Рішення № 138229973, 15.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. справа № 300/3263/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Карпатського округу з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (Відповідач-1), управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації (Відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зволікання управлінням екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації з вирішення питання про захист цінних природних територій на виконання рішення Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994 в частині надання гідрологічному заказнику річка Білий Черемош, площею 500 га, яка протікає на території Верховинського району, статусу природно-заповідного фонду, призведе у подальшому до втрати цінної природної території, а отже, й до порушення екологічних прав та інтересів Івано-Франківської області та держави.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 відкрито провадження за вказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

03.06.2026 Відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ні Івано-Франківська обласна державна адміністрація, ні управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації не визначені виконавцями за рішенням Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994.

08.06.2026 Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому звертає увагу суду на ту обставину, що вимоги позивача зводяться до зобов`язання Івано-Франківську обласну адміністрацію реалізувати процедуру, яка мала бути здійснена на підставі матеріалів, підготовлених у 1994 році, однак такі матеріали відсутні у відповідача, їх актуальність через понад тридцять років викликає сумнів.

09.06.2026 та 10.06.2026 позивачем подано відповіді на відзиви відповідачів, в яких позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

12.06.2026 Відповідачем-2 подано до суду заперечення.

Відповідач-1 також скористався своїм правом на подання заперечення, яке подано до суду 15.06.2026.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив таке.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання від 15.03.1994 "Про резервування природних територій і об`єктів з метою наступного їх заповідання" вирішено зарезервувати цінні природні комплекси та об`єкти природи, які мають важливе наукове, природно-історичне, освітньо-виховне, рекреаційне значення згідно з додатками 1, 2. Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог навколишнього природного середовищ, вказаних у додатку 1 (Пункт 1 Рішення) (т.1 а.с.105).

Пунктом 2 вказаного рішення доручено радам народних депутатів разом із землекористувачами, державним підприємством "Івано-Франківськводгосп", відділами земельних ресурсів, державними інспекторами охорони навколишнього природного середовища, громадськістю провести в кінці року інвентаризацію винесених в натуру прибережних смуг згідно з додатком 2. При необхідності намітити завдання по їх залуженню і залісненню. Визначити на території прибережних смуг цінні ділянки, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне значення, з метою їх наступного заповідання.

Власникам землі й землекористувачам забезпечити належне збереження і охорону зарезервованих територій. Держуправлінню охорони навколишнього природного середовища по Івано-Франківській області до 1 січня 1995 року підготувати необхідні матеріали для прийняття рішення про заповідання зарезервованих природних територій та об`єктів (Пункти 3,4 Рішення).

В додатку до вказаного рішення, в переліку гідрологічних заказників місцевого значення, міститься й річка Білий Черемош, площею 500 га, яка протікає на території Верховинського району (т.1 а.с.45).

Вважаючи, що відповідно до чинного на даний час природоохоронного законодавства, а також Закону України "Про місцеві державні адміністрації" управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації є саме тим суб`єктом, на який покладеного обов`язок вирішення питань означених у рішенні Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994, листом від 06.01.2026 керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в якому просив надати інформацію щодо територій (об`єктів), які були зарезервовані, в тому числі по Верховинському району та на даний час неоголошені зарезервованими територіями природно-заповідного фонду (т.1 а.с.86-90).

Листом від 28.01.2026 Івано-Франківська обласна державна адміністрація повідомила позивача про відсутність будь-яких матеріалів, в тому числі картографічних, на підставі яких зарезервовано вказані території (об`єкти) з метою наступного створення/оголошення об`єктами природно-заповідного фонду. З посиланням на Закон України "Про природно-заповідний фонд України" вказала, що клопотань про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду зазначених територій від наукових установ, природоохоронних громадських об`єднань або інших заінтересованих підприємств, установ, організацій та громадян до Івано-Франківської обласної державної адміністрації не надходило, що унеможливлює розпочати такий процес. Крім того, звернула увагу позивача на ту обставину, що не володіє інформацією про сучасний стан перелічених територій, які проектувались для оголошення територіями (об`єктами) природно-заповідного фонду. А тому, зважаючи на те, що з часу прийняття Івано-Франківською обласною радою рішення "Про резервування природних територій і об`єктів з метою наступного їх заповідання", пройшов значний період часу, ліквідацію юридичних осіб публічного права, на яких було покладено обов`язок забезпечення охорони та збереження цих територій, і які одночасно були ініціаторами оголошення територій об`єктами природно-заповідного фонду місцевого значення, відсутність документації, Івано-Франківська обласна державна адміністрація готує звернення до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України щодо даного питання, а також до наукових установ щодо обстеження у вегетаційний період згаданих територій, для визначення доцільності їх заповідання на даний час (т.1 а.с.91-94).

Вважаючи, що зволікання відповідачами з вирішенням питання про захист цінних природних територій на виконання рішення Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994 в частині надання гідрологічному заказнику річка Білий Черемош, площею 500 га, яка протікає на території Верховинського району, статусу природно-заповідного фонду є протиправною бездіяльністю, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

встановлення заповідного режиму;

організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів;

проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля;

запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів;

проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Положеннями статей 51 та 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції, чинній на дату прийняття Івано-Франківською обласною радою рішення від 15.03.1994) установлено, що підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єктів природно-заповідного фонду.

Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

щодо територій та об`єктів загальнодержавного значення - Міністерством охорони навколишнього природного середовища України;

щодо територій та об`єктів місцевого значення - органами цього міністерства на місцях.

У разі схвалення клопотань Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та його органами на місцях проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам`яток природи та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.

Проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду підлягають державній екологічній експертизі.

У разі позитивного висновку екологічної експертизи щодо проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду всі матеріали передаються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України чи його органами на місцях до державних органів, уповноважених приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Водночас, чинні на даний час положення статей 51 та 51 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначають, що підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єктів природно-заповідного фонду.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

Наведені вище дії, є передумовою для прийняття рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

В ході судового розгляду встановлено, що на даний час, в силу того, що виконавці рішення Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994 суб`єкти публічного права ліквідовані, жодних матеріалів не передавали до відповідачів, Івано-Франківська обласна державна адміністрація не володіє обґрунтуваннями щодо необхідності створення чи оголошення річки Білий Черемош, площею 500 га територією або об`єктом природно-заповідного фонду, а також характеристиками природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності, відомостями про точне місцезнаходження, чіткі розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідним картографічним матеріалом.

Доказів протилежного, позивачем суду не надано.

Також, судом встановлено, що клопотань від наукових установ, природоохоронних громадських об`єднань або інших заінтересованих підприємств, установ, організацій та громадян щодо створення чи оголошення річки Білий Черемош, площею 500 га, територією або об`єктом природно-заповідного фонду з додаванням документації, на підтвердження такого обґрунтування, до Івано-Франківської обласної державної адміністрації не надходило.

Відтак, в контексті вищевикладеного, суд констатує, що позивачем в цій частині не доведено допущення позивачем бездіяльності за відсутності законодавчо встановлених підстав для вжиття заходів спрямованих на надання річці Білий Черемош, площею 500 га, статусу природно-заповідного фонду.

Більше того, зважаючи на те, що рішенням Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994, фактичним виконавцем в цій частині визначено місцеву раду народних депутатів, в даному випадку - Верховинська районна рада народних депутатів, то зважаючи на наявність на даний час її правонаступника - Верховинської районної ради, на думку суду, належним способом захисту порушених, на думку позивача прав, є звернення саме до органу влади на території, якого знаходиться відповідний об`єкт.

Водночас, при зверненні до суду з даним позовом, позивач не навів жодних доводів щодо того, що такі заходи ним вживались, чи щодо недоцільності вжиття таких заходів.

Крім того, суд зазначає, що на відміну від позивача, відповідачами доведено факт вжиття ними заходів спрямованих на отримання документації та з`ясування тих обставин, які зважаючи на тривалий проміжок часу з моменту прийняття рішення Івано-Франківської обласної ради від 15.03.1994, необхідні для встановлення: обґрунтування необхідності створення чи оголошення річки Білий Черемош, площею 500 га територією або об`єктом природно-заповідного фонду; характеристик природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності; відомостей про точне місцезнаходження, чіткі розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів; картографічного матеріалу.

Так, в матеріалах справи наявні копії звернень Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Національної академії наук України, Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Національного природного парку "Верховинський", Верховинської селищної ради Верховинського району, що на думку суду свідчить про активну позицію відповідача, спрямовану на вирішення питання надання зарезервованій для заповідання території статусу природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника річки Білий Черемош у відповідності до норм чинного на даний час Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та вказує на недопущення відповідачами бездіяльності в межах спірних правовідносин.

Відповідно до приписів частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З наведених процесуальних норм слідує, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

В той же час, суд зазначає, що під час розгляду даної справи, відповідачами доведено те, що ними не допускалась бездіяльність в межах спірних правовідносин.

Відтак, судом не встановлено порушення про усунення якого просить позивач.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як наслідок, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Шевченка, 37, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78601) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 37508533, пров. Новопечерський, 3/2, м. Київ, 01042), Державної екологічної інспекції Карпатського округу (код ЄДРПОУ 42702233, вул. Академіка Сахарова, 23-А, м. Івано-Франківськ, 76018) до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 20567921, вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004), управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40008068, вул. Академіка Сахарова, 23-А, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.