Рішення № 138229804, 15.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2896/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке Шосе, будинок 7, код ЄДРПОУ 13322403), яким просить суд: « 1. Розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 2. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити повністю. 3. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення ОСОБА_1 з 01.11.2025 року виплати пенсії по інвалідності, призначеної та обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та скасувати Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по ЕПС № 921170120378 від 16 жовтня 2025 року; 4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.01.2026 року №921170120378 про відмову у перерахунку пенсії; 5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, призначеної та обчисленої згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати її припинення, а саме з 01.11.2025 року. 5. В разі задоволення позовних вимог, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2129,92 грн.».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року даний позов було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року було витребувано докази в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01 листопада 2025 року оскаржуваним розпорядженням було виплата пенсії припинена до з`ясування обставин щодо виїзду позивача на постійне місце проживання за кордон. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області з заявою про поновлення виплати, однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06 січня 2026 року №921170120378 було відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю на те законних підстав, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що вказане рішення про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності не містить жодного належного правового обґрунтування, щодо причин та підстав, що стали підґрунтям для відмови у поновленні виплати пенсії.

Від відповідачів до суду надійшли відзиви на позов, відповідно до яких останні просили суд відмовити повністю в задоволенні позову.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи, призначеної та обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон України № 1058-IV).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16 жовтня 2025 року № 0700-0401-8/63304 позивача було повідомлено про те, що з 01 листопада 2025 року виплату його пенсії призупинено до вияснення обставин (а.с. 21).

З розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по ЕПС №921170120378 від 16 жовтня 2025 року вбачається, що при обробці рекомендацій Міністерства фінансів України встановлено, що за даними Державної міграційної служби України, оформлено документи для виїзду за кордон на постійне місце проживання, у зв`язку із чим, ОСОБА_1 припинено пенсію кодом « 9» до з`ясування з 01 листопада 2025 року (а.с. 31).

29 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с.а.с. 18, 19).

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", з 01 квітня 2021 року органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за результатом розгляду прийнято рішення від 06 січня 2026 року № 921170120378 було відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю на те законних підстав, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій закріплені у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).

Відносини з приводу припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані статтею 46 Закону України №1058-IV.

Так, статтею 49 частиною 1 пунктом 2 Закону України № 1058-IV встановлено, що виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 51 Закону України № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання пенсійного забезпечення громадян України та Чеською Республікою регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, ратифікованою Україною 22.11.2002 року.

Відповідно до пункту статті 5 Договору, Особа не може бути позбавлена права на допомогу та допомога не може бути Зменшена, змінена, зупинена або відмінена тільки через те, що ця особа проживає на території іншої Договірної Сторони, якщо в цьому Договорі не буде передбачено інше. Отже, дана угода передбачає пропорційний принцип пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що оспорюються, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Таким чином з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення і до часу розгляду справи судом, інші закони, що регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийняті.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелами права та обов`язкові для виконання Україною, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі й рішення у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Аналізуючи наведені положення Закону, суд приходить до висновку, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 відсутні законодавчі підстави для припинення виплати пенсії громадянам України, які проживають за кордоном, а відтак виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії. З цього часу органи Пенсійного фонду України мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Таким чином, суд вважає, що виплата пенсії не може ставитись в залежність від місця проживання громадянина, оскільки це суперечить висновкам Конституційного Суду України та Європейському суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі "Пічкур проти України".

Статтею 49 частиною 2 Закону України № 1058-IV визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), а також поновлення виплати пенсій, врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

Згідно із пунктом 1.1 Порядку № 22-1 заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Таким чином, законодавцем передбачено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється на підставі заяви пенсіонера.

З розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по ЕПС №921170120378 від 16 жовтня 2025 року вбачається, що при обробці рекомендацій Міністерства фінансів України встановлено, що за даними Державної міграційної служби України, оформлено документи для виїзду за кордон на постійне місце проживання, у зв`язку із чим, ОСОБА_1 припинено пенсію кодом « 9» до з`ясування з 01 листопада 2025 року (а.с. 31).

З матеріалів справи судом вбачається, що позивач, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про поновлення виплати позивачу пенсії.

Водночас, за принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за результатом розгляду прийнято рішення від 06 січня 2026 року № 921170120378 було відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю на те законних підстав, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 8).

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 передбачено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

З аналізу зазначених норм вбачається, що у випадку наявності законних підстав та за умови дотримання особою вимог зазначеного порядку, що регулюють процедуру поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України приймає рішення про відновлення раніше призначеної пенсії.

Суд зазначає, що позивач, як громадянин України, яка раніше отримував пенсію та її виплата була припинена у зв`язку з виїздом за межі України, незалежно від місця його проживання, на підставі рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, має право на поновлення виплати їй пенсії.

Крім того, при подачі до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області заяви про поновлення виплати йому пенсії, позивач діяв у відповідності до Порядку №22-1, а тому відповідач протягом 10-ти денного строку повинен був розглянути заяву та прийняти рішення про поновлення призначеної пенсії.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по ЕПС № 921170120378 від 16 жовтня 2025 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06 січня 2026 року №921170120378.

Вирішуючи питання щодо ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених положень статті 46 Закону України № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон України №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

У постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону України № 1058-IV.

При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вживав активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте йому було відмовлено в такому поновленні.

Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентного органу по відношенню до пенсіонера, який є громадянином України та проживає за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Таким чином, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України № 1058-IV виникли підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, виплата якої була зупинена у зв`язку з виїздом позивача на постійне місце проживання закордон, а тому саме з цього часу відповідач зобов`язаний відновити виплату пенсії позивачу.

Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.

Вказана правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18.

Враховуючи вищевикладене, оскільки пенсію по інвалідності позивачу призначено, а облік та виплата пенсій проводиться територіальним органом Пенсійного фонду за фактичним місцем проживання пенсіонера, то позивач вважає, що у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним способом є зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати її припинення, а саме з 01 листопада 2025 року.

Разом з тим, що стосується вимоги позовної заяви про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні такої, виходячи з наступного: у відповідності до визначення, наведеного у Науково практичному коментарі до Кодексу адміністративного судочинства України, дія - активна поведінка органу чи посадової особи, та об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача. Наслідком розв`язання публічно правового спору у справах про оскарження рішення є визнання його протиправним та скасування (визнання нечинним) повністю або частково або відмова у задоволенні такої вимоги, при цьому, вимога про визнання протиправними дій по складанню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком задоволення позову в частині визнання протиправним рішення, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред`явлення вимоги щодо визнання протиправним та скасування розпорядження, оскільки саме оскарженим розпорядженням було припинено позивачу виплату пенсії, тобто, саме вказаним рішенням породжується обов`язок у сфері публічно - правових відносин (а не діями при прийнятті такого рішення).

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке Шосе, будинок 7, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по ЕПС № 921170120378 від 16 жовтня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06 січня 2026 року №921170120378.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, призначеної та обчисленої згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати її припинення, з 01 листопада 2025 року.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко