Рішення № 138231695, 15.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5430/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Михальчука Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Управління Служби безпеки України в Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправними комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на облік ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 виданому 12.08.2024 Управлінням СБУ в Полтавській області, свідоцтві про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003 та поданих ним документів..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.02.2003, відповідно до наказу Голови Служби безпеки України № 293-ос, ОСОБА_1 , був звільнений з військової служби

відповідно до п.п. «в» пункту 65 та п.п. «б» пункту 67 (за станом здоров`я з виключенням з військового обліку) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби в Службі безпеки України. 12.08.2024 Управлінням СБУ в Полтавській області позивачу було видано військовий квиток НОМЕР_1 (особистий номер НОМЕР_2 , військове звання майор). В п. 11 військового квитка зазначено, що наказом голови Служби безпеки України № 293-ос від 25.02.2003 року ОСОБА_1 був звільнений у відставку з військової службі відповідно до п.п. «в» пункту 65 та п.п. «б» пункту 67 (за станом здоров`я з виключенням з військового обліку) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби в Службі безпеки України, на підставі ст. ст. 30-а, 42-б, 50-б наказу голови КДБ СРСР № 70/дсп від 25.06.1985 відповідно до свідоцтва про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003. 10.09.2024 позивач звернувся до Відповідача із заявою про внесення моїх даних до Реєстру «Оберіг» на підставі даних військового квитка НОМЕР_1 . 12.09.2024 останній отримав відповідь, що з питань внесення моїх даних до Реєстру «Оберіг» необхідно звертатися до Центрального управління Служби безпеки України або регіональних органів Служби безпеки України. 25.10.2025 ОСОБА_2 дізнався про те, що взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той же день позивач надав військовий квиток НОМЕР_1 виданий 12.08.2024Управлінням СБУ в Полтавській області та свідоцтво про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003. 23.12.2025, ОСОБА_2 звернувся до Відповідача із заявою про зняття його з військового обліку. 12.01.2026 Відповідачем відмовлено в знятті з військового обліку. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач посилається на свідоцтво про хворобу від 2003 року видане при несенні служби в СБУ, однак не надано жодного доказу існування та затвердження свідоцтва про хворобу у встановленому законодавством порядку. Відсутні докази його затвердження штатною ВЛК відповідного рівня, а також відсутні відомості про прийняття остаточного рішення щодо ступеня придатності позивача як офіцера запасу ЗСУ. В військовому квитку серія НОМЕР_1 постанова ВЛК на підставі статті не зазначено графи не зазначено розкладу хвороби не зазначено додатка № не зазначено до Положення, введеного в дію наказом Міністерства України 2008 року, № 402. За відсутності належним чином оформленого та затвердженого свідоцтва про хворобу не можна вважати, що щодо позивача було прийнято остаточний адміністративний акт, який породжує юридичні наслідки та може бути предметом судового оскарження. Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок визначення придатності до військової служби встановлюється Міністерством оборони України. Такий порядок передбачає чітку процедуру прийняття, оформлення та затвердження постанов ВЛК.

Наявних даних у наданому позивачем військово-обліковому документі недостатньо для прийняття рішення про внесення відомостей до Реєстру без висновків військово-лікарської комісії про придатність/непридатність до військової служби за станом здоров`я.

Від третьої особи Управління СБУ в Полтавській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що Відповідно до архівної особової справи, що зберігається в Управлінні СБ України в Полтавській області, ОСОБА_1 , 1969 року народження, проходив військову службу в Збройних Силах СРСР та України в період з 01.08.1987 року по 23.12.2000 року і в Службі безпеки України в період з 23.12.2000 року по 28.03.2003 року. Наказом Голови СБ України від 25.02.2003 року №293-ос звільнений з військової служби відповідно до пп.«в» пункту 65 та пп.«б» пункту 67 (за станом здоров`я - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби в Службі безпеки України, у відставку. Наказом начальника 2 Управління ГУ «А» від 27.03.2003 року № 9-ос виключений зі списків особового складу 28.03.2003 року. Відповідно до наявної в СМТО Управління інформації, ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних СБ України не перебуває та не перебував, оскільки останнього було звільнено у відставку з виключенням з військового обліку на підставі наказу Голови СБ України від 25.02.2003 №293-ос. Відповідно до журналу видачі (повернення) військових квитків в Управлінні СБ України в Полтавській області, СМТО Управління у серпні 2024 року було видано ОСОБА_1 під особистий підпис військовий квиток серії НОМЕР_1 із зазначенням підстав звільнення та виключення з військового обліку. Частиною 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, що діяла на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби в СБ України, було визначено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; б) які досягли граничного віку перебування в запасі; в) які припинили громадянство України; г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів; д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею; е) які померли. Тобто як на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби в СБ України, так і чинним на даний час законодавством передбачена норма, згідно якої ОСОБА_1 є виключеним з військового обліку у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем в абз. 8 Обгрунтування помилково вказано, що в військовому квитку серія НОМЕР_1 постанова ВЛК на підставі статті не зазначено графи не зазначено розкладу хвороби не зазначено додатка № не зазначено до Положення, введеного в дію наказом Міністерства України 2008 року, № 402. Відповідно до п. 11 військового квитка, то там зазначено, що наказом голови Служби безпеки України № 293-ос від 25.02.2003 року Позивач був звільнений у відставку з військової службі відповідно до п.п. «в» пункту 65 та п.п. «б» пункту 67 (за станом здоров`я з виключенням з військового обліку) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби в Службі безпеки України, на підставі ст. ст. 30-а, 42-б, 50-б наказу голови КДБ СРСР № 70/дсп від 25.06.1985 відповідно до свідоцтва про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003. Відповідачем не обґрунтовано та взагалі не висвітлено, яким чином наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 може бути застосований до правовідносин, які мали місце в 2003 році щодо офіцера СБ України..

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

25.02.2003, відповідно до наказу Голови Служби безпеки України № 293-ос, ОСОБА_1 , був звільнений з військової служби відповідно до п.п. «в» пункту 65 та п.п. «б» пункту 67 (за станом здоров`я з виключенням з військового обліку) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби в Службі безпеки України.

12.08.2024 Управлінням СБУ в Полтавській області позивачу було видано військовий квиток НОМЕР_1 (особистий номер НОМЕР_2 , військове звання майор). В п. 11 військового квитка зазначено, що наказом голови Служби безпеки України № 293-ос від 25.02.2003 року ОСОБА_1 був звільнений у відставку з військової службі відповідно до п.п. «в» пункту 65 та п.п. «б» пункту 67 (за станом здоров`я з виключенням з військового обліку) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби в Службі безпеки України, на підставі ст. ст. 30-а, 42-б, 50-б наказу голови КДБ СРСР № 70/дсп від 25.06.1985 відповідно до свідоцтва про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003. 10.09.2024 позивач звернувся до Відповідача із заявою про внесення його даних до Реєстру «Оберіг» на підставі даних військово квитка НОМЕР_1 . 12.09.2024 останній отримав відповідь, що з питань внесення даних до Реєстру «Оберіг» необхідно звертатися до Центрального управління Служби безпеки України або регіональних органів Служби безпеки України.

25.10.2025 ОСОБА_2 дізнався про те, що взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той же день позивач надав військовий квиток НОМЕР_1 виданий 12.08.2024Управлінням СБУ в Полтавській області та свідоцтво про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003. 23.12.2025, ОСОБА_2 звернувся до Відповідача із заявою про зняття його з військового обліку.

12.01.2026 Відповідачем відмовлено в знятті з військового обліку.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На час розгляду справи воєнний стан продовжений..

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий);

система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об`єктів військового обліку - призовників, військовозобов`язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 33 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1951-VІІІ основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частинами другою, третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.

До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (частина четверта статті 14 Закону № 1951-VІІІ).

Пунктом 7 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначено, що - Генеральний штаб Збройних Сил: здійснює загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку, контроль за станом цієї роботи в державних органах (крім СБУ та розвідувальних органів), органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах та організаціях.

Пунктом 9 Порядку № 1487 визначено, що - Для належного функціонування системи військового обліку (забезпечення її автоматизації із застосуванням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) визначається кількість осіб, відповідальних за ведення військового обліку, з урахуванням таких норм:

1) у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, зокрема у відокремлених відділах, а також в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів (далі - органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів), за наявності перебування на військовому обліку.

П. 14-5 Порядку № 1487 визначено, що - Взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 14-1 і 14-3 цього Порядку, здійснюється за зареєстрованим/ задекларованим їх місцем проживання (військовозобов`язаних та резервістів СБУ - в Центральному управлінні та регіональних органах СБУ).

П. 18 Порядку № 1487 визначено, що - Особливості ведення персонально-якісного військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають у запасі СБУ та розвідувальних органів, встановлюються зазначеними органами.

Таким чином, Відповідачем, в порушення норм Порядку № 1487 взято на облік Позивача, особова справа офіцера № 5621 (відповідно до довідки Управління СБУ в Полтавській області від 24.09.2024 № 66/24/1-5621), якого знаходиться в СБУ, який обліковується в СБУ, та має військовий квиток НОМЕР_1 , виданий СБУ.

Станом на сьогоднішній день позивач має 2 військових квитка ( НОМЕР_1 , виданий 12.08.2024 СБУ та електронний військово-обліковий документ (Резерв +) виданий Відповідачем.

Відмова Відповідача, з посиланням на Наказ Міністерства Оборони України № 2 від 04.01.1994 та Наказу Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008 не має законних підстав, оскільки Позивач 25.02.2003 звільнявся з військової служби із Служби безпеки України, яка керується іншими нормативно правовими актами.

Також, вищевказані накази МО України не можуть бути застосовані до правовідносин, які мали місце 23 роки тому, бо в Україні діє принцип незворотності: закон не має зворотної дії, окрім випадків, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи, згідно зі статтею 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.).

Таким чином, Відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не здійснив процедуру виключення Позивача з військового обліку, а саме щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення Позивача з військового обліку що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.

Обов`язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання Відповідачем певних вимог щодо реалізації процедури виключення Позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для Позивача у майбутньому.

Невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.

Так, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа № 1- 25/2010) від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право Позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення Позивача з військового обліку, не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового

обліку.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, умовою для виключення особи з військового обліку, є визнання її непридатною до військової служби.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.

Частиною шостою статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено підстави виключення з військового обліку.

Так, згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Відповідно до п. 2 Положення № 154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

З вище наведених положень нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на території визначеної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав для такого виключення.

Суду не надано доказів визнання нечинним військового квитка позивача чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому суд вважає, що військовий квиток серії НОМЕР_1 виданий 12.08.2024 року є допустимим доказом, що позивач вже не має статусу військовозобов`язаного та виключений з військового обліку військовозобов`язаних через непридатність до військової служби за станом здоров`я.

Крім того суд зауважує, що згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов`язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.

Тому суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

уд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 взяття на облік ОСОБА_1 , визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 виданому 12.08.2024 Управлінням СБУ в Полтавській області, свідоцтві про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003 та поданих ним документів.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю із їх словесним коригуванням.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач звільнений від сплати судового збору, отже відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа - Управління Служби безпеки України в Полтавській області (вул.Соборності, 39, м.Полтава, код ЄДРПОУ 20001651) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на облік ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 виданому 12.08.2024 Управлінням СБУ в Полтавській області, свідоцтві про хворобу ВЛК Військово-медичної служби Управління СБ України в Полтавській області № 7 від 09.01.2003 та поданих ним документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко