Ухвала суду № 138231724, 15.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 липня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/587/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

суддів: Петрової Л.М., Ясиновського І.Г.,

розглянув матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, від імені якої діє Кабінет Міністрів України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, від імені якої діє Кабінет Міністрів України, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта (пункт 2 постанови від 12.05.2023 №481), що був визнаний протиправним та скасований, шляхом безспірного списання коштів в розмірі 425525,96 грн з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 24.02.2026 суд відмовив у задоволенні заяви представника Кабінету Міністрів України про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 02.04.2026 суд постановив ухвалу (без оформлення окремого документа), занесену до протоколу судового засідання №6185413, якою визначив порядок дослідження доказів у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті колегією у складі трьох суддів.

Ухвалою від 12.05.2026 суд постановив повернутись до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, залучив до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 , як другого відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду відзив на позов, у якому просив закрити провадження у справі, оскільки спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства /а.с. 153-155/.

25.05.2026 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, у якій ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта (пункт 2 постанови від 12.05.2023 №481), що був визнаний протиправним та скасований, шляхом безспірного списання коштів в розмірі 289363,40 грн з відповідного рахунку Державної казначейської служби України /а.с. 156-160/.

Колегія суддів розглянула клопотання представника співвідповідача про закриття провадження у справі та дійшла таких висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У силу частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За приписами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства: цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа розглядається за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах (від 14.11.2018 у справі №757/70264/17-ц, від 05.06.2019 у справі №686/23445/17, від 22.01.2020 у справі №813/1045/18), під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд враховує, що у поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 наполягає на стягненні на його користь з відповідного рахунку ДКСУ шляхом безспірного списання коштів в розмірі 289363,40 грн, як матеріальної шкоди, заподіяної в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта (пункт 2 постанови від 12.05.2023 №481), що був визнаний протиправним та скасований судом.

За обставин спору позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.03.2022 по 20.12.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 20.05.2023 по 20.12.2024 проводив нарахування та сплату позивачу грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

З урахуванням наведеного, позивач вважав, що внаслідок застосування під час обчислення його грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 20.12.2024 приписів пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 йому завдано матеріальну шкоду у розмірі недоплаченої суми грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі №440/587/26 є стягнення збитків у вигляді недоотриманого грошового забезпечення, що мало бути нараховане та сплачене позивачу за період проходження ним військової служби, яка є різновидом публічної служби.

Тож спір, який виник між сторонами у справі, що розглядається, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і сплата грошового забезпечення, щодо належного обчислення якого виник цей спір.

Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі №757/70264/17-ц та від 05.06.2019 у справі №686/23445/17.

Крім того, Верховний Суд у пункті 33 постанови від 19.05.2026 у справі №320/55912/24 зазначив, що заявлення вимог про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень в одному провадженні з вимогами про відшкодування шкоди, як того вимагає частина п`ята статті 21 КАС України, у випадку стягнення шкоди, завданої внаслідок прийняття закону, який надалі визнаний неконституційним, не є обов`язковим, оскільки протиправність такого рішення (тобто неконституційність закону) вже встановлена Конституційним Судом України і не потребує додаткового розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отож підстав для закриття провадження у справі №440/587/26 немає.

Згідно з частиною сьомою статті 243 КАС України ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Головуючий суддя Олександр КУКОБА

суддя Ліма ПЕТРОВА

суддя Іван ЯСИНОВСЬКИЙ