Ухвала суду № 138235231, 15.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/6130/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить визнати протиправними та скасувати:

постанову Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101896 від 13.05.2026;

постанову Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101897 від 13.05.2026.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами яких винесено постанову № 101896 від 13.05.2026 та № 101897 від 13.05.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

14.07.2026 (згідно вхідного штампу суду) представник позивача через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить:

зупинити стягнення:

- у виконавчому провадженні № 81452339 про стягнення штрафу з ТОВ «ШБУ-14» (код ЄДРПОУ 30731879) у розмірі 34000,00 грн на користь держави на виконання постанови Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки № 101897 від 13.05.2026 до набрання судовим рішенням у справі № 620/6130/26 законної сили;

- у виконавчому провадженні № 81452279 про стягнення штрафу з ТОВ «ШБУ-14» (код ЄДРПОУ 30731879) у розмірі 17000,00 грн на користь держави на виконання постанови Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки № 101896 від 13.05.2026 до набрання судовим рішенням у справі № 620/6130/26 законної сили.

На обґрунтування заяви позивач вказує, що 10.07.2026 головним державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Аллою Василівною винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження № 81452339, щодо виконання постанови № 101897 від 13.05.2026, яка видана Управлінням державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ТОВ «ШБУ-14» на користь держави 34000,00 гривень; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 81452339; постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 81452339; постанову про арешт коштів боржника у ВП № 81452339, якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ШБУ-14» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37702 гривні; постанову про відкриття виконавчого провадження № 81452279, щодо виконання постанови № 101896 від 13.05.2026, яка видана Управлінням державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ТОВ «ШБУ-14» на користь держави 17000,00 гривень; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 81452279; постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 81452279;- постанову про арешт коштів боржника у ВП № 81452279, якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ШБУ-14» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 19002 гривні. Також вказує, що примусове виконання постанов може призвести до значної шкоди його інтересам та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти на рахунках в усіх банківських установах, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном, тоді як без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приписами частини першої та другої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) установлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Враховуючи наведене, дослідивши зміст та підстави поданої представником позивача заяви про забезпечення позову, суд не вбачає необхідності у виклику позивача чи його представника до суду для надання пояснень або додаткових доказів. За наведених обставин, подана заява може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 151 КАС України передбачено види забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилався на те, що 10.07.2026 головним державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Аллою Василівною винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження № 81452339, щодо виконання постанови № 101897 від 13.05.2026, яка видана Управлінням державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ТОВ «ШБУ-14» на користь держави 34000,00 гривень; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 81452339; постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 81452339; постанову про арешт коштів боржника у ВП № 81452339, якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ШБУ-14» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37702 гривні; постанову про відкриття виконавчого провадження № 81452279, щодо виконання постанови № 101896 від 13.05.2026, яка видана Управлінням державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ТОВ «ШБУ-14» на користь держави 17000,00 гривень; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 81452279; постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 81452279;- постанову про арешт коштів боржника у ВП № 81452279, якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ШБУ-14» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 19002 гривні. Також вказує, що примусове виконання постанови може призвести до значної шкоди його інтересам та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти на рахунках в усіх банківських установах, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном, тоді як без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд враховує, що у силу положень частин першої, другої статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

З урахуванням наведених положень Закону № 1404-VIII, суд зауважує, що позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано доказів звернення стягнення на майно боржника, вчинення дій щодо списання коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14», проведення оцінки майна боржника, затвердження звітів про таку оцінку, призначення торгів (аукціону) з реалізації майна боржника тощо.

Таким чином, позивачем не доведено, що у виконавчих провадженнях № 81452339 та № 81452279 наразі вчиняються дії щодо звернення стягнення на майно боржника шляхом безпосереднього списання коштів з рахунків, вилучення готівки та/або реалізації арештованого майна боржника.

З урахуванням наведеного суд констатує, що позивачем не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам чи інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Більше того, суд звертає увагу, що питання повернення коштів регулюється Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Згідно даного порядку, у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

До того ж забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, згідно частини першої статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, ним не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхо-будівельне управління №14» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 15.07.2026.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА