Ухвала суду № 138233030, 09.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.07.2026

Справа № 334/9433/21

Провадження № 4-с/334/19/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участі секретаря Мандик М. О.,

представника скаржника Сколибог А. Ф.,

представника приватного виконавця Іваниця О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця Проценко Дмитра Юрійовича,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року представник боржника Лєлєкова В .В. звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на дії приватного виконавця Проценко Д. Ю., в якій просила визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. щодо виконання незаконної вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових за № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026р.

Скарга обґрунтована тим, що 22.03.2023 року приватним виконавцем за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження № 71363103 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Запоріжжя № 334/9433/21 від 13.07.2022р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж 24659, 92 грн. боргу за необліковану електричну енергію та 2270, 00 грн судового збору.

15.06.2026р. в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, представнику стягувача стало відомо про перерахування коштів, що були стягнуті з боржника на виконання рішення суду в сумі 909,09 грн. Зазначене підтверджується платіжною інструкцією № 3914 від 06.06.2026р. на користь особи, що не є стягувачем у виконавчому провадженні. Відповідно до призначення платежу, кошти стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ "Запоріжжяобленерго" за ВП № 71363103 були перераховані Міністерству Юстиції України.

Як пояснив приватний виконавець, кошти Міністерству Юстиції перераховано на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026р., у зв`язку з тим, що АТ "Запоріжжяобленерго" являється боржником за зведеним виконавчим провадженням № 77419144, що перебуває на виконанні у відділі.

У вимозі Департаменту вказано "стягнуті кошти на користь Акціонерного Товариства "Запоріжжяобленерго" перераховувати на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень...". Дії приватного виконавця з перерахування коштів на підставі вищезазначеної незаконної вимоги на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (особі, що не є стягувачем у виконавчому провадженні), вважаю неправомірними, такими, що порушують вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права АТ «Запоріжжяобленерго» на володіння майном.

Порядок виплати стягнутих грошових коштів визначено ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Грошові кошти, стягнуті з боржника зараховуються на відповідний рахунок приватного виконавця.

Частиною 3 ст. 47 вказаного Закону визначено, що стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Частина п`ята статті 47 Закону встановлює загальну заборону виплати стягнутих коштів особам, які не є стягувачами у відповідному провадженні, а саме, не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами. Тобто, лише стягувач має право визначати рахунок на який необхідно перерахувати стягнуті з боржників на його користь кошти. Взаєморозрахунок та перенаправлення грошових коштів законодавством не передбачено.

Згідно з п. 13 Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок. Законодавством передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. При цьому, сам виконавець не являється "іншою особою", а є учасником виконавчого провадження, особою на яку відповідно до законодавства покладено виконання функцій держави у сфері примусового виконання рішень.

Кошти, які надходить на рахунки з обліку депозитних сум за результатом примусового виконання рішень, не є власністю приватного виконавця, у зв`язку з чим, виконавець і не має права розпоряджатись цими коштами. Депозитні рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання, кошти на цих рахунках мають цільове призначення, а саме для виплати стягувачам, як це передбачено п. 1 Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень. Іншого порядку зарахування коштів не передбачено.

06.07.2026 року від представника приватного виконавця адвоката Іваниця О. О. надійшли заперечення на скаргу. Приватний виконавець Проценко Д. Ю. просить відмовити у задоволені скарги у повному обсязі.

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д. Ю. вважає, що ним дії вчинено згідно вимог чинного законодавства в тому числі, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5), та в межах його повноважень як приватного виконавця.

22.03.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. відкрито виконавче провадження № 71363103 (ідентифікатор доступу - Г3А214219356), про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

22.03.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, розмір якої складає 2692,99 грн., винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, розмір яких склав 769,00 грн., винесено постанову про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 30391,91 грн.

17.07.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 30189,91 грн.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти , цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Надалі приватним виконавцем, з метою виявлення майна боржника та майна на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості та з метою отримання інформації про джерела отримання боржником доходів та наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, інформації про осіб, які отримують пенсії, приватним виконавцем до ДФС України та пенсійного фонду України, зроблені запити, що генеруються в електронному вигляді шляхом завантаження відомостей до підсистеми АСВП, неодноразово направлялися запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю. За результатами отриманої інформації, приватним виконавцем встановлено наявність відкритих рахунків.

Після чого, приватним виконавцем неодноразово направлялися до банківських установ платіжні вимоги про списання коштів, останній раз 03.06.2026 року, у зв`язку з чим на рахунок приватного виконавця надійшли кошти у розмірі 909,00 грн.

Так, приватному виконавцю надійшла вимога головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026 року, згідно якої зазначав, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 77419144, до складу якого входить 19 виконавчих проваджень на користь НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» заборгованість в загальному розмірі 1 608 338 289 грн , та просив стягнуті на користь АТ «Запоріжжяобленерго» кошти перераховувати на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за реквізатами: рахунок НОМЕР_1 , установа банку: АТ «Ощадбанк», МФО банку: 300465, код ЄДРПОУ одержувача: 00015622, призначення платежу: стягнуті кошти за ЗВП 77419144.

Тому, приватний виконавець на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» 06.06.2026 року здійснив перерахування коштів, стягнутих в межах АСВП № 71363103, на рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вимоги ВПВР ДДВС МЮУ № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026 (в рахунок погашення суми заборгованості в іншому зведеному виконавчому провадженні № 77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є одночасно боржником).

Також, як визначено сталою судовою практикою, в тому числі і висновками викладеними у постанові Верховного суду від 04.03.2026 року по справі № 469/404/17, що загальне правило встановлює заборону для виконавця використовувати стягнуті суми для виплати іншим особам, винятком є випадки, коли стягував за одним виконавчим провадженням одночасно має статус боржника в іншому провадженні.

При цьому, у вказаній справі Верховний Суд звернув увагу на те, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок товариства не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.

Отже, в даному випадку порушення прав стягувача у виконавчому провадженні № 71363103, АТ «Запоріжжяобленерго», не було порушено, тому підстави для звернення до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя зі скаргою відсутні. Також, якщо АТ «Запоріжжяобленерго» вважає, що вимога ВПВР ДДВС МЮУ № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026 року є незаконною, підприємство не позбавлено права її оскаржити чи скасувати.

Представник АТ «Запоріжжяобленерго» адвокат Сколибог А .Ф. скаргу підтримала, просила задовольнити.

Представник приватного виконавця адвокат Іваниця О .О. проти скарги заперечувала, вказувала, що приватний виконавець діяв у межах закону та виконав законну вимогу.

Вислухавши пояснення представників скаржника та приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступних висновків.

22.03.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. відкрито виконавче провадження №71363103 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості на підставі виконавчого листа №334/9433/21, виданого 13.07.2022 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя.

27.05.2026 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було направлено вимогу державного виконавця в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» про перерахування грошових коштів, стягнутих (сплачених) у межах виконавчих проваджень на користь АТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок відділу примусового виконання рішень. Відповідно казаної вимоги на виконанні у відділі примусового виконання перебуває зведене виконавче провадження №77419144, у якому боржником виступає АТ «Запоріжжяобленерго», до складу якого входить 19 виконавчих проваджень на користь НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» заборгованості в загальному розмірі 1 608 338 289 грн.

Відповідно копії платіжної інструкції №3914 від 08.06.2026 року приватним виконавцем Проценко Д. Ю. на користь Міністерства юстиції України були перераховані грошові кошти 909,09 грн, призначення платежу: пер. кошт. стягн. з Сротюк О. Г. (2875216125) ВП №71363103, в/д№334/9433/21 від 13.07.2022.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Тобто за загальним правилом виконавцю забороняється використовувати стягнуті кошти для виплати іншим особам, окрім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні. При цьому положення вказаної нори не передбачають, щоб обидва виконавчі провадження перебували на виконанні в одного виконавця.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у cправі № 910/10309/21 зазначено, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок товариства не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.

Відповідно до пункту 21 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), де визначено, що у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналіз указаної норми закону свідчить про те, що для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є факт зарахування на рахунок органу державної виконавчої служби стягнутих із боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, а не зарахування їх на розрахунковий рахунок стягувача. Таким чином, кошти зараховані на рахунок виконавця належать стягувачу, та не є власністю виконавця.

Приватний виконавець Проценко Д. Ю. на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» здійснив перерахування коштів, стягнутих в межах ВП № 71363103, на рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вимоги відділу примусового виконання рішень 27.05.2026 року про перерахування стягнутої на користь стягувача суми в рахунок погашення заборгованості в іншому (зведеному) виконавчому провадженні № 77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є одночасно боржником.

У межах поданої скарги, суд не може надавати оцінку вказаній вимозі державного виконавця, при цьому відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України, невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені скарги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця Проценко Дмитра Юрійовича.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оголошення повного тексту ухвали 14.07.2026 року.

Суддя: Філіпова І. М.