Рішення № 138236245, 15.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1594/26 Єдиний унікальний № 748/1804/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулось до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №74812344 від 17 лютого 2022 року у розмірі 24 157 грн. 87 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 500 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 74812344, за умовами якого відповідач отримав позику у розмірі 16 505 грн. 00 коп. на 17 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% на день. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши на картковий рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у сумі 16 505 грн. 00 коп. 29 вересня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 028-290922, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 74812344 від 17 лютого 2022 року. 05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 74812344 від 17 лютого 2022 року. ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 24 157 грн. 87 коп., з яких: 16 505 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом позики; 7 652 грн. 87 коп. - заборгованість за відсоткам. Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 24 157 грн. 87 коп., з яких: 16 505 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом позики; 7 652 грн. 87 коп. - заборгованість за відсоткам. Оскільки відповідачем взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю, застосувати наслідки спливу позовної давності у разі встановлення судом її пропуску щодо всієї суми або окремих складових позовних вимог. Вказує, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визначити розмір заборгованості не більше 17 424 грн. 68 коп., що складається з: 16 505 грн. 00 коп. - тіло позики; 919 грн. 68 коп. - проценти, нараховані до 24 лютого 2022 року. Альтернативно, якщо суд не погодиться з обмеженням процентів датою 24 лютого 2022 року визначити розмір заборгованості не більше 18 459 грн. 27 коп., тобто в межах орієнтовної загальної вартості позики за первинний строк 17 днів та у разі встановлення судом факту здійснення відповідачем будь-яких платежів за договором - врахувати такі платежі при визначенні фактичного розміру заборгованості. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивач не довів належними доказами фактичне отримання відповідачем коштів та належний перехід права вимоги. Зазначає, що строк позики становив лише 17 днів, а заявлені проценти значно перевищують проценти за первинний строк. Згідно розрахунку первісного кредитора після 24 лютого 2022 року проценти не мали нараховуватися. Також зазначає альтернативний контррозрахунок, відповідно до якого сума заборгованості становить 17 424 грн. 68 коп., який складається з: 16 505 грн. 00 коп. тіло позики + 919 грн. 68 коп. проценти. Крім того відповідачем наведено, ще один варіант розрахунку згідно якого сума заборгованості становить 18 459 грн. 27 коп. та складається з: 16 505 грн. 00 коп. тіло позики + 1 954 грн. 27 коп. проценти за 17 днів. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що справа є типовою для позивача та не має значної складності, тому заявлений розмір витрат є завищеним та підлягає зменшенню або відмові у їх стягненні.

25 червня 2026 року від представника позивача адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла відповідь на відзив, у якому він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи обґрунтовує тим, що в матеріалах справи містяться докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача. На підтвердження факту набуття права вимоги позивачем до позовної заяви долучено належні та допустимі докази, які відповідають вимогам законодавства. За умовами укладеного Договору позики у сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною Договору, встановлено, що отримавши суму 16 505,00 грн. позики від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», відповідач допустив неналежне виконання Договору позики протягом 17 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 1,99%, замість 0,6965% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами. Вказує, що у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, позивач звернувся із позовної заявою до суду 13 червня 2026 року, відтак вдень звернення до суду - строки позовної давності позивачем не порушені.

03 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтуванні яких зазначив, що основний спір у справі стосується саме процентів, а не формального існування договору. Крім того, позивач не спростував внутрішню суперечність у власному розрахунку процентів. Зазначає, що фактично позивач намагається стягнути не проценти, передбачені первинним графіком, а збільшену суму, сформовану шляхом втрати «програми лояльності». Такий механізм має ознаки штрафного наслідку за порушення строку повернення позики, навіть якщо позивач формально називає його «процентами». Вкзаує, що проценти після закінчення строку кредитування не можуть нараховуватися безстроково, тому позивач повинен довести, що проценти у розмірі 7 652 грн. 87 коп. нараховані правомірно, у межах допустимого строку та відповідно до умов договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 74812344 (а.с. 16-18), з умовами якого, що розміщені на сайті ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» https://mycredit.ua позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких останній приєднався підписавши вищевказаний Договір електронним підписом одноразового ідентифікатора «Pjohi5onAr».

Згідно п. 1 Договору за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики 16 505 грн. 00 коп.; строк позики (строк договору) 17 днів; процентна ставка (базова)/день 1,99%, фіксована; дата надання позики 17 лютого 2022 року; дата повернення позики (останній день) 06 березня 2022 року; знижена процентна ставка 0,6965% (застосовується у відповідності до умов програми лояльності); процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період дії карантину) 2,70%; пеня %/день (не застосовується в період карантину) 2,70% (п.п. 2.1-2.3 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідно до умов Договору п. 6 сторони домовились, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування (а.с. 22-31).

Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п. 12 Договору).

Відповідно до Додатку №1 до Договору позики № 74812344 від 17 лютого 2022 року Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сторони узгодили строки договору, кількість днів у розрахунковому періоді 17 днів, чисту суму кредиту у розмірі 16 505 грн. 00 коп. та проценти за користування кредитом в грошовому еквіваленті 1954 грн. 27 коп.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідачем ОСОБА_1 , РНОКПП: РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Позичальник підписав використав/наклав наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання договорів, а саме підпис Pjohi5onAr - 17 лютого 2022 року об 12:30:06 год. Електронна пошта, на яку направлені ідентифікатор: darabuzinova6@gmail.com (а.с. 19).

Згідно довідки № КД-000150382/ТНПП від 15 квітня 2026 року ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 17 лютого 2022 року, сума 16 505 грн. 00 коп., отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ № НОМЕР_2 , номер платежу a66e9198-9ccb-4d09-a422-5866285b65a7. (а.с. 20).

Перерахування суми кредиту відповідачу за Договором позики № 74812344 в сумі 16505 грн. 00 коп., підтверджується копією платіжної інструкції a66e9198-9ccb-4d09-a422-5866285b65a7 (зворот а.с. 20).

На запит суду АТ КБ «ПриватБанк», повідомляє що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Згідно виписки за карткою № НОМЕР_3 , 17 лютого 2022 року на рахунок відповідача зараховано суму в розмірі 16 505 грн. 00 коп.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало свої зобов`язання за умовами кредитного договору № 74812344 від 17 лютого 2022 року, а саме надало відповідачу грошові кошти на умовах визначених договором.

За розрахунком первісного кредитора заборгованість за договором позики № 74812344 від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 за період з 17 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року становить 24 157 грн. 87 коп. з яких: 16 505 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 652 грн. 87 коп. - сума заборгованості за відсотками.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

29 вересня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 028-290922, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату, права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги (зворот а.с. 31, -34).

Відповідно до копії реєстру прав вимог № 29/09/22 від 29 вересня 2022 року, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 74812344 від 17 лютого 2022 року в сумі 24 157 грн. 87 коп. з яких: 16 505 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 652 грн. 87 коп. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 35-36).

05 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за плату, права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрах прав вимоги (а.с. 43-46).

Згідно копії реєстру прав вимог № 30/01/26, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 74812344 від 17 лютого 2022 року в сумі 24 157 грн. 87 коп. з яких: 16 505 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 652 грн. 87 коп. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 47-48).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У договорах про надання фінансового кредиту, укладених з відповідачем, сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розмір і типи процентних ставок.

Відступлення права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу, який містить інформацію про відповідача (його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості), актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, а саме наданого позивачем розрахунку, відповідач не сплачував заборгованості за укладеним ним договором, ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні, заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за Договором позики № 74812344 становить сумі 24 157 грн. 87 коп. з яких: 16 505 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 652 грн. 87 коп. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.6-7).

Суд констатує, що у позивача, який є новим кредитором згідно з договором факторингу, виникло право вимоги до відповідача про стягнення кредитних коштів у розмірі, який був визначений за умовами укладення договору факторингу, оскільки відповідач, взявши кредитні кошти у ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у сумі 16 505 грн. 00 коп., вчасно їх не повернув.

Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання відповідачем кредитного договору на суму 16 505 грн. 00 коп. у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності та його застосування до спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Спір виник з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 лютого 2020 року. Згідно п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 карантин закінчився 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року карантин було скасовано з 01 липня 2023 року.

Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня 2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено та діє і на даний час.

Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024, затвердженого Законом України №3684-ІХ від 08 травня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, здійснена законодавцем прив`язка продовження строків позовної давності та зупинення їх перебігу до строку дії карантину та воєнного стану є безумовною, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно (тобто суди не повинні оцінювати, чи вплинув карантин на особу, чи мала вона реальну можливість подати позов навіть попри карантин тощо).

За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строків позовної давності.

Стосовно нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

За положеннями ч. ч. 1 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що первісним кредитором проведено нарахування процентів з 17 лютого 2022 року по 04 червня 2022 року на загальну суму 7 652 грн. 87 коп.

У Договорі позики встановлено строк договору позики 17 днів.

Пунктом 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Однак, п. 6 Договору, сторони домовились, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Наведені умови кредитного договору та Правил надання грошових коштів у позику є суперечливими, так як пунктом 2.3 договору позики № 74812344 чітко визначено строк кредиту 17 днів, а датою повернення позики (останній день) 06 березня 2022 року (а.с. 16).

В свою чергу тлумачення умов договору з врахуванням їх суперечності слід здійснювати на користь споживача.

Частиною 1 статті 625 ЦК України регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», згідно із приписами ЦК України, мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно із ч.2 статті 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» наведено у статті 530 ЦК України. Згідно із приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом, натомість виникає обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 у справі№ 910/719/19).

Із врахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід констатувати, що з аналізу змісту даного договору випливає, що ним передбачене нарахування процентів у період після закінчення строку користування позикою і фактично встановлено продовження нарахування процентів за користування позикою у тому ж розмірі, що вони мали нараховуватися протягом встановленого договором строку користування позикою.

З огляду на викладене, твердження позивача про необхідність нарахування процентів за користування кредитом на загальну суму 7 652 грн. 87 коп. не ґрунтуються на нормі закону.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц.

З розрахунку заборгованості вбачається що, первісний кредитор з 17 лютого 2022 року по 24 лютого 2022 року включно нараховував відсотки за зниженою (акційною) процентною ставкою у розмірі 0,6965% в день, з 25 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року (закінчення строку дії договору) відсотки не нараховувались, в подальшому починаючи з 25 квітня 2022 року по 04 червня 2022 року продовжував нарахування відсотків.( а.с. 14-15)

Отже, суд наводить свій розрахунок, а тому нарахування відсотків у даному договорі має відбуватися наступним чином: з 17 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року включно за зниженою (акційною) процентною ставкою у розмірі 0,6965% в день (114 грн. 96 коп.) (17 днів) 114,96 х 17 = 1 954 грн. 27 коп.

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Згідно ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 18 459 грн. 27 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 16 505 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках в розмірі 1 954 грн. 27 коп., яка виникла перед позивачем.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

З метою надання професійної правничої допомоги 22 серпня 2025 року між TOB «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною було укладено договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги (зворот а.с.49-52). Сторони погодили, що адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій клієнт є учасником. За надання правничої допомоги у відповідності до умов даного Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду.

Клієнту відповідно умов Договору було надано правову допомогу за цінами згідно розрахунку суми витрат за надання правничої допомоги і, які були оплачені адвокату Ткаченко Ю.О. у розмірі 4 500 грн., а саме вивчення та правовий аналіз наявних документів по справі в сумі 500 грн. 00 коп., складання позовної заяви та підготування пакету документів для подачі позову в сумі 4 000 грн. 00 коп., що підтверджується витягом з Акта №9-ДІЛ (зворот а.с. 52).

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорара адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні у матеріалах справи: Договір про надання юридичних послуг № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року, Витяг з Акту № 9-ДІЛ від 30 грудня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, платіжна інструкція № 579938008.1 від 16 січня 2026 року (зворот а.с. 49-54), є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу. Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь TOB «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» у розмірі 3 500 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача за кредитним договорм від 17 лютого 2022 року суму в розмірі 24 157 грн. 87 коп. Водночас судом вирішено стягнути загальну суму в розмірі 18 459 грн. 27 коп., що становить 76,41 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2 034 грн. 34 коп. (2 622 грн. 40 коп. х 76,41 %).

Враховуючи викладене, керуючись статями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) заборгованість за Договором позики № 74812344 в розмірі 18 459 (вісімнадцять тисяч чотириста п`тдесят дев`ять) грн. 27 (двадцять сім) коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) 2 034 грн. 34 коп. в рахунок сплаченого судового збору та 3 500 грн. витрат на правничу допомогу.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.