Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/286/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК, Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК, Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК від 16.10.2024 щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом III групи;
-зобов`язати Чернігівський обласний центр медико-соціальної експертизи Спеціалізована травматологічна міжрайонна МСЕК повторно здійснити повне медичне обстеження ОСОБА_1 , з урахуванням проведених необхідних досліджень лікувально-профілактичними закладами охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії та визнати ОСОБА_1 , інвалідом III групи.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 27.01.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду заяву, зазначивши, шо відповідно до рішення двадцять першої сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 16 грудня 2024 №8-21/VIII «Про припинення юридичної особи комунального медичного закладу «Обласний Центр медико- соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради», керуючись пунктом 1 частини 1 статті 40, статті 43/1, статті 44, статті 49/2, статті 49/4 Кодексу законів про працю України, шляхом його ліквідації.
Позивач оглядався Чернігівською травматологічною міжрайонною спеціалізованою МСЕК 16.10.2024 та в результаті огляду особою з інвалідністю не визнано згідно «Положення про медико-соціальну експертизу», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, «Інструкції про встановлення груп інвалідності», яка затверджена Міністреством охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561. В зв`язку з оскарженням такого рішення та письмової заяви від 23.10.2024, медекспертна справа ОСОБА_1 була відправлена на заочний розгляд до ДУ «Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України» м. Дніпра.
Ухвалою суду від 24.03.2025 залучено до участі у справі №620/286/25 в якості співвідповідача Комунальне некомерційне підприємство "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради, що зареєстроване за адресою м. Чернігів, пр-т. Грушевського Михайла, 168Б, код ЄДРПОУ 14233274.
Від відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради в межах встановленого ухвалою суду строку надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що відповідно до розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації від 30.12.2024 № 1023 Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради визначено закладом охорони здоров`я в якому організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Згідно з розподілом справ, медична документація та акт № 1522 огляду медико- соціальною експертною комісією ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням юридичної особи комунального медичного закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 16.12.2024 № 8-21/VIII, переданий на зберігання до архіву КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР. Згідно медичної документації, наданої позивачем на розгляд медико-соціальної експертної комісії, відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561, що діяла на момент огляду, позивач не має підстав для встановлення йому групи інвалідності. Аналогічна думка викладена у консультативному висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ «Укр ДержНДІ МСПІ МОЗ України» від 21.11.2024, до якої була направлена медична документація позивача за його заявою.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до довідки серії АА №014146 від 25.02.1993, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період, з 05.01.1993 по 22.02.1993, та встановлено діагноз: важка контузія лівого ока з надривом зрачкового краю, травматична катаракта лівого ока.
Згідно медичного заключення від 22.02.1993, позивачу, встановлено діагноз: важка контузія очного яблука, з надривом зрачкового краю, травматична катаракта.
Відповідно до результатів функціонального дослідження від 12.06.1996 встановлено діагноз: Травма лівого ока тупа в 1993. На обліку в Клінічній офтальмологічній лікарні м. Києва «ЦМХО» з 1993 року. При першому огляді праве око ОД 1.0 ліве око OS - 0,02.
Згідно до медичної карти офтальмологічного хворого №429 від 15.01.2018, зазначено діагноз: Артиоракія OS огляд і дослідження функції зору, де у позивача OD -1.0 OS 0.02. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 10.05.2024, встановлено діагноз: Постравматична атрофія зорового нерву, артифакія лівого ока (внаслідок) контузії в 1993 році.
Також, факт погіршення стану здоров`я, зокрема втрату зору позивачем та даний діагноз підтверджується записами від 26.06.2024, 03.07.2024 з амбулаторної картки.
ОСОБА_1 16.10.2024, оглядався Чернігівською спеціалізованою травматологічною МСЕК.
При цьому 16.10.2024 позивач отримав довідку про невизнання інвалідом, крім цього відповідачем надано повідомлення закладу охорони здоров`я про рішення МСЕК, відповідно до якого зроблено висновок про не встановлення позивачу групи інвалідності.
Вважаючи такі дій відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 7 Закону України від 06.10.2005 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема:
групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);
причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 3 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №875-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.
Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю (стаття 6 Закону №875-XII).
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, а порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Суд зауважує, що вищевказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024, проте була чинною станом на дату проведення медико-соціальної експертизи позивачу.
Згідно пунктів 3 - 5 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.
Пунктом 10 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:
1) загального профілю;
2) спеціалізованого профілю.
Обов`язки і права комісій встановлені пунктами 11-14 Положення №1317.
Згідно із пунктом 15 Положення про медико-соціальну експертизу комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Згідно із пунктами 17 - 19 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників Пенсійного фонду України комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ (пункт 22 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Згідно пункту 4 Положення про порядок, умови та критерії лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії згідно з цим Положенням.
Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останні 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.
Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
Згідно пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Механізм встановлення груп інвалідності регулює Інструкція про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за №1295/20033 (далі Інструкція №561, чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Із процитованих норм видно, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.
При цьому суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції №561, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16.
У вказаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Тобто суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 577 від 30.07.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за №1504/21816 (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) затверджені, зокрема, форма первинної облікової документації №157/о «;Акт огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкція щодо її заповнення; форма первинної облікової документації № 159/о «;Статистичний талон експертного обстеження № 1» та інструкція щодо її заповнення; форма первинної облікової документації № 167/о «;Довідка про невизнання інвалідом» та інструкція щодо її заповнення.
Предметом спору у даній справі є правомірність результату огляду медико-соціальною експертною комісією позивачки, згідно якого особою з інвалідністю вона не визнана, група інвалідності їй не встановлена.
Дослідивши матеріали справи суд зазначає, ОСОБА_1 16.10.2024, оглядався Чернігівською спеціалізованою травматологічною МСЕК.
При цьому 16.10.2024 позивач отримав довідку про невизнання інвалідом, крім цього відповідачем надано повідомлення закладу охорони здоров`я про рішення МСЕК, відповідно до якого зроблено висновок про не встановлення позивачу групи інвалідності.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач подав заяву від 23.10.2024 про не згоду з рішенням Спеціалізованої міжрайонної травматологічної МСЕК та виявив прохання про перегляд його медичної справи на засіданні обласної МСЕК №2.
Зі змісту акту огляду медико-соціальною експертною комісією та статистичного талону експертного обстеження №1 слідує, що ЧО МСЕК №2 жодного рішення не прийнято щодо встановлено групи інвалідності позивачу.
Не погодившись з таким рішенням ЧО МСЕК №2, позивач подав заяву про не згоду з рішенням ЧО МСЕК №2 та виявив прохання про направлення її на заочний розгляд в інститут експертизи м. Дніпра.
Згідно консультативного висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» у гр. ОСОБА_1 ступінь обмеження життєдіяльності відповідає незначному ступеню, що не є підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.
Проте після надходження відповідачу консультативного висновку медико-експертної комісії ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» ЧО МСЕК №2 позивача на зсідання комісії МСЕК не запрошувала, комісією не оглядався.
Крім того суд зауважує, що акт огляду медико-соціальною експертною комісією не заповнений у відповідності з вимогами наказу Міністерства охорони здоров`я України №577 від 30.07.2012, оскільки з його змісту вбачається, що не зазначені результати експертного огляду, скарги, медико-соціальний анамнез, дані об`єктивного обстеження у МСЕК, дані лікарів інших спеціальностей та інше.
Виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що оскільки під час розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення МСЕК, тому наявні підстави для визнання протиправним рішення Чернігівської обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК від 16.10.2024, оформленого довідкою про невизнання інвалідом позивача від 16.10.2024 та задоволення позову в цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Чернігівський обласний центр медико-соціальної експертизи Спеціалізована травматологічна міжрайонна МСЕК повторно здійснити повне медичне обстеження ОСОБА_1 , з урахуванням проведених необхідних досліджень лікувально-профілактичними закладами охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та визнати ОСОБА_1 , інвалідом III групи, суд зазначає наступне.
Виходячи з положень вищевказаних нормативних актів, визнання інвалідності та встановлення групи покладається на МСЕК, яка наділена дискреційними повноваженнями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом також встановлено, що повноваження Чернігівської обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК щодо проведення медико-соціальної експертизи з метою встановлення стану здоров`я для визнання інвалідності передані Комунальному некомерційному підприємству «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради.
За таких обставин суд вважає за необхідне зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 , з метою встановлення стану здоров`я для визнання інвалідності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому за підлягає стягненню, рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Комунального медичного закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Чернігівської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 302 (триста дві) грн 80 коп. з кожного.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Чернігівського обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК, оформленого довідкою від 16.10.2024 щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом III групи.
Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 з метою встановлення стану здоров`я для визнання інвалідності.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 302 (триста дві) грн 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 302 (триста дві) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченістаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Чернігівський обласний центр медико-соціальної експертизи Спеціалізована міжрайонна травматологічна МСЕК (вул. Волковича, буд. 25, м. Чернігів, 14029, код ЄДРПОУ 25623535).
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради (пр-т. Михайла Грушевського, буд. 168, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 14233274).
Суддя В.В. Падій
Судове рішення № 138234832, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 15.07.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 620/286/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: