кредитними договорами № 9492542 від 10.07.2025 року, № 7523464 від 24.04.2025 року надано копії договорів факторингу № 24112025 від 24.11.2025 року, №26082025 від 26.08.2025 року, а також відповідні копії реєстрів боржників до вказаних Договорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що вказані договори факторингу визнані недійсними суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від первісних кредиторів ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статус нового кредитора за кредитними договорами № 9492542 від 10.07.2025 року, № 7523464 від 24.04.2025 року до відповідача.

Щодо нарахування позивачем комісії за кредитними договорами №9492542 від 10.07.2025 року, № 7523464 від 24.04.2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Постановою правління НБУ від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Щодо нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором №9492542 від 10.07.2025 року, суд зазначає наступне.

У рішенні від 11.07.2013, № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5.2 кредитного договору, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором №9492542 від 10.07.2025 року в розмірі 7475,20 грн.

Щодо нарахування позивачем неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами № 9492542 від 10.07.2025 року, № 7523464 від 24.04.2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунками позивача, останнім визначено неустойку (штраф, пеню) за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитними договорами № 18388-04/2025 від 08.04.2025 року, № 8698667 від 09.04.2025 року, №71251468 від 08.05.2025 року, № 7564296 від 02.05.2025 року, № 8239859 від 07.03.2025 року у загальному розмірі 37440,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов`язання в строки, передбачені умовами договорів, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитними договорами, у відповідача утворилась заборгованість, яка становить 11848, 80 грн. та складається з наступного: за кредитним договором № 9492542 в розмірі 7091,20 грн., з яких: 6400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 691,20 грн. - сума заборгованості за по комісії за надання кредиту; за кредитним договором №7523464 в розмірі 4757,60 грн., з яких: 3800,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10,26 грн. сума заборгованості за відсотками; 947,34 грн. сума заборгованості за комісією. В іншій частині, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 929, 98 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 512, 514, 517, 525, 526, 530, 536, 610-612, 625, 638, 1048, 1050, 1054,

1077-1079 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) суму заборгованості:

- за кредитним договором № 9492542 в розмірі 7091 (сім тисяч дев`яносто одна) грн. 20 коп.;

- за кредитним договором № 7523464 в розмірі 4757 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн. 60 коп.;

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 11848 (одинадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» частину понесених судових витрати по сплаті судовому збору у розмірі 929 (дев`яносто двадцять дев`ять) грн. 98 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев