Рішення № 138236238, 15.07.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/217/26

Провадження № 2/747/196/26

РІШЕННЯ

іменем України

15.07.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Синяк І.О. звернулась до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 03.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1442-8856. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 2 500, 00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 10 днів, комісія за видачу кредиту 15, 0 % від суми кредиту, знижена % ставка 1, 00 % в день, стандартна % ставка 1% в день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0, 75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Кредитний договір був підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8995, що був направлений на вказаний відповідачкою номер телефону. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору. Оскільки позивач не є банківською установою, то через партнера - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року- видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримав кредитні кошти і не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснень причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. В подальшому відповідач всупереч умовам укладеного кредитного договору порушила його умови і не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 13.04.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 11 777, 50 грн, а саме 2 500, 00 грн заборгованість за кредитом, 7922, 50 грн заборгованість за нарахованими процентами, 375, 00 грн заборгованість по комісії, 980 грн заборгованість по штрафам. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1442-8856 від 03.09.2024 в розмірі 11 777, 50 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою від 18 червня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 15 липня 2026 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили. Згідно ч.1 ст 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 03.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1442-8856 продукту «CreditKasa». Кредитодавець відкрив для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором. Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п.п. 2.1-2.3). Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.13, 4.14 Кредитного договору загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим Договором становить 2 500, грн. Дата надання/видачі кредиту- 03.09.2024. Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі строку кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 02.09.2025 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору, згідно з якою після укладення Додаткової угоди строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення Додаткової угоди до його закінчення 365 календарних днів. У такому випадку актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався строк кредитування. Договір підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с.12-23) Також позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А0538 підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» (а.с.24-31); таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1442-8856 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 32-33); Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.34-36). Копією квитанції платіжного сервісу LiqPay від 03.09.2024 року підтверджується факт перерахування 03.09.2024 року коштів в сумі 2 500 грн на картку 516875*09 на виконання умов кредитного договору № 1442-8856 (а.с.49), та довідкою директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту (а.с.50) Станом на 13.04.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1442-8856 від 03.09.2024 року становить 11 777, 50 грн, а саме 2 500, 00 грн заборгованість за кредитом, 7922, 50 грн заборгованість за нарахованими процентами, 375, 00 грн заборгованість по комісії, 980 грн заборгованість по штрафам, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи. (а.с . 51-58).

При вирішенні справи судом застосовуються наступні норми права.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За приписами статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону «Про електронну комерцію».

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведена наявність грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, яке ним не виконується, та за невиконання якого настає цивільно-правова відповідальність, передбачена наведеними законодавчими нормами. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1442-8856 від 03.09.2024. Даний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, він відповідає всім вимогам законодавства щодо укладення договорів. У суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами договору, зокрема і з розміром відсотків, який буде нараховуватися, тобто прийняла всі умови договору, отримала позику в сумі 2500 грн, але взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернула. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка включає в себе заборгованість за кредитом 2 500 грн та заборгованість за нарахованими процентами в сумі 7922, 50 грн, на загальну суму 10 422, 50 грн.

Що стосується пред`явленої до стягнення суми заборгованості по комісії в сумі 375, 00 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку. На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (такий правовий висновок викладений в п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17). У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19). Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства. Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункти 29-31).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Отже, суд приходить до висновку про нікчемність умов Кредитного договору щодо обов`язку відповідачки сплачувати комісії, а тому вимоги позову в цій частині до задоволення не підлягають.

Що стосується пред`явленої до стягнення суми заборгованості по штрафам в сумі 980, 0 грн, то суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України» визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідачки 980, 0 грн штрафів, оскільки вони нараховані позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1442-8856 від 03.09.2024 року, який нею був укладений з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню та з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 10 422, 50 грн, з яких 2 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7922, 50 грн заборгованість за нарахованими процентами. Вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 375, 00 грн та заборгованості по штрафам в сумі 980, 0 грн задоволенню не підлягають з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжної інструкції № 38107 від 12.05.2026 року (а.с. 1) позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, що складає 88 % від пред`явленої до стягнення суми, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позову, що складає 2343 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 1442-8856 від 03.09.2024 в розмір і10 422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) грн 50 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2343 (дві тисячі триста сорок три) грн.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул Лесі Українки, 26 офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Л.В.Тіщенко