Ухвала суду № 138232744, 14.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7531/23

1-кп/308/7/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

перекладача ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

захисників ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених, в об`єднаному кримінальному провадженні №308/7531/23 (1-кп/308/7/26) за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317; ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 309 КК України

В С Т А Н О В И В:

на розгляді суду перебуває вищезгадане об`єднане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_17 строку дії запобіжного заходу у домашнього арешту. Підставою для продовження застосованих запобіжних заходів є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які, на переконання прокурора, не змінилися та є достатніми для продовження раніше застосованого запобіжного заходу.

Так, прокурор вважає, що перебування обвинуваченої на волі може негативно вплинути на хід судового розгляду, оскільки вона зможе вчиняти тиск на основного свідка у кримінальному провадженні. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що обвинувачена матиме змогу ухилятися від суду, знаючи про покарання, яке їй буде загрожувати.

Також прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Підставою для продовження вищезгаданих обов`язків є необхідність у запобіганні переховуванню обвинувачених від суду, впливу на свідків та вчиненні в подальшому інших злочинів. При цьому за обставин цього кримінального провадження, на переконання прокурора, мета продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, виправдовує ступінь втручання у права і свободи обвинувачених.

До суду від захисника ОСОБА_21 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_18 , надійшло клопотання про часткову зміну процесуальних обов`язків, у якому захисник просив суд замінити обов`язок «не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду» обов`язком «не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду».

Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_18 не може працевлаштуватися за місцем свого проживання у зв`язку з відсутністю роботи у м. Боярка, тобто з об`єктивних причин. Працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_18 можливе у місті Києві та інших містах Київської області.

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії домашнього арешту, а також про продовження строку дії додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, підтримав, просив їх задовольнити, проти часткової зміни процесуальних обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_18 заперечив.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_20 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_17 , не заперечив проти застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_17 підтримала свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_21 щодо клопотання прокурора не заперечив, подане клопотання про часткову зміну процесуальних обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_18 підтримав.

У судовому засіданні інші обвинувачені та їх захисники проти клопотань прокурора про продовження строку дії додаткових обов`язків заперечили.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд доходить до такого висновку.

Відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

За приписами ч. 4 цитованої норми якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу, суд повинен, серед іншого, з`ясувати те, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені прокурором ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Надаючи правову оцінку наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів виходить з такого.

З фактичних обставин вбачається, що питання продовження строку тримання обвинувачених під вартою вирішується на стадії судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки така перестала існувати, а на її заміну висунуте обвинувачення.

У свою чергу, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою на стадії судового розгляду вирішальне значення має наявність чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд бере до уваги, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України відповідно до правил ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Суд зауважує, що з фактичних обставин слідує, що обвинувачені (крім ОСОБА_8 ) зареєстровані поза межами Закарпатської області.

Поряд із цим, на переконання колегії суддів, ризик переховування обвинувачених є дійсним також з огляду на те, що в Україні введено воєнний стан через агресію російської федерації проти України. Так, на думку суду, вказана обставина суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку на території держави.

Крім того, колегія враховує вік та стан здоров`я обвинувачених, а також бере до уваги той факт, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено.

За таких обставин, перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованих обвинуваченим правопорушень, а також характер та методику розслідування кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів на даний час існують ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та незаконно впливати на свідка, який конфіденційно співпрацює зі стороною обвинувачення.

Заперечення захисників та обвинувачених означених висновків не спростовують.

Суд зауважує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначав, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Резюмуючи, колегія суддів вказує про те, що чинне законодавство у випадках вирішення питань щодо продовження строку дії наведених заходів забезпечення кримінального провадження зобов`язує суд перевіряти можливість запобігання ризикам, персоніфікованих ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи, аніж той, про обрання (продовження) якого просить сторона обвинувачення.

Частина 1 ст. 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Письмових зобов`язань інших осіб про поруку за виконання обвинуваченою ОСОБА_17 , щодо якої вирішується питання про продовження строку домашнього арешту, покладених на неї обов`язків та їх доставки до суду не надходило.

За обставин цього кримінального провадження ризики переховування обвинуваченої ОСОБА_17 від суду та впливу на свідка, який конфіденційно співпрацює зі стороною обвинувачення, є дійсними та триваючими.

На переконання колегії суддів, застосування менш обтяжливих запобіжних заходів не забезпечить належної поведінки обвинуваченої, а також не зменшить наявних ризиків.

Отже, беручи до уваги особу ОСОБА_17 , характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що їй загрожує, суд вказує на те, що застосування альтернативного менш обтяжливого, ніж вже застосований, запобіжного заходу на даній стадії судового процесу є недоцільним з огляду на їх непропорційність встановленим ризикам. Вказане зумовлює висновок про те, що за обставин цього кримінального провадження перелічені запобіжні заходи не будуть ефективними стримуючими факторами.

За таких обставин колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_17 .

У свою чергу, надаючи правову оцінку наявності підстав для продовження відносно окремих обвинувачених строку дії додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, колегія суддів виходить з такого.

21.07.2023 ухвалою колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 строком на 60 діб, тобто до 18 вересня 2023 року.

У подальшому ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07.09.2023 згадану ухвалу суду першої інстанції змінено в частині продовження строку дії запобіжного заходу та змінено запобіжний захід переліченим обвинуваченим у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 грн., яку вони внесли.

Наведене зумовило покладення на обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися з населеного пункту, в якому вони фактично проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в України; не спілкуватися з визначеними судом особами.

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2023 та від 08.11.2023, 18.12.2023, 01.02.2024, 26.03.2024, 20.05.2024, 16.07.2024, 12.09.2024, 20.10.2024, 10.12.2024, 28.01.2025, 14.03.2025, 06.05.2025, 06.06.2025, 28.07.2025, 17.09.2025, 12.11.2025, 19.12.2025, 03.02.2026, 25.03.2026, 18.05.2026 продовжено дію додаткових обов`язків строком до 2 місяців.

Крім того, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.06.2024 по справі №308/7531/23 обвинуваченому ОСОБА_8 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з правом внесенням застави.

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2024, 12.09.2024 та 20.10.2024, 10.12.2024, 28.01.2025, 14.03.2025, 06.05.2025, 06.06.2025, 28.07.2025, 17.09.2025, 25.03.2026, 18.05.2026 вказаному обвинуваченому продовжено дію додаткових обов`язків строком до 2 місяців.

Крім того, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20.11.2024 по справі №308/7531/23 обвинуваченому ОСОБА_19 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з правом внесенням застави.

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2024, 12.09.2024 та 20.10.2024, 10.12.2024, 28.01.2025, 14.03.2025, 06.05.2025, 06.06.2025, 29.07.2025, 17.09.2025, 25.03.2026, 18.05.2026 вказаному обвинуваченому продовжено дію додаткових обов`язків строком до 2 місяців.

Також слідчий суддя з`ясував, що ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2025 та від 29.07.2025 обвинуваченим ОСОБА_18 , ОСОБА_29 та ОСОБА_10 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, яку вони внесли.

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2025 та 12.11.2025, 19.12.2025 вказаним обвинуваченим продовжено дію додаткових обов`язків строком до 2 місяців.

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2025, 18.05.2026 суд продовжив строк дії додаткових обов`язків, відносно обвинувачених ОСОБА_18 та ОСОБА_10 до 2 місяців.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що на даний час стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження строку дії додаткових обов`язків щодо обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 колегія суддів враховує тяжкість та характер інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Так, зокрема, кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України є особливо тяжким злочином.

При цьому кримінальні правопорушення, передбачені статтями 307, 311 і 317 КК України, є злочинами у сфері обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, що створює загрозу для здоров`я населення.

У свою чергу, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 255 КК України, посягають на громадську безпеку.

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність у відношенні ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з ідентичних мотивів, які вказані щодо обвинуваченої.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 .

Суд не погоджується із доводами клопотання захисника ОСОБА_21 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_18 , про часткову зміну процесуальних обов`язків, позаяк матеріали поданого клопотання не містять доказів того, що обвинувачений вживав які-небудь заходи з тим, щоб працевлаштуватися за місцем свого проживання.

Понад це, матеріали клопотання не підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_18 позбавлений можливості працювати дистанційно.

У зв`язку з цим колегія судді не вбачає підстав для задоволення заявленого захисником клопотання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 194, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_17 задовольнити повністю.

Продовжити дію застосовного до обвинуваченої ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання, а саме АДРЕСА_1 строком до 2 місяців, тобто до 14.09.2026 включно.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.12.2025 по справі №308/7531/23 на обвинувачену ОСОБА_17 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме:

-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до Управління Державної міграційної служби в Херсонській області.

Строк дії додаткових обов`язків визначити до 2 місяців, тобто до 14.09.2026 включно.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених, задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_21 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_18 , про часткову зміну процесуальних обов`язків відмовити повністю.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_18 дію обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 14.09.2026 включно, а саме:

-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_30 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Закарпатській області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 дію обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 14.09.2026 включно, а саме:

-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_30 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Дніпропетровській області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 дію обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 14.09.2026 включно, а саме:

-прибувати до суду на першу вимогу у визначений час;

-не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Київській області;

-носити електронний засіб контролю.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 дію обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 14.09.2026 включно, а саме:

- прибувати до суду на першу вимогу;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не спілкуватися зі свідком ОСОБА_31 .

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_19 дію обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців, тобто до 14.09.2026 включно а саме:

- прибувати до суду на першу вимогу;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- не спілкуватися зі свідком ОСОБА_31 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3