Ухвала суду № 138230187, 14.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

14 липня 2026 року м. Київ № 320/26510/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.06.2026 № 3612 про припинення дії ліцензії ТОВ «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44871190) на право оптової торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер ліцензії 990208202200060);

зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах відомості про те, що ліцензія ТОВ «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» на право оптової торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер 990208202200060, дата початку дії ліцензії 21.09.2022, дата закінчення строку дії ліцензії 21.09.2027, вважається діючою з дати її припинення.

Представником позивача 06.07.2026 засобами підсистеми Електронний суд подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову, зокрема зупинити дію рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.06.2026 № 3612 про припинення дії ліцензії ТОВ «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» на право оптової торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер ліцензії 990208202200060) до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. У зв`язку з перебуванням головуючої судді у щорічній відпустці з 06.07.2026 по 10.07.2026, клопотання розглянуто 14.07.2026.

Відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що відповідачем було прийнято спірне рішення про припинення дії ліцензії ТОВ «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» на право оптової торгівлі алкогольними напоями, яке вважає протиправним у зв`язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Заявник стверджує про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, зокрема зазначає про нерівне застосування відповідачем санкцій за тотожне порушення, вказує на процедурну незаконність оскаржуваного рішення та його непропорційність.

Окрім цього, заявник звертає увагу, що незастосування заходів забезпечення позову завдасть ТОВ «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» значної та непоправної шкоди, зокрема призведе до фактичного зупинення основного виду господарської діяльності, неможливості виконання укладених договорів, втрати клієнтів та контрагентів, суттєвих фінансових збитків, втрати ділової репутації, а також до вимушеного скорочення та звільнення працівників підприємства.

Заявник стверджує, що з огляду на специфіку діяльності ТОВ «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» та залежність його господарської діяльності від наявності чинної ліцензії, припинення її дії фактично унеможливлює подальше функціонування товариства до моменту вирішення спору по суті, що створює очевидну небезпеку заподіяння значної шкоди правам та законним інтересам позивача.

Заявник вказує, що станом на день подання заяви на складах підприємства знаходяться алкогольні напої на суму близько 100 млн грн, які позивач не може реалізувати через припинення дії ліцензії.

Стверджує також про те, що ТОВ «ТРЕЙДІНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» має укладені та діючі договори поставки алкогольної продукції з контрагентами, виконання яких передбачає безперервні плани поставок, а припинення дії ліцензії унеможливлює виконання цих договорів, оскільки оптова реалізація алкогольної продукції без ліцензії заборонена законом.

Також заявник звертає увагу на той факт, що припинення господарської діяльності призведе до неможливості забезпечувати виплату заробітної плати, оскільки підприємство позбавлене джерела доходу, необхідності масового звільнення працівників, які втратять засоби до існування, виникнення заборгованості із заробітної плати, що також завдасть непоправної шкоди діловій репутації підприємства та створює загрозу припинення діяльності підприємства та банкрутства.

Відтак, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що зазначені обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Питання застосування статей 150 - 154 Кодексу адміністративного судочинства України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 року у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24).

Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обґрунтування поданої заяви, позивач акцентує увагу на тому, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження, яким анульовано ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження. Анулювання ліцензій призведе до негативних наслідків для позивача, а саме зупинення діяльності, неможливість сплачувати податки, може привести до розірвання договірних відносин.

Проте, суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Проте, на думку суду, заявником не доведено та не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При цьому, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача оскаржуваним рішенням

Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Судом встановлено, що ТОВ «ТРЕЙДИНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 44871190 та взятий на податковий облік. Основним видом діяльності ТОВ «ТРЕЙДИНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.17).

Оскаржуваним рішенням ГУ ДПС у м. Києві було припинено дії ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

При цьому, заявник стверджує, що анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями призведе до зупинення господарської діяльності позивача. Проте, суд не може погодитися із вказаними твердженням позивача.

Так, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім основного виду діяльності за КВЕД 46.17.- діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами , у позивача також наявні відкриті:

33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

46.34 Оптова торгівля напоями.

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами.

81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів.

81.30 Надання ландшафтних послуг.

82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг.

Таким чином, суд зауважує, що позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності, в тому числі, і в межах КВЕД 46.17. За таких обставин відсутні підстави вважати, що саме по собі анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями призведе до зупинення господарської діяльності позивача.

Щодо наявності у позивача договірних зобов`язань, перед контрагентами щодо постачання алкогольних напоїв, список яких наводить у заяві, суд зауважує, що дослідження змісту відповідних договорів, характеру та умов виконання господарських операцій підлягає оцінці на етапі судового розгляду справи по суті, а вжиття заходів забезпечення позову у запропонований Товариством спосіб фактично вирішить спір по-суті, що суперечить меті застосування статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.

При цьому, суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ТОВ «ТРЕЙДИНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку, зупинення виплат працівникам тощо.

Проте суд зауважує, що такі обставини в будь - якому випадку не визначені нормами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Відтак, проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання про забезпечення позову, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування даного клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДИНГ ПРОДАКТ КОМПАНІ» про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Шевченко А.В.