Рішення № 138227201, 15.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21040/25

Провадження № 2/344/1943/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що 02 січня 2023 року близько 20 години 13 хвилин у м. Івано-Франківську по вул. С. Стецько, буд.2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW 530 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , із несправною гальмівною системою, не впорався з керуванням, не дотримався безпечного інтервалу, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого вчинив наїзд на припаркований транспортний засіб «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3Б, 13.1, 31.41 Правил дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2023 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 17.03.2023 та на основі страхового акту № 05/ЦВ/24 потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді отримав страхове відшкодування у розмірі 87 420,57 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2023. Позивач виконав свій обов`язок згідно із страховим полісом № АР/2956506.

10.04.2024 позивач звертався із заявою до відповідача сплатити суму виплаченої потерпілому шкоди у розмірі 87 420,57 гривень, яка залишилася без відповіді.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 87 420,57 гривень, інфляційне збільшення у розмірі 18 246,30 гривень, пеню у розмірі 68 539,31 гривень та 3 % річних у розмірі 6 423,62 гривень, усього 180 629,80 гривень (а.с. 1-9).

12 лютого 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Палюгою Іваном Васильовичем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позов надуманим, безпідставним й таким, що містить недостовірні відомості та суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Відповідач зазначає, що позивач не надав суду для підтвердження своїх позовних вимог належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком саме невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Позивачем не долучаються висновки експертизи технічної несправності автомобіля чи інші докази, що можуть свідчити про несправність транспортного засобу, яким керував відповідач.

Загалом не було проведено жодних експертиз та не встановлено що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

У позовній заяві представник позивача лише зазначає, що «відповідно до Постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.01.2023 у справі №344/422/23 ОСОБА_1 керував транспортним засобом із несправною гальмівною системою, не впорався із керуванням, не дотримався безпечного інтервалу, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого вчинив наїзд на припаркований транспортний засіб потерплого».

Однак технічний стан автомобіля, яким керував відповідач, не був предметом дослідження при розгляді справи про адміністративне правопорушення та з даного питання Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у своїй постанові від 30.01.2023 у справі №344/422/23 жодних висновків не робив. Лише міститься посилання на протокол про адміністративне правопорушення, в якому необґрунтовано було зазначено про несправність гальмівної системи транспортного засобу. Крім того, ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за експлуатацію транспортного засобу з технічними несправностями, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена (ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Крім того, представник позивача теж посилається на частину шосту статті 82 Цивільного процесуального кодексу України та зазначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.01.2023 у справі №344/422/23 є обов`язковою в частині дій ОСОБА_1 . Отже, постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 30.01.2023 у справі №344/422/23 не є належним, допустимим та достатнім доказом, що свідчить про невідповідність технічного стану автомобіля, яким керував відповідач, існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що стало безпосереднім наслідком спричинення збитків позивачеві.

Враховуючи, що позивачем відповідно до принципу змагальності та обов`язку доказування, передбачених статтями 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України, не надано суду доказів на доведено факту існування в сукупності обставин визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Також позивачем за період з 17.05.2023 по 27.10.2025 нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі, що перевищує суму відшкодування, - 93 209,80 гривень. При цьому жодним чином не обґрунтовано початок перебігу цього строку та підстави нарахування, оскільки відповідач не отримував жодних вимог від позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу: ні усних ні письмових, таким чином не знав, що позивач має намір отримати компенсацію суми страхового відшкодування. Водночас, як зазначалося нами вище, підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 87 420, 57 гривень у позивача відсутні.

Відповідач звертає увагу суду, що представником позивача також не враховано строки позовної давності. Незважаючи про загальне заперечення щодо позовних вимог в цілому, в будь-якому випадку, відповідач заявляє про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності також в частині заявлених штрафних санкцій.

Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим і просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 68-73).

23 лютого 2026 року представником позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що факт керування транспортним засобом з несправною гальмівною системою, причинно-наслідковий зв`язок між цією несправністю та дорожньо-транспортною пригодою, а також вина відповідача встановлені судом в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення. Факт виплати страхового відшкодування є юридичним фактом, з якого закон пов`язує виникнення обов`язку винної особи відшкодувати страховикові понесені витрати. Позивачем досудова вимога була направлена належним чином. Позивач підтримує заявлені вимоги у повному обсязі та просить задовольнити (а.с.79-83).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 44).

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 48-49).

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.105-106).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» у судове засідання не прибув, але подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шинкарук А.Я. заперечувала проти задоволення позовних вимог на підставах, викладених у позові, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2023 року, що набрала чинності 10 лютого 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень (а.с.10-11).

03.01.2023 ОСОБА_2 звертався до Голови правління Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» Козакевича Р.В. з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 02.01.2023 в м. Івано-Франківську по вул. С.Стецько за участю автомобілів «BMW 530 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.12-13).

03.01.2023 ОСОБА_1 звертався до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 02.01.2023 в м. Івано-Франківську по вул. С.Стецько (а.с.14-15).

Згідно Звіту (дослідження) № 11/23 про оцінку вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 208 168,48 гривень (а.с. 16-20).

17.02.2023 ОСОБА_2 звертався до Голови правління Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» Козакевича Р.В. із заявою про страхове відшкодування (а.с.21).

17.05.2023 Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» затверджений страховий Акт № 05/цв/23 (аварійний сертифікат), згідно якого розмір страхового відшкодування власнику транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 87 420,57 гривень (а.с.22-23).

Відповідно до платіжної інструкції № 12006 від 17.05.2023 Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 87 420,57 гривень (а.с.24).

Відповідальність власника транспортного засобу марки «BMW 530 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця», про що свідчить Поліс № АР/2956506 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 25-27).

10.04.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, що залишилася без відповіді (а.с.28).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1191 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту «г» статті 38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час настання дорожньо-транспортної пригоди), на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Судом встановлено, що 02 січня 2023 року близько 20 години 13 хвилин у м. Івано-Франківську по вул. С. Стецько, буд.2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля «BMW 530 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , та водія автомобіля «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , був пошкоджений. Його власникові завдано майнової шкоди в розмірі 87420,57 гривень.

Потерпіла особа ОСОБА_2 повідомив Приватне акціонерне товариство «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» про настання дорожньо-транспортної пригоди, останнім, у свою чергу, було сплачено страхове відшкодування у розмірі 87420,57 гривень.

10 квітня 2024 року на адресу ОСОБА_1 . Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» направлено вимогу про добровільне погашення заборгованості в порядку регресу.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень

Вказана постанова набрала законної сили 10 лютого 2023 року,

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся.

В якості доказу технічної несправності автомобіля відповідача в момент дорожньо-транспортної пригоди позивач посилається на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2023 року.

За приписом частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду в справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові від 30 січня 2023 року зазначено, що «Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3.б, 13.1, 31.4.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.2.3.(б) Правил дорожнього руху України передбачено, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до п.31.4.1 Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей»

Стаття 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами

Так, частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд констатує, що експлуатація транспортного засобу, що має несправну гальмівну систему, є порушенням пункту 31.4 Правил дорожнього руху і утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Втім, відповідач за статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення судом не притягувався, в зв`язку з цим наведена вище постанова суду не є беззаперечним і достатнім доказом експлуатації відповідачем транспортного засобу, що в момент дорожньо-транспортної пригоди мав технічні несправності.

При цьому звертаючись з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, ОСОБА_1 повідомив страховика Приватне акціонерне товариство «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» про те, що він не впорався з керуванням і допустив зіткнення з транспортним засобом. Жодних відомостей про несправність гальмівної системи він не зазначав.

Для відшкодування шкоди в порядку регресу за правилами, визначеними статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язково необхідно довести сам факт дорожньо-транспортної пригоди та визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Доказів, того, що ОСОБА_1 не перевірив технічний стан свого автомобіля, а саме гальмівну систему та не вжив заходів безпеки, та взагалі гальмівна система його автомобіля на час дорожньо-транспортної пригоди була несправною і саме лише внаслідок цього сталася дорожньо-транспортна пригода, матеріали справи не містять, як і не містять жодного технічного висновку спеціаліста чи експерта з приводу несправності гальмівної системи автомобіля на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відсутні і письмові докази (протокол огляду), і пояснення свідків з цього приводу.

Разом з тим, пред`являючи позов із вказаних підстав, позивачем не здійснено перевірку належності технічного стану транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, не проведено жодних експертиз і достовірно не встановлено, що саме стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 Цивільного процесуального кодексу України).

Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 Цивільного процесуального кодексу України).

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, суд вважає, що доводи відповідача щодо недоведеності факту знаходження автомобіля у несправному стані на момент дорожньо-транспортної пригоди та встановлення вини водія чи притягнення його до адміністративної відповідальності саме з цих підстав, знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи.

З огляду на викладене та відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення через несправність гальмівної системи, тому суд приходить до переконання, що відсутні правові підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом «г» статті 38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування не підлягають задоволенню.

Відповідно не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення, пені та трьох процентів річних.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав його недоведеності.

Тому посилання відповідача на застосування строку позовної давності суд вважає такими, що не мають правового значення, оскільки підставою відмови у позові є його недоведеність, а не пропуск позовної давності.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат в порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, відповідно до статей 15, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статей 6, 9, 12, 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна Страхова компанія «Скарбниця», код ЄДРПОУ 13809430, місцезнаходження: 79005 м. Львів, вул. Саксаганського, буд. 5.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.