Рішення № 138230003, 15.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Київ справа №320/37387/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.11.2024 №80114500000743/336 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.11.2024 №80112500104008/336-1 про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.11.2024 №8010130100017160 про примусове повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан до країни походження або третьої країни іноземця;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області: від 19.11.2024 №80114500000743/336 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан; 19.11.2024 №80112500104008/336-1 про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан; від 19.11.2024 №8010130100017160 про примусове повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан до країни походження або третьої країни іноземця;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 05.06.2024 на ім`я громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 05.06.2024 надано дозвіл Центральним міжрегіональним управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання строк дії до 05.06.2034. Позивач вказує, що дізнався, що щодо нього прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, у зв`язку з відкликанням його посвідки на постійне проживання та дозволу на імміграцію в Україну на підставі подання Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України. Позивач зазначає, що відповідачем прийнято протиправно рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та похідних від нього рішень, без законних на те підстав, за відсутності будь-якої додаткової інформації, яка б свідчила про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України було подано подання, відповідно до якого у ході здійснення заходів, пов`язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, у порядку, визначеному законодавством у сфері забезпечення державної безпеки та боротьби з тероризмом, отримано інформацію щодо можливої причетності до діяльності міжнародних терористичних організацій громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 . Також вказано, що позивач є прихильником терористичної ідеології, підтримував контакти з вихідцями із країн Центральної Азії, які були затримані у червні 2023 року за результатами контртерористичної операції правоохоронних органів Німеччини, як учасники осередку міжнародної терористичної організації "Ісламська Держава Вілаят Хорасан", що готували серію терористичних актів, в країнах Європейського Союзу. Наявні дані свідчили, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Таджикистан, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 , виданий в Берліні, Німеччина, 11.07.2023.

Відповідно до дозволу на імміграцію в Україну №80114200094297/617 ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозволено постійне проживання в Україні. Дозвіл дійсний до 23.05.2025.

05.06.2024 ОСОБА_2 видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 на підставі 03/01, строком до 05.06.2034.

З матеріалів справи вбачається, що Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України направлено Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подання щодо відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні.

В даному поданні зазначено, що Департаментом під час здійснення заходів, пов`язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, у порядку, визначеному законодавством у сфері забезпечення державної безпеки та боротьби з тероризмом, отримано інформацію щодо можливості причетності до діяльності міжнародних терористичних організацій громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 . Так, за наявними даними, громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_3 є прихильником терористичної ідеології, підтримував контакти із вихідцями з країн Центральної Азії, які були затримані у червні 2023 року за результатами контртерористичної операції правоохоронних органів Німеччини як учасника осередку міжнародної териристичної організації "Ісламська Держава Вілаят Хорасант", що готували серію терирористичних актів, в країнах Європейського союзу. Крім цього, ОСОБА_4 неодноразово потрапив в поле зору правоохоронних органів іноземних держав як особа, що є прихильником терористичної діяльності. Зокрема у 2023 році ОСОБА_4 з території Німеччини примусового повернуто до Таджикистану та заборонено в`їзд терміном на 3 роки, оскільки його дії становлять загрозу безпеці Європейського Союзу.

Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України зазначено, що діяльність громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України та просять розглянути питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне на постійне проживання громадянину Республіки Таджикистан.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області 19.11.2024 прийнято висновок за результатами розгляду подання про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_2 .

У даному висновку зазначено, що ОСОБА_3 є прихильником терористичної ідеології, підтримував контакти з вихідцями із країн Центральної Азії, які були затримані у червні 2023 року за результатами контртерористичної операції правоохоронних органів Німеччини як учасника осередку міжнародної териристичної організації "Ісламська Держава Вілаят Хорасант", що готували серію терирористичних актів, в країнах Європейського союзу. Крім цього, ОСОБА_4 неодноразово потрапив в поле зору правоохоронних органів іноземних держав як особа, що є прихильником терористичної діяльності. Зокрема у 2023 році ОСОБА_4 з території Німеччини примусового повернуто до Таджикистану та заборонено в`їзд терміном на 3 роки, оскільки його дії становлять загрозу безпеці Європейського Союзу.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вказує, що інформація викладена у подані Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України від 21.10.2024 є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийшло до висновку про скасування рішення від 23.05.2024 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підстав цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 05.06.2024 та прийнято рішення про примусове повернення громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 19.11.2024 № 80114500000743/336, яким на підставі п. 3 ч.1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" скасовано дозвіл на імміграцію № НОМЕР_4 від 23.05.2024.

Рішенням від 19.11.2024 №80112500104008/336-1 Центрального міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області скасовано посвідку на постійне проживання від 19.11.2024 №80112500104008/336-1 на підставі п.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення 19.11.2024 №8010130100017160 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

У даному рішенні зазначено, що відповідно до листа Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та без громадянства від 19.11.2024, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону "Про імміграцію" скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 23.05.2024 №80104200094297, прийнято рішення № 19.11.2024 № 80114500000743 про скасування дозволу на імміграцію, громадянину Республіки Таджикистан. На підставі п.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, громадянину ОСОБА_5 скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 06.06.2024. Відповідно до вимог частини 1 ст. 13 Закону України "Про імміграцію" та з метою забезпечення виконання положень статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" вирішено примусово повернути до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано покинути територію України у термін до 17.12.2024.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Суд враховує наступні положення Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон № 2491-III) та Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 3773-VI визначають, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно з статті 11 Закону № 2491-III особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Відповідно до приписів статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Підпунктом 1 пункту 64 Порядку № 322 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (пункти 64-66 Порядку № 322).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем скасовано дозвіл на імміграцію в Україну позивачу на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні).

Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):

- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.

Судом з`ясовано, що питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано поданням Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України, яке було надіслано Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Як вже зазначалося, оскаржуване рішення про скасування дозволу позивачу на імміграцію в Україну прийняте відповідачем на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Підставою скасування дозволу на імміграцію в Україну щодо позивача є наявність дій іммігранта, що можливо становлять суспільну небезпеку та загрозу національній безпеці.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі - Порядок № 1983).

Даний Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Згідно з абзацу першого пункту 21 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Абзацом другим пункту 21 Порядку №1983 передбачено, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (абзац перший пункту 22 Порядку №1983).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що скасування дозволу на імміграцію можливе лише за наявності визначених Законом №2491-III підстав та на основі складеного обґрунтованого висновку із зазначенням таких підстав для скасування відповідного дозволу.

Згідно з наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України не містить мотивованого обґрунтування застосування у даному випадку пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, яким визначено підстави для скасування відповідного дозволу.

Суд наголошує, що Законом №2491-ІІІ встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, наявність яких у даній справі відповідачем не доведена.

Крім того, суд зазначає, що подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України не містить жодного посилання на кримінальні провадження, судові рішення, оперативну інформацію чи докази протиправної поведінки особи, не може розцінюватися як належна підстава для скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.

Також, як Верховний Суд у постанові від 22.01.2020р. у справі №802/1439/17-а відзначив, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта, існування яких має підтверджуватися вироком суду, яким особу засуджено за вчинення злочинів, чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що контролюючий орган передчасно дійшов висновку щодо наявності підстав до скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, у зв`язку із чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки прийняття відповідачем рішення від 19.11.2024 №80112500104008/336-1 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 та рішення від 19.11.2024 №8010130100017160 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни іноземця є наслідком прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію від 19.11.2024 №80114500000743/336, яке визнано судом протиправним та скасовано, належним способом захисту прав позивача, є визнання протиправними та скасування вказаних рішень відповідача, як таких, що прийняті на підставі незаконного рішення відповідача від 9.11.2024 №80114500000743/336.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги стосовно направлення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області інформації до інших органів та структур ДМС не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність. Суд наразі не вбачає підстав вважати, що відповідачем не будуть виконані належні та необхідні дії після набрання даним рішенням законної сили.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2906,88 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.11.2024 №80114500000743/336 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.11.2024 №80112500104008/336-1 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.11.2024 №8010130100017160 про примусове повернення громадянина Республіки Таджикистан, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження або третьої країни іноземця.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь громадянки Республіки Таджикистан ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 2906,88 грн. (дві тисячі дев`ятсот шість грн. 88 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ( ЄДРПОУ 42552598).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.