Рішення № 138227959, 15.07.2026, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/584/26

Провадження 2/621/1152/26

15 липня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя В. Філіп`єва,

за участі секретаря судового засідання А. Головіна

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , (не з`явилась),

відповідач - ОСОБА_2 , (не з`явився)

представник - адвокат А. Бєлокриницький, Д. Різниченко (не з`явились),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , в якій просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку відповідача та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з 11.08.2007 року, який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17.02.2016 року по справі № 621/82/16-ц було розірвано. В період шлюбу з відповідачем сторони мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22.09.2016 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». Після розірвання шлюбу дочка проживає разом із позивачкою та її родиною. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі № 621/83/16-ц від 18.02.2016 року з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання дочки, в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 гривень, який в подальшому рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року по справі № 621/3449/19 було збільшено до 1300,00 гривень. У вказаному розмірі відповідач сплачує аліменти на дитину й до теперішнього часу. При цьому, з моменту ухвалення судового рішення суттєво змінилися життєві обставини, розпочалася військова агресія російської федерації проти України, а матеріальний стан відповідача значно покращився. Він має постійне місце роботи та отримує високий стабільний заробіток, оскільки працює водієм пожежної частини 58 ДРПЧ 10 ДПРЗ (м.Зміїв) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Його дохід за 2024 рік склав 600982,00 гривень, що підтверджується інформацією з сайту НАЗК. Крім того, за місцем свого проживання він займається комерційною діяльністю, торгівлею продовольчими товарами, і за останні два роки придбав у власність 2 автомобілі: HONDA CROSSTOUR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та RENAULT TRAFIC вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Отже, відповідач ОСОБА_9 має можливість надавати дочці матеріальну допомогу в належному розмірі. Інших утриманців, неповнолітніх дітей, відповідач ОСОБА_9 не має. Дочка навчається в 11 класі ОСОБА_10 ступенів, витрати на її навчання та підготовки до ЗНО й вступу до вищого навчального закладу значно збільшилися. Крім того, дитина потребує витрат на свої щоденні потреби, одяг, розваги, розвиток особистих здібностей, тощо. Особистих коштів позивачки, для належного утримання дочки й забезпечення її потреб не вистачає, оскільки позивачка також має неповнолітню дитину від другого шлюбу - сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, спільна з відповідачем дочка потребує витрат на підтримання стану здоров`я, оскільки перебуває на диспансерному обліку в лікаря-окуліста з діагнозом «міопія обох очей. Н.52.1», а також має захворювання серця «недостатність сердечного клапану I-ІІ ст». Всі ці обставини добре відомі відповідачеві, однак добровільно збільшити розмір допомоги на утримання дочки він відмовляється. Оскільки, з моменту ухвалення попереднього рішення суду про стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1300,00 грн, життєві обставини у обох сторін суттєво змінилися, змінився встановлений законом прожитковий мінімум, збільшилися потреби дитини на розвиток особистих здійбностей та навчання, а матеріальний стан відповідача значно покращився і він має можливість надавати дитині допомогу на належне утримання, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку відповідача та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.03.2026 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. З метою підготовки справи до судового розгляду, судом було витребувано докази від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, а саме, довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за 2025 рік.

Крім того, 01.01.2026 року Зміївським районним судом Харківської області били постановлені ухвали:

- про витребування доказів від Державної податкової служби України, а саме, інформацію про розмір доходів ФОП ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , отриманих за 2025-2026 роки;

- про витребувати доказів від Головного сервісного центру МВС, а саме, інформацію про наявність зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- допит відповідача ОСОБА_2 , в якості свідка по справі;

- відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката А. Бєлокриницького про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну розміру аліментів.

07.05.2026 року представником відповідача - адвокатом А. Бєлокриницьким до суду подано відзив на позовну заяву з викладом заперечень, в якому представник просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі.

В обгрунтування позиції представником відповідача зазначено, що у позовній заяві позивачка просить суд збільшити розмір аліментів на утримання дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зміни способу стягнення з твердої суми на 1/4 частку від доходів. Позовні вимоги ґрунтуються на значному покращенні матеріального стану відповідача, який начебто має стабільну заробітною плату, займається підприємницькою діяльністю та придбав два автомобілі. Водночас потреби доньки суттєво зросли через підготовку до вступу у ВНЗ та необхідність лікування. Окрім цього, позивачка посилається на наявність у неї ще однієї дитини на утриманні, зріст інфляції та підвищення встановленого державою прожиткового мінімуму для дитини, з моменту останнього перегляду розміру аліментів. У позовній заяві позивачка стверджує, що її власних коштів не вистачає для належного забезпечення потреб доньки, та посилається на наявність на її утриманні ще однієї неповнолітньої дитини. Проте, наявність другої дитини у позивача від іншого шлюбу не може бути підставою для перекладення додаткового фінансового тягаря на відповідача. Відповідно до ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків рівною мірою, а не пропорційно до кількості дітей у кожного з них у нових шлюбах. Позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів (довідок про доходи, витягів з реєстрів), які б свідчили про її фактичний майновий стан або неможливість забезпечити свою частку витрат на дитину. Сама по собі наявність на утриманні позивача іншої дитини свідчить про свідоме планування нею свого сімейного життя та бюджету, що не має призводити до безпідставного збільшення фінансових зобов`язань відповідача. Більше того, позивачка не обґрунтовує, у зв`язку з чим потреби доньки ОСОБА_13 зросли настільки, що потребують саме 1/4 частки від усіх доходів батька, враховуючи його специфічну професійну діяльність, а не фіксованої суми, яка вже сплачується. Таким чином, посилання на матеріальний стан позивача є суб`єктивним та документально не підтвердженим, що виключає можливість врахування цих обставин як підстави для задоволення позову. Позивачка у позовній заяві стверджує про необхідність збільшення розміру аліментів у судовому порядку. Проте, вона жодного разу не зверталася до відповідача з пропозицією щодо добровільного збільшення розміру аліментів. Відповідач не ухилявся від виконання своїх обов`язків, а звернення до суду стало для нього несподіванкою, оскільки конфліктних ситуацій щодо фінансового забезпечення доньки між ними ніколи не виникало. Попри те, що відповідач проживає окремо, він підтримує постійний теплий зв`язок із донькою ОСОБА_13 . Їх спілкування є регулярним та систематичним. Окрім сплати офіційних аліментів, відповідач за власною ініціативою надає доньці додаткові грошові кошти на її особисті потреби, дозвілля та навчання. Таким чином, бере активну участь у житті дитини, що підтверджує його відповідальну батьківську позицію. На теперішній час із заробітної плати відповідача щомісячно здійснюються відрахування на утримання дитини. Незважаючи на те, що попереднім рішенням суду було визначено стягнення у розмірі 1300 грн, фактичний розмір виплат є вищим. Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років є 3512 гривень. Аналіз довідки про доходи № 349, виданої ГУ ДСНС у Харківській області від 26.03.2026 свідчить, що відповідач фактично сплачує суму, яка відповідає гарантованому мінімуму - не менше 50% від зазначеної законодавчої норми для дитини сімнадцятирічного віку. Отже, фактичне утримання на дитину наразі повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, відповідач належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання доньки, забезпечуючи рівень фінансування не нижчий за встановлений державою мінімум. Вищезазначене повністю спростовує твердження позивача про нібито недостатність поточних виплат та відсутність належного матеріального забезпечення дитини з боку батька. В обґрунтування необхідності зміни способу стягнення, позивачка посилається на покращення матеріального стану відповідача, стверджує, що дохід відповідача за 2024 рік склав 600982,00 грн, що начебто підтверджується інформацією з сайту НАЗК. Проте вказана сума є загальним нарахованим доходом до вирахування податків та зборів. Крім того, робота водієм у пожежній частині ДСНС пов`язана з особливими умовами праці в прифронтовому регіоні, що зумовлює наявність додаткових виплат, які не мають постійного характеру. Крім того, при визначенні розміру аліментів суд має враховувати наявність на утриманні платника інших осіб (п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України). На даний час відповідач також утримує свою матір - ОСОБА_12 , яка є пенсіонером за віком. З огляду на похилий вік та стан здоров`я, вона потребує сторонньої допомоги, додаткового харчування та придбання високовартісних медикаментів. Оскільки відповідач надає їй регулярну фінансову та побутову підтримку, стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх його доходів (включаючи бойові виплати) призведе до того, що він не зможе забезпечити мінімальні життєві потреби своєї матері, що є недопустимим у розумінні балансу інтересів. Звертаємо увагу суду на те, що ОСОБА_2 не заперечує факт батьківства та обов`язок утримувати дитину до її повноліття. Проте позивачем не було враховано, що заявлений нею спосіб стягнення (1/4 частка доходів) при поточному рівні заробітної плати відповідача є надмірним та не враховує його власних життєвих потреб як особи, що працює в структурі ДСНС у прифронтовому регіоні та перебуванні на його утриманні мати пенсіонерки. У позовній заяві позивачка посилається на те, що за місцем свого проживання відповідач ніби займається комерційною діяльністю, торгівлею продовольчими товарами, та має додаткові доходи від підприємницької діяльності, що нібито підтверджується наявністю у його власності вантажного автомобіля HONDA CROSSTOUR та RENAULT TRAFIC. Проте дана інформація не відповідає дійсності та є застарілою, оскільки реєстрація ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця (ФОП) була офіційно припинена ще у 2014 році. Протягом останніх 12 років відповідач не займається підприємницькою діяльністю, не має статусу суб`єкта господарювання та не отримує жодних доходів, окрім заробітної плати за основним місцем роботи. Окрім цього, посилання позивачки на придбання автомобілів HONDA CROSSTOUR та RENAULT TRAFIC не може бути єдиною підставою для збільшення аліментів, оскільки зазначені транспортні засоби були куплені в наслідок продажу автомобілю, який був подарований відповідачу. До того ж, рухоме майно використовується для забезпечення життєдіяльності та професійної діяльності, а не свідчить про наявність надлишкових коштів. Щодо тверджень позивачки про про стан здоров`я дитини, представник зазначає, що погіршення стану здоров`я дитини не можна вважати підставою збільшення розміру аліментів, оскільки це є підставою виключно для стягнення додаткових витрат на підтримання здоров`я дитини, які відповідач не відмовляється сплачувати.

У підсумку представник зазначає, що позивачкою вимоги про зміну розміру аліментів обґрунтовано наявністю у відповідача постійного місця роботи та стабільного щомісячного заробітку, проте зазначені обставини існували і на момент ухвалення рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19 грудня 2019 року по справі № 621/3449/19, а твердження позивачки про те, що відповідач займається комерційною діяльністю не відповідає дійсності. Відтак, вважає, що пред`являючи вимогу про зміну розміру аліментів позивачка належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на час звернення до суду з даним позовом. З урахуванням того, що ОСОБА_2 належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання доньки, забезпечуючи рівень фінансування не нижчий за встановлений державою мінімум та надає кошти особисто дитині, а також, враховуючи, що відповідач не займається підприємницькою діяльністю, та не отримує жодних доходів, окрім заробітної плати за основним місцем роботи, допомагає своїй матері, яка є пенсіонером за віком та сам потребує постійних грошових вкладів для виконання своїх трудових обов`язків, вважає, що стягнення 1/4 частки доходу є несправедливим, не відповідає фінансовому стану відповідача, та призведе до порушення балансу інтересів, суттєво обмеживши можливість забезпечувати власну життєдіяльність у складних умовах праці (а. с. 46 - 51).

01.06.2026 року позивачкою ОСОБА_3 подано до суду відповідь на відзив представника відповідача, в якій вона підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити, змінивши спосіб стягнення аліментів з твердої грошової форми на частку від заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_4 .

У відповіді на відзив позивачка зазначила про те, що у відповідача інших дітей, окрім ОСОБА_13 , немає. Це його єдина дитина, яка має право на гідне й належне утримання. Відповідач зазначає, що за власною ініціативою надає дитині додаткові кошти, однак позивачка категорично наголошує, що це не так, і жодних достатніх коштів для одягу, відпочинку чи навчання відповідач не надає. Доказів таких витрат до матеріалів справи ним також не надано. При цьому, відповідач посилається, що має на утриманні матір похилого віку ОСОБА_12 , яка потребує коштів на лікування і його допомоги, однак чомусь не вказує суду, що разом з мамою мають у селі Геніївка два магазини, мама оформлена фізичною особою-підприємцем, а сам відповідач разом з мамою отримують високі доходи від такої підприємницької діяльності. Його мати отримує пенсію, також має у власності власний автомобіль, яким самостійно керує, і жодним чином не потребує ніякої сторонньої допомоги. Позивачка і дочка не претендують на кошти від підприємницької діяльності. Таким чином позивачка вважає, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними і необґрунтованими, відповідач є здоровою, працездатною людиною, інших утриманців чи зобов`язань не має, а тому може забезпечити доньці належне утримання (а. с. 84).

25.06.2026 року представником відповідача - адвокатом А. Бєлокриницьким до суду подано додаткові пояснення по справі, в яких він висловив заперечення проти поданого 01.01.2026 року відзиву на позовну, просив відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивачка ОСОБА_3 у поданій до суду заяві просила судовий розгляд проводити без її участі. Позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_9 та представники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання, призначені на 16.04.2026, 15.05.2026, 26.06.2026, 15.07.2026 не з`явились.

Представник відповідача - адвокат А. Бєлокриницький до канцелярії суду подав клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з неможливістю прибуття до суду відповідача ОСОБА_4 , через перебування останнього добовому чергуванні (зміні), за місцем роботи.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Щодо клопотання представника відповідач про відкладення судового засідання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом забезпечено право учасників справи на участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, право на подання заяв по суті позовних вимог (відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, тощо), розглянуто та вирішено клопотання, що стосуються розгляду справи, а отже суд вважає, що в матеріалах справи наявні достатні дані (докази) для вирішення справи по суті заявлених вимог.

За таких обставин, підстав для відкладення судового розгляду у зв`язку з неможливістю прибуття до суду відповідача для надання пояснень з приводу обставин справи, суд не вбачає та вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності учасників справи.

В зв`язку з неявкою учасників, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.08.2007 року, який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17.02.2016 року по справі № 621/82/16-ц було розірвано (а. с. 6, 7 - 7 зворот).

Позивачка та відповідач є батьками є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_6 , виданим Геніївською сільською радою Зміївського району Харківської області, актовий запис № 5 від 04.02.2009 року (а. с. 8).

22.09.2016 року ОСОБА_16 уклала шлюб з ОСОБА_7 , який зареєстрований Виконавчим комітетом Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_7 , виданим 22.09.2016 року, актовий запис про шлюб № 10. Призівище позивача змінено з " ОСОБА_17 " на " ОСОБА_8 " (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_11 , батьками якого є ОСОБА_7 - батько, ОСОБА_1 - мати. Зазначене підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_8 від 15.02.2017 року, виданого Виконавчим комітетом Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, що свідчить про наявність у позивачки другої неповнолітньої дитини від іншого шлюбу (а. с. 20).

Згідно відомостей Відділу ЦНАП Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області № 201 від 09.02.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спільна донька сторін проживає разом з позивачкою (а. с. 10).

Згідно довідки № 01-27/14 від 12.02.2026 року, виданої директором Геніївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Т. Білик, дочка сторін по справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у 11 класі Геніївської ЗОШ І-ІІІ ступенів (а. с. 16).

Згідно медичної картки школяра ЗОШ І-ІІІ ступенів, ОСОБА_5 , 21.01.2009 року має діагноз "Міопія сл. ст. обох очей Н52.1" (а. с. 17).

Як вбачається з Ультразвукового дослідження серця ОСОБА_5 , 2009 року народження, зробленого КНП "Зміївська ЦРЛ" Зміївської районної ради Харківської області, остання має захворювання "недостатність сердечного клапану І-ІІ ст" (а. с. 19).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року по справі № 621/3449/19, позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Збільшено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18.02.2016 року, стягнувши з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Геніївка Зміївського району Харківської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Починаючи з дня набрання рішенням законної сили припинити стягування аліментів на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18.02.2016 року, справа №621/83/16-ц (а. с. 12 - 13).

На виконання судового рішення, Зміївським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 621/3449/19 від 19.12.2019 року (а. с. 15).

Згідно довідки про доходи, відповідач ОСОБА_2 має постійне місце роботи та за період з 01.01.2025 року по 18.08.2025 року отримав дохід на посаді водія в Головному Управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій Харківської області - 403848,10 гривень (а. с. 37).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, Серія НОМЕР_9 , батьки відповідача ОСОБА_18 та ОСОБА_19 розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу прізвище дружини змінено з " ОСОБА_17 " на " ОСОБА_20 " (а. с. 57).

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС, станом на 01.06.2026 року за матір`ю відповідача ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований транспортний засіб (марка та модель) SMART MC, д.н.з. НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_11 , дата реєстрації 27.12.2025 року, підстава реєстрації: Договір КП укладений в ТСЦ № 6346/2025/5841959 від 27.12.2025; Договір КП укладений в ТСЦ № 6346/2025/5841959 від 27.12.2025, власник ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 96, 96 зворот).

Згідно інформації Державної податкової служби України (ДПС), з наявною інформацією в базах даних ДПС фізична особа- підприємець ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_5 ) відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи задекларувала суму одержаного доходу від провадження господарської діяльності за 2025 рік в розмірі 232279,00 гривень (а. с. 97).

Згідно Пенсійного посвідчення, Серія ААЛ № 055190, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком, довічно (а. с. 56).

Крім того, як вбачається з позовної заяви, відповідач ОСОБА_9 займається торгівлею продовольчими товарами, за останні два роки придбав у власність 2 автомобілі: HONDA CROSSTOUR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та RENAULT TRAFIC вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , має можливість надавати дочці матеріальну допомогу в належному розмірі. Інших утриманців, неповнолітніх дітей не має.

Доказів на спростування вказаних обставин до матеріалів справи не надано.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, додані до неї, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч.1, 2 статті 27 цієї ж Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.1 статті 180, ч.1 статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч.3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, одержувач аліментів має перевагу в обранні способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені раніше рішенням суду.

Відповідно до положень статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:

стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 року у справі № 152/100/18 вказав, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейним кодексом України передбачено підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, та не пов`язує їх зі способом присудження. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Як встановлено під час судового розгляду, з відповідача на користь позивачки на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1300,00 гривень

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років становить 3512,00 гривень, виходячи з чого мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становить 1756,00 гривень.

Отже, на час розгляду справи встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на неповнолітню дитину віком від 6 до 18 років є більшим, ніж отримує позивачка за рішенням суду.

При цьому, суд зважує на те, що дитина проживає на території активних бойових дій, навчається у школі дистанційно в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 року та в подальшому неодноразово продовженого до теперішнього часу, має бути забезпечена відповідними пристроями для навчання, Інтернет-зв`язком, одягом, харчуванням, лікуванням, житлом, витратами на розвиток особистих здібностей, а тому аліменти в розмірі 1300,00 гривень є очевидно недостатнім розміром утримання.

У даному спорі між сторонами суд керується справедливою рівновагою між інтересами дітей та інтересами обох батьків, яка має бути спрямована на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, тобто отримання дитиною належного матеріального утримання від обох батьків.

Доказів на підтвердження неможливості відповідачем виконувати свій обов`язок по утриманню дитини у інший спосіб стягнення в частці від доходу - матеріали справи не містять, відповідач має постійне місце роботи та отримує постійний дохід. Наявність у відповідача матері пенсійного віку не означає автоматичну її потребу у сторонньому догляді, в тому числі, зважаючи на провадження нею підприємницької діяльності, отримання пенсії за віком, тощо, а також не є підставою для зменшення розміру утримання неповнолітньої дитини, яка жодних інших доходів, аніж утримання від батьків, не має.

За таких обставин, беручи до уваги інтереси неповнолітньої дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Згідно статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 19, 76-84, 89, 141, 293, 334-338, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області № 621/3449/19 (Провадження № 2/621/1247/19) від 19.12.2019 року, з аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1300,00 (одна тисяча триста) гривень, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття на аліменти в розмірі 1/4 (однієї чверті) від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання законної сили рішення по даній справі і до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі виконавчого листа Зміївського районного суду Харківської області № 621/3449/19 (Провадження № 2/621/1247/19) виданого Зміївським районним судом Харківської області на виконання судового рішення № 621/3449/19 (Провадження № 2/621/1247/19) від 19.12.2019 року.

Виконавчий лист № 621/3449/19 (Провадження № 2/621/1247/19) виданий Зміївським районним судом Харківської області - повернути до Зміївського районного суду Харківської області для долучення до матеріалів даної цивільної справи.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок, які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса зареєстрованого місця проживання : АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя В. Філіп`єва