Рішення № 138235388, 14.07.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6385/25

провадження № 2/650/1327/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі,

встановив:

06 жовтня 2025 року представник позивача адвокат Бєліков А.А. звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати два договори оренди землі, укладені спадкодавцем позивача ОСОБА_2 з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», права орендаря за якими 17 квітня 2025 року були відчужені на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

За першою позовною вимогою позивач просить розірвати договір оренди землі № 1100039 від 28 грудня 2017 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6520686700:03:040:0001 площею 6,5 га та 6520686700:03:041:0014 площею 2,92 га. За другою позовною вимогою розірвати договір оренди землі № 1100377 від 17 вересня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:021:0364 площею 0,5999 га.

В обґрунтування позову зазначено, що орендна плата за вказаними договорами у 2022, 2023 та 2024 роках не виплачувалася. На думку позивача, невиконання обов`язку зі сплати орендної плати протягом кількох років поспіль є систематичним порушенням істотної умови договорів та відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України і статті 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для їх дострокового розірвання.

Позивач посилається на те, що за договором № 1100039 нормативна грошова оцінка двох земельних ділянок сукупно становить 308 539,65 грн, орендна плата визначена у розмірі 5,91 відсотка нормативної грошової оцінки та становить 18 234,69 грн за рік, зі строком сплати до 31 грудня кожного року. За договором № 1100377 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 983,83 грн, а річна орендна плата 37,427 відсотка нормативної грошової оцінки, тобто 1 491,02 грн, також зі строком сплати до 31 грудня кожного року.

У позові вказано, що право оренди за обома договорами 17 квітня 2025 року було відчужено ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», до якого перейшли права та обов`язки орендаря. Позивач вважає, що подальша зміна орендаря не усуває наслідків систематичного невиконання договорів, яке мало місце до відчуження права оренди.

Представник позивача також посилається на відомості органів ДПС та на направлені відповідачам адвокатські запити щодо нарахування і виплати орендної плати за 2022-2024 роки. Відповідей із доказами проведення розрахунків позивач не отримав.

13 березня 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судове засідання 13 липня 2026 року не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Подана представником заява про розгляд справи за їх відсутності є чинною, клопотань про її відкликання, про відкладення розгляду справи або про необхідність надання особистих пояснень від позивача чи її представника до суду не надходило. Зі змісту поданих процесуальних документів вбачається, що сторона позивача просить вирішити спір за наявними у справі матеріалами та наполягає на задоволенні позову.

Представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у судове засідання не з`явився. Відомості про повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання наявні у матеріалах справи. Водночас позиція цього відповідача викладена у письмових додаткових поясненнях від 17 березня 2026 року, а також у клопотанні про долучення доказів та додаткових поясненнях, поданих 13 липня 2026 року. У цих документах відповідач просить відмовити у задоволенні позову, тому суд вважає, що його процесуальна позиція є зрозумілою та викладеною у достатньому обсязі. Клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю участі представника або про визнання його явки обов`язковою до суду не надходило.

Представник ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» у судове засідання також не з`явився. Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи, повідомлень про причини неявки чи клопотань про необхідність особистої участі представника суду не подано. Матеріали справи не містять відзиву ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на позовну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. За частиною першою статті 223 ЦПК України неявка учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім передбачених законом випадків. Суд не встановив обставин, які відповідно до статті 223 ЦПК України зумовлювали б обов`язкове відкладення розгляду справи.

Ураховуючи заяву сторони позивача про розгляд справи за її відсутності, належне повідомлення відповідачів, наявність викладеної у письмовій формі позиції ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», відсутність клопотань про відкладення розгляду справи та достатність письмових матеріалів для вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності всіх учасників справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи та розгляд справи здійснюється за їх відсутності, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У додаткових поясненнях від 17 березня 2026 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» факт несплати орендної плати у 2022-2024 роках по суті не заперечило, однак просило відмовити у позові. Відповідач зазначив дві основні причини невиконання зобов`язань: неповідомлення його про зміну власника земельних ділянок та неможливість безпечного використання земель через тимчасову окупацію, наслідки бойових дій і потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами.

Відповідач послався на те, що Новорайська сільська територіальна громада у 2022 році перебувала в тимчасовій окупації, а після деокупації віднесена до територій можливих бойових дій. Також наведено посилання на інтерактивну карту ДСНС, рішення та розпорядження органів місцевого самоврядування і військових адміністрацій про надання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» пільг із місцевих податків та зборів у зв`язку з потенційним забрудненням земель вибухонебезпечними предметами.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» окремо просить врахувати постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, у якій, за твердженням відповідача, визнано достатніми доказами обставин непереборної сили розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації щодо непридатності земель для використання через потенційну загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами та рішення Херсонської обласної ради про наявність обставин непереборної сили.

Крім того, відповідач вважає ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» неналежним відповідачем, оскільки 17 квітня 2025 року право оренди відчужено ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Також висловлено заперечення щодо використання як доказів нотаріально засвідчених заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

15 квітня 2026 року представник позивача подав додаткові пояснення, у яких заперечив проти доводів ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Зокрема, зазначив, що право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки зареєстровано 17 вересня 2025 року, тобто вже після відчуження права оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», тому доводи про неповідомлення саме ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про нового власника не стосуються причин несплати орендної плати за 2022-2024 роки.

Сторона позивача також наполягала, що загальні відомості про потенційну мінну небезпеку, надання податкових пільг та віднесення території громади до території можливих бойових дій не підтверджують об`єктивної повної неможливості використовувати саме три спірні земельні ділянки протягом усього 2023 та 2024 років. Представник позивача звернув увагу на відсутність актів обстеження цих земельних ділянок, відомостей про виявлення на них вибухонебезпечних предметів, приписів про заборону доступу або документів, які б підтверджували неможливість виконання сільськогосподарських робіт саме на цих об`єктах.

13 липня 2026 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подало клопотання про долучення додаткових доказів: листа Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України від 25 травня 2026 року № 703, листів Херсонської обласної військової адміністрації від 11 та 22 червня 2026 року, адвокатських запитів, а також внутрішніх наказів товариства від 11 квітня 2022 року, 15 листопада 2022 року, 05 січня 2023 року та 03 січня 2024 року.

Відповідач пояснив, що отримані у 2026 році офіційні листи не могли бути подані раніше, оскільки відображають актуальний стан відомостей щодо проведення гуманітарного розмінування. Суд враховує час виникнення цих документів та приймає їх до оцінки у сукупності з іншими доказами. Що стосується внутрішніх наказів товариства, які існували з 2022-2024 років, то сам по собі пізній строк їх подання не надає їм більшої доказової сили; водночас навіть з урахуванням їх змісту висновки суду щодо суті спору не змінюються.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та письмові пояснення, суд установив такі обставини.

28 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди землі № 1100039, предметом якого є земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6520686700:03:040:0001 площею 6,5 га та 6520686700:03:041:0014 площею 2,92 га.

Нормативна грошова оцінка вказаних земельних ділянок сукупно визначена у розмірі 308 539,65 грн. Орендна плата встановлена у грошовій формі в розмірі 5,91 відсотка нормативної грошової оцінки, що становить 18 234,69 грн за повний рік оренди, зі строком внесення до 31 грудня кожного року.

17 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди землі № 1100377 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:021:0364 площею 0,5999 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 983,83 грн, орендна плата визначена у розмірі 37,427 відсотка нормативної грошової оцінки, що становить 1 491,02 грн за рік, зі строком сплати до 31 грудня кожного року.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» відчужило право оренди за вказаними договорами на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Відомості про нового орендаря внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За договором № 1100039 право оренди зареєстровано за записами № 29620827 та № 29621026, а за договором № 1100377 за записом № 44207890.

17 вересня 2025 року за ОСОБА_1 у порядку спадкування зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки. У зв`язку з переходом права власності до позивача перейшли права та обов`язки орендодавця за чинними договорами оренди.

Факт того, що орендна плата за договорами у 2022, 2023 та 2024 роках не виплачувалася, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у поданих до суду поясненнях прямо не заперечує. Натомість відповідач обґрунтовує правомірність несплати наявністю обставин, які, на його думку, виключали можливість користування земельними ділянками та виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Суд не має підстав сумніватися у визнаному відповідачем факті невиплати орендної плати за спірний період.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору. Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» надає орендодавцю право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Усталена судова практика виходить з того, що систематичність у таких правовідносинах означає два та більше випадки невнесення орендної плати у строки, визначені договором. Разове порушення не утворює систематичності, натомість два самостійні прострочені щорічні платежі можуть становити передбачену законом підставу для розірвання договору.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є порушення, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Згідно зі статтею 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Застосування частини шостої статті 762 ЦК України вимагає встановлення не лише факту існування складних або небезпечних зовнішніх обставин, а саме об`єктивної неможливості користування конкретним об`єктом оренди у відповідний період. Обов`язок доведення таких обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу звільнення від плати.

Щодо несплати орендної плати за 2022 рік суд виходить з такого.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що територія Новорайської сільської територіальної громади у 2022 році перебувала в умовах тимчасової окупації та бойових дій. За наведеними сторонами даними період тимчасової окупації охоплював значну частину сільськогосподарського сезону 2022 року.

З урахуванням характеру сільськогосподарського виробництва, фактичної окупації території, обмежень доступу та очевидної небезпеки для життя і здоров`я працівників суд вважає, що несплата орендної плати саме за 2022 рік не може безумовно оцінюватися як винне порушення договору та самостійно враховуватися для формування систематичності.

Такий підхід відповідає необхідності індивідуальної оцінки причин невиконання зобов`язання у воєнний період. Тому при вирішенні питання про наявність систематичної несплати суд не покладає в основу висновку несплату орендної плати за 2022 рік.

Водночас виключення 2022 року з числа порушень не усуває необхідності окремо оцінити виконання договорів у 2023 та 2024 роках, кожен з яких передбачав самостійний щорічний строк внесення орендної плати до 31 грудня.

Після деокупації території відповідач продовжував посилатися на потенційну мінну небезпеку та неможливість безпечного використання земель. На підтвердження цих доводів наведено рішення органів місцевого самоврядування і військових адміністрацій щодо податкових пільг, інтерактивну карту ДСНС, внутрішні накази підприємства та отримані у 2026 році листи компетентних органів.

Суд не применшує значення мінної небезпеки на деокупованих територіях Херсонської області та визнає, що потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами може за певних обставин повністю унеможливити використання конкретної земельної ділянки. Однак для звільнення від орендної плати за частиною шостою статті 762 ЦК України така неможливість повинна бути встановлена щодо конкретного об`єкта оренди та конкретного періоду.

Надані відповідачем розпорядження про податкові пільги виходять із потенційної загрози забруднення земель, що перебували у користуванні товариства, та мають значення для оцінки загального безпекового стану території. Водночас вони не містять індивідуалізованого висновку про фактичне забруднення вибухонебезпечними предметами земельних ділянок з кадастровими номерами 6520686700:03:040:0001, 6520686700:03:041:0014 та 6520686700:03:021:0364 і не встановлюють заборони доступу до них протягом усього 2023 чи 2024 року.

Податковий режим земель та цивільно-правовий обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку приватної власності мають різні правові підстави. Тому сам факт надання суб`єкту господарювання пільги з місцевих податків і зборів не означає автоматичного припинення чи зупинення його приватноправового обов`язку сплачувати орендну плату власнику землі.

Лист Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України від 25 травня 2026 року № 703 підтверджує, що станом на дату листа сертифікованими операторами протимінної діяльності роботи з гуманітарного розмінування на спірних земельних ділянках не проводилися та відповідний сертифікат про безпечність не видавався.

Проте відсутність факту проведення гуманітарного розмінування не є тотожною встановленню факту забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами. З цього документа не вбачається, що на конкретних ділянках були виявлені вибухонебезпечні предмети, що вони були включені до плану розмінування внаслідок підтвердженої небезпеки або що в 2023-2024 роках існувала встановлена компетентним органом повна заборона їх використання.

Листи Херсонської обласної військової адміністрації від 11 та 22 червня 2026 року також не містять висновку про фактичну непридатність спірних земельних ділянок у 2023 та 2024 роках. Повідомлення про відсутність у розпорядженні ОВА даних щодо проведених робіт з очищення або розмінування не підтверджує зворотного факту що ці земельні ділянки обов`язково потребували таких робіт і не могли використовуватися протягом двох повних календарних років.

Внутрішні накази ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» відображають управлінську оцінку самого підприємства щодо безпекової ситуації та організації його господарської діяльності. Вони не є документами незалежного компетентного органу, який установив би фактичний стан кожної із спірних земельних ділянок, а тому самі по собі не можуть доводити повну об`єктивну неможливість користування ними.

Інтерактивна карта територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, відображає загальний рівень ризику на відповідній території, однак з матеріалів справи не вбачається можливості ідентифікувати на ній кожну із трьох спірних земельних ділянок як конкретний об`єкт, щодо якого підтверджено забруднення чи заборонено господарське використання.

Матеріали справи не містять актів нетехнічного або технічного обстеження саме спірних земельних ділянок, повідомлень оператора протимінної діяльності про виявлену на них небезпеку, актів органів державної влади про заборону доступу, документів про фактичне виявлення вибухонебезпечних предметів або інших індивідуалізованих даних, які б підтверджували неможливість користування цими ділянками протягом усього 2023 та 2024 років.

Також ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не подало доказів того, що у 2023 або 2024 році зверталося до орендодавця із повідомленням про повну неможливість використання саме цих земельних ділянок, пропонувало змінити умови договорів, зупинити їх виконання, визначити інший порядок сплати орендної плати чи ініціювало дострокове припинення орендних правовідносин.

Наведені стороною позивача нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть замінювати показання свідків, отримані судом із дотриманням процесуальної процедури. Тому суд не покладає їх в основу рішення як визначальний доказ. Водночас відсутність у цих документах даних саме про спірні кадастрові номери не впливає на висновок суду, оскільки обов`язок довести обставини, які звільняють орендаря від орендної плати, покладається на відповідача.

Суд враховує постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, на яку посилається ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». У тій справі Верховний Суд погодився з оцінкою судами конкретної сукупності доказів та установлених фактичних обставин, за яких розпорядження військової адміністрації і рішення обласної ради були визнані достатніми для підтвердження обставин непереборної сили щодо відповідних земель і відповідного періоду.

Разом із тим наведена постанова не встановлює загальної та неспростовної презумпції того, що будь-яка земельна ділянка, яка перебувала в оренді ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на території Бериславського району, автоматично не могла використовуватися у будь-який період після деокупації. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України залежить від фактичних обставин конкретної справи та оцінки всієї сукупності доказів.

У цій справі суд, навіть ураховуючи документи про загальну мінну небезпеку та податкові пільги, не встановив факту повної об`єктивної неможливості використання саме трьох спірних земельних ділянок протягом двох повних календарних років 2023 та 2024. Отримані у 2026 році листи не містять ретроспективного висновку про такий стан земель у зазначений період.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що тягар доказування можливості використання земель після деокупації повинен покладатися на орендодавця. Саме орендар посилається на виняткову обставину, яка, за його твердженням, звільняє його від передбаченого договором грошового обов`язку, а тому відповідно до загальних правил доказування він повинен довести факти, на яких ґрунтує це заперечення.

Щодо посилань ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на неповідомлення про зміну власника земельних ділянок суд зазначає таке.

Право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки зареєстровано 17 вересня 2025 року. На цей час право оренди вже було відчужено ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» 17 квітня 2025 року. Отже, обов`язок нового власника повідомити користувача про перехід права власності, передбачений статтею 148-1 ЗК України, після державної реєстрації права власності стосувався чинного на той момент орендаря ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а не особи, яка раніше відчужила право оренди.

Більше того, довід про неповідомлення нового власника не пояснює несплату орендної плати у 2022, 2023 та 2024 роках, тобто до державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 . У цей період існував обов`язок орендаря сплачувати орендну плату орендодавцю за чинними договорами. Відповідач не довів, що орендна плата була сплачена попередньому власнику, внесена у депозит у передбаченому законом порядку чи що виконання було запропоновано належному кредитору та не прийнято ним.

Отже, посилання на статтю 148-1 ЗК України не спростовує встановленого факту невиконання грошового обов`язку за 2023 та 2024 роки та не є підставою для звільнення орендаря від наслідків такого невиконання.

Суд також відхиляє доводи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про його неналежність як відповідача.

Підставою позову є, зокрема, невиконання обов`язків зі сплати орендної плати у 2023 та 2024 роках, коли саме ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було орендарем та носієм прав і обов`язків за договорами оренди. Тому правова оцінка його поведінки безпосередньо входить до предмета спору.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», своєю чергою, є належним відповідачем як особа, за якою на час розгляду справи зареєстровано право оренди, що підлягає припиненню як наслідок розірвання договорів. Подальше відчуження права оренди не усуває порушень, допущених попереднім орендарем, та не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору, який продовжує діяти з новим орендарем.

Таким чином, участь у справі обох відповідачів відповідає характеру спірних матеріальних правовідносин.

Оцінюючи систематичність порушення, суд виходить з того, що орендна плата за 2023 рік мала бути внесена до 31 грудня 2023 року, а орендна плата за 2024 рік до 31 грудня 2024 року. Доказів виконання жодного з цих двох самостійних щорічних зобов`язань суду не надано.

Отже, навіть без урахування несплати за 2022 рік, щодо якого суд бере до уваги об`єктивні наслідки окупації та бойових дій, наявні два окремі випадки невнесення орендної плати за 2023 та за 2024 роки. Цього достатньо для висновку про систематичне порушення умов договорів.

Передаючи земельні ділянки в оренду, орендодавець обґрунтовано розраховував на регулярне щорічне отримання орендної плати як основного зустрічного майнового надання за користування землею. Невиплата орендної плати протягом двох років поспіль значною мірою позбавила орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договорів, та має характер істотного порушення у розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

Суд не встановив передбачених частиною шостою статті 762 ЦК України підстав для повного звільнення орендаря від орендної плати за 2023 та 2024 роки. Відповідно, несплата орендної плати за ці два роки є систематичною та утворює підставу для дострокового розірвання обох договорів відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

За таких обставин позовні вимоги про розірвання договору оренди землі № 1100039 від 28 грудня 2017 року та договору оренди землі № 1100377 від 17 вересня 2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

За подання двох вимог немайнового характеру в електронній формі позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 937,92 грн. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову зазначений судовий збір підлягає покладенню на відповідачів порівну по 968,96 грн з кожного.

Матеріали справи, надані суду на момент ухвалення рішення, не містять належних доказів, які б дозволяли визначити конкретний розмір фактично понесених або таких, що підлягають сплаті, витрат позивача на професійну правничу допомогу. Тому підстав для стягнення конкретної суми таких витрат у цьому рішенні суд не встановив.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 96, 141, 148-1 ЗК України, статтями 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 1100039 від 28 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», право оренди за яким у подальшому перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:040:0001 площею 6,5 га, номер запису про інше речове право 29620827, та земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:041:0014 площею 2,92 га, номер запису про інше речове право 29621026.

Розірвати договір оренди землі № 1100377 від 17 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», право оренди за яким у подальшому перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:021:0364 площею 0,5999 га, номер запису про інше речове право 44207890.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589; 74360, Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вулиця Промислова, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307; 37223, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 липня 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора