Рішення № 138227627, 10.07.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/563/26

Провадження № 2/396/843/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Цесельська О. С.

за участю секретаря судового засідання: Кравченко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/563/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 19 396,00 гривень та судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачем за допомогою Веб-сайту (ІНФОРМАЦІЯ_2), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1555-4411. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5256 для підписання кредитного договору № 1555-4411 від 21.05.2025 року. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 000,00 гривень; строк кредитування 365 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00%; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74% за коден день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір №02/06/2020 пронадання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/772-рк від 29.04.2023р.) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язанняза договором воєчасно та повному обсязі.

Проте, відповідач платежі належним чином не здійснював, у зв`язку з чим, станом на 15.01.2026 року, виникла заборгованість у сумі 19 396,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 5 000,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 11 146,00 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 2 500,00 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 750,00 гривень, яка до теперішнього часу не погашена.

Ухвалою судді від 19.03.2026 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні відповідно до ст. 274 ЦПК України.

20.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначає наступне. Вважає, що зазначений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій, які нараховані під час дії воєнного стану. Також зазначає, що нараховані відсотки позивачем є несправедливими та не відповідають принципам добросовісності і розумності. Відповідач просить суд відмовити у стягнення штрафів, пені та неустойки в повному обсязі, а також зменшити розмір нарахованих відсотків та у разі задоволення позову в частині тіла кредиту - надати розстрочку виконання рішення суду терміном на 12 місяців у зв`язку з складним матеріальним становищем.

11.05.2026 року представник позивача через систему "Електронний суд" надіслала додаткові пояснення, в яких вона вважає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі є необгрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій, викладених в Постановах ВСУ, а тому є такими, що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Нарахування процентів за зазначеним кредитним договором відбувалось правомірно, а розрахунок, доданий до позовної заяви, жодним чином не порушує права відповідача. Відповідно до кредитного договору позивач зазначає, що позичальнику перед укладенням та підписанням договору надається можливість для ознайомлення з текстом договору та його правилами, а також отримання від кредитодавця інформації, що забезпечує вірне розуміння відповідачем суті фінансових послуг без нав`язування. Позивач вказує, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, а також підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим індетифікатором "А5256", з чим погодився та підтвердив ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Позивач стверджує, що наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, тому з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих непогашених відсотків відповідачем. Відповідач, посилаючись на свій матеріальний стан та відсутність постійного місця роботи не можу бути підставою дя розстрочки виконання рішення суду. Тому позивач просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у розстрочці виконання рішення суду.

15.06.2026 р. від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. У матеріалах справи відсутні докази того, яке рішення було прийняте позивачем за заявою відповідача, який рахунок та на яких умовах йому відкрито, або на який розрахунковий рахунок відповідачу перераховано кредитні кошти, а також докази про розмір кредитних коштів за заявою та руху використаних коштів. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, тому не є належним доказом існування боргу. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, до позову подала заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує та просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання судової повістки представником відповідача від 19.06.2026 р.

Фіксування судового розгляду не здійснювалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що 21.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачем за допомогою Веб-сайту (ІНФОРМАЦІЯ_2), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1555-4411. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5256 для підписання кредитного договору №1555-4411 від 21.05.2025 року. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 000,00 гривень; строк кредитування 365 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00%; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74% за коден день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (надалі Закон №675-VIII) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У відповідності до норм ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року (надалі Закон № 1734-VIII) договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003 року (надалі Закон № 851-IV), а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом №675-VIII.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає, що електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір №02/06/2020 пронадання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/772-рк від 29.04.2023р.) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язанняза договором воєчасно та повному обсязі.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30.06.2021 року (надалі Закон № 1591-IX) встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр кредит фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність ТОВ «Укр кредит фінанс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. 08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ ТОВ «Укр кредит фінанс» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит, (розміщено в загальному доступі на сайті.

Статтею 5 Закону № 1591-IX передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать, у тому числі, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Отже, ТОВ «Укр кредит фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000 року та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр кредит фінанс». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частина 1 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув у повному обсязі.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5 000,00 грн. підтверджено довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за кредитним договором №1555-4411 від 21.05.2025 року на номер картки відповідача № НОМЕР_1 , розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 15.01.2026 року загальна заборгованість становить: 19 396,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 5 000,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 11 146,00 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 2 500,00 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 750,00 гривень.

Відтак, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами. Однак, в порушення умов договору позики, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подано, тому є підстави для стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 5 000,00 грн.

Разом з тим, частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, з відповідача на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» також необхідно стягнути 11 146,00 грн. процентів, які нараховані в межах строку кредитування.

Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача 2 500,00 грн. відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України та 750,00 грн. заборгованості по комісії за зазначеним кредитним договором.

Але суд приходить до висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану в Україні та протягом визначеного строку після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану в Україні, який запроваджено Указом Президента України та який є чинним на момент виникнення заборгованості та звернення позивача до суду.

Отже, нарахування позивачем процентів у сумі 2 500,00 грн. як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України є таким, що суперечить наведеним нормам Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, зазначені проценти не є платою за користування кредитом у розумінні умов договору, а є саме заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що прямо підпадає під обмеження, встановлені законодавцем на період дії воєнного стану.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 500,00 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення комісії, то суд виходить з наступного.

При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи №363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За наведених обставин вимога про стягнення 750,00 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.

Суд встановив, що в порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подав, тому є підстави для часткового задоволення позову в розмірі 16 146,00 грн. (основний борг та проценти).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 216 грн. 18 коп. (16 146,00 х 100 : 19 396,00 = 83,24 %, 2662,40 х 83,24 % = 2 216 грн. 18 коп.).

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит «Фінанс» (код за ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б.26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором №1555-4411 від 21.05.2025 року в розмірі 16 146,00грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 11 146,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 216,18 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено та підписано 10 липня 2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська